Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.08.2020 року у справі №460/3038/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 460/3038/19

адміністративне провадження № К/9901/25807/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 460/3038/19

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду (головуючий суддя: Н. В. Друзенко) від 20 лютого 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: М. А. Пліш, Т. І. Шинкар, Н. М. Судова-Хомюк) від 15 червня 2020 року,

УСТАНОВИЛ:

І. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Рівненської митниці ДФС, у якому просила:

- скасувати рішення Рівненської митниці ДФС від 02 вересня 2019 року № UA204000/2019/000708/1 про коригування митної вартості товарів, а саме легкового автомобілю марки "BMW" модель "Х5", бувший у використанні, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1,2018 року випуску, та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 204000/2019/00725.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, за наявності усіх документів, звернулася до митного органу для здійснення митного оформлення імпортованого транспортного засобу. У поданій митній декларації митна вартість транспортного засобу позивачем була визначена за ціною договору (контракту) щодо транспортного засобу, який імпортується (основний метод). Проте, відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та при поданні усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість транспортного засобу, здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним).

Внаслідок цього було прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів поданий перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Відтак, застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості суттєво порушує права позивача. З огляду на це, просила позов задовольнити повністю.

3. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

4. Не погоджуючись з рішеннями суддів першої та апеляційної інстанцій, 09 жовтня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, в якій просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким справу направити на новий судовий розгляд.

5. Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

6.17 листопада 2020 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої на апеляційної інстанцій залишити без змін.

7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27 липня 2019 року ОСОБА_1 видала довіреність, якою уповноважила ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 купити за кордоном на її ім'я за ціну та на умовах за їх розсудом автомобілі будь-якої марки, перегнати вказані автомобілі до місця її проживання, представляти її інтереси на митниці з приводу розмитнення автомобілів, отримувати митні документи, а також вчиняти інші дії щодо такого роду повноважень.

9.02 серпня 2019 року позивач придбала легковий автомобіль "BMW" модель "Х5", бувший у використанні, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1,2018 року випуску.

10. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 23 лютого 2018 року власником цього автомобіля є німецьке підприємство SixtGmbh&Co. м. Мюнхен, Федеративна Республіка Німеччина.

11.27 серпня 2019 року декларантом позивача оформлено та подано відповідачу митну декларацію №UA204010/2019/229904 для митного оформлення в режимі імпорт вказаного легкового автомобіля "BMW" модель "Х5", бувшого у використанні, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1,2018 року випуску, загальна кількість місць, включаючи місце водія 5, призначений для використання на дорогах загального користування, номер двигуна (тип) н/д, двигун дизельний, робочий об'єм 2993 см. куб., потужність 280 кВт, тип кузова універсал, вартість 20000
євро, за методом визначення митної вартості 1 (за ціною договору). Також вказано, що одержувачем автомобіля є ОСОБА_5, який проживає за адресою: АДРЕСА_1.

12. Для митного оформлення відповідачу разом з митною декларацією було подано такі документи:

рахунок-фактуру (інвойс) № 0169 від 02 серпня 2019 року;

акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA20903/2019/233155 від 07 серпня 2019 року;

свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 23 лютого 2018 року;

документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 20 серпня 2019 року;

висновок про якісні характеристики товарів 190820/001 від 20 серпня 2019 року;

підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, внутрішній договір (контракт) доручення ННН 806961 від 23 липня 2019 року;

договір про надання послуг митного брокера від 05 серпня 2019 року;

висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом;

касовий ордер, що підтверджує сплату митних та інших платежів № 0.0.1427391432.1 від 05 серпня 2019 року.

13. За результатами аналізу документів, поданих декларантом для митного оформлення, відповідачем зроблено висновок, що такі документи не містять достатніх даних для підтвердження обраного декларантом методу визначення митної вартості.

14. Враховуючи цю обставину, митний орган 27 серпня 2019 року направив позивачу запит, яким зобов'язав його надати додаткові документи:

касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу;

копію митної декларації країни відправлення;

висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

15. У відповідь на вказаний запит митниці декларантом позивача листом від 02 вересня 2019 року № 234 повідомлено, що додаткові документи надаватися не будуть та просив прийняти рішення щодо визначення митної вартості без врахування термінів передбачених статтею 53 Митного кодексу України.

16.02 вересня 2019 року Рівненською митницею ДФС прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2019/000708/1 по митній декларації UA204010/2019/229904, за яким митну вартість легкового автомобіля "BMW" модель "Х5", ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1, збільшено з 20050 євро до 55050
євро.

17. В обґрунтування вказаного рішення зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, оскільки декларантом не подано всіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 -4 статті 53 Митного кодексу України та у відповідності до частини 5 статті 54 Митного кодексу України, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 року.

Зокрема, вказано, що наданий до митної декларації інвойс від 02 серпня 2019 року № 0169 не містить підпису та печатки продавця, а також не надано копію митної декларації країни відправлення для підтвердження формування вартості транспортного засобу на експорт. Зазначено, що недоліки у поданих документах свідчать про заявлення декларантом до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортного засобу, в тому числі і стосовно розміру фактично сплачених коштів за імпортований автомобіль. Наявність таких обставин зумовило виникнення у відповідача сумнівів щодо правильності визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу.

18. З огляду на це відповідачем було скориговано митну вартість на підставі наявних у нього відомостей (витягу з електронного довідника SuperSCHWACKE 08/2019) із застосуванням другорядного (резервного) методу.

19. При цьому, у зазначеному рішенні митним органом вказано про неможливість застосування інших другорядних методів визначення митної вартості (статті 58, 59, 60, 61, 62, 63 Митного кодексу України) у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (статті 59, 60 Митного кодексу України) та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості (статті 62, 63 Митного кодексу України).

20. Відповідно до цього, Рівненською митницею ДФС винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2019/00725, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією №UA204010/2019/229904 від 27 серпня 2019 року.

21. Причиною відмови зазначено наступне: "Митна вартість товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням декларантом додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині 3 статті 53 Митного кодексу України. Для можливості проведення митного оформлення вказано на проведення декларування, здійснивши коригування митної вартості відповідно до Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204010/2019/229904 від 02 вересня 2019 року.

22. Не погоджуючись з рішеннями відповідача позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

23. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з урахуванням встановленими обставинами, митний орган мав повне право витребувати у позивача додаткові документи, а декларантом позивача жодних інших документів подано не було, тому підставно вважають, що митний орган законно і обґрунтовано визначив митну вартість товару за резервним методом.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

24. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суддів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

25. Підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справі є пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України та пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України, а саме не дослідження зібраних у справі доказів.

26. При цьому, позивач, наводить доводи аналогічні доводам адміністративного позову, апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваним судовим рішенням, а тому повторному зазначенню не потребують.

27. Зокрема, посилається на те, що суд першої інстанції не обґрунтував, що експортна накладна декларація країни відправлення є такою, що одержана з порушенням порядку, встановленого законом, а отже вона є допустимим доказом у розумінні статті 74 КАС України, та мала б бути врахованою при винесенні рішення.

28. Судами зазначено про ненадання перекладу квитанції (касового ордеру), однак суди не запросили такий переклад, чим, як вважає скаржник, було порушено норми частин 1 -4 статті 90 КАС України. При цьому, суди не обґрунтували, у чому порушення порядку одержання даного касового ордеру, а відтак його недопустимість. Скаржник, стверджує, що даний касовий ордер підтверджує ціну зазначену при декларуванні транспортного засобу та фактично сплачену суму на підставі встановленого продавцем рахунку-фактури (інфойсу), а отже містить інформацію щодо предмета доказування та є належним доказом відповідно до статті 73 КАС України. Окрім того, скаржник зауважує, що судами зазначено про не встановлення дати касового ордеру, однак останній містить дату, а саме "2019 m. Rugpjыиio men. 2" - 02 серпня 2019 року, чим суди теж порушили норми частин 1 -4 статті 90 КАС України, оскільки не було всебічно, повно та об'єктивно досліджено даний доказ.

29. Також, митним органом не було підкріплено оскаржуване рішення про коригування митної вартості витягом з електронного довідника SuperSCHWACKE, на який митниця посилається та ціна якого взята нею за основу для коригування митної вартості. Судами попередніх інстанцій не було витребувано у відповідача зазначений витяг з електронного довідника SuperSCHWACKE.

Більш того, митницею не наведено індивідуальних властивостей, технічних характеристик, параметрів, стану автомобіля, митна вартість, якого використана митницею при коригуванні.

30. Скаржник у касаційній скарзі посилається на висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 29 вересня 2020 року у справі № 520/7041/19, від 29 вересня 2020 року у справі № 160/9473/19, від 10 вересня 2020 року у справі № 814/3482/15, від 21 липня 2020 року у справі № 815/986/16.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

31. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, виходить з такого.

32. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України), є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

33. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина 2 статті 52 МК України).

34. Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених статті 53 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у статті 53 МК України, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2 статті 53 МК України).

35. Як визначено у частині 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеного в даній нормі.

36. Відповідно до частин 1 -3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

37. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частин 1 -3 статті 54 МК України.

38. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень частин 1 -3 статті 54 МК України.

39. Згідно з частинами 6 та 7 вказаної статті МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинами 6 та 7 вказаної статті МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 частинами 6 та 7 вказаної статті МК України; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

40. Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

41. Положеннями частин 2 та 3 статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

42. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм частин 2 та 3 статті 57 МК України.

43. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями частин 2 та 3 статті 57 МК України. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

44. За приписами частини 8 статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених частини 8 статті 57 МК України.

45. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною 2 статті 53 МК України.

Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

46. Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

47. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 07 травня 2020 у справі № 826/10527/17, у постанові від 09 червня 2020 року у справі № 1.380.2019.002044.

48. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України (стаття 53) заборонено, проте надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, що визначені частиною 2 статті 53 МК України, є обов'язком декларанта. До таких документів які підтверджують митну вартість товарів відносять зокрема такі документи як рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), банківські платіжні документи, або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що стосуються оцінюваного товару та які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

49. Як встановлено судами попередніх інстанцій виникнення сумніву у повноті та достовірності відомостей про митну вартість товару відповідач обґрунтував тим, що наданий до митної декларації інвойс від 02 серпня 2019 року № 0169 не містить підпису та печатки продавця, а також не надано копію митної декларації країни відправлення для підтвердження формування вартості транспортного засобу на експорт. Зазначено, що недоліки у поданих документах свідчать про заявлення декларантом до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортного засобу, в тому числі і стосовно розміру фактично сплачених коштів за імпортований автомобіль.

50. Відтак, вказані обставини свідчать про наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які стали підставою для витребування додаткових документів, що було встановлено судами попередніх інстанцій та спростовує доводи позивача викладені у касаційні скарзі.

51. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що транспортний засіб - легковий автомобіль "BMW" модель "Х5", ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 придбано фізичною особою ОСОБА_1 у юридичної особи UAB"Rolidas"LTD на підставі комерційного рахунку від 02 серпня 2019 року Серія ROL-AUT №0169, згідно з якого вартість транспортного засобу на експорт становить 20000 євро. Вказаний рахунок не містить ні підпису, ні печатки продавця, як і покупця, всупереч положень статті 368 МК України декларантом не надано і документів, що свідчили б про факт оплати транспортного засобу (чеки, касові документи тощо), копії митної декларації країни експорту для підтвердження формування вартості транспортного засобу на експорт.

52. Для підтвердження оплати вказаного транспортного засобу позивачем до матеріалів справи долучено касовий ордер № 97 від невстановленої дати, переклад цієї квитанції не надано, а також цей ордер не містить обов'язкового реквізиту, а саме, підпису бухгалтера продавця. Поряд з цим, на ньому наявний підпис, директора UAB "Rolidas"LTD ОСОБА_4, який в той же час є особою, що за нотаріальною довіреністю від 27 липня 2019 року, уповноважена позивачем на купівлю, а не на продаж їй транспортних засобів. Крім того, зазначена квитанція не пред'являлася митному органу під час митного оформлення автомобіля. Проте, вказаний касовий ордер не може вважатися платіжним, банківським чи розрахунковим документом в розумінні статей 4, 53 МК України, а тому суди вірно вважали, що такий не підтверджує відомостей щодо вартості імпортованого транспортного засобу.

53. Також, відповідно до технічного паспорту № EX505619 від 23 лютого 2018 року власником цього автомобіля є німецьке підприємство SixtGmbh&Co. м. Мюнхен, Федеративна Республіка Німеччина, а продавець товару UAB "Rolidas" LTD, зазначений у комерційному інвойсі від 02 серпня 2019 року Серія ROL-AUT №0169, не представив документів, на підставі яких він розпоряджається вказаним транспортним засобом.

54. Судами зазначено, що копії експортної декларації Литовської Республіки, яка не засвідчена у встановленому законом порядку та точний номер, якої неможливо встановити у зв'язку з поганою якістю ксерокопії цього документа №19PL301010E0645254 та №19PL304040E0645254 на сервісі Єврокомісії на офіційному сайті https://ec. europa. eu/, в розділі "Оподаткування та митний союз" (Тaxationandcustoms) і підрозділі "Експорт MRN-спостереження (лише міжнародні рухи) (Export MRN Follow-up (internationalmovementsonly)) (Інформація про MRN доступна лише для міжнародних рухів ECS, які були завершені після 04 листопада 2018 року) - відсутні, а тому суди попередніх інстанцій вірно вважали, що така не є допустимим і належним доказом у цій справі.

