Історія справи

Постанова КАС ВП від 08.10.2025 року у справі №520/2626/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 520/2626/24

адміністративне провадження № К/990/39329/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в касаційній інстанції адміністративну справу №520/2626/24

за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерства оборони України, про визнання дій протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою адвоката Максимова Миколи Ігоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року, прийняте у складі судді Бадюкова Ю.В., та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Ральченка І.М., суддів Катунова В.В., Подобайло З.Г.,

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття на військовий облік та призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову на військову службу та направлення для проходження військової служби під час загальної мобілізації до військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із військового обліку.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про те, що рішенням військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 від 19.06.2012 позивач був знятий з військового обліку з виключенням на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", як особа, яка була раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, та згідно з наказом Міністра оборони України №342 від 09.06.2006. Однак, не зважаючи на такі законодавчі приписи, ОСОБА_1 12.01.2024 був повторно поставлений на військовий облік і незаконно мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_3 та направлений до військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби.

3. Крім того позивач указував, що ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою приховування своїх протиправних дій, знищив військово-обліковий документ ОСОБА_1 , а саме: тимчасове посвідчення № НОМЕР_2 і видав останньому новий військовий квиток без жодної відмітки про виключення останнього з військового обліку.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

4. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.

5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з правомірності оскаржуваних позивачем дій та рішень відповідачів. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації, оскільки підстави, у зв`язку з якими позивача було знято з військового обліку, згідно з тимчасовим посвідченням № НОМЕР_2 , перестали існувати, а відтак, наказ керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову на військову службу та направлення для проходження військової служби під час загальної мобілізації до військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 та наказ командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 є законними та не підлягають скасуванню.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись із рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, адвокат Максимов Микола Ігорович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

7. Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, позивач посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

8. У касаційній скарзі представник позивача зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у подібних правовідносинах. Наголошує на тому, що під час виключення позивача з військового обліку 22.06.2012, а також під час його мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_5 12.01.2024, пункт 6 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" передбачав, що виключенню з військового обліку підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Указана норма закону є чинною, а отже, в обов`язковому порядку має застосовуватися на території України. Однак у цій справі суди застосували до спірних правовідносин статтю 89 Кримінального кодексу України, зазначивши, що станом на 12.01.2024 позивач уважається таким, що не має судимості.

9. Касатор звертає увагу на те, що ОСОБА_1 рішенням військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 22.06.2012 знятий з військового обліку з виключенням на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" як особа, яка була раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину. Ця обставина підтверджується копією тимчасового посвідчення № НОМЕР_2 . Таким чином, позивач є особою, яка на законних підставах і відповідно до норм чинного на той час законодавства України була виключена з військового обліку.

10. Також у касаційній скарзі представник позивача вказує на те, що суди попередніх інстанцій взагалі не досліджували факт взяття ОСОБА_1 на військовий облік 12.01.2024. Натомість суди посилаються на довідку з реєстру "Оберіг", відповідно до якої позивач був взятий на військовий облік 12.05.2023 ІНФОРМАЦІЯ_6 . Однак з матеріалів справи вбачається, що така інформація не відповідає дійсності, отже не може бути покладена в обґрунтування рішення суду, оскільки відповідно до відповіді ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка долучена до матеріалів справи разом із заявою про усунення недоліків позовної заяви від 08.02.2024, позивач 22.06.2012 знятий з військового обліку з виключенням. ІНФОРМАЦІЯ_5 даний доказ під сумнів не ставив, натомість додав до відзиву на позовну заяву документ, взятий з реєстру військовозобов`язаних "Оберіг", в якому міститься інформація про переведення ОСОБА_1 з обліку призовників та взяття його на облік військовозобов`язаних.

ІV. Позиція інших учасників справи

11. Відповідач правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу не скористався.

V. Рух справи у суді касаційної інстанції

12. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Радишевської О.Р., Уханенка С.А., 05 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Максимова Миколи Ігоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року.

13. Касаційне провадження відкрите на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України.

14. Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2025 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на 08 жовтня 2025 року.

VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

15. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, вироком Харківського районного суду Харківської області від 04.03.2005 №1-406/05, який набрав законної сили 20.03.2005, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого статтею 286 частини другої Кримінального кодексу України та призначено покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати усіма видами транспорту строком на 2 (два роки). Згідно зі статтею 71 частиною 1 Кримінального кодексу України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання по вироку Харківського районного суду Харківської області від 21.10.2003 у вигляді 1 (одного) року та остаточно визначено до відбуття ОСОБА_1 покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати усіма видами транспорту строком на 2 (два роки).

16. Відповідно до тимчасового посвідчення № НОМЕР_2 призовною комісією Харківського району Харківської області ОСОБА_1 зарахований в запас 27.09.2007 згідно із пунктом 6 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", придатний до військової служби, знятий з в/обліку з виключенням згідно із наказом Міністра оборони України від 09.06.2006 №342 "Про затвердження змін у Настанові з військового обліку прапорщиків, мічманів, сержантів, старшин, солдатів та матросів запасу Збройних Сил України та інших військових формувань".

17. У подальшому 12.01.2024, після спроби незаконного перетину державного кордону України, громадянин ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_7 представниками Державної прикордонної служби України. У розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_7 була наявна інформація з Реєстру військовозобов`язаних «Оберіг», що військовозобов`язаний ОСОБА_1 був взятий на військовий облік 12.05.2023 у ІНФОРМАЦІЯ_8 .

18. 12.01.2024 Військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_7 були проведені заходи з обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного ОСОБА_1 для визначення придатності до військової служби.

19. За результатами медичного обстеження та медичного огляду позивач був визнаний придатним до військової служби, що підтверджується копією довідки ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 від 12.01.2024 №17068.

20. Наказом №9 від 12.01.2024 начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 солдата ОСОБА_1 , 1984 р.н. НОМЕР_3 призвано на військову службу по мобілізації, виключено з 12 січня 2024 року з військового обліку та направлено для проходження військової служби у військову частину НОМЕР_1 .

21. Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.01.2024 №14 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_1 , призваного ІНФОРМАЦІЯ_5 12.01.2024, зараховано до списків особового складу військової частини на посаду курсанта, також 12.01.2024 ОСОБА_1 було видано військовий квиток.

VІI. Джерела права й акти їхнього застосування

22. Частина друга статті 19 Конституція України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

24. Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

25. Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України)

Частина друга статті 2 КАС України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

26. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2232-XII).

27. Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

28. Частинами другою, третьою статті 1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

29. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку

30. Відповідно до частини дев`ятої статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

31. Згідно із частиною сьомою статті 1 Закону №2232-XII виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

32. Частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII передбачено наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

33. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану" у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває по теперішній час.

34. Також Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію", у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

35. Пунктом 6 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII (у редакції, чинній на момент призову ОСОБА_1 на військову службу) передбачено, що виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

36. Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

37. Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII).

38. Відповідно до абзацу 4 статті 1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

39. Також абзацом 5 статті 1 Закону №3543-XII визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

40. Згідно з частиною п`ятою статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

41. Абзацом 14 частини першої статті 23 Закону №3543-XII встановлено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також інші військовозобов`язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.

42. Відповідно до абзацу 10 пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23 лютого 2022 року (у редакції, чинній на момент призову ОСОБА_1 на військову службу) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань з поміж іншого здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

43. Згідно з пунктами 8 та 9 частини першої статті 89 Кримінального кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, такими, що не мають судимості, визнаються:

- особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення;

- особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення.

Строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і додаткового покарання (частина перша статті 90 Кримінального кодексу України).

VІIІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

44. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

45. З огляду на викладені приписи статті 341 КАС України, Суд здійснює перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги.

46. Касаційне провадження у цій справі відкрите з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України.

47. Спірні правовідносини, які склались у цій справі, зводяться до питання щодо правомірності дій та рішень відповідачів щодо взяття позивача на військовий облік та призову на військову службу під час мобілізації, як особу, яка раніше була засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.

48. Позивач уважає, що 12.01.2024 він був незаконно поставлений на військовий облік і мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_3 та направлений до військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби.

49. Касатор указує на те, що позивач у червні 2012 року був знятий з військового обліку з виключенням на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" як особа, яка була раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, та зазначає про необхідність формування Верховним Судом висновку у цій справі щодо застосування пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" стосовно правомірності взяття особи, яка раніше була засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину на військовий облік та призову на військову службу під час мобілізації.

50. Верховний Суд звертає увагу на те, що, як установлено судами попередніх інстанцій, 12.01.2024, після спроби незаконного перетину державного кордону України, поза пунктом пропуску, громадянин ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_9 представниками Державної прикордонної служби України.

51. На момент доставлення представниками Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_9 , у розпорядженні відповідача була наявна інформація з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», що військовозобов`язаний ОСОБА_1 був взятий на військовий облік 12.05.2023 у ІНФОРМАЦІЯ_8 , що і стало підставою для видачі позивачу військово-облікового документу та направленню на військову службу.

52. Натомість у відповіді на відзив відповідача та в апеляційній скарзі позивач зазначав, що відповідно до відповіді ІНФОРМАЦІЯ_10 від 02 лютого 2024 року №259, яка ним була долучена до матеріалів справи разом із заявою про усунення недоліків позовної заяви від 08.02.2024, він 22.06.2012 знятий з військового обліку з виключенням, як особа, яка була раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.

53. Указане також було одним із аргументів касаційної скарги щодо незаконності оскаржуваних судових рішень.

54. Суди попередніх інстанцій не надали оцінки вказаним обставинам, а лише послалися на інформацію з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», копію витягу з якого відповідачем було додано до відзиву на позовну заяву, інформація з якого суперечить вказаній відповіді ІНФОРМАЦІЯ_10 .

55. Отже, висновки судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_1 на момент його затримки та доставки до ІНФОРМАЦІЯ_9 перебував на військовому обліку є передчасними та такими, що потребують перевірки.

56. Таким чином, без установлення вказаних обставин, а саме: чи був взятий позивач на військовий облік та якщо так, то яким територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, Верховний Суд не вбачає можливості для формування висновку про застосування пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" стосовно правомірності взяття особи, яка раніше була засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину на військовий облік та призову на військову службу під час мобілізації.

57. Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві, саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин і зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування необхідних доказів.

58. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження суду апеляційної інстанції, тому з урахуванням повноважень касаційного

суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність їхніх висновків в цілому по суті спору.

59. Водночас критерій обґрунтованості за статтею 242 КАС України означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд уважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

60. Частиною першою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

61. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

62. Відповідно до підпункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

63. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

64. Ураховуючи, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням вимог процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для їх скасування з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу адвоката Максимова Миколи Ігоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

2. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року у справі №520/2626/24 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: О.Р. Радишевська

С.А.Уханенко