Історія справи

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 420/5932/20

адміністративне провадження № К/9901/36342/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року у складі головуючого судді Тарасишиної О.М. та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Лук`янчук О.В., Бітова А.І., Ступакової І.Г. у справі № 420/5932/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стат Холдінг» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стат Холдінг» (далі - позивач, ТОВ «Стат Холдінг») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ДПС в Одеській області, контролюючий орган), в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09 червня 2020 року № 0012050402, № 0000970402, № 0012040402;

- зобов`язати внести в Реєстр заяв про повернення сум бюджетного відшкодування дані щодо узгодження суми бюджетного відшкодування ТОВ «Стат Холдінг» у розмірі 43 095 429 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що листом від 06.04.2020 № 12/04 (вх. № ДПС від 07.04.2020 № 15797/10/15-32) ТОВ «Стат Холдінг» повідомило відповідача про втрату документів за період з 01.01.2020 по теперішній час. Однак контролюючий орган на порушення приписів пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України щодо перенесення строків проведення перевірок до дати відновлення та надання документів до перевірки, видав наказ, на підставі якого провів перевірку позивача, що мало наслідком прийняття протиправних рішень та вчинення протиправних дій.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року, адміністративний позов ТОВ «Стат Холдінг» задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 09.06.2020 № 0012050402, № 0000970402, № 0012040402.

У решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ГУ ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ «Стат Холдінг» витрати у розмірі 21 020 грн.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв не у спосіб, що передбачений статтею 44 Податкового кодексу України, оскільки не переніс терміни проведення перевірки, чим позбавив права позивача на відновлення втрачених документів та надання їх для перевірки. Разом із тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна вимога про зобов`язання ГУ ДПС в Одеській області внести до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування дані щодо узгодження суми бюджетного відшкодування ТОВ «Стат Холдінг» у розмірі 43 095 429 грн є передчасною та заявлена на майбутнє, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

ТОВ «Стат Холдінг» подано до ГУ ДПС в Одеській області податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2020 року (від 20.03.2020) разом із розрахунком суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (додаток 3 до декларації з ПДВ), а також уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Відповідно до поданої декларації з податку на додану вартість, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, відображена у рядку 20.2.1 декларації, сформована з урахуванням залишку від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, у загальній сумі 43 095 429 грн, у тому числі й лютий 2020 року.

ГУ ДПС в Одеській області на підставі пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. та визначеного в додатку 3 до декларації з податку на додану вартість за лютий 2020 року, за наслідками якої складено акт від 18.05.2020 № 417/15-32-04-02/43360812.

Відповідно до висновків акта перевірки, контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, пп. "а" п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, абзаців «б», «в» п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, п. 2 ст. 3, п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 5, 8, 12, 14 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 року № 1307, внаслідок чого занижено значення рядку 1.1 декларації з ПДВ «Операції на митній території України, що оподатковується ставкою» на суму ПДВ 43 095 429 грн (у тому числі за січень 2020 року 14 619 118 грн, за лютий 2020 року 28 476 311 грн), що призвело до завищення від`ємного значення (р. 19 декларації з ПДВ) з податку на додану вартість за лютий 2020 року у розмірі 43 095 429 грн. Зазначене, у свою чергу, призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявленого на рахунок платника у банку (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за лютий 2020 року) у розмірі 43 095 429 грн.;

- п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено відсутність реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних у січні та лютому 2020 року всього на суму 43 095 429 грн.

Підставою для таких висновків відповідача стало ненадання позивачем у ході перевірки первинних документів на підтвердження нарахування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке в подальшому було заявлено до бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника податків за декларацією з ПДВ за лютий 2020 року.

09 червня 2020 року за результатами перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000970402, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, у розмірі 43 095 429 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 10 773 857 грн;

- № 0012050402, згідно з яким до позивача застосовано штраф у розмірі 50% на суму податку на додану вартість 7 309 559 грн за відсутність складання та реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 Податкового кодексу України, податкових накладних/розрахунків коригування;

- № 0012040402, згідно з яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 14 619 118 грн.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись із судовими рішеннями, ГУ ДПС в Одеській області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

На обґрунтування касаційної скарги відповідач, посилаючись на пункт 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як підставу касаційного оскарження судових рішень, зазначає про необхідність відступлення від правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 18.09.2018 у справі № 820/15224/14. Контролюючий орган уважає, що положення пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України мають застосовуватися виключно у взаємозв`язку з пунктом 6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення № 88). Такий підхід дозволить визначити перелік, які саме первинні документи втрачені/пошкоджені, за який період та чи відносяться вони до предмету перевірки, що і надасть підставу контролюючому органу переносити терміни проведення перевірки на визначений законом строк.

На думку відповідача, суди першої та апеляційної інстанцій при дослідженні первинних документів, які не було надано під час перевірки, фактично перебрали на себе повноваження контролюючого органу, тоді як завданням суду у даному випадку є не перевірка правильності формування платником податків показників податкової звітності, які були предметом позапланової перевірки, а перевірка відповідності спірних податкових повідомлень-рішень критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також ГУ ДПС в Одеській області посилалося на інформацію, отриману на запит від Національного антикорупційного бюро України, в якій повідомлялося про здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000529 від 21.08.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України. У межах указаного кримінального провадження проведено обшуки за місцем знаходження складських приміщень ряду суб`єктів господарювання, у тому числі і ТОВ «Стат Холдінг», за результатами яких не виявлено товарів, за рахунок придбання яких сформовано від`ємне значення ПДВ та, як наслідок, заявлено його до бюджетного відшкодування. Окрім того, більшість складських приміщень не придатні для зберігання товарів, які придбавалися підприємствами, або ж за своїм обсягом не могли б його вмістити.

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що необхідність відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.09.2018 у справі № 820/15224/14, з підстав, наведених відповідачем у касаційній скарзі, відсутня.

По-перше, відповідно до п. 1.1 Положення № 88, норми даного нормативно-правового акта застосовуються виключно щодо установ, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету. Натомість ТОВ «Стат Холдінг» не є підприємством, яке фінансується за рахунок бюджету, а тому Положення № 88 на нього не розповсюджується.

По-друге, положення абзацу 3 пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України містить імперативну норму щодо перенесення строків проведення перевірки у зв`язку з повідомленням про втрату документів. ТОВ «Стат Холдінг» виконало покладений на нього обов`язок щодо повідомлення про втрату документів. Проте контролюючий орган не зупинив проведення перевірки до відновлення втрачених документів на термін до 90 календарних днів та провів перевірку без дослідження первинних документів, чим позбавив права позивача на відновлення втрачених документів та надання їх до перевірки.

Позивач уважає безпідставним посилання відповідача на лист НАБУ від 11.12.2020, оскільки він містить лише оціночне судження правоохоронного органу і не є доказом існування або відсутності певних фактів у розумінні частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з підпунктом ґ) пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

У пункті 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За положеннями пунктів 200.2, 200.4 статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як установлено судами попередніх інстанцій, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем у зв`язку з тим, що в ході проведення перевірки позивачем не надано оригінали первинних документів, які є підставою для нарахування від`ємного значення з податку на додану вартість, що у подальшому було заявлено до бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства по декларації за січень 2020 року.

Надаючи правову оцінку висновкам судів першої та апеляційної інстанцій у контексті дотримання ГУ ДПС в Одеській області частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при прийнятті спірних актів індивідуальної дії, Суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до змісту правового регулювання статті 44 ПК України саме на платника податків покладається обов`язок щодо забезпечення зберігання документів, пов`язаних із обліком доходів, витрат та визначенням об`єктів оподаткування, податкових зобов`язань.

Наведене обумовлено передусім тим, що обов`язок підтвердження правомірності, обґрунтованості, повноти формування даних бухгалтерського і податкового обліку належними документами первинної фінансово-бухгалтерської звітності покладається саме на суб`єкта господарювання. Контролюючий орган, здійснюючи заходи податкового контролю, аналізує, досліджує, зіставляє дані, які містяться не лише в документах фінансової звітності, а й первинних документах.

Підпунктом 20.1.6 статі 20 ПК України у взаємозв`язку із положеннями пункту 16.1.5 статті 16 ПК України утворено спеціальну правову конструкцію, якою з метою забезпечення повноти та об`єктивності перевірки дотримання платником податків податкового законодавства контролюючому органу надано право запитувати отримувати, аналізувати під час проведення перевірок від платників податків копії первинних документів та інформацію, пов`язану з обчисленням, декларуванням та сплатою суб`єктом господарювання податків, зборів та інших платежів. Для платника ж передбачено обов`язок надавати згідно з належним чином оформленою письмовою вимогою документи, пов`язані із формування об`єкта оподаткування та сплатою податків.

Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У пункті 44.5 статті 44 ПК України визначено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Стат Холдінг» листом від 06.04.2020 № 12/04 (вх. № ДПС від 07.04.2020 № 15797/10/15-32) повідомило ГУ ДПС в Одеській області про втрату документів за період з 01.01.2020 по теперішній час, зокрема втрачено документи бухгалтерського та податкового обліку, податкові та видаткові накладні, договори, контракти, товарно-транспортні накладні, митні декларації, інвойси, виписки з банку, реєстри складського обліку, тощо.

Разом із вищезазначеним повідомленням позивач надав контролюючому органу також лист Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області від 03.04.2020 № 36/ЕО-14895 (вх. № ДПС від 07.04.2020 № 300-220), відповідно до якого звернення ТОВ «Стат Холдінг» зареєстровано в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області за № 14895. У вказаному листі органом поліції повідомлено, що в ході проведення перевірки за вказаним зверненням співробітниками Приморського ВП в м. Одесі проведено ряд заходів, спрямованих на встановлення місцезнаходження втрачених документів ТОВ «Стат Холдінг» за період з 01.01.2020 по теперішній час, але встановити їх місцезнаходження не надалось можливим.

Таким чином, позивач, на виконання вимог пункту 44.5 статті 44 ПК України, 07.04.2020 повідомив контролюючий орган про втрату документів, на підставі яких формувалися показники податкової звітності підприємства, а тому надати їх до перевірки, яка проводилась у період з 04.05.2020 тривалістю п`ять робочих днів, ТОВ «Стат Холдінг» не мало можливості.

За таких обставин суди дійшли правильних висновків, що відповідачем безпідставно не вжито заходів щодо перенесення терміну документальної перевірки до дати відновлення та надання позивачем документів у межах визначених строків.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 420/3067/20, від 02.06.2021 у справі № 640/19783/19, від 20.10.2021 у справі № 440/3445/19, від 26.02.2019 у справі № 826/6448/15, від 19.02.2021 у справі № П/811/1238/16.

Більше того, без дослідження, співставлення та аналізу документів, зміст яких дає можливість здійснити комплексні аналіз, співставлення та дослідження правовідносин в аспекті правильності визначення суми податку на додану вартість, що підлягає до бюджетного відшкодування, ставить під сумнів обґрунтованість висновків документальної перевірки та її наслідків. Дані перевірок результатів діяльності платника податків є необхідною передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

У постановах від 12.06.2018 у справі № 821/597/17, від 26.04.2019 у справі №806/252/16 Верховний Суд зазначив, що неприйнятним є спосіб встановлення податковим органом правопорушення без перевірки документів, адже у будь-якому випадку документальна перевірка вимагає дослідження документів, на підставі яких встановлюються податкові правопорушення. Порушення способу перевірки доводить неналежне виконання контрольної функції податковим органом та унеможливлює прийняття будь-яких рішень за наслідками проведення перевірки. Документальний спосіб дослідження у будь-якому випадку передбачає документи, як предмет такого дослідження, висновок податкового органу про податкове правопорушення по факту відсутності документів можливий виключно у випадку їх ненадання податковому органу платником податку під час проведення належної перевірки.

У касаційній скарзі відповідачем висловлено необхідність відступу від правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 18.08.2018 у справі № 820/15224/14.

Так, у межах судового розгляду справи № 820/15224/14 судами попередніх інстанцій встановлено надіслання платнику податків запиту контролюючого органу щодо надання документів у зв`язку з проведенням позапланової документальної перевірки, у відповідь на який платником повідомлено про неможливість надання таких з незалежних від платника податків обставин (зберігання бухгалтерсько-облікової документації в захопленому невідомими особами приміщенні та викраденням документів).

У цій постанові Верховний Суд виходив із того, що незважаючи на повідомлення позивача про неможливе надання первинних документів з поважних та незалежних від позивача причин, відповідач не вчинив передбачених статтею 44 ПК України дій щодо перенесення термінів проведення перевірки та здійснив перевірку без дослідження первинних документів позивача, а відтак акт документальної перевірки, яким встановлені податкові правопорушення, без дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку платника податків, не може бути належним та допустимим доказом складу таких порушень в розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас, скаржником у цій справі не наведено обґрунтованих підстав необхідності відступу від наведеного правового висновку Верховного Суду у постанові від 18.09.2018 у справі № 820/15224/14, а суд касаційної інстанції таких підстав не вбачає.

Щодо поданих скаржником під час касаційного розгляду цієї справи копій: ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.11.2020, протоколу обшуку Національного бюро Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України від 03.12.2020; листа НАБУ від 11.12.2020 № 0434-231/42641, колегія суддів зазначає наступне.

Положення статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, якими визначено межі касаційного перегляду, не наділяють суд касаційної інстанції повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на імперативні вимоги вищезазначеної статті, суд касаційної інстанції наведені докази не приймає як такі, що є новими доказами у справі, і які не були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві слід залишити без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Положення статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України застосовуються Верховним Судом з урахуванням положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко