Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.03.2018 року у справі №818/48/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 818/48/17

адміністративне провадження № К/9901/33197/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року (суддя Соп'яненко О. В. ) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року (головуючий суддя Бегунц А. О., судді: Рєзнікова С. С., Старостін В. В. ) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2017 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, позивач) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (далі - Інспекція, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 грудня 2016 року №0026131304/51718, яким збільшено зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 12 927,34 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3 231,84 грн; №0026111304/51717, яким збільшено суму зобов'язання з військового збору на 1 031,17 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 257,79 грн. ; вимоги від 22 грудня 2016 року №00026151304/51719 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 27 038,97 грн. ; рішення від 22 грудня 2016 року №0026141304/51720 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 2 852,00 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Підприємець вказувала, що нею було надано посадовим особам відповідача всі належні докази в підтвердження понесених та задекларованих в 2013-2015 роках витрат, проте такі докази безпідставно не були враховані, у зв'язку із чим відповідач дійшов помилкового висновку про завищення позивачем показника валових витрат та, відповідно, заниження чистого оподатковуваного доходу на суму 86 182,28 грн. ; при цьому чіткого опису порушення із посиланням на документи, якими підтверджується факт його вчинення, відповідачем не здійснено й фактично в ході перевірки витрати позивача за наявними первинними документами не визначались, а зроблено лише співставлення декларацій з податку на додану вартість та декларацій про майно та доходи; водночас, при розрахунку розміру витрат використано лише суми, витрачені на придбання позивачем товарів зі сплатою ПДВ, інші ж витрати відповідачем не враховувались, а тому вона вважає, що податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування тарифних санкцій та вимога видані відповідачем протиправно і підлягають скасуванню.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року, позов задоволено.

Приймаючи такі рішення, суди, дослідивши обставини справи, визнали підтвердженими первинними документами всі понесені та задекларовані позивачем спірні витрати, а тому зазначили про помилковість висновку відповідача про завищення Підприємцем показника валових витрат й заниження чистого оподатковуваного доходу за 2013-2015 роки в сумі 86 182,28 грн., у зв'язку із чим визнали протиправними та скасували спірні податкові повідомлення-рішення, рішення та вимогу у повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Інспекція звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на обставини, встановлені в акті перевірки, просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які вона просила залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.

Судами встановлено, що в період з 14 листопада 2016 року по 25 листопада 2016 року посадовими особами Інспекції проведено планову виїзну документальну перевірку Підприємця з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, правильності нарахування та плати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт від 02 грудня 2016 року №3577/18-19-13-04/2897605685/220.

Як зазначено в акті перевірки, під час її проведення встановлено наступні порушення:

- пункту 4 частини 1 статті 4, пункту 2 частини 1 статті 7, частини 3 статті 7, пункту 4 частини 1 статті 1, пункту 11 статті 8, пункту 2 статті 9 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464) із змінами та доповненнями, внаслідок чого донараховано до сплати в бюджет єдиного внеску на суму 27 038,97 грн., в тому числі за 2013 рік - 2 962,23 грн., за 2014 рік - 222,23 грн., за 2015 рік - 23 854,51 грн. ;

- пункту 164.1 статті 164, пункту 167.1 статті 167, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у зв'язку із чим донараховано до сплати в бюджет податок на доходи фізичних осіб в сумі 12 927,34
грн., в тому числі за 2013 рік - 1 790,70 грн., за 2014 рік - 824,89 грн., за 2015 рік - 10 311,75 грн. ;

- підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, пункту 176.1 статті 176, пункту 16-1 підрозділу 10 розділу 20 ПК України, внаслідок чого нараховано до сплати в бюджет військового збору з чистого доходу, отриманого від підприємницької діяльності в сумі 1 031,17 грн., в тому числі за 2015 рік - 1 031,17 грн.

За наслідками перевірки 22 грудня 2016 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0026111304/51717 про збільшення зобов'язання з сплати військового збору на 1 031,17 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 257,79 грн. ; №0026131304/51718 про збільшення зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 12 927,34 грн. й застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3 231,84 грн. ; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 2 852,00 грн., а також вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 27 038,97 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою та рішенням про застосування штрафних санкцій, Підприємець звернулась до суду з позовом у даній справі.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.

Згідно з пунктом 162.1 статті 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (пункт 163.1 статті 163 ПК України).

Пунктом 164.1 статті 164, підпунктом 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до Пунктом 164.1 статті 164, підпунктом 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 ПК України. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними Пунктом 164.1 статті 164, підпунктом 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 ПК України.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 ПК України.

За змістом пунктів 177.1, 177.2, 177.3 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктів 177.1, 177.2, 177.3 статті 177 ПК України. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпунктів 177.4.1-177.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПК України (в редакції, що діяла з 01 січня 2015 року) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

В редакції ж ПК України, що діяла до 01 січня 2015 року, склад витрат та порядок їх визнання встановлювались статтею 138 ПК України, згідно з статтею 138 ПК України; крім витрат, визначених у статтею 138 ПК України.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II пункту 138.2 статті 138 ПК України.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4 статті 138 ПК України).

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон №2464.

Згідно з пунктами 1 та 4 частини 1 статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці - фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством (пункти 1 та 2 частини 2 статті 6 Закону №2464).

Відповідно до частин 2 та 11 статті 9 Закону №2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4, пункту 2 частини 1 статті 7, частини 3 статті 7, пункту 4 частини 1 статті 1, пункту 11 статті 8, пункту 2 статті 9 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" нараховується єдиний внесок; у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені пункту 4 частини 1 статті 4, пункту 2 частини 1 статті 7, частини 3 статті 7, пункту 4 частини 1 статті 1, пункту 11 статті 8, пункту 2 статті 9 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Пунктами 6 та 7 частини 1 статті 13 Закону №2464 передбачено, що органи доходів і зборів мають право застосовувати фінансові санкції, передбачені пункту 4 частини 1 статті 4, пункту 2 частини 1 статті 7, частини 3 статті 7, пункту 4 частини 1 статті 1, пункту 11 статті 8, пункту 2 статті 9 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

За змістом частин 1,3,4, пункту 3 частини 11, частин 14,15 статті 25 Закону №2464 рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4, пункту 2 частини 1 статті 7, частини 3 статті 7, пункту 4 частини 1 статті 1, пункту 11 статті 8, пункту 2 статті 9 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами; положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4, пункту 2 частини 1 статті 7, частини 3 статті 7, пункту 4 частини 1 статті 1, пункту 11 статті 8, пункту 2 статті 9 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів; орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату; вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом; платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею; орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску; про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених пункту 4 частини 1 статті 4, пункту 2 частини 1 статті 7, частини 3 статті 7, пункту 4 частини 1 статті 1, пункту 11 статті 8, пункту 2 статті 9 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску; рішення органу доходів і зборів про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом.

Водночас, пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу 20 ПК України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу 20 ПК України. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу 20 ПК України. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу 20 ПК України, за ставкою, визначеною пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу 20 ПК України. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу 20 ПК України. Звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу 20 ПК України не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу 20 ПК України.

Як встановлено судами та вже вказувалось в цій постанові, відповідно до акту перевірки відповідачем в ході її проведення встановлено завищення позивачем валових витрат за 2013-2015 роки на загальну суму 86 182,28 грн. за рахунок включення до їх складу витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, що, на думку перевіряючих, не були використані позивачем в господарській діяльності.

При цьому, відповідач вказує, що в 2013 році позивачем придбано товарів на загальну суму 485 167,00 грн. (без ПДВ) та включено до складу податкового кредиту 97 033,00 грн., в 2014 році придбано товарів на загальну суму (без ПДВ) 347 620,00 грн. та включено до податкового кредиту 69 524,00 грн., в 2015 році придбано товарів на суму 873 621,00 грн. (без ПДВ) та включено до складу податкового кредиту 174 723,00 грн.

При цьому, в акті перевірки відсутній чіткий зміст порушення, немає посилання на нормативний акт, наслідком недотримання якого стало завищення витрат, а також не наведено переліку первинних документів, які підтверджують факт порушення, що не узгоджується з положеннями підпункту 2.3.2.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків-фізичними особами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14 березня 2013 року №395 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2013 року за №607/23139, за змістом якого у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання платником податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Висновок про включення до складу витрат вартості товарів, що не були використані в господарській діяльності, відповідачем зроблено на підставі порівняння вартості придбаних товарів в кожному з наведених періодів з вартістю товарів, що знаходились в залишку на початок та кінець періодів.

При цьому, суди встановили, що з копій декларацій з податку на додану вартість вбачається, що зазначені відповідачем в акті перевірки суми, витрачені позивачем на придбання товарів, повністю відповідають сумам, що містяться в 10.1 декларацій з ПДВ.

Разом з тим, дослідивши обставини справи, суди визначили, що при розрахунку витрат відповідачем прийнято до уваги лише операції з придбання товарів у платників ПДВ, а інші витрати не враховувались.

Натомість позивачем до матеріалів справи надано копії платіжних доручень, видаткових накладних та виписок з особового рахунку, відповідно до яких в періоді, що перевірявся, нею здійснювалось придбання товарів у осіб, що не є платниками ПДВ, та без сплати податку, у зв'язку із чим ці операції не відображались в деклараціях з податку на додану вартість, а витрати на придбання цих товарів не були враховані відповідачем при визначенні розміру витрат та оподатковуваного доходу.

Враховуючи наведені вище законодавчі приписи та встановлені у справі обставини, суди прийшли до висновку про безпідставність тверджень відповідача про завищення Підприємцем витрат та заниження тим самим доходу, що є об'єктом оподаткування податком на прибуток, базою для нарахування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування та військового збору, а отже про наявність, в даному випадку, правових підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 грудня 2016 року №0026131304/51718, яким Підприємцю збільшено зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 12 927,34 грн. й застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3 231,84 грн; №0026111304/51717 про донарахування зобов'язання з військового збору на 1 031,17 грн. й застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 257,79 грн. ; вимоги від 22 грудня 2016 року №00026151304/51719 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 27 038,97 грн. ; рішення від 22 грудня 2016 року №0026141304/51720 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 2 852,00 грн., та, як наслідок, - для задоволення позовних вимог.

Що ж до доводів касаційної скарги Інспекції, то вони не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, як і не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному частин 1 та 4 статті 242 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частиною 1 статті 350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС. С. Пасічник І. А. Васильєва В. П. Юрченко