Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.03.2018 року у справі №809/1141/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 травня 2018 року

Київ

справа № 809/1141/17

провадження № К/9901/29221/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Коломийський ДОЗ» до приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріса Ігора Павловича, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Рона», Публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк», про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Шинкар Т.І., Макарика В.Я., Пліша М.А. від 5 лютого 2018 року,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з додатковою відповідальністю «Коломийський ДОЗ» (далі - Товариство) звернулось в суду з позовом до приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріса І.П., треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Рона», Публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк», про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріса І.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 33649236 від 31 січня 2017 року щодо об'єкту нерухомого майна за реєстраційним номером 15115626236, згідно якого право власності на цей об'єкт нерухомого майна зареєстровано за Публічним акціонерним банком «Перший Український міжнародний банк» (номер запису про право власності 18793295) та рішення за індексним номером 33649783 від 31 січня 2017 року щодо об'єкту нерухомого майна за реєстраційним номером 15041826236, згідно якого право власності на цей об'єкт нерухомого майна зареєстровано за Публічним акціонерним банком «Перший Український міжнародний банк» (номер запису про право власності 18793836).

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій.

2. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року у задоволенні позовних вимог Товариству з додатковою відповідальністю «Коломийський ДОЗ» було відмовлено.

3. Рішення суду мотивовано тим, що підставою для проведення державної реєстрації прав, перш за все, є документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, тоді як для державної реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки ПАТ «ПУМБ» в повному обсязі подано документи, передбачені статтею 35 Закону України «Про іпотеку», статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пунктами 57, 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що при прийнятті оскаржуваних рішень про державну реєстрацію права власності на спірне іпотечне майно відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано. Також судом першої інстанції враховано той факт, що чинним законодавством не визначено способу та порядку надіслання іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення, що цей спосіб іпотекодержатель обирає на власний розсуд, однак, суд зазначає, що відповідні обставини повинні підтверджуватися належним чином оформленим документом, який підтверджує факт вручення особі такої вимоги, оскільки це є передумовою звернення стягнення на іпотечне майно в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

4. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2018 року апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Коломийський ДОЗ» було задоволено.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року - скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Коломийський ДОЗ» - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріса І.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 січня 2017 року за індексним номером 33649236 щодо об'єкту нерухомого майна за реєстраційним номером 15115626236 та за індексним номером 33649783 щодо об'єкту нерухомого майна за реєстраційним номером 15041826236.

5. Рішення суду мотивовано тим, що Товариство з додатковою відповідальністю «Коломийський ДОЗ» довело суду незаконність прийняття оскаржуваного рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2018 року та залишити в силі постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13 серпня 2016 року на адресу позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Рона» ПАТ «ПУМБ» направило вимогу про усунення порушень забезпеченого іпотекою зобов'язання вих.№ КНО-61-05-383 від 12 серпня 2016 року, згідно з якою ПАТ «ПУМБ» вимагає усунути порушення умов кредитного договору протягом 30 днів з моменту отримання вимоги та повідомляє, що у разі залишення цієї вимоги без задоволення іпотекодержатель залишає за собою право звернути стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вказана вимога 22 серпня 2016 року вручена «ОСОБА_5 за довіреністю».

31 січня 2017 року ПАТ «ПУМБ» звернулось до приватного нотаріуса Івано-Франківськоо міського нотаріального округу Фріса І.П. із заявами про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Разом із заявами про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 січня 2017 року за № 20769870 та № 20770280 ПАТ «ПУМБ» подало наступні документи: Іпотечний договір №1.12-02/І-2, серія та номер: 784, видавник: приватний нотаріус Коломийського міського нотаріального округу Яцко П.П.; договір про внесення змін та доповнень №1, серія та номер: 469, видавник: приватний нотаріус Коломийського міського нотаріального округу Яцко П.П.; договір про внесення змін та доповнень №2, серія та номер: 4314, видавник: приватний нотаріус Коломийського міського нотаріального округу Яцко П.П.; договір про внесення змін та доповнень №3, серія та номер: 2274, видавник: приватний нотаріус Коломийського міського нотаріального округу Яцко П.П.; вимогу про усунення порушення забезпеченого іпотекою зобов'язання КНО-61-05-383 видавник: ПАТ «ПУМБ»; повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: б/н, видавник: ПАТ «ПУМБ»; опис вкладення у цінний лист, серія та номер: б/н, видавник: ПАТ «ПУМБ». Окрім того, як зазначено в письмових поясненнях відповідачем, а також представником ПАТ «ПУМБ», на підтвердження факту існування заборгованості при зверненні із вказаними заявами надано Довідку вих.№КНО-61-05-бн від 31 січня 2017 року згідно з якою з моменту направлення вимоги Позичальнику та Іпотекодавцю заборгованість за Кредитним договором не погашалась, ТОВ «Рона» своїх зобов'язань за Кредитним договором та ТДВ «Коломийський ДОЗ» свої зобов'язання за Договором Іпотеки не виконали.

Приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фрісом І.П. 31 січня 2017 року здійснено державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 15115626236 (нежитлові будівлі (санаторій-профілакторій «Шешори») - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 33649236 та на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 15041826236 (нежитлові будівлі санаторію-профілакторію «Шешори») - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 33649783 за суб'єктом - ПАТ «ПУМБ».

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. Касаційна скарга Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» обґрунтована тим, що вимога, що направлялась ТДВ «Коломийський ДОЗ», вручена уповноваженій особі. Обов'язок підтвердження повноважень представника ТДВ «Коломийський ДОЗ», що отримав вимогу, не може бути покладено на Банк. Відповідно п. 104 Правил надання поштового зв'язку його покладено на працівника поштового зв'язку. Пункт 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень до спірних правовідносин не застосовується. Відповідно документ, що підтверджує виконання умов правочину (кредитного договору), на виконання вимог цього пункту, Порядком не вимагається. Державний реєстратор не виготовив електронної копії довідки №КНО-61-05-05-бн від 31 січня 2017 року шляхом її сканування та не долучив її до заяви, зареєстрованої у базі даних заяв, оскільки даний документ п. 61 Порядку не вимагається. ПАТ «ПУМБ» на момент прийняття оскаржуваних рішень був кредитором за кредитним договором. Довідка № КНО-61-05-05-бн від 31 січня 2017 року про наявність заборгованості перед ПАТ «ПУМБ» та оцінка предмету іпотеки надавались на вимогу державного реєстратора. Хоча дані документи Законом про державну реєстрацію та п. 61 Порядку не вимагаються, нотаріусу вони все одно були надані (в оригіналі).

9. Товариством з додатковою відповідальністю «Коломийський ДОЗ» подано відзив на касаційну скаргу ПАТ «Перший Український міжнародний банк» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2018 року, в яких воно просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11. Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

12. Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 року № 898-IV іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

13. Згідно з частиною 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

14. Частиною 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

15. Відповідно до положень ст.36 Закону №898-IV сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

16. Згідно із частинами 1, 3 статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

17. Правовою підставою передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання є договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким, відповідно до статті 36 Закону України «Про іпотеку», також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі щодо задоволення вимог іпотекодержателя вказаним способом.

18. Відповідно до статті 6 Іпотечного договору №1.12-02/І-2 від 28 лютого 2013 року (т.1 а.с. 75-90), встановлено порядок задоволення вимог Іпотекодержателя за рахунок Предмета іпотеки, Іпотекодержатель вправі звернути стягнення на Предмет іпотеки та одержати задоволення своїх вимог за рахунок Предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами Іпотекодавця, зокрема, у разі невиконання чи неналежного виконання Основного зобов'язання (п.6.1). Звернення стягнення на Предмет іпотеки буде здійснюватися одним з таких способів за вибором Іпотекодержателя: за рішенням суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом позасудового врегулювання відповідно до передбачених цим Договором застережень про задоволення вимог Іпотекодержателя.

19. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV, в редакції чинній на час винесення оскаржуваних рішень.

20. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

21. Згідно із частиною 4 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам

22 .Частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»визначено порядок проведення державної реєстрації, який включає: прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

23. Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

24. Пунктом 9 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, в редакції чинній на час прийняття оскаржуваних рішень, (далі - Порядок №1127) зазначається, що разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав.

25. Відповідно до пункту 10 Порядку №1127 з оригіналів документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор, уповноважена особа обов'язково виготовляє електронні копії шляхом сканування таких документів, що долучаються до заяви, зареєстрованої у базі даних заяв.

26. Пунктом 15 Порядку №1127 встановлено, що у разі подання заявником додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав, до раніше поданої заяви державний реєстратор, уповноважена особа відповідно до пункту 8 цього Порядку встановлює особу заявника, перевіряє обсяг його повноважень та вносить до бази даних заяв відомості про додаткові документи, подані заявником. Після внесення відомостей про додаткові документи до бази даних заяв державний реєстратор, уповноважена особа за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав редагує відповідну раніше подану заяву та роздруковує її. Після проставляння на заяві заявником (за умови відсутності зауважень до відомостей, зазначених у ній) власного підпису, така заява долучається до документів, поданих для державної реєстрації прав.

27. Відповідно до пункту 61 Порядку №1127 для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

28. Згідно з пунктом 12 Порядку №1127 розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

29. Згідно з положенням частини третьої статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

30. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

31. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

32. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

33. Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2018 року відповідає не повністю, а доводи касаційної скарги частково спростовують наведені в ній висновки з огляду на наступне.

34. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

35. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

36. Тож суди попередніх інстанцій мали з'ясувати, чи були дії державного реєстратора - приватного нотаріуса Фріса І.П. здійснені в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи були їх рішення прийняті на законних підставах.

37. Порядок здійснення державної реєстрації речових прав та їх обтяжень регламентується постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

38. Відповідно до пункту 61 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

39. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» при здійсненні державної реєстрації переходу права власності за договором іпотеки надані всі документи, визначені пунктом 61 постанови. Проте, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку щодо того, що оскаржувані рішення державного реєстратора були прийняті з порушеннями вимог статті 37 Закону України «Про іпотеку» - без наявності підтвердження отримання боржником письмової вимоги про усунення порушення. Зокрема на думку суду апеляційної інстанції існують достатні докази того, що вимога про усунення порушень забезпеченого іпотекою зобов'язання вих. №КНО-61-05-383 від 12.08.2016 була вручена 22 серпня 2016 року особі, яка не має повноважень на представництво інтересів ТДВ «Коломийський ДОЗ».

40. Однак з таким висновком суду колегія суддів не погоджується, оскільки належними та допустимими доказами у справі такі обставини не підтверджуються. Про наявність між ТДВ «Коломийський ДОЗ» та громадянином ОСОБА_5 стосунків відповідно до яких останній має повноваження на отримання кореспонденції від імені ТДВ «Коломийський ДОЗ», можуть свідчити не лише трудові стосунки, але також і цивільно-громадянські стосунки, які можуть виникати на підставі довіреності. В позовній заяві до суду першої інстанції (арк. 5 тексту заяви) вказано, що позивач не отримував письмову вимогу про усунення порушення забезпеченого іпотекою зобов'язання. На спростування вищенаведеного, на виконання частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, до матеріалів справи Відповідачем долучено наступні письмові докази, а саме: вимогу про усунення порушення забезпеченого іпотекою зобов'язання за № КНО-61-05-383 від 12 серпня 2016 року (т. 1 а.с. 226), докази направлення такої вимоги листом з оголошеною цінністю з описом вкладення, фіскальними чеками оператора поштового зв'язку, а також копії рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення (відмітка про отримання: отримано за довіреністю ОСОБА_5, т.1 а.с. 227-230). Доказів на підтвердження того, що громадянин ОСОБА_5 не є представником ТДВ «Коломийський ДОЗ» позивачем не надавалось.

41. В порядку статтей 73-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі вищенаведених доказів, суд першої інстанції здійснив оцінку обставин справи та дійшов законного висновку, про необґрунтованість доводів Позивача про неотримання повідомлення про усунення порушення забезпеченого іпотекою зобов'язання.

42. При винесенні судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови, не взято до уваги наявні в матеріалах справи письмові докази, відхилено висновки суду першої інстанції, а надано оцінку вже іншому твердженню позивача про те, що гр. ОСОБА_5 - особа, яка отримала вимогу, ніколи не працював в Товаристві. Вказане твердження не підтверджене жодним доказом з боку Позивача, як і первинне твердження про неотримання документа в цілому, а також ніяким чином не може спростувати факт отримання Позивачем вимоги ПАТ «ПУМБ» про усунення порушення забезпеченого іпотекою зобов'язання.

43. Відповідно до пункту 104 Правил надання поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, поштові перекази, посилки, листи чи бандеролі з оголошеною цінністю, видаються адресату за умови пред'явлення ним документа, що посвідчує особу, або уповноваженій ним особі за умови пред'явлення нею документа, що посвідчує особу, та відповідної довіреності, засвідченої в установленому законодавством порядку.

44. Стаття 244 Цивільного кодексу України передбачає, що довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Тобто твердження, що довіреність видається лише особі, яка перебуває з Товариством у трудових відносинах, у законодавстві України відсутнє та не є змістовним. Отже, суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі чинного законодавства України, відхилив та не прийняв до уваги твердження Позивача щодо неотримання письмової вимоги про усунення порушення забезпеченого іпотекою зобов'язання.

45. Колегія суддів також не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що державним реєстратором під час здійснення реєстраційних дій і прийняття оскаржуваних рішень повинні були виготовлятись електронні копії довідки №КНО-61-05-05-бн від 31 січня 2017 року, виходячи з наступного.

46. Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (частина 1 статті 27) та Порядок № 1127 (пункт 61) вичерпно встановлюють обсяг документів які подаються заявником для проведення реєстраційних дій щодо державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем на підставі договору іпотеки, що містить відповідне застереження. Такими документами, у даному конкретному випадку, повинні бути: Іпотечний договір (відповідно до пункту 1 частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»); письмова вимога; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання письмової вимоги (відповідно до пункту 61 Порядку №1127). Інші документи Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком № 1127 не вимагаються.

З наведеного вбачається, що оскільки довідка №КНО-61-05-05-бн від 31 січня 2017 року частиною 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пунктом 61 Порядку № 1127 не передбачена, то, відповідно, виготовляти її електронну копію нотаріусу не є необхідним.

47. Відповідний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, сформованому у постанові 27 лютого 2018 року у справі № 826/4194/16.

48. Щодо необхідності при реєстрації прав власності на нерухоме майно на підставі договору іпотеки здійснювати перевірку факту виконання умов кредитного правочину Колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

49. Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

50. З наведеної норми закону вбачається, що документами, які підлягають перевірці у відповідності до підпункту 5 пункту 1 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є саме вимога про усунення порушення забезпеченого іпотекою зобов'язання, докази її направлення/отримання та невиконання.

51. Відповідний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, сформованому у постанові 27 лютого 2018 року у справі №826/4194/16.

52. Щодо необхідності застосування пункту 57 Порядку № 1127 до даних спірних правовідносин, колегія суддів доходить наступного висновку.

53. Дійсно, у відповідності до пункту 57 Порядку №1127 для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв'язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину. Однак, як зазначалось раніше, ПАТ «ПУМБ» набув право державної реєстрації права власності на нерухоме майно не у зв'язку з виконанням умов правочину - Кредитного договору, до чого зводяться доводи суду апеляційної інстанції, а на підставі Іпотечного договору у зв'язку з невиконанням ТОВ «Компанія Рона» і ТДВ «Коломийський ДОЗ» вимоги про усунення порушення забезпеченого іпотекою зобов'язання, що містилась у повідомленні (вих. №КНО-61-05-383 від 12 серпня 2016 року), яке направлялось у відповідності до умов Іпотечного договору та положень ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

54. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Згідно частини 2 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

55. Пунктом 40 Порядку №1127 встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком. Проводячи системний аналіз структури розділу «Державна реєстрація прав та документи, необхідні для такої реєстрації» (пунктів 40 - 76 Порядку №1127), колегія приходить до висновку, що кожен окремий пункт у даному розділі передбачає окремий перелік документів, необхідних для відповідної реєстрації. Виходячи зі структури пунктів 41 - 76 Порядку №1127, вбачається, що застосування державним реєстратором одного пункту до відповідної реєстрації виключає застосування іншого. Відтак, вважаємо, що реєстрація права власності на підставі договору іпотеки, що містить відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, не проводиться на підставі п. 57 Порядку № 1127 і до спірних правовідносин взагалі не застосовується.

56. Аналогічна позиція стосовно застосування положень Порядку № 1127 міститься у постановах Верховного Суду від 2 травня 2018 року у справі № 815/3357/17 та від 21 лютого 2018 року у справі № 824/950/16-а.

57. Слід зауважити, що згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

58. Так, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», Конвенція разом з практикою Суду застосовуються при розгляді судами як джерело права).

59. Згідно пункту 167 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу, в тому числі і органу судової влади, у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» пункт 58). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, пункт 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пункти 49-62, від 10 травня 2007 року).

60. У рішенні Європейського Суду з прав людини від 24 червня 2003 року у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» Європейський Суд з прав людини встановлює, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку має місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном, та, відповідно, відбувається порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.

61. Так само і в даній справі, що знаходиться на розгляді в колегії, позивач заявляє вимогу про скасування рішень приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріса І.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 січня 2017 року за індексним номером 33649236 щодо об'єкту нерухомого майна за реєстраційним номером 15115626236 та за індексним номером 33649783 щодо об'єкту нерухомого майна за реєстраційним номером 15041826236, прийнятих ним як державним реєстратором, тобто особою наділеною владними повноваженнями - публічного органу в розумінні пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України. На підставі зазначених рішень приватного нотаріуса у третьої особи, а саме Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» виникло і існує право власності.

62. Отже скасовуючи зазначені рішення приватного нотаріуса з формальних підстав, суду слід дотримуватись принципу пропорційного втручання у право ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» на мирне володіння майном - нежитловими будівлями (санаторій-профілакторій «Шешори»), загальною площею 9 299,6 кв.м., що розташовані за адресою: Івано-Франківська обл., Косівський район, село Шешори, вул. Р. Савицького, буд. 13 та нежитловими будівлями санаторію-профілакторію «Шешори», загальною площею 150,7 кв.м., що розташовані за адресою: Івано-Франківська обл., Косівський район, село Шешори, вул. Р. Савицького, 13а.

63. Між тим, з матеріалів справи вбачається, що діями державного реєстратора - приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріса І.П. не було допущено порушення прав позивача, яке могло б полягати у протиправному позбавленні останнього майна, завданню йому збитків, тощо. Навпаки, позиція позивача зводиться до того, що він визнає наявність у нього заборгованості перед Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк», яка виникла на підставі кредитного договору №1.12-02 (з додатковими угодами та додатками до нього) відповідно до умов якого банком видано позичальнику кредит в розмірі, еквівалентному 5 500 000,00 дол. США, а також не спростовує факту прострочення ним зобов'язань за даним договором.

64. Так само позивач не спростовує обставин того, що зобов'язання, яке виникло у нього на підставі кредитного договору №1.12-02 було забезпечене правом звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлові будівлі (санаторій-профілакторій «Шешори»), загальною площею 9 299,6 кв.м., що розташовані за адресою: Івано-Франківська обл., Косівський район, село Шешори, вул. Р. Савицького, 13 та нежитловими будівлями санаторію-профілакторію «Шешори», загальною площею 150,7 кв.м., що розташовані за адресою: Івано-Франківська обл., Косівський район, село Шешори, вул. Р. Савицького, 13а.

65. Крім того, судами обох інстанцій оглядались документи, які надавались державному реєстратору ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» з яких останнім не були зняті необхідні електронні копії, та позивач не заперечував проти інформації, яка в них міститься.

66. З урахуванням наведених обставин справи, рішення суду апеляційної інстанції про скасування рішень державного реєстратора - приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріса І.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 січня 2017 за індексним номером 33649236 щодо об'єкту нерухомого майна за реєстраційним номером 15115626236 та за індексним номером 33649783 щодо об'єкту нерухомого майна за реєстраційним номером 15041826236 порушує принцип «пропорційного втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном».

67. Тож колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційним судом скасоване законне рішення суду першої інстанції, що відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі судового рішення суду першої інстанції.

68. Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).

69 За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку про задоволення касаційної скарги, скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2018 року та залишення в силі постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року скасувати.

Залишивши в силі постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

Судді: Я. О. Берназюк

М. І. Гриців