Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2020 року

Київ

справа №640/16398/19

адміністративне провадження №К/9901/31693/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів Губської О.А., Калашнікової О.В.,

розглянув у порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 вересня 2019 року (у складі судді Каракашьян С.К.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді Єгорової Н.М., суддів: Сорочка Є.О., Федотова І.В.)

у справі №640/16398/19

за позовом ОСОБА_1

до Начальника третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань Корецького Олега Павловича, Державного бюро розслідувань

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

I. ПРОЦЕДУРА

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Начальника третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань ДБР Корецького О.П., ДБР, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Начальника третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань ДБР Корецького О.П. по ненаданню інформації, запитуваної адвокатським запитом №19-160-0812 від 16 липня 2019 року; зобов`язати ДБР в строк не пізніше 10 днів з дня набрання рішенням суду в цій справі законної сили надати йому інформацію, зазначену в адвокатському запиті від 16 липня 2019 року №19-160-0812, а саме: повні відповіді на кожне поставлене у адвокатському запиті від 16 липня 2019 року № 19-160- 0812 питання.

2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 вересня 2019, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року, відмовлено у відкритті провадження у справі.

3. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.

4. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що цей спір не є адміністративним, не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду.

III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

5. ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі зазначає, що відповідно до чинного законодавства спір щодо ненадання інформації за його адвокатським запитом повинен розглядатись виключно адміністративним судом, оскільки є публічно-правовим. Відповідачі у вказаних правовідносинах здійснюють владно-управлінську функцію, а позовні вимоги щодо зобов`язання надати вказану інформацію підлягають розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

6. Позивач вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що адвокатський запит не є запитом, що направлений на отримання публічної інформації, оскілки може бути спрямований не лише до суб`єктів владних повноважень, але й до будь-якої юридичної особи з метою отримання необхідної адвокату інформації для надання правової допомоги клієнту, ґрунтується на нез`ясуванні ними обставин справи та неправильному застосуванні судами норм матеріального права.

7. Звертає увагу, що адвокатський запит був направлений ним до Державного бюро розслідувань відповідно до чинного законодавства саме на отримання публічної інформації.

8. Також позивач зазначає про незастосовність до розглядуваного спору правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що висвітлена у постанові від 16 січня 2019 року (справа №686/23317/13-а), на яку послались суди попередніх інстанцій, оскільки вона стосується принципово інших обставин та правовідносин.

9. У своїх відзивах на касаційну скаргу позивача відповідачі вважають касаційну скаргу необґрунтованою, тому просять залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.

11. Як убачається з матеріалів справи та зазначалось, оскаржуваною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 вересня 2019 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року, відмовлено у відкритті провадження у справі з тих підстав, що цей спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Такі висновки судів ґрунтуються на правовій позиції Великої палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 24 січня 2019 року (справа №686/23318/13-а).

12. Так у вказаній справі, що розглядалась Великою Палатою Верховного Суду, як і в розглядуваному випадку, позивач вважає протиправними дії суб`єктів владних повноважень, які виявилися у ненаданні йому відповіді на адвокатський запит.

13. Зміст адвокатських запитів ОСОБА_1. в цій справі спрямований на те, щоб орган державної влади (ДБР) надав відповіді на питання, поставлені в адвокатському запиті, що стосується надання слідчими Директору ДБР дозволів на розголошення даних певних досудових розслідувань, що перебувають у провадженні ДБР.

14. У згаданому рішенні Великої Палати Верховного Суду остання, серед іншого, зазначила таке.

15. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких була перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

16. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

17. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації».

18. Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом (частина перша статті 1 зазначеного Закону).

19. Таким чином, суб`єкти владних повноважень та їх посадові особи, реалізуючи свої повноваження, наділені правом вчиняти певні дії на підставі та в межах чинних норм законодавства України, зокрема, надавати інформацію на звернення громадян у порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації».

20. Правові засади організації діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні врегульовані Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

21. Закон визначає адвокатський запит - як письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту (частина перша статті 24 зазначеного Закону).

22. Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

23. Виходячи з наведених правових норм, адвокатський запит не є запитом, що направлений на отримання публічної інформації, оскільки може бути спрямований не лише до суб`єктів владних повноважень, але й до будь-якої юридичної особи з метою отримання необхідної адвокату інформації для надання правової допомоги клієнту.

24. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вимоги стосовно ненадання відповіді на адвокатські запити у справі, що розглядалась, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

25. В контексті таких висновків Великої Палати Верховного Суду необхідно вказати, що спірні правовідносини, які склалися між ОСОБА_1 та Начальником третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань ДБР Корецького О.П., ДБР щодо зобов`язання надати відповідь на адвокатський запит позивача, не є публічно-правовими у розумінні КАС України, про що обґрунтовано вказано судами попередніх інстанцій.

26. Такого ж самого висновку дійшов Верховний Суд у справі №821/429/17 (постанова від 5 вересня 2019 року) за аналогічних фактичних обставин і підстав для відступлення від нього, як і від висновків, зроблених Великою Палатою Верховного Суду у справі №686/23318/13-а, немає.

27. Посилання позивача на незастосовність до розглядуваного спору правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що висвітлена у постанові від 16 січня 2019 року (справа №686/23317/13-а), оскільки вона стосується принципово інших обставин та правовідносин є безпідставними, оскільки у вказаній справі зроблено висновок, що вимоги стосовно ненадання відповіді на адвокатські запити не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства (пункт 24 цієї постанови), незалежно від того, кому спрямований такий запит, на захист яких прав, свобод чи інтересів, від імені кого він поданий, який характер носить запитувана інформація та незалежно від її змісту.

28. В зв`язку з цим окремо варто зауважити також і про безпідставність аргументів позивача, що «в більшості випадків суди не вникають у зміст судових спорів та здійснюють «штампування» судових рішень виключно на підставі побачених знайомих словосполучень у текстах позовних заяв», оскільки в розглядуваному випадку суди попередніх інстанцій обґрунтовано застосували до спірних правовідносин правові висновки, зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року (справа №686/23317/13-а). Натомість такі твердження позивача свідчать тільки про нерозуміння ним зазначених висновків.

29. Пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

30. За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі.

31. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

32. Відповідно до статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

33. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 350, 356 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року у справі №640/16398/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

О.А. Губська

О.В. Калашнікова,

Судді Верховного Суду