Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 вересня 2018 року

Київ

справа №813/3138/16

адміністративне провадження №К/9901/40014/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 (суддя Кузан Р.І.)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017 (судді Глушко І.В., Большакова О.О., Макарик В.Я.)

у справі № 813/3138/16

за позовом ОСОБА_2

до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2016 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, Галицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області), в якому просила суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 № 5/13-01.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.10.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що відповідно до статті 4 Закону України № 909-VIII від 24.12.2015 в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». За контролюючим органом не закріплено обов'язок щодо розрахунку середньоринкової вартості автомобіля. Відповідно до листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22.02.2016 № 3252-08/4797-03 легковий автомобіль BMW Х5 2014 року, об'єм двигуна 3,0, дизель, строк експлуатації до двох років внесений в перелік транспортних засобів, середньоринкова вартість яких понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановлено законом на 1 січня податкового (звітного) року. Таким чином, автомобіль позивача є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році.

Суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з тих мотивів, що на час винесення спірного податкового повідомлення-рішення середньоринкова вартість автомобіля позивача, яка була визначена уповноваженим органом державної влади за встановленою методикою, складала 1 017 829 грн. 40 коп., а відтак автомобіль позивача не є об'єктом оподаткування транспортним податком, а в позивача відсутній обов'язок його сплати. 24.12.15 Верховною Радою України ухвалено Закон України «Про знесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», згідно із яким підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України викладено в новій редакції, а саме змінено визначення об'єкта оподаткування транспортним податком. Отже, вказані зміни, відповідно до положень підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, можуть застосовуватись лише у 2017 році.

З такими висновками судів попередніх інстанцій частково погоджується колегія суддів суду касаційної, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є власником легкового автомобіля марки BMW модель X5, 2014 року випуску, об'єм двигуна 2993 куб. см, дата здійснення реєстрації: 27.12.2014. Вказане підтверджується наявною у справі копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1.

Вважаючи, що транспортний засіб позивача є об'єктом оподаткування транспортним податком в розумінні статті 267 Податкового кодексу України, Галицькою ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 5/13-01 від 30.06.2016, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб в сумі 25 000 грн. та попереджено про необхідність сплати нарахованого зобов'язання протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Визначаючи позивачу податкове зобов'язання, контролюючий орган керувався листом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22.02.2016 № 3252-08/4797-03, згідно з яким легковий автомобіль BMW X5, 2014 року випуску, об'єм двигуна 3,0, дизель, строком експлуатації до 2-ох років внесений в перелік транспортних засобів, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) періоду.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України №71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції статті 267 ПК України було введено новий податок - транспортний податок.

Згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України у редакції, що діяла у період з 01 січня по 31 грудня 2016 року, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

У відповідності до статті 10 Податкового кодексу України транспортний податок належить до місцевих податків.

Положеннями підпунктів 12.3.2, 12.3.4. пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України передбачено, що при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Зміни до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, які діяли у період з 01 січня по 31 грудня 2016 року, були внесені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року №909-VIII.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ «;Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року №909-VIII в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Законом України «Про державний бюджет України на 2016 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної, який станом на 01.01.2016 становив 1378 грн.

Таким чином, об'єктом оподаткування у 2016 році є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років та середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн.

Зі змісту підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України та Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 вбачається, що повноваження та обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.

Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація.

Колегія суддів звертає увагу на те, що така інформація в матеріалах справи відсутня. За таких обставин, впевнитись у наявності підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення неможливо.

У справі, яка розглядається, суди виходили з того, що за розрахунком, здійсненим у відповідності до Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів та не спростованим відповідачем, вартість належного останньому автомобіля не перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2016 року, а тому такий не є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році.

Враховуючи наведене, а також відсутність в матеріалах справи доказів, які б спростовували правомірність здійсненого позивачем розрахунку вартості належного позивачу транспортного засобу, у тому числі невідповідності застосованих при розрахунку складових транспортного засобу, які впливають на коефіцієнт коригування ринкової вартості, колегія суддів погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо безпідставності нарахування контролюючим органом суми грошового зобов'язання по транспортному податку та прийняття оскаржуваного рішення.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій щодо можливості застосування транспортного податку лише у 2017 році є помилковими, однак в сукупності з іншими мотивами для задоволення позовних вимог не призвели до неправильного вирішення спору по суті.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017 у справі № 813/3138/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. ВасильєваСудді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко