ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 року

м. Київ

справа № 820/1237/16

касаційне провадження № К/9901/27334/18

Верховний Суд у складі колегії суддів першої палати Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у спрощеному провадженні без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2016 (судді: Самойлова В.В., Зінченко А.В., Тітов О.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2016 (судді: Філатов Ю.М., Калиновський В.А., Бенедик А.П.) у справі за позовом Комунального підприємства «Харківводоканал» до Державної фіскальної служби України та Державної казначейської служби України, треті особи: Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС та Державна казначейська служба України у Харківській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство «Харківводоканал» подало до Харківського окружного адміністративного суду позов до Державної фіскальної служби України та Державної казначейської служби України, треті особи: Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС та Державна казначейська служба України у Харківській області, позов, в якому просило: визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України, Державної казначейської служби України щодо незарахування на електронний рахунок Комунального підприємства «Харківводоканал» в СЕА з податку на додану вартість сум погашення заборгованості з цього податку у вигляді субвенції; зобов`язати Державну фіскальну службу України та Державну казначейську службу України вчинити дії щодо зарахування на електронний рахунок Комунального підприємства «Харківводоканал» коштів, які проведені по взаєморозрахункам з погашення заборгованості з різниці в тарифах в рахунок заборгованості з податку на додану вартість у сумі 37 163 307,48 грн; зобов`язати Державну фіскальну службу України та Державну казначейську службу України вчинити дії щодо зарахування на електронний рахунок Комунального підприємства «Харківводоканал» коштів, які відображені у таблиці № 3 додатка № 5 «Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» декларації за січень 2016 року, в сумі 29 428 852 грн.

Обґрунтовуючи позов, Комунальне підприємство «Харківводоканал» зазначає, що отримало субвенцію, яка була перерахована на погашення заборгованості з податку на додану вартість. Відповідачі допустили протиправну бездіяльність, що призвело до того, що не відбулося зарахування на рахунок позивача - платника податку на додану вартість у системі електронного адміністрування цього податку коштів з рахунку, відкритого в органі казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з центрального водопостачання, водовідведення тощо, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та зазначених послуг тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 30.03.2016 позов задовольнив, визнав протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України, Державної казначейської служби України щодо незарахування на електронний рахунок Комунального підприємства «Харківводоканал» в СЕА з податку на додану вартість сум погашення заборгованості з цього податку у вигляді субвенції, зобов`язав Державну фіскальну службу України та Державну казначейську службу України вчинити дії щодо зарахування на електронний рахунок Комунального підприємства «Харківводоканал» коштів, які проведені по взаєморозрахункам з погашення заборгованості з різниці в тарифах в рахунок заборгованості з податку на додану вартість у сумі 37163307,48 грн, зобов`язав Державну фіскальну службу України та Державну казначейську службу України вчинити дії щодо зарахування на електронний рахунок Комунального підприємства «Харківводоканал» коштів, які відображені у таблиці № 3 додатка № 5 «Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» декларації за січень 2016 року, в сумі 29428852 грн.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.06.2016 залишив без змін постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2016.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачі допустили протиправну бездіяльність, оскільки не вчинили дій, передбачених нормами чинного законодавства, унаслідок чого отримані позивачем бюджетні асигнування у вигляді субвенції не знайшли свого відображення на електронному рахунку позивача в системі електронного адміністрування з податку на додану вартість, що підтверджено від`ємним значенням такого рахунку. Протиправна бездіяльність відповідачів призвела до порушення прав позивача на автоматичне збільшення його реєстраційної суми у системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Позивач намагався вирішити спір шляхом звернень до відповідних органів державної влади за територіальним розташуванням, однак його вимоги не були задоволені.

Державна фіскальна служба України подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права: статтю 200 Податкового кодексу України та статті 7, 9. 11, 86, 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, та дійшли висновків, які не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 02.08.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.

Верховний Суд ухвалою від 06.07.2020 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 07.07.2020.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.

Суди попередніх інстанцій установили такі обставини.

Комунальне підприємство «Харківводоканал» згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 375 отримало у 2015 році субвенцію з державного бюджету в сумі 45 616 155,03 грн на підставі договорів про організацію проведення розрахунків. Зазначені кошти позивач перерахував до загального фонду Державного бюджету України на погашення заборгованості з податку на додану вартість, що підтверджується відповіддю Державної казначейської служби України у Харківській області від 15.02.2016 № 06-13/96-1357.

Державна фіскальна служба України не надала Державній казначейській службі України коригуючі реєстри у межах залишку узгоджених податкових зобов`язань платника податку - позивача, не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, з погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги, що надають населенню, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам. Отримані позивачем бюджетні асигнування у вигляді субвенції не знайшли свого відображення на електронному рахунку позивача в системі електронного адміністрування з податку на додану вартість, що підтверджено від`ємним значенням такого рахунку. Бездіяльність органів державної влади спричинила перепони у господарській діяльності позивача у виді відсутності можливості реєстрації та видачі податкових накладних контрагентам для формування останніми податкового кредиту за відповідний звітний період.

Правові та організаційні засади здійснення електронного адміністрування податку на додану вартість визначені Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» від 16.07.2015 № 643-VII, Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569.

Відповідно до пункту 200-1.4 статті 200-1 ПК України на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти, зокрема з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569 (далі - Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість № 569), визначає механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - податок), особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (далі розрахунки коригування) у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків.

Згідно з пунктом 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість № 569 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18.11.2015 № 967) у разі проведення органами Казначейства розрахунків платника податку з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до закону про Державний бюджет України в рахунок погашення заборгованості з податку, в поповнення електронного рахунка враховується в межах проведених розрахунків з податку сума зменшення залишку узгоджених податкових зобов`язань такого платника податку, не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, що обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі, за коригуючими реєстрами.

Інформація про проведення таких розрахунків з податку надається Казначейством до ДФС у розрізі платників податку не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дати проведення таких розрахунків.

На підставі інформації про проведення розрахунків, отриманої від Казначейства, ДФС формує та не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дати отримання такої інформації надсилає Казначейству коригуючі реєстри у межах залишку узгоджених податкових зобов`язань платника податку, не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, але не більше суми проведених розрахунків.

У день отримання коригуючих реєстрів Казначейство зменшує залишок узгоджених податкових зобов`язань платника податку, не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, що обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі, та повідомляє про це ДФС.

ДФС на підставі інформації про зменшення залишку узгоджених податкових зобов`язань платника податку, не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, що обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі, не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дати отримання такої інформації збільшує суму поповнення електронного рахунка такого платника податку на суму такого зменшення.

З огляду на наведені норми Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість № 509 електронне адміністрування податку на додану вартість передбачає сукупність послідовних дій, які зобов`язані вчиняти відповідні органи Державної казначейської служби України та Державної фіскальної служби України у визначені цим Порядком строки.

Так, відповідно до пункту 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість № 569 не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дати проведення згаданих розрахунків з податку така інформація передається органами Казначейства до Державної фіскальної служби України.

При цьому слід зазначити, що пунктом 3.1 Протоколу № 1 до Угоди про інформаційне співробітництво між ДФС України та ДКС України від 12.11.2014 передбачено передачу інформації в електронному вигляді засобами інформаційної системи «Єдине вікно подання електронної звітності» (Державна фіскальна служба України) та автоматизованої системи «Є-Казна (Казначейство) із застосуванням криптографічного захисту інформації та використанням посиленого сертифіката ключа відповідно до вимог законодавства України.

Наступними діями відповідно до пункту 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість № 569 є формування Державною фіскальною службою на підставі отриманої від Казначейства інформації про проведення згаданих вище розрахунків коригуючих реєстрів у межах залишку узгоджених податкових зобов`язань платника податку, не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, але не більше суми проведених розрахунків, та надсилання не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дати отримання інформації про розрахунки коригуючих реєстрів Казначейству.

Невчинення відповідачами визначених зазначеними нормами законодавства дій є протиправною бездіяльністю, що призвела до порушення прав позивача як платника податку на додану вартість та його законних інтересів на зарахування вказаних сум на його електронний рахунок у встановлений законодавством строк.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про необхідність визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо незарахування на електронний рахунок позивача в СЕА з податку на додану вартість сум погашення заборгованості з цього податку у вигляді субвенції, та зобов`язання відповідачів вчинити такі дії.

Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справ, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди не допустили неправильного їх застосування. Доводи, наведені в касаційній скарзі, є ідентичними доводам, якими Державна фіскальна служба України обґрунтовувала свою позицію щодо недопущення нею протиправної бездіяльності в судах попередніх інстанцій та які суди оцінили виходячи з досліджених та оцінених доказів.

Керуючись статтями 343, 350, 355, 356, 359, 375, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2016 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Т.М. Шипуліна В.В. Хохуляк