Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 лютого 2019 року

Київ

справа №822/2150/16

адміністративне провадження №К/9901/42020/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017 (судді: Білоус О.В. (головуючий), Курко О.П., Совгира Д.І.) у справі № 822/2150/16 за позовом ОСОБА_1 до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до суду з позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі - відповідач, контролюючий орган, заявник) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 29.06.2016 № 178514-13.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на помилковість нарахування контролюючим органом податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік, зважаючи на те, що рішення Устянської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області від 19 березня 2015 року № 23 може бути застосовано до правовідносин з питань оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які виникли з 01 січня 2016 року, адже його не було прийнято та опубліковано у строк, визначений пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України, тому вважає, що вказане податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.12.2016 задоволено адміністративний позов. Визнаного протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 № 178514-13.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017 скасовано рішення суду першої інстанцій та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

4. Задовольняючи позовні суд першої інстанції виходив з того, що застосування контролюючим органом положень статті 266 Податкового кодексу України з метою оподаткування податком на майно, відмінне від земельної ділянки на підставі рішення Устянської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницькій області від 19.03.2015 року №23 не може мати місце у 2015 році, з урахуванням норми підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення місцевих рад стосовно податку на майно, відмінне від земельної ділянки, прийняті в 2015 році та опубліковані протягом січня-лютого 2015 року, не могли бути застосовані в 2015 році. Такі рішення могли передбачати плановим лише 2016 рік, і саме з цього періоду податку на майно, відмінне від земельної ділянки міг вважатися встановленим місцевою радою.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, як обов'язковий місцевий податок, підлягає сплаті, виходячи з норм ст. 266 ПК, починаючи з 1 січня 2015 року, безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку в порядку, встановленому підпунктом 12.3.4 пункту 12.3.4 ст. 12 ПК.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

6. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно у власності позивача перебуває 1/2 частки власності на нежиле приміщення зерноскладу з піднавісом загальною площею складу 613,2 кв.м. та піднавіс 2050,7 кв.м.

Рішенням 40-ої сесії Устянської сільської ради Кам'янець - Подільського району Хмельницької області від 19.03.2015 № 23 встановлено на території Устянської сільської ради податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затверджено положення про зазначений податок.

Відповідно до пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 вказаного Положення ставки на об'єкти нерухомості встановлюються в таких розмірах: а) 2 відсотка - для готельних, офісних, торговельних будівель, будівель для публічних виступів (казино, ігрові будинки); б) 0,2 відсотка - для гаражів; в) 0,1 відсотка - господарських (присадибних) будівель (сараї, хліви, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, транспортні підстанції тощо); г) 2 відсотки - для інших будівель (не передбачених підпунктами "а"-"г" цього пункту).

Враховуючи вимоги пункту 33 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" податкового кодексу України, установити що на 2015 рік для об'єктів не житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, визначених підпунктами "а" та "г" цього пункту, застосовується ставка у розмірі 1 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м. об'єкта нежитлової нерухомості.

29 червня 2016 року Кам'янець-Подільською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Хмельницькій області прийняте податкове повідомлення - рішення форми від 29.06.2016 №178514-13, яким визначено податкові зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 16 223,15 грн.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги позивач посилається на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного, належного та всебічного дослідження матеріалів справи, оскільки рішення стосовно податку на майно, відмінне від земельної ділянки, набирає законної сили та застосовується з початку бюджетного періоду, що настає після його оприлюднення, тобто не раніше 2016 року, що свідчить про відсутність у позивача сплачувати такий податок у 2015 році.

Контролюючим органом відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

9. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

9.1 Пункт12.3 статті 12 Податкового кодексу України.

Сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

9.2 Підпункт 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

9.3 Пункт 12.5 статті 12 Податкового кодексу України.

Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

10. Закон України від 28 грудня 2014 року №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (далі - Закон №71-VIII).

10.1 Пункту 4 Прикінцевих положень Закону №71-VIII.

Рекомендувати органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на майно, відмінне від земельної ділянки, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України передбачено обов'язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Причому норма розрізняє період опублікування рішення ради (це період, який передує плановому), плановий період (у якому планується встановити місцевий податок) і наступний період, (тобто період, який є наступним за плановим).

Кожен із цих періодів має самостійне правове значення. При цьому такі періоди не можуть співпадати в часі. Зокрема, не може бути плановим період, у якому було прийняте та опубліковане відповідне рішення ради. Плановим у будь-якому разі може бути лише той період, який є наступним після періоду опублікування рішення ради.

Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.

В даному випадку із запровадженням податку на майно, відмінне від земельної ділянки, на 2015 рік відповідні норми Закону № 71-VIII набрали чинності з 1 січня 2015 року.

Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження щодо встановлення податку на майно, відмінне від земельної ділянки (для об'єктів нежитлової нерухомості). Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення податку на майно, відмінне від земельної ділянки.

При цьому, виходячи з неможливості збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом, в 2015 році не можна було визначити плановим періодом 2015 рік.

Плановим відповідно до норми підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України є період після того, в якому приймається відповідне рішення ради.

Враховуючи ухвалення Закону №71-VIII, яким запроваджено податок на майно (до складу якого включено й податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, лише 28 грудня 2014 року, а також відсутність доказів прийняття відповідною місцевою радою рішення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до 15 липня 2014 року, касаційний суд приходить до висновку, що застосування контролюючим органом положень статті 266 ПК України з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, можливо було не раніше наступного бюджетного періоду, який настав за плановим (2015 роком), тобто не раніше 2016 року.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

12. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

13. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки з урахуванням норми підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення місцевих рад стосовно податку на майно, відмінне від земельної ділянки, прийняті в 2015 році та опубліковані протягом січня-лютого 2015 року, не могли бути застосовані в 2015 році. Такі рішення могли передбачати плановим лише 2016 рік, і саме з цього періоду податку на майно, відмінне від земельної ділянки міг вважатися встановленим місцевою радою.

14. Приписами статті 10 Податкового кодексу України, передбачено перелік місцевих податків, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки прямо не вказаний. Натомість, є податок на майно, який складається із 3 різних податків, кожен із різними елементами податку як їх визначено п. 7.1 ст. 7 Податкового кодексу України.

Встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на майно, відмінне від земельної ділянки, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення, з дотриманням підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, що свідчить про помилковість доводів апеляційного суду відносно того, що питання сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначаються Податковим кодексом України, а тому в даному випадку, відсутність рішення органу місцевого самоврядування не може вплинути на підстави нарахування та обов'язок платника сплачувати податки та збори.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

15. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

16. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України).

17. З огляду на зазначене, враховуючи правове регулювання на час виникнення спірних правовідносин, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, у частині неправильного тлумачення закону та скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, що є підставою для скасування такого судового рішення, а тому касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017 підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного суду України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017 у справі №822/2150/16 скасувати, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.12.2016 в даній справі залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду