Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.01.2019 року у справі №813/1207/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 лютого 2020 року

Київ

справа №813/1207/18

адміністративне провадження №К/9901/588/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Калашнікової О.В.,

суддів: Білак М.В., Губської О.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №813/1207/18

за позовом ОСОБА_1 до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання незаконним і скасування наказу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року (прийняте у складі головуючого судді - Гавдик З.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Пліша М.А., суддів: Судової-Хомюк Н.М., Шинкар Т.І.)

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України за № 6-дс від 02 березня 2018 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що всупереч частині 2 статті 77 Закону України «Про державну службу» наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України за № 6-дс від 02 березня 2018 року не містить стислого викладу обставин справи. Позивач також вказав, що оскаржуваний наказ не містить чіткого формулювання суті вчиненого порушення, наявності вини в діях позивача чи його бездіяльності, не наведено шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ними і поведінкою позивача, підстав прийняття рішення про притягнення до відповідальності, часу вчинення і часу виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби було проведено тематичну перевірку стану організації роботи Львівського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо забезпечення надходжень до бюджетів усіх рівнів, вжиття заходів з відпрацювання ризикового податкового кредиту, належного адміністрування податків, зборів та інших платежів, погашення податкового боргу за період з 01 січня 2016 року по 01 вересня 2017 року.

3.1. Під час перевірки було встановлено окремі недоліки та порушення в організації роботи Львівського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в тому числі, відділу податкового супроводження підприємств торгівельної галузі (начальник ОСОБА_1) з відпрацювання платників групи ризику за період перевірки.

3.2. За результатами розгляду дисциплінарної справи, дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ Офісу великих платників податків ДФС України було вирішено рекомендувати на підставі статей 65, 66 Закону України «Про державну службу» застосувати до начальника відділу податкового супроводження підприємств торгівельної галузі Львівського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби ОСОБА_1. дисциплінарне стягнення у вигляді догани за неналежному виконанню службових обов'язків.

3.3. В письмових поясненнях від 15 грудня 2017 року ОСОБА_1 описав роботу, яка була здійснена ним та працівниками відділу, який він очолює стосовно підприємств, вказаних у доповідній записці, надав показники роботи підпорядкованого йому відділу за період, що перевірявся та просив дисциплінарну комісію врахувати ці пояснення.

3.4. На підставі подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Офісу великих платників податків ДФС України від 28 лютого 2018 року № 12887/28-10-08-02/ДК та доповідної записки начальника Львівського управління Офісу великих платників податків ДФС від 13 грудня 2017 року № 72924/28-148-01 відповідачем прийнято наказ № 6-дс від 02 березня 2018 року, яким за неналежне виконання службових обов'язків оголошено догану начальнику відділу податкового супроводження підприємств торговельної галузі Львівського управління Офісу великих платників ДФС ОСОБА_1

3.5. Наказ видано на підставі статей 65, 66 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-УІІІ.

3.6. Не погоджуючись із вказаним наказом, позивач звернувся з даним позовом до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

4. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року, позов задоволено.

4.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України № 6-дс від 02 березня 2018 року про результати розгляду дисциплінарного провадження.

4.2. Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем не доведено факт невідпрацювання позивачем в повному обсязі питання правомірності формування суб'єктами господарювання податкового кредиту з ПДВ від контрагентів, які не декларують податкові зобов'язання.

4.3. Також, відповідачем не надано доказів незабезпечення позивачем вжиття контрольно-перевірочних заходів з метою перевірки правомірності формування ПДВ та не доведено факт недостатності організації роботи з відпрацювання окремих суб'єктів господарювання, які протягом тривалого часу формували податковий кредит сумнівним контрагентам.

4.4. Відповідач також не підтвердив належними та допустимими доказами наявність недоліків в організації роботи під час відшкодування податку на додану вартість, зокрема недотримання позивачем Регламенту опрацювання податкових декларацій з ПДВ, за якими задекларовано бюджетне відшкодування податку на додану вартістю затвердженого наказом ДПС України від 19 червня 2012 року № 522.

4.5. Також, в спірному наказі взагалі відсутні посилання на подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Офісу великих платників податків ДФС України від 28 лютого 2018 року № 12887/28-10-08-02/ДК та відсутній стислий виклад обставин справи, хоча рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення приймає суб'єкт призначення на підставі подання дисциплінарної комісії, яке є обов'язковими для розгляду суб'єктами призначення.

IV. Касаційне оскарження

5. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

5.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що відповідно до статті 65 Закону України «Про державну службу» підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

5.2. За результатами розгляду дисциплінарної справи у діях начальника відділу ПСП торгівельної галузі Львівського управління офісу ВПП ОСОБА_1., виявлено вчинення дисциплінарного проступку, що полягає у неналежному виконанню службових обов'язків, в частині відпрацювання платників групи ризику, а саме відпрацювання не в повному обсязі питання правомірності формування суб'єктами господарювання податкового кредиту з ПДВ від контрагентів-постачальників, які не декларують податкові зобов'язання.

5.3. Враховуючи вищевикладене відповідач вважає, що наказ офісу ВПП ДФС від 02 березня 2018 року №6-дс «Про результати розгляду дисциплінарного провадження» виданий правомірно та скасуванню не підлягає.

6. У запереченні на касаційну скаргу позивач посилається на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм процесуального права, на підставі повно та всебічно з'ясованих обставинах справи, а тому не підлягають скасуванню.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

7. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

8. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

9. Відповідно до частини першої статті 65 Закону України «Про державну службу» підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

10. Відповідно до статті 66 Закону України «Про державну службу» до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

11. Згідно з частинами першою та другою статті 67 Закону України «Про державну службу» дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.

11.1. Обставинами, що пом'якшують відповідальність державного службовця, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка та відсутність дисциплінарних стягнень; 3) високі показники виконання службових завдань, наявність заохочень та урядових відзнак, урядових і державних нагород; 4) вжиття заходів щодо попередження, відвернення або усунення настання тяжких наслідків, які настали або можуть настати в результаті вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування заподіяної шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

12. Відповідно до частини першої статті 69 Закону України «Про державну службу» для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

12.1. Відповідно до частини десятої цієї статті результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення.

12.2. Згідно з частиною одинадцятою цієї статті суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов'язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

13. Відповідно до частини другої статті 74 Закону України «Про державну службу» дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.

14. Статтею 75 Закону України «Про державну службу» передбачено, що перед накладенням дисциплінарного стягнення суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі

15. Згідно з статтею 76 Закону України «Про державну службу» державний службовець має право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення.

15.1. За результатами ознайомлення державний службовець має право вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи.

16. Згідно з частиною другою статті 77 Закону України «Про державну службу» у рішенні про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

VI. Позиція Верховного Суду

17. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

18. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

19. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

20. Відповідно до статті 64 Закону України «Про державну службу» державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом, за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни.

21. У рішенні про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення. (частина друга статті 77 Закону України «Про державну службу»).

22. Як встановлено судами попередніх інстанцій, що відповідно до спірного наказу підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало неналежне виконання, на думку відповідача, Дмитрівим Р.В. службових обов'язків.

23. Матеріали дисциплінарного провадження по оскаржуваному наказу містять письмові пояснення від 15 грудня 2017 року, у яких ОСОБА_1 детально описав роботу, яка була здійснена ним та працівниками відділу, який він очолює стосовно підприємств, вказаних у доповідній записці, надав показники роботи підпорядкованого йому відділу за період, що перевірявся та просив дисциплінарну комісію врахувати ці пояснення.

24. Проте ні подання, ні доповідна записка, ні оскаржуваний наказ не містять висновків щодо прийняття чи неприйняття до уваги наданих позивачем пояснень.

25. Крім того, як встановлено судами, в оскаржуваному наказі відсутні обставини та юридична кваліфікація вчиненого позивачем проступку. Ні з оскаржуваного наказу, ні з матеріалів дисциплінарної справи неможливо встановити, який службовий обов'язок позивачем не виконано належним чином або реалізацію якого заходу підпорядкованими йому працівниками позивач не організував або не проконтролював.

26. За таких обставин Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позову.

27. Враховуючи наведене, суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

28. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

29. Таким чином, оскільки суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстави для їх скасування відсутні, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а згадані судові рішення - без змін.

VIІ. Судові витрати

30. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

О.В. Калашнікова

М.В. Білак

О.А. Губська ,

Судді Верховного Суду