Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.10.2019 року у справі №580/1886/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 листопада 2020 року

Київ

справа №580/1886/19

касаційне провадження №К/9901/27011/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С. М.,

суддів: Бевзенка В. М., Шарапи В. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2019 (головуючий суддя: Беспалов О. О., судді: Ключкович В. Ю., Парінов А. Б. ) у справі №580/1886/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа: Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України або відповідач), третя особа: Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (далі - УМВС України), в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення у встановлені порядок та спосіб з приводу документів для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 (далі - Порядок №850);

зобов'язати відповідача повторно розглянути документи ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 850.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30.07.2019 позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2019 апеляційну скаргу повернуто відповідачу на підставі пункту 1 частини 4 статті 298 КАС України з огляду на те, що апеляційна скарга подана та підписана особою, яка не має права її підписувати.

Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що подана апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати. Так, суд апеляційної інстанції зазначив, що надана до суду апеляційної інстанції копія довіреності, яка засвідчена представником, не може бути належним доказом дійсної волі особи, що її видала, на уповноваження іншої представляти її інтереси, у зв'язку з чим, додана до апеляційної скарги відповідачем довіреність не є документом, що посвідчує повноваження Отродою Т. Ю. на представництво МВС України у порядку, встановленому законом.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати це рішення, а справу направити на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Касаційна скарга обґрунтована тим, що довіреність на представництво прав та інтересів МВС України у судах, яка міститься в матеріалах справи, повністю відповідає вимогам законодавства, а отже особа, яка підписала апеляційну скарга, мала на це відповідні повноваження.

Ухвалою Верховного Суду від 21.10.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 11.11.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Позивач правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Додатково на адресу суду касаційної інстанції відповідач засобами поштового зв'язку направив судову практику Великої Палати Верхового Суду, сформовану у подібних правовідносинах.

Верховний Суд переглянув оскаржуване судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з'ясував повноту фактичних обставин справи встановлених судом, перевірив правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права суд встановив таке.

Специфіка представництва за довіреністю в адміністративному судочинстві зумовлена його публічно-правовим та офіційним характером і визначена відповідними нормами КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до частини третьої цієї статті юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частин 5 та 6 статті 59 КАС України відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

Згідно з частиною 8 статті 59 КАС України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Водночас, законодавством не встановлено жодних обмежень щодо зазначення у змісті довіреності посилання на уповноваження представника на засвідчення копій документів, у тому числі й довіреності, а також щодо подання таких копій до будь-якого підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, державних органів, суду.

У разі коли до адміністративного суду звертається представник юридичної особи, закон не встановлює обов'язок засвідчення копій довіреності на представництво нотаріусом або ж безпосередньо керівником юридичної особи, що видав довіреність.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від
04.12.2019 у справі №826/5500/18, в якій зазначено, що трактування положень статті 59 КАС України у протилежному аспекті, є неправомірним обмеженням права на доступ до правосуддя.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду слід вважати підтвердженими повноваження представника юридичної особи на підставі завіреної ним копії довіреності, якщо право цього представника засвідчувати своїм підписом копії документів випливає зі змісту виданої йому довіреності і за відсутності у ній відповідного застереження на вчинення такої дії.

Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що під час вирішення питання відповідності копії документа, що підтверджує повноваження представника юридичної особи вимогам статті 59 КАС України, зокрема при визнанні копії довіреності такою, що є засвідченою у визначеному законом порядку, слід уникати зайвого формалізму, як-от констатація відсутності в матеріалах заяви (скарги) копії посадової інструкції особи, яка засвідчила копію відповідного документа, відсутність у довіреності вказівки на повноваження представника на засвідчення копії довіреності тощо. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині 1 статті 2 КАС України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.

Порядок засвідчення копій документів регулюється Національним стандартом України "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003", затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року № 55 (далі - ДСТУ 4163-2003), та Правилами організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5 (далі - Правила № 1000/5).

Відповідно до пункту 1 Правил № 1000/5 ці Правила встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності (далі - установи). Ці Правила є нормативно-правовим актом, обов'язковим для виконання всіма установами.

Відповідно до пунктів 1,2,8 глави 10 розділу ІІ Правил № 1000/5 порядок виготовлення, засвідчення та видавання копій документів визначається інструкцією з діловодства установи. Установа має право засвідчувати копії документів, що створюються в ній, за винятком копій документів, які відповідно до законодавства потребують засвідчення в нотаріальному порядку.

Копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку.

Напис про засвідчення копії складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії.

Напис про засвідчення копії скріплюється відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки "Для копій".

У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчуються відбитком печатки установи.

На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка "Копія".

Зазначеній нормі кореспондують вимоги пункту 5.27 ДСТУ 4163-2003.

Дотримання наведеного державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності під час засвідчення копій документів, що підтверджують повноваження представників, є достатнім для додержання вимог частини 6 статті 59 КАС.

Як свідчать матеріали справи апеляційна скарга від імені відповідача - МВС України підписана представником Отродою Т. Ю. В матеріалах справи міститься копія довіреності №14/2018 від 14.09.2018 строком її дії 3 роки (а. с. 24).

Зі змісту зазначеної довіреності слідує, що МВС України уповноважує головного спеціаліста відділу судово-претензійної роботи Департаменту юридичного забезпечення МВС України Отроду Т. Ю. представляти інтереси Міністерства в усіх судах України, в т. ч., апеляційних, (..) з усіма правами, наданими позивачеві, відповідачеві та третій особі, (..), у т. ч., з правом підписувати позовні заяви (скарги), завіряти (засвідчувати) копії документів, у т. ч., довіреностей (..).

Представнику надається право підписувати документи, необхідні для представництва інтересів МВС України в судах.

Вказана копія довіреності засвідчена відбитком печатки, має відмітку, що складається зі слів "Згідно з оригіналом", підпису особи, яка засвідчила копію, її ініціалів та прізвища, посади, дати засвідчення копії.

Отже, представником відповідача надано належні докази на підтвердження повноважень щодо вчинення дій, а саме щодо права подання (підписання) апеляційної скарги.

Правова позиція щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 17.10.2019 у справі №810/3555/18, від
05.03.2020 у справі №760/8323/17 та від 26.03.2020 у справі №620/623/19, від
21.11.2019 у справі №807/638/13-а.

Відповідно до частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Приймаючи спірне рішення про повернення апеляційної скарги судом апеляційної інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає доступу до суду, а отже вимоги касаційної скарги щодо скасування ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2019 - підлягають задоволенню.

Разом з тим, відповідно до матеріалів справи, 05.11.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд за наслідками розгляду повторно поданої Міністерством оборони України 24.09.2019 апеляційної скарги, з підстав, аналогічних наведеним в апеляційній скарзі поданій вперше, здійснив апеляційний перегляд рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30.07.2019 та залишив його без змін.

Вказаним рішенням закінчено апеляційний перегляд рішення суду першої інстанцій по суті, а отже відповідачем реалізовано право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що зважаючи на відсутність предмета апеляційного перегляду судом за апеляційною скаргою відповідача від 27.08.2019, яка була безпідставно повернута згідно з оскаржуваною у цьому провадженні ухвалою апеляційного суду, підстав для направлення справи для продовження розгляду судом апеляційної інстанції немає.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задовольнити частково.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2019 у справі №580/1886/19 скасувати.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду С. М. Чиркін

В. М. Бевзенко

В. М. Шарапа