Історія справи

Постанова КАС ВП від 08.10.2025 року у справі №340/5897/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2025 року

м. Київ

справа №340/5897/20

провадження № К/990/12634/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Загороднюка А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року (у складі головуючого судді - Черниш О.А.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року (у складі колегії суддів: головуючого судді (доповідача) - Іванова С.М., суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є.) у справі №340/5897/20,

ВСТАНОВИВ:

І. Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (далі - ГТУЮ у Кіровоградській області, відповідач-1), Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - відповідач-2), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГТУЮ у Кіровоградській області «Про звільнення ОСОБА_1 » №23/к від 24.11.2020;

- поновити його на рівнозначній посаді категорії «Б» начальника відділу у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) або на аналогічній посаді, що відповідає освітньо-кваліфікаційному рівню та досвіду роботи;

- стягнути з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу по день набрання законної сили рішенням у справі.

2. Позивач уважав своє звільнення незаконним та стверджував, що фактично відбулася не ліквідація, а реорганізація територіальних органів юстиції, правонаступником ГТУЮ у Кіровоградській області є Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), для проходження служби в якому позивач мав бути переведений на аналогічну до займаної ним посади.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ голови ліквідаційної комісії Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області «Про звільнення ОСОБА_1 » №23/к від 24.11.2020.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області з 25.11.2020.

Зобов`язано Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) вирішити питання про прийняття ОСОБА_1 на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду державної служби.

Стягнуто з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.11.2020 по 29.04.2021 у сумі 50 982, 48 грн. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку у межах суми 9 913, 26 грн. звернуто до негайного виконання.

4. Суд першої інстанції виходив з того, що фактично відбулася реорганізація територіального органу Мін`юсту як юридичної особи публічного права, а не його ліквідація, яка супроводжувалася змінами в організації виробництва і праці, тому роботодавець зобов`язаний був дотриматися процедури вивільнення працівників у зв`язку з реорганізацією, визначеною законодавством про працю, а щодо державних службовців - спеціальним Законом України «Про державну службу»; позивачу з моменту попередження і до фактичного звільнення не пропонувалася жодна вакантна посада державної служби у новоствореному Південно-Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Дніпро), хоча такі посади були наявні; при цьому, суб`єкт призначення не ніс перед державним службовцем зобов`язань щодо його працевлаштування, натомість законом було встановлено свободу розсуду суб`єкта призначення у цьому питанні та передбачено його право надавати пропозиції державним службовцям про зайняття наявних вакантних посад.

5. Суд першої інстанції зауважив, що, поновивши позивача на роботі на виконання рішення суду в справі №340/243/20, яким встановлено, що звільнення позивача з посади відбулося без законної підстави та з порушенням передбаченого законом порядку, знову звільнив позивача з тієї ж підстави, яка визнана незаконною судом. Суд дійшов висновку, що звільнення позивача відбулося без законної підстави, а формулювання причини звільнення та припинення державної служби у спірному наказі з посиланням на пункт 1-1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» (ліквідація державного органу) є незаконним, оскільки ГТУЮ у Кіровоградській області фактично було реорганізовано шляхом злиття, а не ліквідовано.

6. Поновляючи позивача на роботі, суд першої інстанції зазначав, що підстав для поновлення позивача на рівнозначній посаді категорії «Б» начальника відділу у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), або на аналогічній посаді, що відповідає освітньо-кваліфікаційному рівню та досвіду роботи, про що він просить у позові, суд не вбачав, оскільки суд не вправі поновлювати особу на посаді у новоствореному органі, в якому вона не працювала і до якого не була переведена у встановленому законом порядку. Суд першої інстанції врахував, що з 06.03.2021 відновлено обов`язок суб`єкта призначення у разі реорганізації державного органу забезпечити працевлаштування державного службовця шляхом його переведення на відповідну посаду, з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей, а також переважного права на залишення на роботі, передбаченого законодавством про працю. З огляду на те, що суб`єкт призначення - ГТУЮ у Кіровоградській області з 16.04.2021 припинене як юридична особа в результаті реорганізації, тому суд першої інстанції, керуючись повноваженнями, наданими частинами третьою, четвертою статті 245 КАС України, вважав за доцільне для відновлення порушених трудових прав позивача зобов`язати правонаступника ГТУЮ у Кіровоградській області - Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) - вирішити питання про прийняття ОСОБА_1 на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду державної служби.

7. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.11.2021 апеляційну скаргу Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) задоволено частково, рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 скасовано в частині зобов`язання Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) вирішити питання про прийняття ОСОБА_1 на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду державної служби та в задоволенні позову в цій частині відмовлено; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

8. Суд апеляційної інстанції вважав, що поновлення позивача на посаді, яку останній займав на час звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є належним способом захисту прав позивача, а тому є безпідставним зобов`язання Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) вирішити питання про прийняття ОСОБА_1 на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду державної служби. В решті суд апеляційної інстанції погодився із оцінкою, наданою судом першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень) на неї

9. Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, відповідач-2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.11.2021 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення у справі №340/5897/20, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

10. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач-2, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статі 328 КАС України, вказує про відсутність висновку Верховного Суду стосовно питання застосування пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» у поєднані з частиною третьою статті 87 Закону України «Про державну службу» після прийняття Законів України №117-IX та №440-IX.

11. Скаржник зазначає про безпідставність посилань судів попередніх інстанцій на реорганізацію, а не ліквідацію ГТУЮ у Кіровоградській області, вказує, що чинним законодавством дозволено у разі ліквідації передати виконання функцій органу, що ліквідується, на інший орган.

12. На переконання відповідача-2, слово «може» у частині третій статті 87 Закону України «Про державну службу» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначає дискреційне право суб`єкта призначення, не його обов`язок; також не передбачено чинним законодавством у разі ліквідації або реорганізації державного органу обов`язкового переведення працівника в державний орган, якому передаються повноваження та функції такого органу. Скаржник уважає, що ним дотримано процедуру звільнення позивача.

13. Відзиву на касаційну скаргу до Суду не надходило, що не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень, виходячи із приписів частини четвертої статті 338 КАС України.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

14. Касаційна скарга відповідача-2 до Верховного Суду надійшла 24.05.2022.

15. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2022 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.

16. Ухвалою Верховного Суду від 02.06.2022 відкрито касаційне провадження за скаргою Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.11.2021 у справі №340/5897/20.

17. Ухвалою Верховного Суду від 06.10.2025 відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень. Іншою ухвалою Суду від 06.10.2025 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

18. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2025 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мельник-Томенко Ж.М., Загороднюк А.Г.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

19. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 з 15.09.2011 працював на посаді начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Кіровоградській області, має п`ятий ранг державного службовця в межах категорії «Б» посад державної служби.

20. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №870 від 09.10.2019 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» (далі - Постанова №870), пунктом 1 якої постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 1, зокрема ГТУЮ у Кіровоградській області.

21. На виконання цієї постанови наказом Міністерства юстиції України «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України» №3173/5 від 16.10.2019 зі змінами, внесеними наказом Міністерства юстиції України №502/5 від 11.02.2020, наказано ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції згідно з переліком, зокрема ГТУЮ у Кіровоградській області. Цим наказом затверджено список голів ліквідаційних комісій з ліквідації головних територіальних управлінь юстиції, яких зобов`язано, зокрема: забезпечити дотримання порядку звільнення працівників, повідомлення територіальних органів Державної служби зайнятості про звільнення працівників із зазначенням їх чисельності, звільнення працівників та своєчасний розрахунок з ними під час звільнення, видачу відповідних наказів та підписання необхідних документів; забезпечити письмове персональне попередження працівників не пізніше ніж за два місяці до їх звільнення, надати первинним профспілковим організаціям інформацію про звільнення працівників у зв`язку з ліквідацією територіальних органів Міністерства юстиції.

22. Головою ліквідаційної комісії ГТУЮ у Кіровоградській області видано накази №129/07 від 17.10.2019 «Про створення ліквідаційної комісії» та №135/07 від 18.10.2019 «Про затвердження плану заходів», якими затверджено план заходів, пов`язаних з ліквідацією ГТУЮ в Кіровоградській області. Цим планом передбачено письмово повідомити працівників про ліквідацію ГТУЮ у Кіровоградській області та попередити державних службовців про наступне припинення державної служби та вивільнення (статті 83, 87 Закону України «Про державну службу», статті 40 49-2 КЗпП України).

23. Головою ліквідаційної комісії ГТУЮ у Кіровоградській області позивачу вручено персональне попередження №08-02.1/01-41/1687 від 23.10.2019, яким його повідомлено про те, що по закінченню двомісячного терміну з моменту попередження він підлягає звільненню з роботи відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

24. Наказом голови ліквідаційної комісії ГТУЮ у Кіровоградській області «Про звільнення ОСОБА_1 » №930/к від 26.12.2019 ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Кіровоградській області з 28.12.2019, у зв`язку з ліквідацією державного органу відповідно до 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», з припиненням державної служби.

25. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 в адміністративній справі №340/243/20 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ ГТУЮ у Кіровоградській області «Про звільнення ОСОБА_1 » №930/к від 26.12.2019. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Кіровоградській області з 29.12.2019. Стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.12.2019 по 22.10.2020 у сумі 235 720, 57 грн.

26. На виконання наведеного судового рішення головою ліквідаційної комісії ГТУЮ у Кіровоградській області видано наказ №18-к від 23.10.2020 «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 », яким скасовано наказ ГТУЮ у Кіровоградській області «Про звільнення ОСОБА_1 » №930/к від 26.12.2019 та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Кіровоградській області з 29.12.2019 зі збереженням п`ятого рангу державного службовця в межах категорії «Б» державної служби.

27. Того ж дня головою ліквідаційної комісії ГТУЮ у Кіровоградській області позивачу вручено персональне попередження №08/01-41/971 від 23.10.2020, яким його повідомлено про те, що після спливу тридцяти календарних днів з моменту попередження він підлягає звільненню з роботи відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

28. Наказом голови ліквідаційної комісії ГТУЮ у Кіровоградській області «Про звільнення ОСОБА_1 » №23/к від 24.11.2020 позивача звільнено з посади начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Кіровоградській області з 24.11.2020, у зв`язку з ліквідацією державного органу відповідно до 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», з припиненням державної служби.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

29. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

30. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

31. Згідно з частиною третьою статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

32. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

33. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 43 Конституції України передбачено, зокрема, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

34. Спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, є Закон України «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

35. Предметом спору у цій справі є питання правомірності наказу ГТУЮ у Кіровоградській області «Про звільнення ОСОБА_1 » №23/к від 24.11.2020, яким позивача звільнено з державної служби на підставі пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII.

36. Верховний Суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» від 19.09.2019 № 117-IX (далі - Закон № 117-IX) були внесені зміни та доповнення до Закону № 889-VIII, які набрали чинності 25 вересня 2019 року.

37. Відповідно до положень статті 83 Закону №889-VIII (у редакції Закону №117-IX) державна служба припиняється: 1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); 2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); 3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); 4) за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону); 5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); 6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону); 7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; 8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України «Про очищення влади»; 9) з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (стаття 88-1 цього Закону).

38. Згідно з пунктами 1, 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII зі змінами, внесеними, згідно із Законом №117-IX, підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; ліквідація державного органу.

39. 13 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14.01.2020 №440-IX (далі - Закон №440-IX), яким частину третю статті 87 доповнено новим абзацом першим такого змісту: « 3. Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення».

40. Водночас за змістом частини п`ятої статті 22 і пункту 2 частини першої статті 41 Закону №889-VІІІ (зі змінами, внесеними згідно з Законом № 117-IX), у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

Державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

41. Таким чином, процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на момент направлення позивачу попередження про наступне звільнення, а так само і на час видання спірного наказу, врегульована була положеннями Закону №889-VIII у редакції з урахуванням змін, унесених Законами №117-IX та № 440-IX, що виключає застосування КЗпП України до спірних правовідносин.

42. У контексті спірних правовідносин колегія суддів зазначає, що Верховним Судом уже неодноразово досліджувалося питання щодо правильного розуміння сутності нормативного врегулювання процедури звільнення державних службовців на підставі пунктів 1 і 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VІІІ (у редакції Закону №117-IX), у сукупності з положеннями частини третьої статті 87 Закону №889-VIII (у редакції Закону №440-IX), зокрема, у постановах від 28.07.2021 у справі №640/11024/20, від 08.12.2021 у справі №380/3646/20, від 23.12.2021 у справі №380/3551/20, тощо.

43. У вказаних постановах у справах № 640/11024/20 та №380/3646/20 Верховний Суд підкреслив, що вжите у частині третій статті 87 Закону №889-VIII термін «може» означає, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язку з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення.

44. Такого підходу Верховний Суд дотримувався й у постанові від 23.12.2021 у справі №380/3551/20, де зазначив, що вжите у пункті 2 частині 1 статті 41 Закону №889-VIII слово «може», означає, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язок з переведення без обов`язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець. Вирішення питання переведення чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення.

45. Аналізуючи положення Закону №889-VIII, яким визначалася підстава припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на момент прийняття оспорюваного наказу, Верховний Суд у справах №640/11024/20, №380/3646/20, №380/3551/20 дійшов висновку, що суб`єкт призначення не зобов`язаний був пропонувати позивачу іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої - іншу роботу (посаду державної служби) у цьому державному органі.

46. Такі висновки підтримані Верховним Судом також у постановах від 17.07.2023 у справі №340/5566/20, від 23.05.2024 у справі №200/11839/20-а та інших.

47. У цій справі Суд також ураховує, що редакції статей 41, 87 Закону №889-VIIІ (зі змінами, внесеними згідно із Законом №117-IX, які набули чинності з 25.09.2019, та із Законом №440-IX, які набули чинності з 13.02.2020) були чинними як на момент попередження позивачу про наступне звільнення, так і на момент прийняття оскаржуваного наказу про звільнення позивача.

48. Отже, помилковими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що звільнення позивача відбулося без законної підстави.

49. Окрім цього, визнаючи протиправним спірний у справі наказ про звільнення позивача, суд першої інстанції, з висновками якого в цій частині погодився суд апеляційної інстанції, виходив також з того, що формулювання причини звільнення та припинення державної служби у спірному наказі «Про звільнення ОСОБА_1 » №23/к від 24.11.2020 з посиланням на пункт 1-1 частини 1 статті 87 Закону №889-VIIІ (ліквідація державного органу) є незаконним, оскільки ГТУЮ у Кіровоградській області фактично було реорганізовано шляхом злиття, а не ліквідовано.

50. Надаючи оцінку таким висновкам в контексті доводів касаційної скарги, колегія суддів ураховує, що у постанові від 22.04.2021 у справі №440/395/20 Верховний Суд наголосив, що для вирішення питання про те, що саме мало місце - ліквідація юридичної особи публічного права чи її реорганізація, необхідно надати оцінку правовому акту, який став підставою ліквідації, зокрема на предмет того, чи припинено виконання функцій ліквідованого органу, чи покладено виконання цих функцій на інший державний орган виконавчої влади. Якщо внаслідок ліквідації державного органу його функції були передані іншому чи новоутвореному державному органу, то в такому випадку має місце не ліквідація, а реорганізація державного органу.

51. Із обсягу встановлених у справі обставин випливає, що Південно-східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) має аналогічний правовий статус, що й ГТУЮ у Кіровоградській області, продовжило виконання його функцій та є його правонаступником.

52. При цьому, не зважаючи на те, що компетенція новоствореного органу розповсюджується на територію кількох областей, на відміну від ГТУЮ у Кіровоградській області, завдання та функції, які виконує новостворений орган та які виконувало Головне територіальне управління юстиції, є аналогічними та визначені Положенням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №1707/5 від 23.06.2011.

53. Ураховуючи зазначене, Суд уважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, що у цьому випадку мала місце саме реорганізація, а не ліквідація юридичної особи публічного права (до аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.04.2021 у справі №440/395/20).

54. З наведеного випливає, що фактичною підставою для звільнення позивача була реорганізація ГТРЮ у Кіровоградській області, а не його ліквідація. При попередженні про наступне звільнення у відповідача-1 був відсутній обов`язок з працевлаштування позивача. Однак, при звільненні позивача було допущено неправильне формулювання причини звільнення.

55. У зв`язку із наведеним, колегія суддів Верховного Суду констатує неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме статті 87 №889-VIII, що призвело до помилкових висновків про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

56. Водночас, установивши із обсягу встановлених у справі обставин, що фактичною підставою для звільнення позивача була реорганізація відповідача-1, а не його ліквідація, як юридичної особи публічного права, наявні підстави для зміни формулювання причин звільнення ОСОБА_1 , зазначеної в наказі про його звільнення (подібний підхід був застосований у справі №440/395/20).

57. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

58. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п`ята статті 242 КАС України).

59. Відповідно до частин першої, третьої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

60. Враховуючи наведене, перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, колегія суддів уважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувані судові рішення скасувати повністю та прийняти у справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, визнавши протиправним спірний наказ в частині формулювання причин звільнення з посади та зобов`язавши відповідача-2 внести зміни в наказ про звільнення щодо формулювання причин звільнення з посади; у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

61. Колегія суддів вважає, що в Судом надано відповідь на всі доводи, які можуть вплинути на правильне вирішення справи на цій стадії судового розгляду.

62. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 2 341 345 349 351 355 356 359 КАС України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) задовольнити частково.

2. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року у справі №340/5897/20 скасувати.

3. Прийняти у справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним наказ голови ліквідаційної комісії Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області «Про звільнення ОСОБА_1 » №23/к від 24.11.2020 в частині формулювання причин звільнення ОСОБА_1 «у зв`язку з ліквідацією державного органу відповідно до 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

Зобов`язати Південно-східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) внести зміни до наказу голови ліквідаційної комісії Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області «Про звільнення ОСОБА_1 » №23/к від 24.11.2020 щодо формулювання причин звільнення з посади, виклавши його в цій частині в наступній редакції: «Звільнити ОСОБА_2 з посади начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, у зв`язку з реорганізацією державного органу, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу»».

4. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена.

..................................

..................................

..................................

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко

А.Г. Загороднюк

Судді Верховного Суду