55. Також суд касаційної інстанції погоджується з зауваженнями здійсненними судами попередніх інстанцій про те, що одержувачем транспортного засобу у ВМД вказаний ОСОБА_5, який проживає за адресою: АДРЕСА_1. Проте, на вчинення таких дій довіреністю виданою позивачем від 27 липня 2019 року була уповноважено іншу особу, а саме: ОСОБА_2, який мешкає за адресою:

АДРЕСА_2. Відтак, Суд вважає правильними висновки суду першої та апеляційної інстанцій про наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки позивачем не надано достатній пакет документів, який би підтвердив числові значення складових митної вартості автомобіля, відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей транспортний засіб позивачем, що в свою чергу було правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта та надало митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

57. Разом з тим, слід зауважити, що документи, які були витребувані відповідачем, визначені частиною 2 статті 53 МК України, як такі, що підтверджують митну вартість товарів, тобто які є основними при митному оформленні товару, і у цій справі при встановлених обставинах придбання автомобіля іншою особою, мають суттєве значення. Також відповідачем витребувано копію митної декларації країни відправлення, яка визначена частиною 3 статті 53 МК України як додатковий документ. Не зважаючи на витребувані відповідачем документи, позивач листом від 02 вересня 2019 року повідомив митний орган про те, що додаткові документи надаватися не будуть, та просив прийняти рішення без врахування термінів передбачених ст. 53 МК України.

58. Проте, Суд все ж таки вважає, що висновок судів попередніх інстанцій про правомірність рішення про коригування митної вартості товарів від 02 вересня 2019 року № UA204000/2019/000708/1 є передчасним, з огляду на таке.

59. За положеннями частини 1 стаття 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у частини 1 стаття 64 МК України, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

60. Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (частина 2 стаття 64 МК України).

61. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень частина 2 стаття 64 МК України; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості (частина 3 статті 64 МК України).

62. Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.

63. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 МК України).

64. Частиною 2 стаття 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених Частиною 2 стаття 55 МК України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

65. Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

66. Однак, суди попередніх інстанцій окрім звичайної констатації факту про визначення відповідачем скоригованої вартості автомобіля на підставі інформації, наявної у витягу з електроного довідника SuperSCHWACKE 08/2019, не досліджували та не надавали належної правової оцінки на предмет обґрунтованості числового значення митної вартості автомобіля, скоригованої митним органом, параметрів автомобіля, які використані митницею при застосуванні резервного методу. При цьому, суди посилаються на відсутність пошкоджень автомобіля, в той же час не надано належної оцінки Акту про проведення огляду (переогляду) від 07 серпня 2019 року UA20903/2019/233155 складеного держінспектором ОСОБА_1. та додатковому аркуші до цього Акту.

67. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

68. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

69. Верховний Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

70. Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись суб'єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб'єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. У спорах про оскарження акта індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, який стосується прав та обов'язків особи, суд при вирішенні справи має надати повну та об'єктивну правову оцінку такому акту.

71. Суд визнає, що ані судом першої інстанції, в порушення принципу офіційного з'ясування обставин у справі, ані судом апеляційної інстанції не надано оцінки щодо невідповідності оскаржуваного рішення вимогам митного законодавства в частині обґрунтованості числового значення митної вартості автомобіля, скоригованої митним органом.

72. Суд також зазначає, що за змістом частини 3 статті 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм частини 3 статті 57 МК України.

73. Суди попередніх інстанцій не досліджували рішення про коригування митної вартості на предмет неможливості застосування методів 2а, 2б, 2в, 2г.

74. Відповідно до частин 1 -3 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

75. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

76. У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

77. У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

78. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення. Зокрема, суди не перевірили джерела інформації, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товару за резервним методом, обґрунтованість числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, а також можливість застосування останнього другорядного методу визначення митної вартості товару. Не надано належної оцінки Акту про проведення огляду (переогляду) від 07 серпня 2019 року UA20903/2019/233155.

79. Для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

80. Згідно з частиною 2 статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

81. Згідно з частиною 2 статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 353 КАС України.

82. Таким чином, постановлені у справі рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2020 року у справі № 460/3038/19 підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2020 року скасувати, а справу № 460/3038/19 направити на новий розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов