Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2020 року

Київ

справа №826/4027/16

адміністративне провадження №К/9901/45141/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Станіславівни, третя особа - Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", про зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернулась з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Станіславівни (далі по тексту - відповідач), в якому просила скасувати запис в Державному реєстрі іпотек, реєстраційний номер обтяження 6933612, про заміну умов обтяження нерухомого майна, а саме житлового будинку з прибудовами "Е" і огорожою № 1 , розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , внесений 04.12.2012 13:38:50 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2017 року скасовано, прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано запис в Державному реєстрі іпотек, реєстраційний номер обтяження 6933612, про заміну умов обтяження нерухомого майна, а саме житловий будинок з прибудовами "Е" і огорожа №1, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , внесений 04.12.2012 13:38:50 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ПАТ "Дельта Банк" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року та направити справу на новий розгляд.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що прийняття рішення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою та здійснення заміни іпотекодержателя на АТ "Дельта Банк" від 04.12.2012 здійснено на підставі чинного на той час законодавства України з урахування договору про передачу активів та з урахуванням Порядку №410, а тому правові підстави для визнання протиправним та скасування такого запису в Державному реєстрі іпотек відсутні.

Відзиву на касаційну скаргу учасниками справи до суду не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

У ході розгляду справи судами встановлено, що 02 квітня 2008 року між ОСОБА_2 (позичальник) та АКІБ "УкрСиббанк" укладено Договір про надання споживчого кредиту №11325912000.

02 квітня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та позивачем, який є майновим поручителем за виконанням грошових зобов`язань ОСОБА_2 , укладено договір іпотеки.

Пунктом 1.1 Іпотечного договору на забезпечення виконання основного зобов`язання іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності майно: житловий будинок з прибудовами, позначеного на плані літерою "Е", загальною площею 270,0кв.м., житловою площею - 137,8кв.м., огорожу АДРЕСА_2 .

Зазначений іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Рудик Л.В. та зареєстрований за №1715.

В подальшому, між ПАТ "УкрСиббанк", який є правонаступником АКІБ "УкрСиббанк", та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги від 08 грудня 2011 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., відповідно до умов якого до ПАТ "Дельта Банк" перейшли права вимоги за кредитами.

04 грудня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., прийнято рішення про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою та здійснено заміну іпотекодержателя з ПАТ "УкрСиббанк" на ПАТ "Дельта Банк", за наслідками чого, до Державного реєстру іпотек внесено відповідні зміни.

Не погоджуючись з такими діями та рішенням приватного нотаріуса Хари Н.С. позивач звернуласяся до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що прийняття рішення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою та здійснення заміни іпотекодержателя з ПАТ "УкрСиббанк" на ПАТ "Дельта Банк" від 08.12.2011, здійснено на підставі чинного законодавства України з урахуванням часу укладення договору купівлі-продажу права вимоги та з урахування Порядку 410, а тому правові підстави для скасування такого запису в Державному реєстрі іпотек відсутні.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що договір іпотеки від 02.04.2008, був укладений між АКІБ "УкрСиббанк" та позивачем в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №11325912000 від 02.04.2008, який укладено між ОСОБА_2 (позичальник) та АКІБ "УкрСиббанк". Однак, як вбачається зі змісту договору купівлі-продажу прав вимоги від 08 грудня 2011 року, укладеного між ПАТ "УкрСиббанк", який є правонаступником АКІБ "УкрСиббанк", та ПАТ "Дельта Банк", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., відступлення прав вимоги до боржника ОСОБА_2 відбулося за кредитним договором №113325912001 від 30.10.2009, тобто за кредитним договором з іншими реквізитами та іншою датою укладання.

Апеляційним судом вказано, що матеріали справи не містять та судом не встановлено обстави, які б свідчили про наявність описки у договорі купівлі-продажу прав вимоги від 08 грудня 2011 року чи укладання ОСОБА_2 кредитного договору №113325912001 від 30.10.2009, майновим поручителем якого була б позивач.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем - приватним нотаріусом вчинено реєстраційні дії щодо заміни іпотекодержателя без належного дослідження документів на відповідність заявлених прав, чим не дотримано вимог п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що є підставою для скасування запису в Державному реєстрі іпотек.

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (частина перша статті 2 КАС України).

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 7 частини першої статті 3 КАС України встановлено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як установлено з матеріалів справи, виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою позивача з рішенням приватного нотаріуса про зміну іпотекодержателя об`єкта нерухомого майна (житлового будинку позивача) та, як наслідок, реєстрації ПАТ "Дельта Банк", як іпотекодержателя цього майна.

Проте розгляд таких вимог потребує вирішення судом питання щодо виконання умов договору іпотеки та наявності чи відсутності підстав для набуття третьою особою прав іпотекодержателя.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом; далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом; далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно зі статтею 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

З урахуванням наведеного Верховний Суд вважає, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації змін умов обтяження житлового будинку має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням виконання умов цивільно-правових угод, а саме: договору про іпотечний кредит, договору іпотеки, а також договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки. Належним відповідачем у такій справі є особа щодо якої здійснено оскаржуваний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора (приватного нотаріуса) в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. З огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами ЦПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 та від 07 серпня 2019 року у справі № 802/506/16-а.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Керуючись ст. 345, 349, 354, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року скасувати, провадження у справі закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції цивільного суду та що вона вправі протягом десяти днів з дня отримання нею відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук