Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2020 року

Київ

справа №809/4148/15

адміністративне провадження №К/9901/25697/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (правонаступником якої є Головне управління ДФС в Івано-Франківській області)

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року (судді: Нос С.П. (головуючий), Яворський І.О., Кухтей Р.В.)

у справі № 809/4148/15

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - ДПІ, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01 червня 2013 року № 0000521700, №0000541700, № 00000552200.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 30 березня 2016 року відмовив у задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом правомірно, оскільки позивач не проводив через реєстратори розрахункових операцій готівкові кошти, отримані за надані готельні послуги, не застосовував розрахункові книжки та не відображав щоденні доходи в книзі обліку доходів і витрат та не включив до валового доходу у відповідних звітних періодах. Суд не взяв до уваги доводи позивача щодо відсутності у ДПІ права проводити перевірку та порушення організації і порядку проведення перевірки з огляду на те, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, у справі № 809/1837/13-а відмовлено в задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 до ДПІ про визнання протиправними дій та скасування наказу про проведення перевірки, визнання відсутності повноважень.

Натомість Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 16 червня 2016 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ДПІ від 01 червня 2013 року №0000521700, № 0000541700, № 00000552200.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції зазначив, що дії відповідача з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача є протиправними, оскільки позивач невчасно отримав наказ та повідомлення про перевірку, а тому така перевірка проведена з порушенням порядку, встановленого Податковим кодексом України, у зв`язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року та залишити в силі постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою контролюючого органу.

Позивач не скористався своїм правом подати заперечення/відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

20 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

26 жовтня 2018 року на адресу Суду надійшло клопотання про заміну Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області її правонаступником - Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області.

Враховуючи положення статті 52 КАС України, колегія суддів вважає за можливе здійснити процесуальне правонаступництво, замінивши відповідача - Державну податкову інспекцію у Богородчанському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області її правонаступником Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року), яка кореспондується з положеннями статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Постанова суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 06 квітня 1995 року позивача зареєстровано як фізичну особу-підприємця та взято на облік як платника податків у ДПІ у Богородчанському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області.

На підставі наказу від 29 квітня 2013 року № 111 посадові особи ДПІ у період із 07 до 21 травня 2013 року провели документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єкта підприємницької діяльності - підприємця ОСОБА_1 за період з 01 січня до 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт від 22 травня 2013 року №308/17/ НОМЕР_1 .

Відповідно до висновків акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- пункту 181.1 статті 181, пунктів 183.2, 183.10 статті 183, пункту 188.1 статті 188, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого збільшено належну до сплати в бюджет суму податку на додану вартість всього на суму 39 332,86 грн, зокрема за квітень 2011 року - 2608 грн, за травень 2011 року - 360 грн, за серпень 2011 року - 8387,28 грн, за вересень 2011 року - 6261,88 грн, за жовтень 2011 року - 6051,89 грн, за листопад 2011 року - 8060,22 грн, за грудень 2011 року - 7603,59 грн;

- пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - не проведено через реєстратори розрахункових операцій отримані готівкові кошти за готельні послуги у 2011 році в сумі 115 150 грн та не застосовано розрахункові книжки;

- статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 7139,25 грн.

01 червня 2013 року на підставі акта перевірки ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення:

- № 0000521700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 58 999,29 грн, зокрема за основним платежем - 39 332,86 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 19 666,43 грн;

- № 0000541700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 8924,06 грн, зокрема за основним платежем - 7139,25 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1784,81 грн;

- № 00000552200, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 грн.

Задовольняючи позов та скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення, суд апеляційної інстанції, не надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо наявності в діях позивача порушень податкового законодавства, зазначених в акті перевірки, обмежився дослідженням правомірності проведення контролюючим органом документальної позапланової невиїзної перевірки позивача. Зокрема, суд апеляційної інстанції встановив, що ФОП ОСОБА_1 невчасно отримав наказ та повідомлення про перевірку, а тому дійшов висновку, що перевірка проведена з порушенням порядку, передбаченого Податковим кодексом України, а податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами такої перевірки, є протиправними.

Проте Верховний Суд не може погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки останнім не враховано положення частини першої статті 72 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій), відповідно до якої обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 лютого 2016 року, у справі №809/1837/13-а відмовлено в задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у Богородчанському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та скасування наказу про проведення перевірки, визнання відсутності повноважень.

У справі № 809/1837/13-а суди дійшли висновку, що наказ від 29 квітня 2013 року №111 прийнято контролюючим органом правомірно. При цьому у постанові Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2013 року зазначено, що згідно з актом ДПІ від 07 травня 2013 року № 6/17/ НОМЕР_1 засвідчено факт відмови позивача від отримання наказу на проведення перевірки та повідомлення про дату та місце проведення перевірки, а актом № 7/17/ НОМЕР_1 засвідчено факт відмови позивача від підписання акта про відмову від отримання наказу на проведення перевірки та повідомлення про дату та місце проведення перевірки.

Таким чином, враховуючи що у цій справі беруть участь ті ж самі особи, що і в адміністративній справі № 809/1837/13-а, то в силу вимог частини першої статті 72 КАС України обставини щодо правомірності наказу від 29 квітня 2013 року №111 та дій контролюючого органу щодо проведення перевірки не підлягають доказуванню в межах даної справи.

Проте суд апеляційної інстанції на порушення частини першої статті 72 КАС України здійснив переоцінку обставин, встановлених у справі № 809/1837/13-а, які не доказуються у даній справі, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

Натомість суд першої інстанції, взявши до уваги положення частини першої статті 72 КАС України та обставини, встановлені у справі № 809/1837/13-а, надав оцінку висновкам ДПІ щодо вчинення позивачем податкових правопорушень, покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Так, судом першої інстанції встановлено, що позивачем занижено базу оподаткування з податку на додану вартість на суму виручки за готельні послуги в розмірі 100 210,00 грн та виручки від продажу товарів у період обов`язкової реєстрації платником податку на додану вартість у розмірі 96 454,31 грн, тобто всього занижено обсяг реалізації товарів/послуг як базу для нарахування податку на додану вартість на суму 196 664,31 грн.

Крім того, у 2011 році ФОП ОСОБА_1 надав готельні послуги в готелі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на суму 115 150,00 грн. Вказані готівкові кошти, як встановив суд першої інстанції, позивач не проводив через реєстратори розрахункових операцій, не застосовував розрахункові книжки та не відображав щоденні доходи в книзі обліку доходів і витрат, а також не включив до валового доходу у відповідних звітних періодах.

Жодних доказів, які б спростовували висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, щодо встановлених порушень позивачем вимог податкового законодавства та, відповідно, висновків суду першої інстанції, позивач не надав та матеріали справи не містять.

За таких обставин колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті ДПІ правомірно.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Згідно з частиною першою статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 345, 349, 352, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року скасувати та залишити в силі постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова