Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.01.2018 року у справі №813/6021/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 липня 2018 року

Київ

справа №813/6021/15

адміністративне провадження №К/9901/8608/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу № 813/6021/15

за позовом Львівської міської ради до Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, Державного реєстратора Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Бойко Наталії Володимирівни, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіносвіт" про скасування реєстрації права власності

за заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіносвіт" про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України, постановленої 11 квітня 2017 року колегією суддів: Кравцовим О.В., Горбатюком С.А., Єрьоміна А.В., якою скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року та залишено в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року -

ВСТАНОВИВ:

Львівська міська рада (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила:

- визнати неправомірними дії державного реєстратора Бойко Н.В. щодо внесення до Державного реєстру прав запису про державну реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва від 21.04.2015 за № 623039746101;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 20846761 від 22.04.2015;

- зобов'язати Реєстраційну службу Львівського міського управління юстиції внести запис до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва від 21.04.2015 за № 623039746101.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду 31 березня 2016 року визнано протиправними дії державного реєстратора Бойко Н.В. щодо внесення до Державного реєстру прав запису про державну реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва від 21.04.2015 за № 623039746101.

Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Бойко Н.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 20846761 від 22.04.2015. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 жовтня 2016 року постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року скасовано, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року залишено в силі.

У січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіносвіт" (далі - заявник, ТОВ "Кіносвіт") (в порядку глави 3 розділу ІУ Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній до 15.12.2017) подало до Верховного Суду України заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2017 року у справі № 813/6021/15.

Ухвалою Верховного Суду України від 02 лютого 2017 року відкрито провадження у справі.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в чинній редакції) матеріали заяви разом зі справою передано до Верховного Суду.

У ході розгляду справи судами встановлено, що 21 квітня 2015 року представник ТОВ «Кіносвіт» звернувся до Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), у якій просив провести державну реєстрацію права власності, форма власності - приватна, на об'єкт незавершеного будівництва, що розташований у м. Львові, проспект Шевченка, 3/площа Галицька, 15, кадастровий номер земельної ділянки 4610136600:06:004:0023, за ТОВ «Кіносвіт».

До заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) № 20799378 ТОВ «Кіносвіт» додало:

дозвіл на виконання будівельних робіт, серія та номер ЛВ11411069984, виданий 3 листопада 2011 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області;

договір оренди землі, серія та номер Г-252, виданий 30 березня 2006 року Львівською міською радою;

довідку про знесення, серія та номер юр 2/335, видану 16 квітня 2015 року ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»;

технічний паспорт, виданий 12 лютого 2015 року ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»;

позитивний комплексний висновок державної експертизи 2008, серія та номер 793, виданий 26 серпня 2010 року Філією ДП «Спеціалізована державна експертна організація-ЦСДБЕ» у Львівській області «Львівдержбудекспертиза».

22 квітня 2015 року Реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 20846761, яким здійснено реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва, що розташований у м. Львові, проспект Шевченка, 3/площа Галицька, 15, кадастровий номер земельної ділянки 4610136600:06:004:0023, за ТОВ «Кіносвіт».

Не погоджуючись із даним рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що дії Реєстратора є протиправними, а рішення № 20846761 від 22 квітня 2015 року підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року, вказав, що при прийняті оскаржуваного рішення Реєстратор діяв на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що встановлені чинним законодавством, а тому підстави для скасування рішення відсутні.

Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, касаційний суд вказав, що відповідно до договору оренди землі від 30 березня 2006 року, що був укладений між позивачем та ТОВ "Кіносвіт", земельна ділянка передається в оренду для обслуговування існуючих споруд, а орендар лише за письмовою згодою орендодавця має право зводити в установленому законом порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди. Таким чином, державний реєстратор повинен був встановити наявність факту виконання умов правочинну - договору оренди. Проте, оскільки матеріали справи не містять письмової згоди позивача на зведення будівництва і споруд на орендованій земельній ділянці, рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є протиправним.

Водночас, розглядаючи та вирішуючи по суті позовних вимог справу про перегляд якої подано заяву, суди всіх трьох інстанцій виходили з того, що спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

В поданій заяві про перегляд судового рішення суду касаційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіносвіт" просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 27.10.2016, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 і постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2016, а провадження в адміністративній справі закрити.

На підтвердження щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права щодо визначеності підсудності, заявником надано постанову колегії Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 14.06.2016 у справі № 21-41а16, ухвали Вищого адміністративного суду України від 13.12.2016 у справі № 813/3410/15, від 05.09.2016 у справі №К/800/23676/16 (820/812/16), від 03.08.2016 у справі № К800/52318/15 (№ 816/1774/15).

Так, у постанові від 14.06.2016 Верховний Суд України переглядаючи ухвалу Вищого адміністративного суду України від 25.11.2015 у справі № 826/4858/15 про визнання протиправною та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, визнання дій протиправними дій державного реєстратора, що полягали у внесенні запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і скасування запису про право власності, Верховний Суд України із застосуванням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, практику застосування цієї норми у рішенні Європейського суду з прав людини від 12.10.1978 у справі "Zand v. Austria", а також ст. 17 КАС України вказав, що враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди, колегія суддів дійшла висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватись судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Постановляючи ухвалу від 13.12.2016 у справі № К/800/9843/16 (№ 813/3410/15) Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2016 виходив з того, що оскільки предметом спору у даній справі формально є правомірність дій відповідача щодо реєстрації права власності на нерухоме майно: об'єкти незавершеного будівництва що розташований на земельній ділянці, а фактично позов заявлено з метою захисту цивільного права, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, закривши провадження у справі, оскільки дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Приймаючи ухвалу від 05.09.2016 у справі № К/800/23676/16 Вищий адміністративний суд України погодився із рішенням суду апеляційної інстанції, який закриваючи провадження у справі виходив з того, що даний адміністративний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку із невиконанням умов цивільно-правової угоди з підстав порушення господарських зобов'язань, тобто спір не є публічно-правовим, а випливає із підстав договірних відносин і має вирішуватися за правилами ЦПК України.

В ухвалі від 03.08.2016 у справі №К/800/52319/15 (816/1774/15) касаційний суд зазначив, що оскільки у справі, що розглядається, спірні правовідносини виникли у зв'язку із невиконанням умов цивільно-правової угоди з підстав порушення господарських зобов'язань, тобто, даний спір не є публічно-правовим, а випливає із договірних відносин і має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Колегія суддів вважає, що заява Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіносвіт" задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1952-IV)

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 зазначеного Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень, внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених Законом № 1952-IV (ст. 3 цього Закону).

Правовий статус і компетенція державного реєстратора передбачені в ст. 10 Закону № 1952-IV. За приписами п. 1, 2 ч. 3 цієї статті державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

- відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочинну та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

- відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

- відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах;

- наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

- наявність факту виконання умов правочинну, з яким закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ст. 18 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку, зокрема: формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права речові та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам (ч. 4 ст. 18 Закону № 1952-IV).

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 24 зазначеного Закону в державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Підстави для внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них встановлено ст. 26 Закону № 1952-IV, у ч. 1 якої визначено, що подання та отримання документів за заявою про внесення змін до записів Державного реєстру прав здійснюються в порядку, передбаченому для державної реєстрації прав.

Отже, з наведених вище норм можна дійти висновку про важливість дотримання і неухильного виконання процедури державної реєстрації виключно на підставі вимог закону, оскільки невиконання суб'єктом влади вимог законодавства зводить нанівець законність всієї процедури державної реєстрації.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час прийняття судового рішення) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справою адміністративної юрисдикції в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

В заяві про перегляд судового рішення Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіносвіт" просило скасувати судові рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій у зв'язку з тим, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиконанням цивільного правочинну, тому мають вирішуватись в порядку цивільного судочинства.

Проте, колегія суддів зазначає, що предметом спору в цій справі є правомірність дій державного реєстратора, як суб'єкта, наділеного Законом № 1952-IV владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, у зв'язку з невиконанням ним обов'язку щодо перевірки поданих для цього документів.

Тобто в цій справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення та дії державного реєстратора, який, на думку позивача, вийшов за межі своїх владних повноважень, прийнявши рішення про реєстрацію права власності.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п. 24 свого рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

З огляду на наведене, суд вважає помилковими доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіносвіт" про те, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Отже, рішення судів у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права, а тому відповідно до частини першої статті 244 КАС України у задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), статтями 242, 244 (в редакції, чинній до 15.12.2017), суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіносвіт" відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон,

Л.Л. Мороз

Судді Верховного Суду