Історія справи

Постанова КАС ВП від 12.11.2019 року у справі №803/1672/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 листопада 2019 року

Київ

справа №803/1672/16

адміністративне провадження №К/9901/33046/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І. А.,

суддів: Пасічник С. С., Юрченко В. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02.12.2016 (головуючий суддя: Мачульський В. В. )

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017 (головуючий суддя: Гудим Л. Я., судді: Довгополов О. М., Святецький В. В. )

у справі № 803/1672/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплолюкс"

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплолюкс" (далі - позивач, ТОВ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, ОДПІ), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.11.2016: № 0061131304 про визначення грошового зобов'язання із податку на доходи фізичних осіб на ~money0~ за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та № 0061161304 про визначення грошового зобов'язання по військовому збору на ~money1~ за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 02.12.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від
11.04.2017, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ОДПІ від 07.11.2016: № 0061131304 та 0061161304.

У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 127.1 ст. 127, підпунктів 168.1.1, 168.1.2 та 168.1.5 пункту 168.1 ст. 168, пунктів 171.1 та 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України (ПК України), ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. За доводами касаційної скарги, відповідачем було правомірно застосовані до позивача штрафні санкції, передбачені ст. 127 ПК, оскільки виплата позивачем як податковим агентом доходу на користь фізичних осіб передувала сплаті податку.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача суми грошового зобов'язання із податку на доходи фізичних осіб, військового збору згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 24.10.2016 № 5074/13-04/31824361. Згідно з цими висновками позивачем порушені норми підпунктів 168.1.1,168.1.2,168.1.4,168.1.5 пункту 168.1 ст. 168 ПК, а саме: нараховано, але не перераховано або невчасно перераховано податок з доходів фізичних осіб за ІІ півріччя 2013 року на суму ~money2~ ; за 2014 рік на суму ~money3~ ; за 2015 рік на суму ~money4~ ; за 2016 рік на суму ~money5~ та військовий збір за 2014 рік на суму ~money6~ ; за 2015 рік на суму ~money7~ ; за період 01.01.2016 по 30.06.2016 на суму ~money8~ в сумі ~money9~, що тягне за собою накладення штрафу згідно пункту 127.1 ст. 127 ПК.

За наслідками висновків перевірки ОДПІ стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 07.11.2016: № 0061131304 про визначення грошового зобов'язання із податку на доходи фізичних осіб на ~money10~ за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та № 0061161304 про визначення грошового зобов'язання по військовому збору на ~money11~ за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з розрахунком штрафних санкцій по оспорюваному податковому повідомленні-рішенні від 07.11.2016 № 0061131304, відповідач виходив з того, що за листопад 2013 року сума несплаченого податку на доходи фізичних осіб платником податків складає ~money12~ та тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25% суми податку, що підлягає сплаті, а саме: ~money13~ ; за грудень 2013 року сума несплаченого податку на доходи фізичних осіб платником податків становить ~money14~, та тягне за собою накладення штрафу у розмірі 50% суми податку, що підлягає сплаті - ~money15~ ; сума несплаченого податку на доходи фізичних осіб платником податків станом на 30.06.2016 за період з січня 2014 року по червень 2016 року складає ~money16~ та тягне за собою накладення штрафу у розмірі 75% суми податку, що підлягає сплаті - ~money17~ На підставі оцінки розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення від 07.11.2016 №0061161304 судами було встановлено, що відповідач при визначенні розміру штрафних санкцій виходив з того, що сума несплаченого військового збору складає: за вересень 2014 року - ~money18~ та тягне з собою накладення штрафу у розмірі 25% суми податку, що підлягає сплаті - ~money19~ ; за жовтень 2014 року - ~money20~ та тягне за собою накладення штрафу у розмірі 50% суми податку, що підлягає сплаті - ~money21~ ; сума несплаченого податку на доходи фізичних осіб платником податків станом на 30.06.2016 за період з листопада 2014 року по червень 2016 року складає ~money22~ та тягне за собою накладення штрафу у розмірі 75% суми податку, що підлягає сплаті - ~money23~

Відповідно до пункту 54.2 ст. 54 ПК грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV КАС України для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Абзацом другим пункту 57.1 ст. 57 ПК визначено, що податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені КАС України.

Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 ст. 168 ПК податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в КАС України.

Підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 цієї статті визначено, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно з КАС України для місячного податкового періоду

Згідно з абзацами "а " та "б" пункту 176.2 ст. 176 ПК особи, які відповідно до КАС України мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені КАС України для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходили з того, що невиконання позивачем протягом певного періоду обов'язку щодо не нарахування, неутримання та /або несплати (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб є продовжуваним правопорушенням, що виключає правомірність застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 50 % та 75 % за кожне наступне невиконання такого обов'язку.

Однак, у зв'язку із неможливістю суду виокремити із загальної суми застосованих до позивача штрафних санкцій суму, яка застосована правомірно, суд прийшов до висновку про необхідність скасування податкових повідомлень-рішень повністю.

Такі висновки судів були зроблені із врахуванням обставин визнання відповідачем вчинених порушень.

Разом із тим, такі висновки судів зроблені без встановлення всіх обставин у справі, так як оцінка доказів не відповідає нормам ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС, у редакції, чинній на дати ухвалення оскаржуваних судових рішень).

З оскаржуваних рішень неможливо встановити чи була погашена позивачем заборгованість по заробітній платі (виплачено дохід), а відтак і дійти висновку щодо правомірності застосування відповідачем штрафних санкцій в порядку статті 127 Податкового кодексу України немає можливості. В акті перевірки та в рішеннях судів попередніх інстанцій зазначено, що відповідачем встановлено порушення у вигляді нарахування, але неперахування або невчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб. При цьому, кваліфікуюча ознака податкового правопорушення у вигляді невчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб є підставою для застосування штрафних санкцій в порядку статті 126 Податкового кодексу України, а ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків - в порядку статті 127 Податкового кодексу України.

Вищенаведені норми статей 126 та 127 ПК свідчать, що кожна із штрафних санкцій передбачена за різний вид делікту, отже для висновку щодо правомірності або протиправності штрафних санкцій у судовому процесі підлягає встановленню, яке саме порушення допустив платник податку. Ці обставини не можуть вважатися встановленими у судовому процесі, оскільки судами не було встановлено, яке саме порушення допустив позивач, судами було встановлено, що позивачем не перераховано або невчасно перераховано податок з доходів фізичних осіб та військовий збір. Встановлення обставин щодо здійсненого платником податку делікту входить до предмету доказування при розгляді спору щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за його вчинення. За відсутності встановлення цих обставин у справі. висновки судів щодо неправомірності штрафних санкцій є передчасними.

Крім того помилковими є висновки судів щодо відсутності у суду можливості виділення суми штрафних санкцій, які застосовані неправомірно із загальної суми застосованого штрафу, оскільки норми КАС, як у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, так і у чинній редакції, надають суду достатньо процесуальних можливостей, у випадку необхідності, для виділення з загального обсягу збільшеного грошового зобов'язання суми, яка визначена неправомірно.

Крім того, у випадку встановлення правомірності нарахування частини суми грошового зобов'язання оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням за основним платежем та можливості обрахунку розміру такої суми, суд, в силу наданих процесуальним законом повноважень, не позбавлений можливості скасувати податкове повідомлення-рішення у відповідній частині.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України (у редакції, чинній до внесення змін законом України від 03.10.2017) та закріплено також у частині 4 ст. 9 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення цієї постанови).

Частиною 1 ст. 242 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення цієї постанови) встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2 цієї статті)

Згідно з частиною 3 обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вищенаведені порушення судами норм процесуального права призвели до передчасних висновків щодо суті спору, отже судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, перевірити належним чином доводи сторін, встановити обставини щодо фактично вчиненого позивачем порушення, та за наслідками встановлення цих обставин зробити висновок щодо правомірності або неправомірності застосованих до нього штрафних санкцій згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Для чого, у разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області задовольнити частково.

Скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02.12.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І. А. Васильєва Судді: С. С. Пасічник В. П. Юрченко