Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2019 року

Київ

справа №808/3250/17

адміністративне провадження №К/9901/60461/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєва В.І. Пасічник С.С. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»на рішенняЗапорізького окружного адміністративного суду від 12.03.2018 (суддя - Прасова О.О.) на постановуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2018 (колегія у складі суддів: Сафонова С.В., Чепурнов Д.В., Мельник В.В.)у справі № 808/3250/17за позовомПублічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»доОфісу великих платників податків ДФСпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (далі - Товариство) звернулось до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду із вказаним позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - ДФС) у якому, з урахуванням заяви (том 1, а.с.71-72) про збільшення позовних вимог просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004834709 від 04.08.2017 в частині суми 3915770,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податковим законодавством передбачена пільга в частині не реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, операції по яких здійснюються із суб'єктами, що не є платниками ПДВ.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.03.2018, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2018 у задоволені позову відмовлено, у зв'язку із тим, що вимоги статті 120-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не передбачають застосування штрафних санкцій у разі порушення граничного строку реєстрації податкових накладних, що не надаються отримувачу (покупцю), тільки за умови якщо вони складені на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Не погоджуючись з даними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити, оскільки вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій припустилися неправильного (більш вузького) застосуванню/тлумачення диспозиції пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України, тобто не врахували всі випадки (виключення), передбачені законодавцем в цій нормі, які звільняють платника ПДВ від відповідальності за вчинене правопорушення - несвоєчасна реєстрація в ЄРПН податкових накладних, що не підлягають наданню отримувачам (покупцям) - не платникам ПДВ.

У письмовому відзиві на вказану касаційну скаргу, який надійшов до Верховного Суду поставлено питання про залишення її без задоволення, а оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій - без задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що оскаржуване у цій справі податкове повідомлення-рішення №0004834709 від 04.08.2017, яким до позивача застосовано штраф на загальну суму 3972006,27 грн. (з податку на додану вартість), з яких: 1) за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ триста п'ятдесят тисяч вісімдесят дев'ять грн. 03 коп. - штраф в розмірі 10% у сумі тридцять п'ять тисяч вісім грн. 90 коп.; 2) за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ дев'ятнадцять мільйонів сто двадцять три тисячі сімсот дев'яносто п'ять грн. 91 коп. - штраф в розмірі 20% у сумі три мільйони вісімсот двадцять чотири тисячі сімсот п'ятдесят дев'ять грн. 18 коп.; 3) за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 31 до 60 календарних днів на суму ПДВ триста сімдесят чотири тисячі сто двадцять сім грн. 28 коп. - штраф в розмірі 30% у сумі сто дванадцять тисяч двісті тридцять вісім грн. 18 коп. було прийнято ДФС на підставі акту «Про результати камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних та даних, зазначених в декларації з податку на додану вартість за травень 2017 року» №691/28-10-47-09/00130926 від 14.07.2017, в якому саме і зафіксовано порушення позивачем граничних строків для реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, які були складені в 2016-2017р.р. та не підлягають наданню покупцям (споживачам електричної енергії) - не платникам податку на додану вартість, а також підлягають наданню покупцям (споживачам електричної енергії) - платникам податку на додану вартість.

Незгода із прийнятим податковим повідомленням-рішенням в частині суми 3915770,49 грн. стала підставою для звернення позивача до суду.

Надаючи правого значення встановлених обставин, з урахуванням правових позицій, яка висловлена Верховним Судом в частині обов'язку продавця здійснювати реєстрацію податкових накладних, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, Верховний Суд розглядаючи подібні правовідносин в постанові від 20.03.2018, справа №826/1413/13-а (провадження №К/9901/1387/18) та від 04.09.2018, справа № 816/1488/17 (провадження № К/9901/152/17) зазначив наступне.

За положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відтак, однією із умов формування податкового кредиту покупцем є факт реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність такої реєстрації виключає можливість формування податкового кредиту за такою податковою накладною.

За приписами пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить, зокрема понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Отже є беззаперечним той факт, що на продавця, який в межах даної справи є позивачем, покладено обов'язок здійснювати реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що не заперечується самим Товариством, та не ставиться під сумнів судами під час розгляду даної справи.

При цьому такий обов'язок не є беззаперечним, пільги щодо дій по ньому охоплені в застосованій судами статті 120-1 ПК України.

Зокрема, положеннями пункту 120-1.1 статті 120-1ПК України передбачено, що штраф за несвоєчасну реєстрацію відповідних податкових накладних не застосовується лише по податкової накладній, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Вказані випадки не підпадають під правовідносин, в межах яких до позивача спірним податковим повідомленням-рішенням було застосовано штрафні санкції, оскільки, як вірно встановлено судами попередніх інстанції такі податкові накладні виписані на постачання електроенергії неплатникам податку.

Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції погоджується з позицією суду першої та апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для відмови в задоволенні позову.

Одним із доводів позивача в касаційній скарзі є посилання на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 по справі № 808/1842/17, якою задоволено позовні вимоги ПАТ «Запоріжжяобленерго», визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію ДФС України (лист № 6304/6/99-99-15-03-02-15 від 28.03.2017) «Щодо застосування штрафних санкцій на підставі п.п.120-1.2 ст.120-1 Податкового кодексу України. На розсуд позивача, вказане судове рішення є преюдиціальною в даних правовідносинах.

Разом з тим, такі висновки є помилковими, оскільки статтею 78 КАС України, встановлено підстави для звільнення від доказування. Частиною четвертою цієї статті визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Тобто, не підлягають доказуванню певні обставини, які вже встановлені судом у іншій справі. В даному спорі спірним питанням є правильне застосування норми матеріального права, тобто тлумачення п.п.120-1.2 ст.120-1 Податкового кодексу України, і застосування іншого судового рішення є недоцільним.

За таких обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.03.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

.............................

В.П.Юрченко І.А. Васильєва С.С. ПасічникСудді Верховного Суду