Історія справи

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2025 року

м. Київ

справа №200/1992/23

адміністративне провадження № К/990/41535/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу №200/1992/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року (головуючий суддя Голуб В.А.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року (колегія суддів у складі судді-доповідача Компанієць І.Д., суддів - Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г.),

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10 листопада 2020 року по 19 квітня 2023 року включно;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10 листопада 2020 року по 19 квітня 2023 року включно в сумі 257334 грн 34 коп. відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що 09 листопада 2020 року його звільнено з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту, проте не у повному обсязі виплачено грошове забезпечення.

3. На підставі судового рішення у справі №200/9434/21 остаточний розрахунок з позивачем проведений лише 20 квітня 2023 року в частині виплати індексації грошового забезпечення.

4. З огляду на викладене, позивач вважає, що на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10 листопада 2020 року по 19 квітня 2023 року, передбачений статтею 117 КЗпП України.

Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій

5. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року, позовні вимоги задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10 листопада 2020 року по 19 квітня 2023 року включно;

- стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10 листопада 2020 року по 19 квітня 2023 року включно у розмірі 5 000 грн 00 коп. (п`ять тисяч гривень).

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

6. Задовольняючи позовні вимоги частково суди попередніх інстанцій установили наявність підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

7. Суди, застосувавши до спірних правовідносин статтю 117 КЗпП України у редакції, чинній на момент звільнення позивача з військової служби, зазначили, що середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні в арифметичному обчисленні складає 338597 грн 82 коп. (891 день х 380,02 грн середньоденного заробітку).

8. Урахувавши висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19 визначили, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку, з урахуванням істотності частки 79,44%, становить 268982 грн 11 коп. (обчислених як 79,44% від 338597,82 грн).

9. Суди попередніх інстанцій зауважили, що позивач, звільнившись у листопаді 2020 року, за виплатою суми індексації до суду звернувся лише у липні 2021 року, збільшивши таким чином період затримки. У свою чергу, рішення суду у праві №200/9434/21 набрало законної сили 05 липня 2022 року. Суди зазначили, що невиплата при набранні рішення законної сили була зумовлена тим, що фактично з березня 2022 року Військова частина НОМЕР_1 як повноцінний прикордонний загін не функціонувала.

10. З огляду на установлені обставини та з метою дотримання балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні суди попередніх інстанцій вважали за необхідне зменшити розмір середнього заробітку, визначивши його у розмірі 5 000 грн.

Короткий зміст касаційної скарги

11. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

12. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі указує на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

13. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування статті 117 КЗпП України та визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню на користь позивача, викладених у постановах від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19, від 09 березня 2023 року у справі №520/899/21, від 05 квітня 2023 року у справі №560/13719/21, від 30 листопада 2023 року у справі №380/19103/22.

14. Вважає, що апеляційний суд помилково зменшив розмір стягнення, не зазначивши при цьому формули, якою керувався.

Позиція інших учасників справи

15. 29 грудня 2023 року до касаційного суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_1 , у якому відповідач заперечив проти доводів касаційної скарги позивача та просив залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

16. 11 грудня 2023 року до касаційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 .

17. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 грудня 2023 року для розгляду справи №200/1992/23 визначено колегію суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Жука А.В., суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

18. Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року у справі №200/1992/23 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

19. Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2025 року закінчено підготовчі дії; справу №200/1992/23 призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.

20. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 вересня 2025 року, у зв`язку з відпусткою судді Мартинюк Н.М., для розгляду справи №200/1992/23 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Жука А.В., суддів - Мельник-Томенко Ж.М., Єресько Л.О.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

21. Судами попередніх інстанцій установлено, що згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09 листопада 2020 року №639-ОС, ОСОБА_1 , який звільнений з військової служби в запас наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09 жовтня 2020 року №575-ОС за пунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

22. 17 листопада 2020 року позивач звернувся із заявою до відповідача з проханням нарахувати та виплати індексацію грошового забезпечення за період з 09 листопада 2017 року по 28 лютого 2018 року, а також провести перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення (враховуючи фіксовану суму індексації за березень 2018 року) за період з 01 березня 2018 року по 09 листопада 2020 року.

23. Відповідач відмовив позивачу у зазначених виплатах.

24. Не погодившись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з позовом.

25. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року у справі №200/9434/21, що набрало законної сили 05 липня 2022 року, зокрема:

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 09 листопада 2017 року по 28 лютого 2018 року включно, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 09 листопада 2020 року із застосуванням березня 2018 року, як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням раніше виплачених сум індексації.

26. На виконання рішення у справі №200/9434/21 відповідач 20 квітня 2023 року виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення у розмірі 58527 грн 31 коп., що підтверджується повідомленням про надходження коштів.

27. Отже, остаточний розрахунок при звільненні шляхом перерахування позивачу відповідних сум індексації грошового забезпечення проведений 20 квітня 2023 року.

28. Позивач, вважаючи що на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. Позиція Верховного Суду

29. За змістом частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

30. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

31. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

32. У межах цього касаційного провадження Суд вирішує питання про розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню на користь позивача.

33. Так, частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

34. Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

35. Згідно зі статтею 117 КЗпП України (у редакції чинній на момент звільнення позивача) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

36. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» текст статті 117 КЗпП України викладено у такій редакції:

«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.».

37. Указана редакція статті 117 КЗпП України набула чинності з 19 липня 2022 року.

38. Тобто, у цій справі правовідносини виникли під час дії «старої редакції» статті 117 КЗпП України та продовжились після набрання чинності її «новою редакцією».

39. Задовольняючи позовні вимоги частково суди попередніх інстанцій зазначили, що період затримки з 10 листопада 2020 року (наступний день після звільнення) по 19 квітня 2023 року (день, що передує дню фактичного розрахунку) регулюється статтею 117 КЗпП України у редакції, що діяла до 19 липня 2022 року, тобто без обмеження строку виплати.

40. Проте, вирішуючи питання про розмір середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача, суди попередніх інстанцій на власний розсуд зменшили його до 5000 грн.

41. Колегія суддів зауважує, що після відкриття касаційного провадження у цій справі Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду сформувала єдиний підхід щодо застосування статті 117 КЗпП України до правовідносин, які виникли під час дії її «старої редакції» та продовжились після набрання чинності «новою редакцією», а також щодо можливості розповсюдження висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26 вересня 2019 року у справі №761/9584/15-ц [про застосування принципу співмірності], на правовідносини, які регулюються статтею 117 КЗпП України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин». Указані висновки викладено у постанові від 06 грудня 2024 року у справі №440/6856/22.

42. У вказаній постанові Судова палата констатувала, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 117 КЗпП України, у редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України», та були припинені на момент чинності дії статті 117 КЗпП України, у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином:

- правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 117 КЗпП України (у попередній редакції);

- у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 117 КЗпП України (у новій редакції).

43. З урахуванням наведених висновків колегія суддів погоджується з доводами позивача щодо помилкового застосування судами попередніх інстанцій статті 117 КЗпП України.

44. Також, Судова палата зазначила, що із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» законодавець обмежив строк, за який роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові середній заробіток шістьма місяцями, чим фактично на нормативному рівні усунув обставини, які призводили до порушення критеріїв співмірності, недобросовісності.

45. Крім того, з прийняттям указаного закону усунуто і такий чинник, який зумовлював можливість недобросовісної поведінки працівника, як необмеженість строку звернення до суду з позовом про стягнення невиплаченого заробітку, а саме шляхом внесення змін до статті 233 КЗпП України, якою строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, обмежено трьома місяцями.

46. У зв`язку з обмеженням законодавцем строку звернення до суду у таких спорах та можливістю отримання середнього заробітку лише за шість місяців, Судова палата вирішила, що застосовувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26 вересня 2019 року у справі №761/9584/15-ц [принцип співмірності], до правовідносин, які регулюються статтею 117 КЗпП України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», не є можливим.

47. Судами попередніх інстанцій установлено, що спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі охоплюється періодом з 10 листопада 2020 року по 19 квітня 2023 року, а тому такий умовно варто поділити на 2 частини: до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (19 липня 2022 року) і після цього.

48. Застосовуючи наведені висновки для вирішення цього спору колегія суддів констатує, що період з 10 листопада 2020 року по 18 липня 2022 року регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», тобто без обмеження строком виплати у шість місяців. До указаного періоду суд, при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, може застосувати принцип співмірності.

49. Проте період з 19 липня 2022 року по 19 квітня 2023 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.

50. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, застосовуючи принцип співмірності до усього спірного періоду, визначив що сума, яка підлягає відшкодуванню, становить 268 982 грн 11 коп. (розрахована як 79,44% від 338 597,82 грн - розмір середнього заробітку за весь період).

51. Після проведення наведених розрахунків суд першої інстанції застосував принцип співмірності до усього оспорюваного періоду та, не зазначивши формули, згідно якої ним визначено розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, визначив, що на користь позивача підлягає стягненню 5 000 грн.

52. Колегія суддів зауважує, що такий розрахунок суперечить висновкам, викладеним у постанові Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19, посилання на яку [у тому числі] стало підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі.

53. Перш за все слід зазначити, що закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

54. Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

55. Суди попередніх інстанцій, зазначивши, що позивач, звільнившись в листопаді 2020 року, за виплатою суми індексації до суду звернувся лише у липні 2021 року, не урахували, що: 1) чинним законодавством не передбачено обмеження строку звернення до суду із позовом про стягнення належних працівникові на день звільнення сум [станом на листопад 2020 року]; 2) зверненню до суду з позовом про стягнення належної індексації передувало звернення ОСОБА_1 до відповідача із заявою про таке нарахування 23 листопада 2020 року, тобто менше ніж через місяць після фактичного звільнення з військової служби.

56. Окрім того, судами попередніх інстанцій не установлено фактів зловживання позивачем процесуальними правами, спрямованим на умисне затягування строків розгляду цієї справи у суді.

57. Отже, суди попередніх інстанцій, пославшись на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц фактично їх не урахували, оскільки залишили поза увагою критерії оцінки пропорційності, справедливого та розумного балансу між інтересами працівника та роботодавця та необхідність урахування інших обставин справи.

58. У постанові Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19 Судова палата зазначила, що у разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

59. Тобто залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.

60. Указані висновки стосуються застосування статті 117 КЗпП України у редакції, до внесення у неї змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», тобто без обмеження строку виплати у 6 місяців.

61. Судами попередніх інстанцій установлено, що розмір середньоденного грошового забезпечення ОСОБА_1 становить 380 грн 02 коп., що підтверджується архівною відомістю за 2020 рік (а.с.11).

62. Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що у цій справі загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат складав 77004 грн 41 коп. (100%), з яких індексація грошового забезпечення (виплачена за рішенням суду у справі №200/9434/21) - 58527 грн 31 коп. (76%).

63. Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (за період з 10 листопада 2020 року по 18 липня 2022 року) становить 234092 грн 32 коп. (380,02 грн х 616 днів).

64. З урахуванням установлених судами обставин справи, виходячи з принципу пропорційності, за період з 10 листопада 2020 року по 18 липня 2022 року середній заробіток за час затримки розрахунку становить 177910 грн 16 коп. (обчисленого як 76% від 234092 грн 32 коп.).

65. Період з 19 липня 2022 року по 19 квітня 2023 року передбачає обмеження виплати працівникові шістьма місяцями. З урахуванням наведеного середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за цей період становить 69923 грн 68 коп. (380,02 грн х 184 дні за 6 місяців).

66. Отже, загальний розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню на користь позивача становить 247833 грн 84 коп.

67. Указана сума заробітку визначена без утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів, а їх нарахування та утримання має бути здійснено податковим агентом при виплаті доходу з урахуванням раніше виплачених сум.

68. З урахуванням викладеного колегія суддів констатує, що суди попередніх інстанцій, повно установивши обставини справи, дійшли правильного висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку, передбаченого статтею 117 КЗпП України, однак допустили помилку при застосуванні її редакцій та при визначенні розміру відшкодування, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 .

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

69. Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

70. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

71. Ураховуючи викладене Верховний Суд уважає за необхідне змінити мотивувальні частини оскаржуваних у цій справі судових рішень, та змінити резолютивну частину рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року. Отже, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

IV. Висновки щодо судових витрат

72. З огляду на результат касаційного перегляду справи перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року у справі №200/1992/23 - змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

3. Абзац 3 рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року у справі №200/1992/23 викласти у такій редакції:

«Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10 листопада 2020 року по 19 квітня 2023 року включно у розмірі 247833 грн 84 коп. (двісті сорок сім тисяч вісімсот тридцять три гривні вісімдесят чотири копійки) з урахуванням раніше виплачених сум.»

4. У іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року у справі №200/1992/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

..................................

..................................

..................................

А.В. Жук

Л.О. Єресько

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду