Історія справи

Постанова КАС ВП від 08.10.2025 року у справі №480/1411/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 480/1411/25

адміністративне провадження № К/990/18832/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Жука А. В., Загороднюка А. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський завод засобів індивідуального захисту» до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТАК.ЮА», про визнання протиправним та скасування рішення, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський завод засобів індивідуального захисту» на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 (суддя - Кунець О. М.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2025 (колегія суддів у складі: Калиновського В. А., Спаскіна О. А., Мінаєвої О. М.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст обставин справи і рішень судів попередніх інстанцій

У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківський завод засобів індивідуального захисту» звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРТАК.ЮА», в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яке оформлене протоколом від 14.02.2025 № 26, щодо визначення Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТАК.ЮА» переможцем спрощеної закупівлі по предмету закупівлі бронежилет 6-го класу захисту, код ДК 021:2015:35810000-5 Індивідуальне обмундирування (35812300-2-Бойове спорядження), номер оголошення в електронній системі закупівель UA-2025-02-04-002919-a, та прийняття рішення і висловлення наміру укласти договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРТАК.ЮА» як з переможцем спрощеної закупівлі по предмету закупівлі бронежилет 6-го класу захисту, код ДК 021:2015:35810000-5 Індивідуальне обмундирування (35812300-2-Бойове спорядження), номер оголошення в електронній системі закупівель UA-2025-02-04- 002919-а.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 24.02.2025, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2025, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський завод засобів індивідуального захисту» до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТАК.ЮА», про визнання протиправним та скасування рішення на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Роз`яснено заявнику, що розгляд указаної позовної заяви віднесено до юрисдикції господарського суду в порядку господарського судочинства.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції про те, що правовідносини, що виникли у цій справі між позивачем та відповідачем, склалися під час укладання державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем, а отже, фактично зачіпають майнові інтереси переможця торгів - Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТАК.ЮА», а відтак, указана справа повинна розглядатися в порядку господарського судочинства.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що факт визначення переможця торгів, прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю, свідчить про те, що замовник прийняв тендерну (зустрічну) пропозицію переможця та погодився на укладення договору. Такі дії сторін свідчать про визначення сторонами умов договору про закупівлю та обов`язок укласти відповідний договір. Отже, господарський договір є фактично укладеним та між переможцем і замовником виникли договірні правовідносини.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, уважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі. Скаржник просить суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач указує, що висновки суду першої інстанції не відповідають змісту заявлених позовних вимог позивача через неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та на підставі недоведених обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав установленими.

Скаржник наголошує, що як станом на день подання позовної заяви, так станом і на день подання апеляційної скарги між військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРТАК.ЮА» як з переможцем спрощеної закупівлі жодного договору не укладено. Інформація про укладання будь якого договору із переможцем закупівлі не оприлюднена відповідачем через авторизовані електронні майданчики. Позивачем не заявлено жодної вимоги про визнання недійсним будь-якого договору.

Також скаржник зазначає, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29.01.2019 у справі № 819/829/17 чітко розмежувала, що спори щодо оскарження рішень чи бездіяльності органу влади до виникнення договірних відносин між організатором та переможцем відносяться до юрисдикції адміністративного суду. У той час, як спори, які виникли після укладення договору підлягають розгляду за правилами господарського судочинства. У зв`язку із тим, що позов подано позивачем на рішення відповідача, яке виникло до виникнення договірних відносин між відповідачем та третьою особою, скаржник уважає, що такий спір повинен розглядатися за правилами адміністративного судочинства, а не господарського, адже між переможцем і замовником договірні правовідносини не виникли.

Крім того скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій не було застосовано до цих правовідносин пункт 15 статті 14 Закону України «Про публічні закупівлі», відповідно до якого замовник може укласти договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем спрощеної закупівлі, на наступний день після оприлюднення повідомлення про намір укласти договір про закупівлю, але не пізніше ніж через 20 днів, та пункт 1 частини першої статті 208 Цивільного кодексу України, відповідно до якого у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами, що, на думку скаржника, свідчить про відсутність у замовника обов`язку, щодо укладання договору з переможцем в принципі, замовник має таке право, а не обов`язок. Тож скаржник уважає, що прийняття рішення про визначення переможця не позбавляє замовника можливості не укладати договір, що робить хибним висновок суду апеляційної інстанції про те, що господарський договір є фактично укладеним та між переможцем і замовником виникли договірні правовідносини. Адже для укладання договору, сторони повинні вчинити активні дії, його підписати (вчинити у письмовій формі), чого сторонами не було зроблено на момент звернення із позовною заявою та апеляційною скаргою.

Позиція інших учасників справи

Відповідач та третя особа правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалися, відсутність якого, згідно з приписами частини четвертої статті 338 КАС України, не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

Рух справи в суді касаційної інстанції

05.05.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський завод засобів індивідуального захисту» на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2025.

Ухвалою Верховного Суду від 19.05.2025 відкрито касаційне провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський завод засобів індивідуального захисту» на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2025.

Ухвалою Верховного Суду від 11.09.2025 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 11.09.2025 № 1101/0/78-25 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 480/1411/25 у зв`язку з відпусткою судді Мартинюк Н. М., яка входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2025 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючу суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Загороднюка А. Г. для розгляду судової справи № 480/1411/25.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядається, та аргументів учасників справи

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України установлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є обґрунтованими з огляду на таке.

Відмовляючи у відкритті провадження, суди першої та апеляційної інстанцій уважали, що правовідносини, що виникли у цій справі між позивачем та відповідачем, склалися під час укладання державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем, а отже, фактично зачіпають майнові інтереси переможця торгів - Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТАК.ЮА», а відтак, дійшли висновку, що указана справа повинна розглядатися в порядку господарського судочинства.

З таким висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Приписами статті 4 КАС України установлено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно з пунктом 11 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про оборонні закупівлі», крім спорів, пов`язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю.

Статтею 282 КАС України визначено особливості провадження у справах щодо гарантованого забезпечення потреб оборони.

Так, частиною першої статті 282 КАС України визначено, що позовна заява щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про оборонні закупівлі», крім спорів, пов`язаних з укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю, може бути подана протягом десяти робочих днів з дня, коли особа мала дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, з наведеного слідує, що адміністративні суди розглядають спори, регламентовані приписами статті 282 КАС України, лише у випадку, якщо вони не пов`язані з укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Відповідно до пунктів 1, 10 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, необхідно ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Наведене законодавче регулювання визначає, за якими критеріями певні спірні правовідносини належить відносити до тих, на які поширюється або не поширюється юрисдикція адміністративних судів. Вияв і вибір ознак належності спору до відповідної юрисдикції суду в кожному конкретному випадку має провадитися із суб`єктного складу спірних правовідносин, суті та юридичної природи фактичних передумов конфлікту і, що головне, змісту правовідносин між їх суб`єктами, характеру життєвої ситуації, яка вимагає застосування саме тих відповідних їй положень права, які на публічній владній підставі неодмінно призведуть до правового, обґрунтованого, переконливого і справедливого вирішення життєвої ситуації (правового явища).

Як неодноразово указувала Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі» (далі - Закон № 922-VIII).

Судами попередніх інстанцій установлено, що торги було проведено саме за процедурою «спрощених торгів» та застосовано електронну систему закупівель.

Спрощені закупівлі регулює стаття 14 Закону № 922-VIII.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 922-VIII спрощена закупівля проводиться замовником із застосуванням електронного аукціону відповідно до статті 30 цього Закону.

Згідно з частиною дванадцятою статті 14 Закону № 922-VIII за результатами оцінки та розгляду пропозиції замовник визначає переможця. Повідомлення про намір укласти договір про закупівлю замовник оприлюднює в електронній системі закупівель.

Частиною п`ятнадцятою статті 14 Закону № 922-VIII передбачено, що замовник може укласти договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем спрощеної закупівлі, на наступний день після оприлюднення повідомлення про намір укласти договір про закупівлю, але не пізніше ніж через 20 днів. Договір про закупівлю укладається згідно з вимогами статті 41 цього Закону.

Водночас стаття 33 Закону № 922-VIII регулює рішення про намір укласти договір про закупівлю, яке приймається замовником у день визначення учасника переможцем процедури закупівлі або спрощеної закупівлі.

Так, відповідно до частини шостої статті 33 Закону № 922-VIII, замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем процедури закупівлі, протягом строку дії його пропозиції, не пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі. У випадку обґрунтованої необхідності строк для укладання договору може бути продовжений до 60 днів.

Як зауважено Верховним Судом у справі № 904/4036/18, конструкція «замовник укладає», а не «замовник має право укласти» свідчить, що ця норма покладає саме обов`язок і саме на замовника укласти договір з переможцем торгів, проект та істотні умови якого вже узгоджені сторонами.

Єдиними підставами не підписання договору є дії або бездіяльність саме учасника торгів, а не замовника: відмова переможця торгів від підписання договору про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації, неукладення договору про закупівлю з вини учасника у строк, визначений цим Законом, або ненадання переможцем документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених статтею 17 цього Закону.

Указана правова позиція була підтримана Верховним Судом у постановах від 15.04.2021 у справі № 910/836/20, від 01.06.2021 у справі № 910/840/20, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20.

Судами попередніх інстанцій установлено, що предметом спору у цій справі є незгода позивача з рішенням військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, оформленим протоколом № 26 від 14.02.2025, щодо визначення Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТАК.ЮА» переможцем спрощеної закупівлі по предмету закупівлі бронежилет 6-го класу захисту, код ДК 021:2015:35810000-5 Індивідуальне обмундирування (35812300-2-Бойове спорядження), номер оголошення в електронній системі закупівель UA-2025-02-04-002919-a, та прийняття рішення і висловлення наміру укласти договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРТАК.ЮА» як з переможцем спрощеної закупівлі по предмету закупівлі бронежилет 6-го класу захисту, код ДК 021:2015: 35810000-5 Індивідуальне обмундирування (35812300-2-Бойове спорядження), номер оголошення в електронній системі закупівель UA-2025-02-04- 002919-а.

У зв`язку з чим, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у даному випадку спір пов`язаний саме з укладанням державного контракту, оскільки переможця обрано державним органом.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що факт визначення переможця торгів, прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю, свідчить про те, що замовник прийняв тендерну (зустрічну) пропозицію переможця та погодився на укладення договору. Такі дії сторін, на думку суду, свідчать про визначення сторонами умов договору про закупівлю та обов`язок укласти відповідний договір. Отже, господарський договір є фактично укладеним та між переможцем і замовником виникли договірні правовідносини.

Водночас суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що позивач оскаржує рішення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, оформлене протоколом № 26 від 14.02.2025, яким було затверджено рішення про кваліфікацію Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТАК.ЮА» переможцем спрощеної процедури закупівлі та було вирішено лише оприлюднити протягом одного дня з дня ухвалення рішення про визначення переможця спрощеної процедури закупівлі через авторизований майданчик на веб-порталі Уповноваженого органу в порядку, установленому Уповноваженим органом та Законом, інформацію про намір укласти договір.

Тобто, у даному випадку, оскаржуваним рішенням, оформленим протоколом, було лише визначено переможця спрощеної процедури закупівлі, а повідомлення про намір укласти договір про закупівлю мало б бути оприлюднено відповідачем в електронній системі закупівель протягом одного дня з дня прийняття оскаржуваного рішення.

У контексті указаного Верховний Суд уважає за необхідне звернути увагу на висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 13.01.2021 у справі № 925/1525/19, відповідно до яких з моменту прийняття замовником у встановленому порядку рішення про намір укласти договір про закупівлю та оприлюднення відповідного повідомлення, у замовника виникає право і одночасно обов`язок укласти належним чином договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем торгів.

Тобто, лише після оприлюднення відповідачем в електронній системі повідомлення про намір укласти договір про закупівлю договір про закупівлю мав бути укладений замовником з переможцем спрощеної процедури закупівлі не пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю, але це могло статися і раніше, наприклад, на наступний день після оприлюднення повідомлення.

Також Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ураховує висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 819/829/17, відповідно до якого орган виконавчої влади або місцевого самоврядування у відносинах щодо організації та порядку проведення торгів (тендеру) є суб`єктом владних повноважень і спори щодо оскарження рішень чи бездіяльності цих органів до виникнення договірних правовідносин між організатором та переможцем цього тендеру відносяться до юрисдикції адміністративних судів. Проте після укладення договору між організатором конкурсу та його переможцем спір щодо правомірності рішення тендерного комітету підлягає розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства, оскільки фактично зачіпає майнові інтереси переможця торгів.

Отже, ураховуючи наведене, між позивачем та відповідачем у цій справі виникли правовідносини, що не пов`язані з укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів, оскільки скаржник оскаржує рішення, оформлене протоколом, яким не було оприлюднено повідомлення про намір укласти договір про закупівлю, а лише висловлено намір щодо опублікування такої інформації.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що правовідносини, що виникли у цій справі між позивачем та відповідачем, склалися під час укладання державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд уважає, що спір у цій справі за характером правовідносин підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства. За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про необхідність розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський завод засобів індивідуального захисту» задовольнити.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2025 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції - Сумського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.В. Жук А.Г. Загороднюк