Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 лютого 2019 року

Київ

справа №820/11949/14

адміністративне провадження №К/9901/3844/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Харківська автомобільна торгівельна компанія» на постановуХарківського окружного адміністративного суду від 25.07.2014 (суддя Д.В. Бездітко)та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014 (колегія у складі суддів: Тацій Л.В., Григоров А.М., Подобайло З.Г.)у справі № 820/11949/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Харківська автомобільна торгівельна компанія»доХарківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області проскасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківська автомобільна торгівельна компанія» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000232204 від 22.01.2014, № 0000262204 від 22.01.2014, № 0001122204 від 10.04.2014.

Позовні вимоги мотивовані помилковим внесенням відомостей до Єдиного реєстру податкових накладних та реєстрації податкової накладної №1 від 28.10.2013, а також тим, що її складено без факту здійснення господарської операції, вона не передавалась покупцю - ТОВ «Глобал Автогруп» та відображалась у реєстрі виданих податкових накладних. У зв'язку з чим сума ПДВ вказана у такій податковій накладній також не підлягала відображенню в податковій декларації з ПДВ. Разом з цим акт перевірки від 18.03.2014 № 367/20-23-22-04-09/36031913 не може бути підставою для внесення змін до податкової звітності позивача ані за грудень 2013 року, ані за будь-який інший податковий звітний період, оскільки відбувалась процедура адміністративного оскарження.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, дійшли висновку, що надана відповідачем копія податкової накладної №1 від 28.10.2013 була виписана на підставі договору поставки від 02.09.2013 №А/ГП003-130 на суму ПДВ 5333333,33 грн., а отже вказана накладна в рамках укладеного договору надавалась на адресу ТОВ «Глобал Автогруп».

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що вони були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодного з учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце його проведення, касаційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем в жовтні 2013 року виписані на адресу ТОВ «Глобал Автогруп» податкова накладна № 1 від 28.10.2013 (номенклатура: автомобіль Geely FE-2 (commercial name «Geely Emgrand» ЕС-7-RV) на загальну суму 32000000,0 грн., в т.ч. ПДВ - 5333333,33 грн. та податкова накладна № 2 від 29.10.2013 (номенклатура: автомобіль Geely FE-2 (commercial name «Geely Emgrand» ЕС-7-RV), автомобіль Geely (maple) «CBU») на загальну суму 32586000,0 грн., в т.ч. ПДВ - 5431000,0 грн., які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Контролюючим органом була проведена камеральна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Харківська автомобільна торгівельна компанія» за жовтень 2013 року, результати якої оформлені актом від 20.12.2013 №808/20-23-22-04-09/36031913, згідно висновків якого позивачем порушено п.201.4, 201.6 ст.201 та ст.187 ПК України, внаслідок чого занижено суму податкових зобов'язань на суму 5333334,0 грн.

Виявлене порушення ґрунтується на тому, що перевіркою повноти та правильності даних, задекларованих у податкові звітності з податку на додану вартість за жовтень 2013 року на підставі даних декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року (вх. від 20.11.2013 №9075124774), реєстру отриманих та виданих податкових накладних за жовтень 2013 року (вх. від 20.11.2013 №9075124941), додатку № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» (вх. від 20.11.2013 №9075124941) встановлено, що платником податків не включено до реєстру виданих податкових накладних та до складу податкових зобов'язань суму податку на додану вартість у розмірі 5333333,0 грн. за податковою накладною № 1 від 28.10.2013, яка була включена до Єдиного реєстру податкових накладних.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.01.2014: №0000232204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2824430,0 грн., в т.ч. на 1882953,0 грн. - за основною сумою та 941477,0 грн. - за штрафними санкціями; №0000262204 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість на 3450381,0 грн.

Також, Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ "Харківська автомобільна торгівельна компанія" за грудень 2013 року, результати якої оформлені актом від 18.03.2014 №367/20-23-22-04-09/36031913 з висновком про порушення позивачем п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України та пп.4.6.7 п.4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 3450381,0 грн.

Висновки даного акта ґрунтуються на тому, що у податковій декларації з ПДВ за грудень 2013 року (вх. від 17.01.2014 № 9087784111) позивачем визначена «Сума залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) у розмірі 3450381,0 грн., яка виникла за рахунок від'ємного значення, яке декларувалось платником у травні - липні та вересні - жовтні 2013 року.

Також, в акті перевірки від 18.03.2014 № 367/20-23-22-04-09/36031913 зазначено, що актом попередньої перевірки платника за жовтень 2013 року (акт від 20.12.2013 №808/20-23-22-04-09/36031913) встановлені порушення ст.187 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (рядок 19 декларації) у сумі 1286872,0 грн., завищення залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, який підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 22 декларації) у сумі 2163509,0грн., та заниження суми податку на додану вартість до сплати до бюджету у розмірі 1882953,0 грн., однак підприємство позивача в податковій декларації з ПДВ (рядок 21.3 декларації) за грудень 2013 року не відобразило результати попередньої камеральної перевірки.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.04.2014 № 0001122204 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 5175572,0 грн., в т.ч. на 3450381,0 грн. - за основним платежем та 1725191,0 грн. - за штрафними санкціями.

Зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, касаційний суд вважає їх висновки передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а відтак таке судове рішення не є таким, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом були проведені камеральні перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень та грудень 2013 року.

За приписами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною, в силу вимог підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу, вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

В той же час, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (абзац 1 підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

Статтею 76 Податкового кодексу України врегульовано порядок проведення камеральної перевірки, згідно пункту 76.1 якої камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Отже, камеральна перевірка за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. Тобто, перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Таким чином, податковий орган наділений повноваженнями проводити камеральну перевірку, при проведенні якої підлягають перевірці дані, задекларовані платником податків у поданій ним до податкового органу податковій звітності.

Отже, поза увагою судів було залишено те, що у контролюючого органу відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати питання повноти сплати податків, оскільки останні перебувають поза межами даної перевірки, що як наслідок призвело до ненадання судами попередніх інстанцій будь-якої юридичної оцінки правомірності проведення відповідачем такої камеральної перевірки.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач під час розгляду спору в судах першої та апеляційної інстанцій стверджував про неузгодженість податкового зобов'язання визначеного на підставі акта перевірки від 18.03.2014 № 367/20-23-22-04-09/36031913 та відсутність підстав у такому випадку для внесення змін до податкової звітності ані за грудень 2013 року, ані за будь-який інший податковий звітний період

Вказані обставини не досліджувалися та не оцінювалися судами, що свідчить про те, що судами не встановлено, чи підтверджуються відповідні обставини та факти належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб.

В той же час, суди дійшли висновку, що надана відповідачем копія податкової накладної №1 від 28.10.2013 була виписана на підставі договору поставки від 02.09.2013 №А/ГП003-130 на суму ПДВ 5333333,33 грн., відтак вона надавалась в рамках укладеного договору на адресу ТОВ «Глобал Автогруп».

Перевіряючи правильність встановлених судами обставин, суд касаційної інстанції звертає увагу на те що відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, встановленими абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу.

Згідно приписів Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, чинного на час спірних правовідносин, дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Отже, в податковій декларації з ПДВ платником податку зазначаються дані, вказані в складених на підставі первинних документів податкових накладних.

Разом з цим, з матеріалів справи та з судових рішень не вбачається на підставі якого саме первинного документа і на підтвердження якої господарської операції була виписана на адресу ТОВ «Глобал Автогруп» спірна податкова накладна № 1 від 28.10.2013 на загальну суму 32000000,0 грн., в т.ч. ПДВ - 5333333,33 грн.

При цьому договір, на який посилались суди, є лише угодою на реалізацію якої складаються первинні документи, які містять відомості про господарські операції, а не первинним документом підтверджуючим господарську операцію.

Разом з цим, судом встановлено, що 13.07.2015 здійснено державну реєстрацію припинення юридичної особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківська автомобільна торгівельна компанія», про що вчинено запис 14711170023025470.

Відповідно до приписів статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бути підставою для застосування положення частини першої цієї статті.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб'єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Зважаючи на відсутність підстав для визнання судових рішень законними, а також припинення юридичної особи позивача, провадження у даній справі підлягає закриттю.

Керуючись статтями 238, 341, 345, 349, 354, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківська автомобільна торгівельна компанія» задовольнити частково.

2.Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014 скасувати.

3.Закрити провадження у справі.

4.Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.

........................

........................

........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду