Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.02.2018 року у справі №803/1157/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 травня 2019 року

Київ

справа №803/1157/16

адміністративне провадження №К/9901/3689/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

Судді-доповідача - Бевзенка В.М.,

суддів: Шарапи В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши у судовому засіданні без виклику сторін адміністративну справу № 803/1157/16 за позовом ОСОБА_2 до прокуратури Волинської області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, провадження по якій відкрито за касаційною скаргою прокуратури Волинської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Сапіги В.П., суддів: Обрізка І.М., Яворського І.О.) від 14 листопада 2016 року, -

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позивач звернувся з адміністративним позовом до прокуратури Волинської області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 30.06.2016 року наказом №270к його було звільнено з посади начальника управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури області та з органів прокуратури з 30 червня 2016 року на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру", у зв'язку із скороченням кількості прокурорів органу прокуратури.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2. 01 вересня 2016 року Волинський окружний адміністративний суд вирішив:

2.1. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до прокуратури Волинської області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, відмовити повністю.

3. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач заяви щодо переведення його у новостворений відділ представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконанні судових рішень не писав та прокурору області на розгляд не подавав.

14 квітня 2016 року, у зв'язку з ліквідацією управління в якому працював позивач, його було повідомлено про наступне звільнення у зв'язку з скороченням штату та позивачу було запропоновано дві посади в апараті прокуратури області, зокрема - адміністративну посаду начальника відділу підтримання державного обвинувачення в суді прокуратури області та посаду - прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадження прокуратури області. Проте позивач, працювати на зазначених посадах відмовився.

Отже, при реалізації наказу Генерального прокурора України № 27ш від 12 квітня 2016 року було ліквідовано управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури області та скорочено посаду начальника управління, відбулося скорочення штату новоутвореного відділу на 4 одиниці, а чисельність прокурорсько-слідчих працівників апарату прокуратури області на 2 одиниці.

При винесенні рішення суд також врахував, що позивач відмовився від переведення на іншу роботу, а прокурор області не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу в апараті прокуратури області, а тому в задоволенні адміністративного позову позивач до прокуратури Волинської області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, відмовив повністю.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4. 14 листопада 2016 року Львівський апеляційний адміністративний суд вирішив:

4.1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

4.2. Скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18.02.2016 року у справі № 803/58/16 та прийняти нову постанову про часткове задоволення позовних вимог.

4.3. Визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Волинської області за №270к від 30.06.2016 року про звільнення позивача з посади начальника управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Волинської області.

4.4. Поновити позивача на посаді начальника управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Волинської області з 30.06.2016 року.

4.5. Стягнути з прокуратури Волинської області на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 30.06.2016 року по 14.11.2016 року включно в сумі 71709 (сімдесят однієї тисячі сімсот дев'ять) гривень 80 копійок, без урахування податків і зборів.

4.6. Постанову суду в частині поновлення позивача на посаді начальника управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Волинської області та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць (15096,80 грн) - допустити до негайного виконання.

5. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції дав неналежну оцінку обставинам справи, невірно застосував законодавство, яке регулює спірні правовідносини та ухвалив неправильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

6. 08 грудня 2016 року прокуратура Волинської області (касатор) подав касаційну скаргу.

7. У касаційній скарзі касатор просить:

7.1. Скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2016 року по справі № 876/7286/16 та залишити в силі постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01.09.2016 року.

8.2. У касаційній скарзі заявлено клопотання щодо розгляду справи за участю представника Генеральної прокуратури України.

РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою прокуратури Волинської області та установлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 01.02.2018 року касаційну скаргу прийнято до провадження.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

10. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

10.1. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судове рішення апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. З набранням 15.07.2015 р. чинності Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 р., на виконання статті 14 цього Закону Генеральним прокурором України видано наказ від 12.04.2016 р. № 27ш згідно пункту 1 якого у структурі та штатному розписі прокуратури Волинської області ліквідовано управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури області. До складу управління входили: відділ організації представництва на захист інтересів громадянина або держави; відділ представництва громадян і держави в судах; відділ представництва при виконанні судових рішень, зі штатом 15 оперативних працівників.

12. Згідно пункту 4 вказаного наказу у структурі та штатному розписі прокуратури області утворено відділ представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконанні судових рішень, зі штатом 11 працівників в т. ч:начальник відділу-1 одиниця, заступник начальника відділу - 1 одиниця, прокурори відділу 9 одиниць. На підставі вищевказаного наказу загальну штатну чисельність прокурорсько-слідчих працівників апарату прокуратури області в кількості 85 одиниць зменшено на дві одиниці та за їх рахунок введено дві посади прокурорів у Луцькій та Ковельській місцевих прокуратурах.

13. На виконання вимог цього наказу позивач 14.04.2016 р. був попереджений про звільнення із займаної посади згідно пункту першого ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, про що останній в цей день особисто засвідчив своїм підписом та одночасно відмовився від запропонованих посад начальника відділу підтримання державного обвинувачення в суді прокуратури області та прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області.

14. Наказом прокуратури Волинської області №270 к від 30 червня 2016 року позивача звільнено з займаної посади начальника управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури області та з органів прокуратури з 30 червня 2016 року на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру", пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням кількості прокурорів органу прокуратури.

15. Не погоджуючись із своїм звільнення, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

16. Конституція України від 28 червня 1996 року

16.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17. Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII

17.1. Статтею 51 Закону України "Про прокуратуру" визначено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді. Однією з умов звільнення прокурора з посади згідно пункту 9 частини першої цієї статті є ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

18. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»

18.1. У пункті 19 Постанови містяться роз'яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Суд виходить з таких міркувань.

20. Відповідач вважає, що реорганізація прокуратури Волинської області полягала саме у ліквідації відповідного структурних підрозділів, однак з таким твердженням погодитись не можна, оскільки вживані у п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України поняття "ліквідація", "реорганізація", "перепрофілювання", "банкрутство", "скорочення чисельності або штату працівників" стосуються саме підприємств, установ, організацій як юридичних осіб, а не їх структурних підрозділів.

21. Поряд з тим судом апеляційної інстанції встановлено і цього не спростовує сторона відповідача, що прокуратура Волинської області як юридична особа не ліквідована, не реорганізована та відповідних відомостей Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не містить.

22. Зміна системи органів прокуратури у зв'язку з набранням чинності 15.07.2015 р. Закону України "Про прокуратуру" з набуттям обласними прокуратурами статусу регіональних, не передбачає відмову держави від виконання завдань та функцій такої особи, що є виключною підставою для констатації факту про ліквідацію юридичної особи публічного права.

23. Таким чином, наведена обставина може бути підставою для звільнення працівників структурного підрозділу згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України лише з підстав скорочення чисельності або штату працівників, що узгоджується також із нормою ч. 3 ст. 36 КЗпП України, відповідно до якої у разі реорганізації підприємства, установи, організації (злиття, приєднання, поділ чи перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України).

24. В період з моменту попередження позивача про майбутнє вивільнення до моменту його звільнення з роботи в апараті прокуратури Волинської області були вакантними крім запропонованих посад і інші посади, зокрема і посада прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури, що не заперечується стороною відповідача і стверджується довідкою прокуратури за № 11/1-460 вих.16 від 15.08.2016 року.

25. При тому колегія суддів апеляційної інстанції правильно вказала, що працівники управління та відділів, які ліквідовано і створено нові відділи відповідно до наказу Генерального прокурора України з тими ж функціями, що і до ліквідації, обов'язок роботодавця в першу чергу запропонувати їм роботу у відділах, які новоутворені, оскільки відповідно до Положення про відділ усі працівники відділу зобов'язані досконало знати Конституцію України, закони України, нормативні акти, накази, інструкції, вказівки Генерального прокурора України та інше. З огляду на це та кваліфікації позивача, останній може виконувати будь-яку роботу та працювати у будь-якому відділі як в апараті прокуратури області так і місцевих прокуратурах не беручи до уваги специфіку роботи відділу.

26. За таких обставин суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідачем порушена процедура звільнення позивача, оскільки йому не було запропоновано всіх вакантних посад так і у новоутворених відділах.

27. При цьому доводи відповідача про те, що на момент звільнення позивача інших вільних вакансій не було у структурних підрозділах прокуратури Волинської області, в тому числі і новоутворених відділах, не заслуговують на увагу, оскільки відповідний обов'язок роботодавця виникає не в момент звільнення працівника, а з часу його офіційного попередження про наступне вивільнення.

28. Так, із матеріалів адміністративної справи вбачається, що вакансії у новоствореному відділі представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконанні судових рішень були заповнені відразу після прийняття до виконання Наказу №27ш, а саме 14.04.2016 року. Проте будь-яких доказів, як б підтверджували неможливість запропонувати позивачу вакантні посади відповідачем суду надано не було як і не спростовано ту обставину, що останній не мав можливості перевести позивача за його згодою на одну із посад у даному відділі.

29. Відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

30. Пунктами 1, 3 ч. 2 цієї ж статті також визначено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: сімейним - при наявності двох і більше утриманців; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Як видно з наданих наказів прокурори Волинської області від 14.04.2016 року працівники з значно меншим стажем роботи, меншим класним чином в порівнянні з позивачем переведені до новоутворених відділів.

31. Так з матеріалів справи Судом встановлено, що позивач працює безперервно з 1996 року в органах прокуратури та з 2004 року перебуває на різних адміністративних посадах в класному чині - старшого радника юстиції, що є достатнім для надання переваги при скороченні чисельності працівників прокуратури Волинської області, а також на утриманні має двох неповнолітніх дітей та дружину, якій довічно встановлено інвалідність другої групи загального захворювання.

32. Крім того, відповідачем не доведено, що позивач ухилявся від виконання своїх обов'язків, має низький професійний рівень, низьку продуктивність праці та не погашені дисциплінарні стягнення. Напротивагу цьому в матеріалах справи наявні відомості щодо надання позивачу керівництвом прокуратури різного роду нагороджень за сумлінне виконання посадових обов'язків.

Таким чином необхідно вказати, що відповідачем при звільненні позивача питання щодо переважного права на залишення на роботі не досліджувалося та не вирішувалося.

33. Беручи до уваги наведені нормативно-правові акти та встановлені обставини справи, що підтверджені належними та допустимими письмовими доказами, суд апеляційної інстанції правильно прийшов до висновку, що відповідачем не дотримано порядку вивільнення працівника, встановленого статтями 40, 49-2 КЗпП України, а, відтак, оскаржуваний наказ від 30.06.2016 року №270к є протиправним та підлягає скасуванню.

34. При вирішенні питання щодо поновлення позивача на роботі Суд виходить із того, що оскаржуваний наказ про звільнення від 30.06.2016 року №270к підлягає визнанню протиправним та скасуванню, відповідно, позивач повинен бути поновлений на посаді з якої він незаконно звільнений з 30.06.2016 року.

VI. ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК ВЕРХОВНОГО СУДУ В АДМІНІСТРАТИВНІЙ СПРАВІ

35. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі.

36. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

37. Приписами частини першої статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

38. Згідно статті 351 підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

39. З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

40. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу прокуратури Волинської області - залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М. Бевзенко

Судді В.М. Шарапа

Н.А. Данилевич