Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2018 року

Київ

справа №727/8049/17

адміністративне провадження №К/9901/4463/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці в складі судді Семенка О.В. від 17 жовтня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Кузьмишина В.М., Боровицького О.А., Сушка О.О. від 23 листопада 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

14 серпня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом про визнання неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та зобов'язання вчинити певні дії щодо перерахунку пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перебуваючи на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України та отримуючи пенсію по інвалідності з 19 січня 2006 року, призначену відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» в розрахунку 86 відсотків від заробітної плати, позивач продовжувала працювати і таким чином, в 2010 році отримала право на призначення пенсії за віком відповідно до цього ж Закону. Після звільнення, у липні 2017 року вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, на що отримала відповідь, що в разі переведення буде змінено умови нарахування пенсії, оскільки з 16 січня 2016 року Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність», відповідно до якого позивачу було призначено пенсію, втратив чинність, а тому пенсія за віком науковим працівникам призначається на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У зв'язку з цим, якщо ОСОБА_2 реалізує своє право на перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, її фактичний розмір зменшиться, оскільки пенсію буде розраховано, виходячи із 60 відсотків заробітної плати.

Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 жовтня 2017 року позов задоволено, зокрема, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови ОСОБА_2 в обчисленні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» в розмірі 86 процентів та в застосуванні середньої заробітної плати працівників у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві, за три календарні роки, що передують року звернення; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити переведення ОСОБА_2 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» з 22 червня 2017 року та провести перерахунок та виплату пенсії, виходячи із розміру 86 відсотків із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві, за три календарні роки, що передують року звернення за перерахунком пенсії, розміри яких визначені Державною службою статистики, а саме: 2014 рік - 3480 грн, 2015 рік - 4195 грн, 2016 рік - 5183 грн та виплатити різницю в пенсіях, починаючи з 22 червня 2017 року; стягнуто з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_2 суму сплаченого нею судового збору за подання позовної заяви в розмірі 640 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, Шевченківський районний суд м. Чернівці виходив з того, що станом на 28 січня 2010 року (дату досягнення відповідного пенсійного віку), виходячи зі стажу наукової роботи 21 рік 6 місяців, у ОСОБА_2 виникло право на пенсію наукового працівника за віком в розмірі 86 відсотків від заробітної плати, а тому відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області у переведені та відповідному перерахунку пенсії є неправомірною з огляду на те, що в частині другій статті 37 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (в редакції, чинної на час звернення), на яку посилається відповідач, як на підставу відмови, йдеться про призначення пенсії, а не про переведення з одного виду на інший.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 жовтня 2017 року залишено без змін, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області - без задоволення.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області звернулось з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду, в якій просить скасувати вказані рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що на момент звернення ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області набув чинності новий Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність», відповідно до статті 37 якого (в редакції, чинній на момент звернення) пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, яка визначається відповідно до статті 35 цього Закону та частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на яку відповідно до законодавства нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (внески). На цій підставі при переході з одного виду пенсії (по інвалідності за раніше діючими правилами) на інший (за віком) повинні застосовуватися норми Законну, чинні на момент звернення, а тому розмір пенсії зміниться з 86 відсотків на 60 відсотків.

Від ОСОБА_2 в установлений судом строк (до 24 січня 2018 року) відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не є перешкодою для перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та отримує пенсію по інвалідності з 19 січня 2006 року, призначену за нормами Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» в розмірі 86 відсотків, виходячи зі стажу наукової роботи 21 рік 6 місяців 7 днів.

23 квітня 2010 року був проведений перерахунок пенсії під час якого заробітну плату обчислено із застосуванням середньої заробітної плати, визначеної для обчислення наукових пенсій по Україні за рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії, тобто за 2009 рік.

Після перерахунку пенсії 23 квітня 2010 року позивач продовжувала працювати (з перервою) в Чернівецькому національному університеті ім. Ю. Федьковича по 17 липня 2017 року на посаді доцента кафедри практичної психології, тобто більш як 5 років. Станом на момент подання заяви та по теперішній час не працює.

Станом на 23 квітня 2010 року позивач досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та набула право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» в розмірі 86 відсотків.

22 липня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

Листом від 27 липня 2017 року № 230/Д-11 Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області позивача повідомлено про те, що з 16 січня 2016 року набув чинності Закон України від 26 листопада 2015 року «Про наукову і науково-технічну діяльність», яким передбачено, що пенсії науковим працівникам обчислюються з розміру 60 відсотків суми заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, яка враховується за весь період страхового стажу на посадах наукового (науково-педагогічного) працівника, починаючи з 01 липня 2000 року та, крім того, немає підстав для застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки. На цій підставі Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області відмовило в переведенні ОСОБА_2 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком із збереженням 86 відсотків, однак, виходячи з середнього заробітку наукового працівника за 2014-2016 роки.

Вважаючи таке рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області незаконним, позивач звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 жовтня 2017 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року відповідають не повністю, а вимоги касаційної скарги є обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» (в редакції, чинній на час призначення пенсії по інвалідності) пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються у розмірі 80 відсотків від сум заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, яка визначається відповідно до частини другої статті 23 цього Закону та статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та на яку відповідно до законодавства нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (внески). За кожний повний рік роботи понад стаж наукової роботи, визначений частиною другою цієї статті, пенсія збільшується на один відсоток заробітної плати, але не може бути більше 90 відсотків середньомісячної заробітної плати.

Відповідно до частини другої статті 37 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (в редакції, чинній на час звернення для переведення з одного виду пенсії на інший) пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати наукового науково-педагогічного) працівника, яка визначається відповідно до статті 35 цього Закону та частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на яку відповідно до законодавства нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (внески).

Частиною сьомою статті 37 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (в редакції, чинній на час звернення для переведення з одного виду пенсії на інший) для обчислення заробітку під час призначення пенсії науковому (науково-педагогічному) працівнику застосовується середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві, визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики. При цьому, заробіток для обчислення пенсії не може перевищувати граничної суми заробітку (доходу), з якої справляється збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що порядок обчислення, призначення, виплати, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший наукових працівників здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність». Тому, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно необхідності застосування до правовідносин з пенсійного забезпечення наукових працівників в частині, неврегульованій Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Оскільки в Законі України «Про наукову і науково-технічну діяльність» в редакції, чинній на момент виникнення у позивача права на пенсію за віком, та в редакції, чинній на момент звернення із заявою про переведення, питання щодо переведення з одного виду пенсії на інший не було врегульоване, а тому в цій частині слід застосовувати правила, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Так, згідно з положеннями частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що станом на 28 січня 2010 року у позивача виникло право на пенсію наукового працівника за віком в розмірі 86 процентів, однак, не врахували, що позивач не реалізувала таке право, оскільки не зверталася в 2010 році до органів Пенсійного фонду України із відповідною заявою, а тому виникнення цього право не отримало жодних юридичних наслідків. При цьому, в 2010 році було проведено перерахунок пенсії, виходячи із середньої заробітної плати за 2009 рік.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що оскільки право на переведення з одного виду пенсії на інший виникло у позивача в 2010 році, коли чинним був Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 12 грудня 1991 року, то при фактичному зверненні особи із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком в липні 2017 року (коли зазначений Закон втратив чинність), у позивача зберіглося право здійснити перехід на умовах, визначених в Законі, що втратив чинність і який передбачав нарахування пенсії за віком, виходячи з 86 відсотків суми заробітної плати.

Що стосується проведення перерахунку раніше призначеної пенсії, виходячи з нових розмірів середньої заробітної плати наукового працівника, колегія суддів зауважує, що перехід з одного виду пенсії на інший має іншу юридичну природу, ніж перерахунок пенсії в межах одного виду пенсії. Зокрема, перехід з одного виду пенсії на інший передбачає зміну виду пенсійного забезпечення, що здійснюється, за умови наявності такого права, з моменту звернення особи з відповідною заявою.

На час звернення ОСОБА_2 (липень 2017 року) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком чинними були норми статті 37 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», яким було закріплено, що розмір пенсії за віком науковим працівникам призначається в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

На цій підставі колегія суддів дійшла до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, як такі, що прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, зокрема, статті 37 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Що стосується перерахунку пенсії по інвалідності (перерахунку раніше призначеної пенсії) із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузях економіки України за три календарні роки, що передували року звернення за перерахунком пенсії, розміри яких визначені Державною службою статистики, то з такою заявою позивач до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області не зверталася, відповідно дане питання не було предметом розгляду в даній адміністративній справі.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішенні по справі «Сорінг проти Сполученого Королівства» Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод «спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини» (Soering v. the United Kingdom № 14038/88). У рішенні по справі «Ріс проти Сполученого Королівства» Суд відмітив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, «належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини» (Rees v. United Kingdom № 9532/81).

У рішенні по справі «Ейрі проти Ірландії» Суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (Airey v. Ireland № 6289/73).

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області - задоволенню.

Відповідно до частин першої та третьої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Керуючись статтями 341, 343, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області задовольнити.

Постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 жовтня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року скасувати та прийняти нове рішення.

В позові ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко