Історія справи

Постанова КАС ВП від 07.05.2025 року у справі №500/3352/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2025 року

м. Київ

справа №500/3352/24

адміністративне провадження № К/990/4237/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів: Білак М. В., Мацедонської В. Е.,

перевіривши касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 січня 2025 року у справі № 500/3352/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області (далі - Управління), у якому просила:

- визнати протиправною відмову Управління прийняти декларацію ОСОБА_1 про відмову від громадянства Російської Федерації, яка оформлена листом від 02 квітня 2024 року № П-18/6/6101-24/6101.11/38-24;

- зобов`язати Управління прийняти декларацію ОСОБА_1 про відмову від громадянства Російської Федерації;

- зобов`язати Управління видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що з 29 грудня 2021 року відповідно до рішення Управління позивач набула громадянство України на підставі частини першої статті 8 Закону України від 18 січня 2001 року № 2235-III «Про громадянство України» (далі - Закон № 2235-ІІІ), у зв`язку із чим нею подано зобов`язання протягом двох років до 08 жовтня 2023 року припинити громадянство Російської Федерації.

3. З метою виходу із громадянства Російської Федерації, ОСОБА_1 18 лютого 2022 року заповнила онлайн-заяву для виходу з громадянства Російської Федерації на сайті - https://ukraine.mid.ru/. Вказана заява не розглянута до цього часу через вторгнення Російської Федерації в Україну та припиненням роботи консульства Російської Федерації в Україні.

4. 10 травня 2022 року та 17 липня 2023 року ОСОБА_1 зверталася до Управління із заявами про прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства, водночас відповідачем відмовлено в її прийняті. У першому випадку, через те, що право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства надано чітко визначеній категорії осіб, до якої позивач не належить, а у другому - декларація залишена без розгляду та повернута заявниці, бо обставини відсутності в Україні посольства Російської Федерації та ведення війни не є відповідно до абзацу шістнадцятого статті 1 Закону № 2235-ІІІ незалежними від особи причинами неотримання документа про припинення іноземного громадянства та підставами для подачі декларації про відмову від іноземного громадянства. Такі дії відповідача позивачка оскаржила до суду.

5. Тернопільський окружний адміністративний суд рішенням від 12 грудня 2023 року у справі № 500/6328/23 позов задовольнив частково: зобов`язати Управління повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про прийняття декларації про відмову від громадянства Російської Федерації; у задоволенні решти позовних вимог - відмови; стягнув на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати зі сплати судового збору в сумі 536 грн 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Управління.

6. На виконання цього рішення суду Управління листом від 02 квітня 2024 року відмовило ОСОБА_1 в прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства через те, що заявниця не зверталася до уповноваженого органу Російської Федерації з клопотанням про припинення іноземного громадянства в установленому законодавством Російської Федерації порядку.

7. Посилаючись на норми Закону № 2235-ІІІ, Закону України від 07 червня 2001 року № 2491-ІІІ «Про імміграцію» (далі - Закон № 2491-ІІІ), Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215/2002 (далі - Порядок № 215), Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року № 1983 (далі - Порядок № 1983), Положення про порядок розгляду питань громадянства Російської Федерації, затвердженого Указом президента Російської Федерації від 14 листопада 2002 року № 1325 (далі - Положення № 1325), позивачка вказала на протиправність відмови Управління щодо прийняття декларації ОСОБА_1 про відмову від громадянства Російської Федерації.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій та їх обґрунтування

8. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 січня 2025 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Управління щодо неприйняття декларації ОСОБА_1 про відмову від громадянства Російської Федерації з підстав, викладених у листі від 02 квітня 2024 року № П-18/6/6101-24/6101.11/38-24.

Зобов`язано відповідача прийняти декларацію ОСОБА_1 про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства Російської Федерації з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

9. Суд першої інстанції зазначив, що критично оцінює позицію ОСОБА_1 про те, що вона мала намір у лютому 2022 року звернутися до консульських установ Російської Федерації в Україні для припинення громадянства Російської Федерації, оскільки довідку № 8468897 про виконання платником податків обов`язків зі сплати податків, внесків, страхових платежів, пені, штрафів, відсотків, необхідну для припинення громадянства Російської Федерації позивач отримала лише 15 травня 2023 року. Долучені ж скріншоти переписки з невстановленою особою не вказують на реєстрацію клопотання про припинення іноземного громадянства. Разом з тим, внаслідок збройної агресії та масованого вторгнення збройних сил Російської Федерації в Україну 24 лютого 2022 року, були офіційно розірвані дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією, та, відповідно, посольства та консульства Російської Федерації в Україні припинили свою діяльність, отже, отримати документ про припинення громадянства Росії за результатом розгляду заяви про вихід з громадянства позивачці не вдається з незалежних від неї причин, а тому вона звернулася до відповідача з декларацією про відмову від іноземного громадянства.

10. Тернопільський окружний адміністративний суд указав, що в законодавстві України відсутнє правове регулювання процедури припинення іноземного громадянства за ініціативою особи в разі ведення воєнних дій між Україною та відповідною державою громадянства такої особи. У зв`язку із розірванням дипломатичних зв`язків між Україною та Російською Федерацією, та призупиненням діяльності російських закордонних установ в Україні, позивач позбавлена можливості отримати документ про припинення громадянства Російської Федерації від дипломатичного представництва чи консульської установи вказаної країни.

11. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 не було отримано документ про припинення громадянства Російської Федерації з незалежних від неї причин, а тому вона підставно звернулася 17 липня 2023 року до відповідача з декларацію про відмову від громадянства Російської Федерації. Позивач мала повне право розраховувати на прийняття відповідачем декларації про відмову від іноземного громадянства, оскільки вона позбавлена можливості отримати документ про припинення громадянства Російської Федерації.

12. За таких установлених обставин справи, з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень та на підставі частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), частини другої статті 245 КАС України, Тернопільський окружний адміністративний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у спосіб прийняття судом рішення про визнання протиправними дій Управління щодо неприйняття декларації ОСОБА_1 про відмову від громадянства Російської Федерації, з підстав викладених у листі від 02 квітня 2024 року № П-18/6/6101-24/6101.11/38-24, та зобов`язати Управління прийняти декларацію позивачки про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства Російської Федерації з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.

13. Щодо позовної вимоги про видачу позивачці паспорта громадянина України, суд першої інстанції указав, що в її задоволенні слід відмовити, бо така є передчасною, позаяк таке питання вирішується відповідачем після прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства.

14. Восьмий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в касаційній скарзі вимог

15. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Управління за допомогою підсистеми «Електронний суд» надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу, на обґрунтування якої зазначило, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки судів не відповідають обставинам справи, а оскаржувані рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

16. Посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначив, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини п`ятої статті 8 Закону № 2235-ІІІ, у подібних правовідносинах, у контексті того які причини є незалежними від особи щодо неотримання документа про припинення іноземного громадянства.

17. На думку скаржника, судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статті 8 Закону № 2235-ІІІ та залишено поза увагою визначення згідно з законодавством у сфері громадянства терміну «незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства».

18. Скаржник указав, що іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Водночас, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що нею було надіслано до уповноваженого органу держави її громадянства клопотання/заяви про припинення іноземного громадянства за допомогою поштового зв`язку або електронною поштою (скріншоти, електронні роздруківки, інші докази), з 08 жовтня 2021 року до 23 лютого 2022 року в представництва, що розташовувались в Україні, а також після 23 лютого 2022 року до дипломатичних (консульських) представництв Російської Федерації, які розташовані на території будь-якої держави. Отже, на переконання скаржника, позивачка не здійснила жодних активних дій для виконання свого зобов`язання, натомість проявила пасивну поведінку.

19. Скаржник вважає, що відсутність дипломатичних, консульських установ на території країни проживання не є підставою вважати, що відсутня можливість отримання документу про припинення громадянства. При цьому особи, що мали (мають) бажання відмовитись від громадянства Російської Федерації не позбавлені права звернутися до дипломатичних представництв Російської Федерації, що продовжують працювати поза межами України, в інших територіально наближених країнах, обравши будь-який зручний для них спосіб звернення.

20. На підставі викладеного скаржник просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року й постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 січня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

21. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року, залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 січня 2025 року, в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , позивачкою оскаржено не було.

Позиція інших учасників справи

22. На момент розгляду справи, відзив на касаційну скаргу Управління від ОСОБА_1 до Верховного Суду не надходив.

23. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

Рух касаційної скарги

24. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 17 лютого 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Управління на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 січня 2025 року у справі № 500/3352/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, та витребував із Тернопільського окружного адміністративного суду справу № 500/3352/24.

25. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 квітня 2025 року справу № 500/3352/24 призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

26. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Доброводи Монастириського району Тернопільської обл., є громадянкою Російської Федерації (а. с. 13-14).

27. 05 серпня 2021 року позивач звернулася до Управління із заявою щодо оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням у порядку частини першої статті 8 Закону № 2235-ІІІ у зв`язку із народженням її батька на території України до 24 серпня 1991 року (а. с. 48-49).

28. За результатами розгляду цієї заяви рішенням Управління на підставі частини першої статті 8 Закону № 2235-ІІІ позивач набула громадянство України за територіальним походженням з 08 жовтня 2021 року. При цьому ОСОБА_1 видана довідка № 6113-000002464 про реєстрацію особи громадянином України (а. с. 49, 50).

29. 29 грудня 2021 року відповідачем прийнято рішення видати ОСОБА_1 тимчасове посвідчення громадянина України терміном дії до 29 грудня 2023 року (зворот а. с. 50).

30. 18 травня 2023 року на електронну пошту Управління надійшла заява позивачки від 10 травня 2023 року щодо подання декларації про відмову від іноземного громадянства (без долучення декларації про відмову від іноземного громадянства). За результатами розгляду заяви відповідачем на електронну адресу заявниці скеровано відповідь, у якій роз`яснено підстави для подання декларації про відмову від іноземного громадянства, про що зазначено у судовому рішенні по справі № 500/6328/23 між тими ж сторонами.

31. 27 липня 2023 року до Управління надійшла заява ОСОБА_1 від 17 липня 2023 року, до якої долучено заповнений бланк декларації про відмову від іноземного громадянства від 17 липня 2023 року (а. с. 52-55).

32. Відповідач надав відповідь від 31 липня 2023 року вих. № П-49/6/6101-23/6101.2.1/7319-23, у якій заявниці роз`яснено вимоги законодавства про подання декларації про відмову від іноземного громадянства, зокрема, щодо наявності незалежної від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства, та повернуто без розгляду подану декларацію від 17 липня 2023 року, оскільки станом на 31 липня 2023 року відсутня передбачена законом незалежна причина для її подання. Також роз`яснено, що відповідно до поданого нею зобов`язання припинити іноземне громадянство та подати документ про припинення іноземного громадянства, або, за наявності незалежної причини неотримання даного документа, подати декларації про відмову від іноземного громадянства вона має в строк до 08 жовтня 2023 року (а. с. 55-56).

33. Такі дії відповідача позивачка оскаржила до суду. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі № 500/6328/23 позов задоволено частково; зобов`язано Управління повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про прийняття декларації про відмову від громадянства Російської Федерації.

34. 02 січня 2024 року на адресу Управління надійшов супровідний лист позивачки від 28 грудня 2023 року про приєднання до поданої нею 17 липня 2023 року декларації про відмову від іноземного громадянства, копій документів згідно переліку вказаному в ньому, а саме: копія паспорту громадянина Російської Федерації, довідка про відсутність заборгованості, скріншоти переписки з перекладом цих документів (а. с. 56-62).

35. За результатами розгляду цієї заяви Управління надало відповідь від 23 січня 2024 року № 6101.11-472/6101.1.1-24, у якій роз`яснило вимоги законодавства про подання декларації про відмову від іноземного громадянства, зокрема, щодо наявності незалежної від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства. Також звернуло увагу на те, що в матеріалах справи відсутня декларація про відмову від іноземного громадянства від 17 липня 2023 року, оскільки вона була повернута без розгляду 31 липня 2023 року; рекомендовано повторно подати декларацію про відмову від іноземного громадянства (а. с. 63).

36. 23 лютого 2024 року до Управління надійшла заява позивачки із долученим заповненим бланком декларації про відмову від іноземного громадянства та рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі № 500/6328/23 (а. с. 64-65).

37. Для належного розгляду документів поданих позивачкою та на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі № 500/6328/23 відповідач звернувся до Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України з листом від 27 лютого 2024 року № 6101.11/2748-24 з метою отримання роз`яснень алгоритму повторного розгляду заяви ОСОБА_1 (а. с. 66-67).

38. За результатами розгляду цього листа Департаментом з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України надано відповідь від 27 березня 2024 року № 6.4/1236-24 (а. с. 67-68).

39. В подальшому за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про прийняття декларації про відмову від громадянства Російської Федерації від 23 лютого 2024 року Управління надіслало заявниці відповідь від 02 квітня 2024 року № П-18/6/6101-24/6101.11/38-24, згідно з якою оскільки законодавством про громадянство Російської Федерації передбачено процедуру оформлення виходу з громадянства Російської Федерації, взяти до уваги подані декларації про відмову від іноземного громадянства, в тому числі від 23 лютого 2024 року, є неможливо, оскільки відсутня передбачена законом незалежна причина для її подання (а. с. 68-69).

40. Уважаючи відмову Управління, яка оформлена листом від 02 квітня 2024 року, протиправною, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ КАСАЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів першої та апеляційної інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

41. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, і перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

42. Згідно із частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені судом першої чи апеляційної інстанції; вирішувати питання щодо достовірності доказів; надавати перевагу одним доказам над іншими; збирати чи приймати нові докази або додатково перевіряти їх.

43. На підставі частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, якщо необхідно врахувати висновок про застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

44. У справі, що розглядається, ОСОБА_1 , зокрема, просить визнати протиправною відмову Управління прийняти декларацію ОСОБА_1 про відмову від громадянства Російської Федерації, яка оформлена листом від 02 квітня 2024 року № П-18/6/6101-24/6101.11/38-24, та зобов`язати Управління прийняти декларацію ОСОБА_1 про відмову від громадянства Російської Федерації.

45. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій за якою Верховним Судом відкрито провадження в цій справі Управління вказало пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини п`ятої статті 8 Закону № 2235-ІІІ, у подібних правовідносинах, у контексті того які причини є незалежними від особи щодо неотримання документа про припинення іноземного громадянства.

46. Вирішуючи справу в межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає таке.

47. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

48. Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначено Законом № 2235-III.

49. Статтею 1 Закону № 2235-III, зокрема, визначено, що:

- громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках;

- громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України;

- іноземець - особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав;

- реєстрація громадянства України - внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи;

- зобов`язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України;

- незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури;

декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.

50. За змістом статті 6 Закону № 2235-III громадянство України набувається:

1) за народженням;

2) за територіальним походженням;

3) внаслідок прийняття до громадянства;

4) внаслідок поновлення у громадянстві;

5) внаслідок усиновлення;

6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в заклад охорони здоров`я, заклад освіти або інший дитячий заклад, у дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім`ю;

7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;

8) у зв`язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;

9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства;

10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

51. На підставі статті 8 Закону № 2235-III особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

Для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подається:

- особою без громадянства - декларація про відсутність іноземного громадянства;

- іноземцем - зобов`язання припинити іноземне громадянство.

Іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

52. Таким чином, нормами Закону № 2235-III передбачено можливість набуття громадянства України за територіальним походженням, за умови звернення іноземця з відповідною заявою, однак положення частини другої статті 8 цього Закону містять імперативний припис щодо обов`язку таких осіб одночасно із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подати зобов`язання припинити іноземне громадянство. У разі ж одержання позитивного рішення щодо вирішення такої заяви, іноземцю видається довідка про реєстрацію особи громадянином України, на підставі якої він має право оформити тимчасове посвідчення, що діє не більше двох років. Тому лише у разі виконання ним обов`язку припинити іноземне громадянство, така особа має право отримати паспорт України.

53. Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України визначений Порядком № 215.

54. Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України, рішення за якими приймаються територіальними органами Державної міграційної служби України установлений розділом IV Порядку № 215, зокрема, пунктом 92 якого передбачено, що територіальні органи ДМС України приймають рішення про оформлення набуття громадянства України, зокрема, за територіальним походженням.

55. Особам, які набули громадянство України та взяли зобов`язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон (пункт 119 розділу V Порядку № 215).

56. Відповідно до статті 5 Указу Президента України від 27 березня 2001 року № 215 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України», Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 405, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16 серпня 2012 року № 715 (далі - наказ МВС України № 715) затверджено зразки документів, які подаються для встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, та журналів обліку.

57. Станом на лютий 2023 року і до сьогодні чинний зразок документа під назвою «Декларація про відмову від іноземного громадянства» (форма 45,) затверджений наказом МВС України № 715 викладено наступним чином: «Я, (прізвище, ім`я, по батькові), (року народження), громадянин(ка) (назва держави) відмовляюся від іноземного громадянства (підданства) (назва держави), у зв`язку з тим, що існують незалежні від мене причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) (назва держави), а саме:

1) у мене уповноваженими органами (назва держави) (зазначити дату) було прийнято клопотання про припинення мого громадянства (підданства) (назва держави), проте в установлений її законодавством строк протягом (назва держави) я не отримав (не отримала) документа про припинення громадянства (підданства) цієї держави. Повідомлень від уповноважених органів (назва держави) про відмову в задоволенні мого клопотання я не отримував (не отримувала);

2) у мене уповноваженими органами (назва держави) було прийнято клопотання про припинення мого громадянства (підданства) (зазначити дату), проте протягом двох років я не отримав (зазначити дату) (назва держави) (не отримала) документа про припинення громадянства (підданства) цієї держави. Повідомлень від уповноважених органів (назва держави) про відмову в задоволенні мого клопотання я не отримував (не отримувала). Строк розгляду клопотань про припинення громадянства цієї держави не встановлено;

3) у законодавстві (назва держави) відсутня процедура припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи;

4) процедура оформлення припинення громадянства (підданства) ( назва держави) не здійснюється;

5) вартість оформлення виходу з громадянства (підданства) (назва держави) становить, що перевищує половину розміру (зазначити вартість у гривневому еквіваленті) мінімальної заробітної плати, установленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянства України.

Станом на (дата набуття особою громадянства України) розмір мінімальної заробітної плати в Україні становив.

У зв`язку з викладеним вище я зобов`язуюся повернути паспорт громадянина (назва держави) до уповноважених органів цієї держави, не користуватися правами громадянина (підданого) (назва держави) і не виконувати обов`язків, передбачених її законодавством для громадян (підданих) цієї держави.

Мені (прізвище, ім`я, по батькові) повідомлено, що в разі невиконання мною цього зобов`язання я втрачу громадянство України на підставі статті 19 Закону України «Про громадянство України» або його буде скасовано на підставі статті 21 цього Закону. Дата: ___ 20___ року (підпис)».

58. Отже, запроваджуючи інститут подання декларації про відмову від іноземного громадянства, законодавець в імперативному порядку насамперед зобов`язав іноземця, який звернувся із відповідною заявою до органу ДМС протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подати документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України. Такі дії передбачають активну поведінку іноземця, спрямовану на безпосереднє самостійне вирішення питання щодо отримання ним документу про припинення громадянства (підданства) іншої держави.

59. Таким чином, лише за певних умов, перелік та форма яких визначені в статті 1 Закону № 2235-III (що в основному передбачають вжиття іноземцем активних дій, зокрема, звернення до уповноваженого органу країни, громадянство якої він хоче припинити), а також за умови підтвердження факту виконання іноземцем усіх необхідних кроків для отримання документа про відмову від попереднього громадянства, Управління має право прийняти декларацію іноземця про відмову від іноземного громадянства.

60. Ураховуючи наведене, Верховний Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що особа, яка отримала громадянство України на загальних підставах після позитивного розгляду її заяви про прийняття до громадянства, протягом двох років з моменту набуття громадянства повинна вжити заходів для отримання документа, що підтверджує припинення громадянства (підданства) іншої держави. Лише у випадку, якщо це питання не буде вирішене у строки, визначені законодавством країни, громадянином якої вона є, або у разі відмови в його вирішенні з незалежних від неї причин (що детально описані в Законі № 2235-III), особа має право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства безпосередньо до органу, який розглядав її заяву.

61. Як установили суди попередніх інстанцій, ОСОБА_1 , громадянка Російської Федерації, набула громадянство України за територіальним походженням з 08 жовтня 2021 року на підставі рішення Управління після подачі заяви 05 серпня 2021 року. 29 грудня 2021 року їй було видано тимчасове посвідчення громадянина України, термін дії якого тривав до 29 грудня 2023 року.

62. 18 травня 2023 року до Управління надійшла заява ОСОБА_1 щодо подання декларації про відмову від іноземного громадянства, на яку відповідач надав роз`яснення про підстави її подачі. 27 липня 2023 року позивач подала нову заяву з декларацією, яку було повернуто без розгляду, оскільки на момент подачі не було надано документів або незалежних причин для відмови від іноземного громадянства, з роз`ясненням, що декларацію треба подати до 08 жовтня 2023 року. Не погодившись із указаними діями відповідача, позивачка оскаржила їх до суду. Тернопільський окружний адміністративний суд рішенням від 12 грудня 2023 року у справі № 500/6328/23 позов задовольнив частково: зобов`язав Управління повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про прийняття декларації про відмову від громадянства Російської Федерації.

63. Суди попередніх інстанцій також установили, що 23 лютого 2024 року до Управління надійшла заява позивачки, до якої був долучений заповнений бланк декларації про відмову від іноземного громадянства, а також рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі № 500/6328/23. Після розгляду заяви ОСОБА_1 щодо прийняття декларації про відмову від громадянства Російської Федерації, що надійшла 23 лютого 2024 року, Управління направило заявниці відповідь від 02 квітня 2024 року № П-18/6/6101-24/6101.11/38-24, у якій було зазначено, що відповідно до законодавства Російської Федерації існує спеціально визначена процедура оформлення виходу з громадянства цієї держави. Тому, ураховуючи відсутність передбаченої законом незалежної причини для подачі декларації, взяти до уваги подані декларації про відмову від іноземного громадянства, у тому числі від 23 лютого 2024 року, є неможливо.

64. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що ОСОБА_1 не змогла отримати документ про припинення громадянства Російської Федерації з причин, що не залежать від неї, внаслідок чого вона обґрунтовано звернулася до відповідача 17 липня 2023 року з декларацією про відмову від громадянства Російської Федерації.

65. Суди попередніх інстанцій також дійшли висновку, що позивач мала законне право очікувати прийняття цієї декларації відповідачем, оскільки вона була позбавлена можливості отримати документ про припинення громадянства Російської Федерації.

66. Водночас Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вважає передчасними вказані висновки судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

67. Як установили суди попередніх інстанцій, після отримання ОСОБА_1 29 грудня 2021 тимчасового посвідчення громадянина України, позивач відповідно до статті 8 Закону № 2235-III взяла на себе зобов`язання протягом двох років припинити громадянство Російської Федерації.

68. Водночас, звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 указала, що з метою виходу із громадянства Російської Федерації, позивачка 18 лютого 2022 року заповнила онлайн-заяву для виходу з громадянства Російської Федерації на сайті - https://ukraine.mid.ru/. Вказана заява не розглянута до цього часу через вторгнення Російської Федерації в Україну та припиненням роботи консульства Російської Федерації в Україні.

69. Отже, ОСОБА_1 указує що вчиняла дії щодо припинення громадянства Російської Федерації, проте з незалежних від неї причин не може отримати відповідний документ про припинення громадянства Російської Федерації.

70. Ураховуючи обставини цієї справи, Верховний Суд враховує, що після 24 лютого 2022 року, у звязку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року, Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що унеможливлює із цієї дати направлення різних запитів і листів до посольства Російської Федерації в Україні, з огляду на припинення роботи його відділів на території України.

71. Проте особи, що мають бажання відмовитись від громадянства Російської Федерації не позбавлені права звернутися до дипломатичних представництв Російської Федерації, що продовжують працювати поза межами України, в інших територіально наближених країнах, обравши будь-який зручний для них спосіб звернення.

72. До того ж, питання нотаріального завіряння документів для оформлення таких заяв в Україні наразі урегульоване, про що 08 серпня 2022 року Нотаріальною палатою видано інформаційний лист під назвою «Щодо засвідчення справжності підпису громадян держави-агресора Російської Федерації на заявах про вихід з такого громадянства» відповідно до підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року № 719).

73. Отже, з 24 лютого 2022 року органи ДМС України можуть прийняти декларацію про відмову від іноземного громадянства від колишніх громадян Російської Федерації, які набули громадянство України на загальних підставах до 24 лютого 2022 року за двох умов:

- якщо особи, як до, так і після 24 лютого 2022 року, зверталися безпосередньо до уповноваженого органу Російської Федерації із заявою про припинення попереднього громадянства, але не отримали інформації про вирішення їхнього звернення в межах встановлених законом строків;

- якщо такі особи, як до, так і після 24 лютого 2022 року, безпосередньо зверталися до уповноваженого органу Російської Федерації з відповідною заявою, отримали негативну відповідь і надали докази, що підтверджують зазначені обставини.

74. В інших випадках відсутні правові підстави для прийняття такої декларації у межах процедури, визначеної Законом № 2235-III, установленої для оформлення громадянства.

75. Цей висновок відповідає позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 19 грудня 2024 року у справі № 280/1155/23 та у постанові від 01 квітня 2025 року у справі № 420/11071/23., а тому підстав відступу від такої немає.

76. Крім того, варто звернути увагу, що принципи та правила, що, зокрема, стосуються громадянства фізичних осіб, з якими має узгоджуватися внутрішньодержавне право держав-учасниць, встановлені Європейською конвенцією про громадянство від 06 листопада 1997 року, ратифікованою Законом України від 20 вересня 2006 року № 163-V «Про ратифікацію Європейської конвенції про громадянство» (із застереженнями щодо пункту 2 статті 8 та глави VII) (далі - Європейська конвенція).

77. Умови втрати громадянства за ініціативою особи визначені статтею 8 Європейської конвенції, частиною першою якої встановлено, що кожна держава-учасниця дозволяє відмовлятися від її громадянства, якщо відповідні особи не стануть внаслідок цього особами без громадянства.

78. Держава-учасниця не може зумовлювати набуття або збереження її громадянства відмовою від іншого громадянства або його втратою, якщо така відмова чи втрата є неможливою або не може розумно вимагатися (стаття 16 Європейська конвенція).

79. Повертаючись до обставин цієї справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 після 24 лютого 2022 року активних дій, спрямованих на безпосереднє самостійне вирішення питання щодо отримання нею документу про припинення громадянства Російської Федерації, зокрема, звернення до дипломатичних представництв Російської Федерації, що продовжують працювати поза межами України, в інших територіально наближених країнах, обравши будь-який зручний для себе спосіб звернення.

80. Посилання ОСОБА_1 на те, що 18 лютого 2022 року вона заповнила онлайн-заяву для виходу з громадянства Російської Федерації на сайті - https://ukraine.mid.ru/ та те, що вказана заява не розглянута до цього часу через вторгнення Російської Федерації в Україну та припиненням роботи консульства Російської Федерації в Україні не підтверджено жодним доказом. Долучені ж скріншоти переписки з невстановленою особою, як правильно зазначив Тернопільський окружний адміністративний суд, не вказують на реєстрацію клопотання про припинення іноземного громадянства.

81. Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що надаючи відповідь від 02 квітня 2024 року № П-18/6/6101-24/6101.11/38-24, Управління діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскільки в цьому випадку була відсутня незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства).

82. З огляду на викладене, Тернопільський окружний адміністративний суд та Восьмий апеляційний адміністративний суд дійшли передчасного висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

83. У контексті підстави відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вважає за необхідне зазначити, що висновок щодо питання застосування частини п`ятої статті 8 Закону № 2235-ІІІ у подібних правовідносинах (стосовно причин, які є незалежними від особи при неотримані документа про припинення іноземного громадянства) на момент розгляду цієї справи вже сформовано Верховним Судом у постанові від 01 квітня 2025 року у справі № 420/11071/23, у якій, зокрема вказано, що ДМС можуть прийняти декларацію про відмову від іноземного громадянства від колишніх громадян Російської федерації, які набули громадянство України на загальних підставах до 24 лютого 2022 року за двох умов:

- якщо такі особи як до, так і після 24 лютого 2022 року безпосередньо зверталися до уповноваженого органу Російської Федерації з відповідною заявою, у якій виявили бажання припинити попереднє громадянство, проте не отримали інформації щодо вирішення їхньої заяви протягом строків її розгляду;

- якщо такі особи як до, так і після 24 лютого 2022 року безпосередньо зверталися до уповноваженого органу Російської Федерації з відповідною заявою, отримали негативну відповідь.

В інших випадках відсутні правові підстави для прийняття такої декларації у межах процедури, визначеної Законом № 2235-III, установленої для оформлення громадянства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

84. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

85. Згідно з частиною першою статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

86. Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили судові рішення в оскаржуваній частині з неправильним застосуванням норм матеріального права, касаційна скарга Управління підлягає задоволенню частково із скасуванням судових рішень судів попередніх інстанцій та ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у відповідній частині.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області задовольнити частково.

2. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 січня 2025 року в оскаржувані частині скасувати.

3. Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про визнання протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області прийняти декларацію ОСОБА_1 про відмову від громадянства Російської Федерації, яка оформлена листом від 02 квітня 2024 року № П-18/6/6101-24/6101.11/38-24 та зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області прийняти декларацію ОСОБА_1 про відмову від громадянства Російської Федерації.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді М. В. Білак

В. Е. Мацедонська