Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.12.2019 року у справі №280/1446/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 280/1446/19

адміністративне провадження № К/9901/35708/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А. В.,

суддів: Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України міста Запоріжжя

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.06.2019 (головуючий суддя - Семененко М. О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.11.2019 (головуючий суддя - Семененко Я. В., судді - Бишевська Н. А., Добродняк І. Ю.)

ВСТАНОВИВ:

І. Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, в якому просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у відмові прийняти до виконання виконавчий лист №810/4343/18 від 20.12.2018 про стягнення з боржника Центрального ОУПФУ на користь позивача коштів у сумі 54 823,98 грн;

- зобов'язати відповідача включити заборгованість перед позивачем за виконавчим листом №810/4343/18 від 20.12.2018 про стягнення коштів у сумі 54 823,98 грн до бюджетної програми КПКВ 3504040 "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою" датою його першого надходження - 15.01.2019.

Також, позивач просила встановити судовий контроль за виконанням судового рішення у даній справі шляхом зобов'язання керівників відповідача подати до суду звіт про виконання даного рішення.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч нормам чинного законодавства відповідач повернув виконавчий лист з посиланням на пункт 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників №845, та вказав, що виконавчий лист не підлягає виконанню органом Казначейства, і повідомив про необхідність звернення до органів Пенсійного фонду України.

3. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.05.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України міста Запоріжжя.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.06.2019, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від
26.11.2019, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області щодо повернення виконавчого листа №810/4343/18 від 20.12.2018 Київського окружного адміністративного суду на підставі листа від 15.01.2019 №13-08.3/224-454.

Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області прийняти виконавчий лист, виданий Київським окружним адміністративними судом від 20.12.2018 №810/4343/18 до виконання. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

5. Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що виконання судових рішень про стягнення коштів, боржником за якими є Пенсійний фонд України або його територіальні органи, здійснюється Казначейством в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

6. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що Пенсійний фонд України та його територіальні підрозділи не є органами, на які Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" покладено повноваження та обов'язки щодо виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, а таким органом визначена Державна казначейська служба України.

7. Задовольняючи частково позовні вимоги, суди вказали на те, що відповідно до норм чинного законодавства визначення джерела коштів на погашення заборгованості за судовим рішенням належить до повноважень відповідача, у зв'язку з чим суд не може перебирати на себе функцію державного органу та визначати, за якою бюджетною програмою необхідно здійснювати безспірне списання. Судами попередніх інстанції зроблено висновок про те, що позовна вимога про зобов'язання відповідача включити заборгованість перед позивачем, за виконавчим листом №810/4343/18 від 20.12.2018 про стягнення коштів у сумі 54 823,98 грн до бюджетної програми КПКВ 3504040 "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою" виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не підлягає задоволенню. Враховуючи відсутність об'єктивних обставин, які б свідчили про намір відповідача ухилитися або у інший спосіб уникнути необхідності виконання даного судового рішення, суди попередніх інстанцій зазначили про відсутність підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

8. Водночас, судами встановлено, що правильним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо повернення виконавчого листа №810/4343/18 від 20.12.2018 та зобов'язання відповідача прийняти виконавчий лист №810/4343/18 від 20.12.2018 до виконання, та з огляду на це дійшли висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача прийняти виконавчий лист №810/4343/18 від 20.12.2018 до виконання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

9. У грудні 2019 року Головним управлінням Державної казначейської служби України у Запорізькій області подано касаційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.06.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.11.2019. У касаційний скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

10. Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до положень Порядку №649 виконання судових рішень, що набрали законної сили після 01.01.2013, стосовно стягнення лише заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, має здійснюватися відповідно до Порядку №649. Вказує, що за Пенсійним фондом України закріплено окрему бюджетну програму для виконання рішень суду про стягнення з органів Пенсійного фонду України пенсійних виплат, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". На думку відповідача, суди попередніх інстанцій дійшли хибного висновку про те, що Порядок №649 не застосовується до спірних правовідносин.

11. У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає доводи касаційної скарги безпідставними, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - законними та обґрунтованими, просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

12. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2019 для розгляду справи №280/1446/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А. В., судді - Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М.

13. Ухвалою Верховного Суду від 04.02.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

14. Ухвалою Верховного Суду від 08.12.2021 адміністративну справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

15. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 у справі №810/4343/18 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Центрального ОУПФУ міста Запоріжжя на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 54 823,98 грн, що є пенсією за період з серпня 2015 року по травень 2018 року. Стягнуто з Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 3 224,94 грн, що є пенсією за червень-липень 2018 року.

16.20 грудня 2018 року Київським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №810/4343/18 щодо стягнення з Центрального ОУПФУ міста Запоріжжя на користь ОСОБА_1 коштів у сумі 54 823,98 грн, що є пенсією за період з серпня 2015 року по травень 2018 року.

17. Позивач звернулася до ГУ ДКС України в Запорізькій області із заявою про виконання рішення суду на користь заявника.

18. Листом ГУ ДКС України в Запорізькій області від 15.01.2019 №13-08.3/224-454 виконавчий лист повернуто з посиланням на пункт 9 Порядку №845 та повідомлено, що механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету, визначено Порядком №649. Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" набрав чинності 01.01.2013. Таким чином виконання судових рішень, що набрали законної сили та видані або ухвалені після 01.01.2013, не належить до повноважень органів Державної казначейської служби України.

19. Позивач звернулася до відповідача листом, в якому просила визнати протиправність листа №13-08.3/224-454 від 15.01.2019 та повідомити про готовність включити невиконане грошове зобов'язання за виконавчим листом №810/4343/18 від 20.12.2018 до бюджетної програми КПКВ 3504040.

20. Листом від 04.02.2019 №13-08.3/569-1109 відповідач повідомив позивача, що при здійсненні опрацювання виконавчого документа по справі №810/4343/18 вчиняв дії в межах наданих повноважень.

21. Також позивач звернулася до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області із заявою про відкриття виконавчого провадження, у якій просила прийняти до примусового виконання виконавчий лист №810/4343/18 від
20.12.2018.

22.06 лютого 2019 року за Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області повідомив позивача про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та роз'яснив, що вищезазначений виконавчий документ необхідно пред'явити безпосередньо до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

ІІІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

23. Конституція України

23.1. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27. Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" №4901-VI від 05.06.2012

27.1. Відповідно до статті 2 Закону держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

27.2. За приписами статті 3 Закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження" із заявою про виконання рішення суду.

28. Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011

28.1. За змістом абзацу 3 пункту 2 Порядку №845 у тексті цього документа термін "боржники" вживається у такому значенні - визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

28.2. Згідно пункту 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

28.3. Пунктом 9 Порядку №845 передбачено умови, за яких орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачу, а саме: виконавчий документ не підлягає виконанню органом Казначейства; подано особою, що не має відповідних повноважень; пред'явлено до виконання з пропущенням установленого строку; видано або оформлено з порушенням установлених вимог; рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку; суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов'язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом; відсутній залишок невідшкодованого податку на додану вартість, узгоджений із стягувачем; стягувач відмовився від виконання виконавчого документа або відкликав його без виконання; наявні інші передбачені законом випадки.

29. Положення про Державну казначейську службу України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України №215 від 15.04.2015

29.1. Згідно з підпунктом 3 пункту 4 Положення №215 Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

IV. Позиція Верховного Суду

30. За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

31. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

32. В касаційній скарзі відповідач вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018, відповідно до положень якого погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, то виконання виконавчих документів про стягнення з органів пенсійного фонду не пенсійних виплат, здійснюється за бюджетною програмою КПКВК 3504040. Верховний Суд не погоджується з такими доводами, з огляду на наступне.

33. Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання. Статтею 3 Закону визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, тобто органами Державної казначейської служби.

34. Як слідує з п. 1 Порядку №649, цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень. Нарахування суми пенсійної виплати в такому випадку має здійснюватися органами Пенсійного фонду на виконання судового рішення. Натомість у цій справі, як справедливо зазначено судами попередніх інстанцій, сума коштів, яку належить сплатити Центральному ОУПФУ міста Запоріжжя на користь позивача, вже визначена судом, а отже така заборгованість має статус заборгованості за судовим рішенням і підлягає виконанню з урахуванням гарантій держави щодо виконання судових рішень.

35. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що положення Порядку №649 не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Пенсійний фонд України та його територіальні підрозділи не є органами, на які Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" покладено повноваження та обов'язки щодо виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, а таким органом визначена Державна казначейська служба України.

36. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи. Крім того, зазначеним доводам судами попередніх інстанцій вже була надана належна правова оцінка під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції.

37. Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від
27.06.2019 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від
26.11.2019 відсутні.

38. Згідно зі ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

39. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

40. З огляду на результат касаційного перегляду справи, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області залишити без задоволення.

2. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року у справі № 280/1446/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіА. В. Жук Н. М. Мартинюк Ж. М. Мельник-Томенко