Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2020 року

Київ

справа №818/2165/18

адміністративне провадження №К/9901/69045/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.08.2018 ( суддя Прилипчук О.А.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2018 ( головуючий суддя Чалий І.С., судді: Бондар В.О., Зеленський В.В.) у справі №818/2165/18 за позовом Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ :

Державне підприємство "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Сумській області , в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Сумській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 02.04.2018 №0023401304.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення прийнято контролюючим органом із порушенням чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02.08.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2018 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди вказували на те, що протягом 2015 року позивачем несвоєчасно перераховано до бюджету єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а тому рішення від 02.04.2018 р. №0023401304, яким до Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України за несвоєчасну сплату ЄСВ застосовано штраф у розмірі 387120,03 грн та нараховано пеню у розмірі 105176,39 грн є правомірним. Суди попередніх інстанцій визнали, що розрахунок пені та штрафних санкцій податковим органом здійснено з додержанням вимог Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015, що підтверджено матеріалами справи та наявними доказами.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.08.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2018 та ухвалити нове судове рішення, яким визнати протиправним та скасувати рішення від 02.04.2018 р. №0023401304 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судами неправильно застосовано норму матеріального права , викладену в п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» , відповідно до якої за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум, натомість зазначає, що вказана штрафна санкція може бути застосована до платника внеску лише у випадку несплати або несвоєчасної сплати ЄСВ, однак не передбачає відповідальності платника у випадку якщо орган доходів і зборів зараховує своєчасно сплачений ЄСВ в рахунок погашення недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Вказує на часткову сплату ЄСВ за період з лютого по листопад 2015 року, що виключало підстави для застосування контролюючим органом штрафних санкцій у зазначеному останнім розмірі.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу відповідач просив залишити її без задоволення з огляду на необґрунтованість наведених відповідачем доводів, а судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.77, п.82.2 ст.82 Податкового Кодексу України, ч.2 п.1 ст. 13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", відповідно до затвердженого плану - графіка проведення документальних планових перевірок Головного управління ДФС у Сумській області на 4 квартал 2017 року, згідно наказу начальника Головного управління ДФС у Сумській області № 1815 від 27.11.2017 року, відповідно до направлення на перевірку №2619 від 15.12.2017 року, головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Сумській області, Гонак Тетяною Вікторівною проведена документальна планова виїзна перевірка Державного підприємства „Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.07.2014 по 30.06.2017 та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2015 по 30.06.2017 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт №288/18-28-13-04/00956031/3 від 17.01.2018.

Згідно змісту акту перевірки встановлено порушення вимог:

- п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49, п.51.1 ст.51, абз. "б" п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями та п. 2.1. Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 13.01.2015 року № 4.

- п.п.168.1.5 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями підприємством перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб з порушенням граничних строків сплати, внаслідок чого перевіркою, з урахуванням термінів, встановлених п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, нарахована пеня в сумі 10204,16 грн.

- п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168 , п.п. 1.4 п. 161 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, підприємством перераховано до бюджету військовий збір з порушенням граничних строків, внаслідок чого перевіркою, з урахуванням термінів, встановлених п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, нарахована пеня в сумі 1330,43 грн.

- п.1 частини 2 ст.6. Закону України "Про збір та облік єдиного

внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" із змінами та доповненнями

- частини 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на

загальнообов`язкове державне соціальне страхування" підприємством несвоєчасно сплачено до бюджету єдиний внесок внаслідок чого перевіркою, відповідно до п.10 ст.25 Закону № 2464 нарахована пеня в сумі 112001,56 грн.

31.01.2018 на підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення №0010181304, №0010171304, №0010161304 та рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0010261304 та №0010221304.

Не погодившись із рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0010261304 від 31.01.2018 позивач оскаржив його в адміністративному порядку, рішенням Державної фіскальної служби України від 20.03.2018 №9695/6/89-99-11-02-02-25 скасовано рішення №0010261304 від 31.01.2018 та зобов`язано ГУ ДФС у Сумській області винести нове рішення.

За результатами розгляду скарги винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 02.04.2018 р. №0023401304 на загальну суму 492287,42 грн., в тому числі штрафні санкції 387120,03 грн., пеня 105167,39 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464), за змістом пунктів 2 та 6 частини 1 статті 1 якого єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини 2 статті 6 Закону №2464).

Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина 5 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Згідно з частиною 7 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв`язку.

При цьому, приписами частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до пункту 1 частини 10 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» днем сплати єдиного внеску у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів вважається: день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Пунктами ж 6 та 7 частини 1 статті 13 Закону №2464 передбачено, що органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску та застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Відповідно до пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом №2464, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449).

Частиною першою розділу VIІ Інструкції №449 передбачено, що за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Пунктом 2 частини другої розділу VIІ Інструкції №449 встановлено, що відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1 - 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції у таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.

Таким чином, внаслідок несвоєчасної сплати єдиного внеску до платника застосовується штраф та нараховується пеня згідно з рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, а розрахунок фінансової санкції проводиться на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Визначальним для вирішення справи є встановлення фактів несплати (несвоєчасної) сплати позивачем єдиного соціального внеску на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а саме: зворотного боку облікової картки платника єдиного соціального внеску, а також первинних документів щодо нарахування (звітність, розрахунки) та сплати (платіжні доручення).

Проте, Верховний Суд не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення судів попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалено без повного та всебічного з`ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Визначальним для вирішення справи є дослідження та встановлення нарахування та сплати єдиного внеску, натомість судами не досліджено належним чином такі обставини, що свідчить про передчасність висновку про відмову у задоволенні позову.

Судами попередніх інстанцій не встановлено всі фактичні обставини по справі, а саме: наявність або відсутність факту несвоєчасної сплати єдиного внеску. Зазначення судами, що факт несвоєчасної сплати не заперечується позивачем не є підставою для визнання такого факту встановленим, оскільки саме позивач ініціював позов та доводив суду про незаконність нарахування штрафних санкцій.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (стаття 72 КАС України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 73 КАС України). Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом (частина третя статті 77 КАС України).

Як встановлено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, розрахунок фінансової санкції (за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску) здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Міністерством фінансів України наказом від 07.04.2016 № 422 затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 р. за № 751/28881).

Пунктом 2 Розділу І цього Порядку визначено, що інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення (пункт 1 підрозділ 1 Розділ ІІ Порядку).

Суд визнає, що належними, допустимими, достатніми доказами несвоєчасної сплати Підприємством сум єдиного внеску у спірний період є дані інтегрованої картки платника, які внесені до неї контролюючим органом в результаті подання платником звітних документів та сплати єдиного внеску (за фактом надходження інформації органів Державної казначейської служби України про надходження сум єдиного внеску).

Всі фактичні обставини, викладені в описових частинах судових рішень, встановлені судами попередніх інстанцій без дослідження інтегрованої картки платника єдиного внеску.

Таким чином, Верховний Суд вважає, що визначальним для вирішення справи є встановлення фактів несплати (несвоєчасної) сплати позивачем єдиного соціального внеску на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а саме: дослідження інтегрованої картки платника єдиного внеску, а також первинних документів щодо нарахування (звіти, розрахунки) та сплати (платіжні доручення) відповідних сум.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Верховний Суд дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до вимог статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України задовольнити частково.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.08.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2018 у справі №818/2165/18 скасувати.

Справу №818/2165/18 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду