Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.10.2018 року у справі №823/244/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 жовтня 2018 року

Київ

справа №823/244/16

адміністративне провадження №К/9901/11998/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів: Бевзенка В. М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_3

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року (головуючий суддя - Гаврилюк В.О.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2016 року (головуючий суддя - Губська Л.В., судді: Ісаєнко Ю.А., Федотов І.В.)

у справі № 823/244/16

за позовом ОСОБА_3 до Прокуратури Черкаської області про визнання неправомірними дій та бездіяльності, стягнення середнього заробітку, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

1. Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до прокуратури Черкаської області (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати неправомірними дії та бездіяльність прокуратури Черкаської області в частині ненадання належної відповіді та неналежний розгляд його звернення від 19.02.2016 року;

- зобов'язати виплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 04.09.2015 по 14.01.2016. та стягнути з прокуратури Черкаської області на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 43826,16 грн.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Вказане рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що, оскільки на час звільнення позивача з посади виплата вихідної допомоги передбачена не була, а підстава для її виплати виникла лише після видання відповідного наказу, підстави для застосування приписів статті 117 КЗпП України до спірних правовідносин відсутні. Крім того, суд зауважив, що відповідачем у повному обсязі та у відповідності до вимог чинного законодавства було надано відповідь на звернення позивача, що виключає визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2016 року постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року - скасовано та прийнято нову постанову, якою позов України задоволено частково:

- визнано неправомірною бездіяльність прокуратури Черкаської області щодо невиплати ОСОБА_3 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;

- стягнуто з прокуратури Черкаської області (код ЄДРПОУ 02911119) на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 21.12.2015р. по 14.01.2016р. в сумі 5272 (п'ять тисяч двісті сімдесят дві) гривні 32(тридцять дві) коп.

- в іншій частині постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року - залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльності та стягнення середнього заробітку та задовольняючи частково позов в цій частині, дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання вихідної допомоги з моменту звільнення. Також, суд зазначив, що, оскільки підстави для виплати позивачеві вихідної допомоги відповідно до статті 44 КЗпП виникли лише після внесення відповідних змін до наказу від 04.09.2015 про звільнення останнього, саме, з цього часу, для відповідача настає обов'язок щодо виплати цієї допомоги і, як наслідок, виникають підстави для застосування статті 117 КЗпП у разі порушення строків розрахунку.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає його незаконним та необґрунтованим, а тому просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Зокрема, скаржник вказує про те, що закріплення у наказі від 04.09.2015 року № 605к в редакції наказу від 21.12.2015 року № 818к гарантованого КЗпП України його права на отримання вихідної допомоги при звільненні за п. 1 ст. 40 КЗпП України не може бути свідченням відсутності у нього права на її отримання під час звільнення 04.09.2015 року.

Окрім того, скаржник оскаржує результати розгляду його заяви від 19.02.2015 року. На його думку прокуратура області не виконала встановлений Законом обов'язок щодо об'єктивного та всебічного розгляду заяви, прийняла рішення, що не відповідає чинному законодавству, а також проігнорувала порядок надання відповіді, чим порушила право скаржника на отримання відповіді в межах вимог Закону.

Також, скаржником ставиться питання про розгляд справи за його участі.

Відповідач скористався своїм правом та надіслав до суду заперечення на касаційну скаргу в якому зазначив, що рішення суду апеляційної інстанції винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, позивач працював на посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Черкаської області і був звільнений з посади наказом прокурора Черкаської області № 605к з 04.09.2015р. на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» у зв'язку з реорганізацією органу прокуратури та скороченням кількості прокурорів прокуратури Черкаської області. Підставою для видання цього наказу стали наказ Генерального прокурора України від 15.07.2015р. № 59ш та заява ОСОБА_3 від 04.09.2015 року.

В подальшому, наказом прокурора області № 818к від 21 грудня 2015 року внесено зміни до наказу № 605к від 04 вересня 2015 року щодо підстав звільнення та викладено у наступній редакції: «звільнити радника юстиції ОСОБА_3 з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури області з 04.09.2015 у зв'язку з реорганізацією органу прокуратури, в якому він обіймає посаду, та скороченням кількості прокурорів прокуратури Черкаської області (пункт 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», п. 1 ст. 40 КЗпП України)». Також, вказаним наказом передбачено виплату вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку відповідно до ст. 44 КЗпП України, яка була виплачена позивачеві 15.01.2016 року, що не є спірним.

19.02.2016 року позивач звернувся до прокуратури із заявою, в якій просив виплатити йому відшкодування за період затримки виплати вихідної допомоги відповідно до ст.117 КЗпП України, проте, листом від 29.02.2016 року відповідач повідомив про відсутність правових підстав для цього.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

4. Конституція України

Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно зі статтею 123 Конституції України організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

5. Кодекс законів про працю України (далі- КЗпП)

Відповідно до частини першої статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

6. Закон України «Про звернення громадян» (далі - Закон)

Статтею15 Закону визначають, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

7. Інструкція про порядок розгляду звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затверджена наказом Генерального прокурора України від 27.122014 року № 9гн (далі - Інструкція).

Пунктом 1.5 Інструкції передбачено, що розгляд звернень в органах прокуратури здійснюється на принципах: законності (в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами); об'єктивності (з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення); незалежності (незалежності прокурора від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання під час розгляду звернень); неупередженості (недопущення впливу негативної, заздалегідь сформованої думки на прийняття рішення); своєчасності (з дотриманням строків розгляду звернень відповідно до вимог чинного законодавства); добросовісності (сумлінної та чесної поведінки при розгляді звернень); превентивності (недопущення надходження повторних звернень з аналогічних питань, з яких уже прийнято рішення та надано відповідь заявнику); недопущення дискримінації за будь-якими ознаками; заборони переслідувань за подання звернень.

Відповідно до п. 5.9 Інструкції за результатами розгляду звернення може бути прийнято одне з таких рішень: задоволено - вжито заходів до повного або часткового поновлення прав і законних інтересів заявника. Не може вважатися задоволеним звер нення, рішення за яким прийнято не за вимогами громадянина, а за результатами виявлених недоліків або порушень закону; відмовлено у задоволенні (відхилено) - вимоги заявника, викладені у зверненні, визнані необґрунтованими; роз'яснено - надано роз'яснення щодо компетенції органів прокуратури та з питань правового характеру.

Пунктом 7.3. Інструкції визначено, що у разі відмови в задоволенні звернень відповідь повинна містити мотиви відмови з посиланням на норми законодавства, а також роз'яснення порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно п. 7.4 Інструкції керівники підрозділів у складі Головних управлінь і управлінь, а також прокурори відділів, за письмовою вказівкою начальника управління або відділу, підписують відповіді: на задоволені звернення громадян; з роз'ясненням вимог чинного законодавства, а також у випадках, коли листування припинено відповідно до статті 8 Закону України «Про звернення громадян».

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VIІ (далі - Закон№ 1697-VIІ) містить спеціальні норми щодо організації та порядку діяльності органів прокуратури України, особливостей розгляду трудових спорів (зокрема, питання проходження служби в органах прокуратури, звільнення з неї, права і обов'язки прокурорів, їх соціальні гарантії та ін.)

Норми даного Закону є пріоритетними перед нормами КЗпП України, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального закону не врегульовані спірні правовідносини або коли про можливість застосування приписів трудового законодавства прямо йдеться у спеціальному законі.

В свою чергу, Законом № 1697-VIІ не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні працівників у зв'язку зі скороченням штатів, у зв'язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України, що не заборонено спеціальним законодавством.

Отже, право позивача на одержання суми середньомісячного заробітку як вихідної допомоги визначено Законом і цей Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Оскільки жодних правових підстав для невиплати цих сум у відповідача не було, - Верховний Суд приходить до висновку, що така бездіяльність є протиправною.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що саме у день фактичного звільнення ОСОБА_3 із займаної посади йому належала до виплати вихідна допомога у розмірі середнього місячного заробітку, яка, що не заперечується сторонами, у повному обсязі останньому була виплачена лише 15.01.2016. Відтак строк затримки до дня фактичного розрахунку склав 133 дні (з 04.09.2015 по 14.01.2016).

Згідно наявної в матеріалах справи довідки від 30.03.2016 № 18/101вих16 середньоденна заробітна плата позивача, розрахована відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100), становить 329,52 грн. Даний розмір середньоденної заробітної плати відповідачем не заперечується.

У зв'язку з наведеним колегія Верховного Суду приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 43 826,16 грн. (133 днів х 329,52 грн.).

Щодо позовної вимоги про визнання неправомірними дій прокуратури Черкаської області в частині ненадання належної відповіді та неналежний розгляд звернення позивача від 19.02.2016, суд зазначає наступне.

Як було встановлено раніше, у своєму зверненні позивач просив виплатити передбачене ст. 117 КЗпП України відшкодування, а у випадку відмови в такій виплаті зазначити підстави та надати довідку про середній заробіток відповідно до постанови КМ України від 08.02.1995 року №100.

Листом від 29.02.2016 року №11-151вих16 Прокуратура повідомила позивача про проведення з ним повного розрахунку при звільненні та вказала на відсутність, на переконання відповідача, підстав для виплати відшкодування у відповідності до ст. 117 КЗпП України.

З урахуванням наведеного Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про безпідставність посилання скаржника на неналежний розгляд відповідачем звернення позивача, а факт того, що Прокуратурою, у порушення п. 7.3 Інструкції, не було роз'яснено порядок оскарження прийнятого рішення не впливає на висновок про надання відповідачем належної та вичерпної відповіді позивача на звернення від 19.02.2016 року.

Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норма матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права в частині вимог про визнання неправомірною бездіяльності та стягнення середнього заробітку, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що постанову суду апеляційної інстанції в цій частині необхідно скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 344, 351, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2016 року -скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльності та стягнення середнього заробітку.

Ухвалити у вказаній частині нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність прокуратури Черкаської області в частині невиплати ОСОБА_3 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з прокуратури Черкаської області (код ЄДРПОУ 02911119) на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 04.09.2015 року по 14.01.2016 року в сумі 43 826 (сорок три тисячі вісімсот двадцять шість) гривень 16 (шістнадцять) коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа