Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2025 року

м. Київ

справа № 320/11053/24

адміністративне провадження № К/990/48057/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Компанії «Бейкер і Макензі - СІ АЙ ЕС, Лімітед» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року, постановлену суддею Жуком Р. В., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року, ухвалену колегією суддів у складі Кузьмишиної О. М., Карпушової О. В., Костюк Л. О., у справі № 320/11053/24 за позовом Компанії "Бейкер і Макензі - СІ АЙ ЕС, Лімітед" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

20 лютого 2024 року Компанія «Бейкер і Макензі - СІ АЙ ЕС, Лімітед» звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, у якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 грудня 2022 року № 1293/Ж10/31-00-23-02.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з пропуском строку звернення до суду та неподанням заяви про його поновлення.

Суд першої інстанції встановив, що згідно з усталеною судовою практикою строк звернення до суду з позовом щодо оскарження податкового повідомлення-рішення у разі застосування процедури досудового вирішення спору, тобто оскарження податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, становить один місяць з дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку. Рішення про результатами розгляду скарги від 10 березня 2023 року № 6005/6/99-00-06-01-02-06. До суду з цим позовом позивач звернувся лише 20 лютого 2024 року.

На виконання вимог зазначеної ухвали позивач подав заяву, в якій посилався на те, що у цьому випадку відсутня необхідність поновлення строку звернення до суду, оскільки такий строк ним не було пропущено.

Позивач зазначає, що у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19 Велика Палата Верховного Суду фактично відступила від раніше сформованих висновків Верховного Суду щодо строків звернення до суду та зазначила, що податкове повідомлення-рішення може бути оскаржене до суду в строк, встановлений пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням статті 102 цього Кодексу, який дорівнює 1095 днів.

Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 18 липня 2024 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року, повернув позовну заяву з огляду на пропущення місячного строку звернення до суду та відсутність обґрунтованих поважних причин пропуску такого строку.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відхилив доводи позивача щодо необхідності застосування у межах цієї справи висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19, оскільки предметом розгляду вказаної справи є строк звернення до суду з вимогами про стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, тоді як у межах справи, що розглядається, спірним питанням є оскарження податкового повідомлення-рішення.

Місцевий суд також акцентував увагу, що у вказаній позивачем постанові суд касаційної інстанції не зазначає про відступлення від усталеної судової практики щодо обчислення строків звернення до суду з вимогами про скасування податкових повідомлень-рішень.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Компанія «Бейкер і Макензі - СІ АЙ ЕС, Лімітед» подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року, а справу направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Верховний Суд ухвалою від 19 грудня 2024 року відкрив касаційне провадження за указаною касаційною скаргою.

Відповідач подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому уважає необґрунтованими та безпідставними доводи касаційної скарги, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми процесуального законодавства, які визначають наслідки пропущення встановленого строку звернення до суду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції, та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), дійшов висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частина перша статті 122 КАС України встановлює, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Питання строків звернення до суду як і з попереднім використанням платником податків досудового порядку вирішення спору, так і без застосування зазначеної процедури було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом і станом на сьогодні практика Верховного Суду з цього питання є сформованою і усталеною.

При цьому в кожному випадку темпоральні проміжки, як і момент початку відліку строку, є різними.

26 листопада 2020 року Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі № 580/3469/19, у якій зазначив, що граматичне тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 ПК України дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду. Абзац перший цієї норми презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження - з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Також він передбачає, що при реалізації такого права необхідно враховувати строки давності, установлені статтею 102 ПК України.

Виходячи з наведених вище мотивів, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював такий правовий висновок: «Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті» .

Колегія суддів зазначає, що, незважаючи на те, що правовий висновок, викладений у вищевказаній постанові безпосередньо стосується застосування пункту 56.19 статті 56 ПК України при вирішенні питання дотримання строку звернення до суду з позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень після проведення процедури адміністративного оскарження, Верховний Суд у складі судової палати також більш широко виклав і новий підхід у тлумаченні пунктів 56.18 статті 56 і 102.1 статті 102 ПК України як норм, які не визначають процесуального строку звернення до суду в податкових правовідносинах, що мало бути враховано у подальшому правозастосуванні при вирішенні аналогічних питань. Цей висновок фактично мав універсальний характер.

У розвиток зазначеного правового підходу у постанові від 27 січня 2022 року у справі №160/11673/20 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював наступний правовий висновок: «Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Судова палата вважає, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 липня 2025 року у справі № 500/2276/24 погодилася із правильністю наведених вище висновків судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

У пункті 17 означеної постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень / дій / бездіяльності суб`єкта владних повноважень:

1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);

2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);

3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України).

Таким чином, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (з використанням процедури досудового вирішення спору) становив один місяць і обчислюється з дня, коли було закінчено процедуру адміністративного оскарження.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що у спірному випадку позивач використав процедуру адміністративного оскарження, а тому строк звернення до суду необхідно обчислювати відповідно до пункт 56.19 статті 56 ПК України.

Такий підхід судів попередніх інстанцій до обчислення строку звернення до суду у цій справі відповідає наведеному вище правовому регулюванню та усталеній судовій практиці.

Згідно зі статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку про те, що оскаржувані судові рішення у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди ухвалили рішення, не допустивши порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Компанії «Бейкер і Макензі - СІ АЙ ЕС, Лімітед» залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року у справі № 320/11053/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко