Історія справи

Постанова КАС ВП від 05.02.2025 року у справі №160/15627/24

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2025 року

Київ

справа №160/15627/24

адміністративне провадження №К/990/50945/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Желтобрюх І.Л., Хохуляка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №160/15627/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року (головуючий суддя Шлай А. В., судді: Баранник Н. П., Круговий О. О.),

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 19 серпня 2024 року, прийнятим в порядку спрощеного позовного провадження, адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №10445795/44830259 від 26 січня 2024 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 12442 від 21 серпня 2023 року. Зобов`язав Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 12442 від 21 серпня 2023 року датою її фактичного подання (том 2 а.с.3-8).

Копія вказаного рішення була доставлена в Електронний кабінет Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС, відповідач) 23 вересня 2024 року о 20:20, про що складено довідку про доставку електронного листа (том 2 а.с.10 зворот).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС 18 жовтня 2024 року через підсистему «Електронний суд» подало апеляційну скаргу (матеріали апеляційного оскарження на 35 аркушах а.с.1-24).

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 жовтня 2024 року залишив апеляційну скаргу без руху, запропонувавши апелянту протягом десяти днів з дня вручення йому копії цієї ухвали надати до суду документ про сплату судового збору у розмірі 3633,60 грн (матеріали апеляційного оскарження на 35 аркушах а.с.26).

Копія цієї ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 29 жовтня 2024 року о 00:44, про що складено довідку про доставку електронного листа (матеріали апеляційного оскарження на 35 аркушах а.с.27).

31 жовтня 2024 року до апеляційного суду надійшло клопотання ГУ ДПС, в якому відповідач просив продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Посилався на те, що наразі відсутня можливість щодо сплати судового збору, в тому числі, внаслідок введення в Україні воєнного стану. Повідомив, що управління інфраструктури та бухгалтерського обліку ГУ ДПС надало інформацію, що станом на 09 жовтня 2024 року були відсутні кошти на сплату судового збору (матеріали апеляційного оскарження на 35 аркушах а.с.28-32).

Ухвалою від 20 листопада 2024 року Третій апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання ГУ ДПС про продовження строку на усунення недоліків. Апеляційну скаргу повернув заявнику (матеріали апеляційного оскарження на 35 аркушах а.с.33).

Ухвала суду вмотивована тим, що обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють таку установу від обов`язку своєчасної сплати судового збору.

Копія цієї ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 20 листопада 2024 року о 18:57, про що складено довідку про доставку електронного листа (матеріали апеляційного оскарження на 35 аркушах а.с.34).

02 грудня 2024 року ГУ ДПС повторно через підсистему «Електронний суд» подало апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року. Документ про сплату судового збору до скарги не долучило, проте, просило поновити строк на апеляційне оскарження. В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження відповідач зазначив, що вперше апеляційну скаргу було подано із дотриманням строку, встановленого статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), але апеляційну скаргу було повернуто. Просив врахувати обставини введення в Україні воєнного стану, з огляду на які фінансування за рахунком КВЕК 2800 не здійснювалось. Повідомив, що відповідну службову записку про сплату судового збору було направлено до управління інфраструктури та бухгалтерського обліку (матеріали апеляційного оскарження на 33 аркушах а.с.1-21).

Ухвалою від 05 грудня 2024 року Третій апеляційний адміністративний суд залишив без руху апеляційну скаргу ГУ ДПС та надав апелянту строк протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для надання суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку, а також надати документ про сплату судового збору (матеріали апеляційного оскарження на 33 аркушах а.с.23-24).

Оцінюючи поважність указаних причин пропуску строку звернення до суду, апеляційний суд виходив з того, що невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку на апеляційне оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень. Обставину несвоєчасної сплати ГУ ДПС судового збору та повернення у зв`язку з цим первинно поданої апеляційної скарги апеляційний суд визнав такою, що не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.

Копія вказаної ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 06 грудня 2024 року о 13:02, про що складена довідка про доставку електронного листа (матеріали апеляційного оскарження на 33 аркушах а.с.25).

12 грудня 2024 року через підсистему «Електронний суд» ГУ ДПС подало до апеляційного суду платіжну інструкцію №4649 від 10 грудня 2024 року про сплату судового збору у розмірі 3633,60 грн, а також заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, заявник вказав, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до суду. Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними при вирішенні питання про поновлення пропущеного процесуального строку. ГУ ДПС просило врахувати обставини відсутності фінансування на сплату судового збору, що, зокрема, пов`язана із введенням на території України воєнного стану. Нестача коштів на рахунках носить систематичний характер та підтверджується виписками з рахунків, разом з тим, після отримання належного фінансування оплата судового збору була здійснена невідкладно (матеріали апеляційного оскарження на 33 аркушах а.с.26-29).

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19 грудня 2024 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року (матеріали апеляційного оскарження на 33 аркушах а.с.30).

В обґрунтування такого рішення апеляційний суд зазначив, що не наділений повноваженнями здійснювати перевірку обставин фінансування державного органу. Крім того, як свідчить судова статистика, сплата судового збору за подачу апеляційних скарг податковими органами здійснюється вибірково, що вказує на наявність певних коштів на зазначені цілі. З огляду на вказане суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обставина несвоєчасності надання суду доказів сплати судового збору та повернення у зв`язку з цим первинно поданої апеляційної скарги не може вважатись поважною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження під час подання апеляційної скарги вдруге.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу для продовження розгляду до Третього апеляційного адміністративного суду.

Касаційну скаргу вмотивовано тим, що звернення до суду з апеляційною скаргою вперше відбулось в межах встановленого КАС України строку. Зауважує, що пропуск строку на апеляційне оскарження зумовлений відсутністю достатнього фінансування на сплату судового збору. Введення на території України воєнного стану також спричинило ускладнення в роботі ГУ ДПС, цю обставину слід розглядати як форс-мажорну обставину (обставину непереборної сили). Просить врахувати, що оформлення апеляційної скарги відповідно до вимог КАС України, дотримання строків на апеляційне оскарження при первинному зверненні із скаргою та сукупність послідовних та регулярних дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, свідчать про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження у цій справі. Також скаржник приводить практику Європейського суду з прав людини щодо забезпечення доступу до суду.

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 09 січня 2025 року касаційне провадження у цій справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судом норм процесуального права.

Позивач не скористався правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що не є перешкодою для здійснення касаційного перегляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України, пунктом 1 частини п`ятої якої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, встановлених частиною другою статті 299 КАС України (частина третя статті 295 КАС України).

Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За змістом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Згідно з частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Усталеною є практика Верховного Суду, що сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.

У постановах від 24 липня 2023 року (справа №200/3692/21), від 07 вересня 2023 року (справа №120/3679/22) Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

З матеріалів справи вбачається, що ГУ ДПС у період з 19 серпня 2024 року (дати ухвалення рішення судом першої інстанції) по 19 грудня 2024 року (дату відмови у відкритті апеляційного провадження) двічі зверталось до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційними скаргами (18 жовтня 2024 року; 02 грудня 2024 року). Проте, у жоден з указаних разів відповідач не долучив до апеляційної скарги документ про сплату судового збору у будь-якому розмірі.

Так, вперше подана апеляційна скарга залишалась судом без руху з наданням відповідного строку на сплату судового збору. ГУ ДПС у встановлений судом строк недолік апеляційної скарги не усунуло, але просило продовжити такий строк. Оцінивши наведені апелянтом у клопотанні доводи, апеляційний суд не знайшов підстав для задоволення означеного клопотання та вказав, що податковий орган не надав доказів, які б підтверджували сукупність вчинення ним послідовних і регулярних дій, спрямованих на отримання достатнього фінансування для сплати судового збору. Касаційна скарга не утримує жодних доводів на спростування означених обставин.

Слід також зазначити, що з моменту залишення вперше поданої апеляційної скарги без руху (23 жовтня 2024 року) і до моменту її повернення судом (20 листопада 2024 року) минув майже один місяць. Проте, скаржник у касаційній скарзі не вказує, які обставини перешкоджали приведенню вперше поданої апеляційної скарги у відповідність до встановлених законом вимог у цей період.

До повторно поданої апеляційної скарги ГУ ДПС знову як не долучило документ про сплату судового збору, так і не навело жодних пояснень щодо причин його відсутності.

При цьому суд касаційної інстанції визнає, що повторне звернення до суду із апеляційною скаргою дійсно відбулось без надмірних зволікань. Разом з тим, саме по собі невідкладне звернення до суду із апеляційною скаргою повторно не є безумовною підставою для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. На переконання колегії суддів, при такому зверненні мають бути усунуті недоліки попередньої апеляційної скарги, які стали підставою для її повернення, що у сукупності з обставинами повторного подання скарги у стислі строки свідчитиме про добросовісність заявника при реалізації права на апеляційне оскарження рішення суду і, відповідно, наявність підстав для поновлення такого процесуального строку.

У цій справі скаржник обґрунтовує поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження саме обставинами відсутності у нього коштів на сплату судового збору. Водночас усталеною є практика Верховного Суду, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Поряд з наведеним суд касаційної інстанції зазначає, що у ситуації повторного звернення з апеляційною скаргою без надмірних зволікань та усунення недоліків апеляційної скарги, але вже за результатами її повторного залишення без руху, питання щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження вирішується на підставі тих доказів, які можуть об`єктивно свідчити про відсутність в апелянта можливості оформити апеляційну скаргу відповідно до вимог статті 296 КАС України у встановлені законом строки.

У цьому конкретному випадку суд касаційної інстанції не може визнати помилковими висновки апеляційного суду про відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження лише з тих причин, що згідно з платіжною інструкцією №4649 від 10 грудня 2024 року ГУ ДПС сплатило судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі. Так, ГУ ДПС ні до повторної апеляційної скарги, ні до клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не долучило жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили, що у період з 18 жовтня 2024 року (дати подання апеляційної скарги вперше) по 10 грудня 2024 року апелянт дійсно не мав можливості сплатити судовий збір. Більше того, згідно з випискою з рахунка за 09 жовтня 2024 року, що долучалась ГУ ДПС до заяви про усунення недоліків, поданої 30 жовтня 2024 року, станом на вказану дату на рахунку КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» перебували кошти у розмірі 5254,41 грн. Тобто, обсяг наявних у відповідача коштів навіть перевищував розмір судового збору, що належало сплатити за подання апеляційної скарги у цій справі. Та обставина, що ГУ ДПС спрямувало вказані кошти на сплату судового збору в інших судових справах, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, на що правильно звернув увагу апеляційний суд.

Слід також зазначити, що сама лише вказівка у скарзі чи клопотанні про обставини неналежного фінансування не може бути доказом дійсної відсутності у скаржника коштів на сплату судового збору. Крім того, необхідним є і доведення того, що протягом усього строку з дати подання первинної апеляційної скарги і до сплати судового збору апелянт вживав залежних від нього заходів для його сплати.

Посилання скаржника на обставини введення в Україні воєнного стану наведені в загальному без конкретизації того, яким саме чином ці обставини вплинули на можливість виконання апелянтом своїх процесуальних обов`язків, та без надання належних і допустимих доказів на підтвердження таких обставин.

Сукупність обставин у цій справі вказує на те, що ГУ ДПС дійсно у спірний період не було вчинено усіх залежних та можливих від нього дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданих законом процесуальних прав з метою здійснення апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції також зауважує, що загальний строк, який минув з моменту ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції і до повторного звернення до суду з апеляційною скаргою без усунення її недоліків, становить понад три місяці і сплив такого проміжку часу не може бути визнаний поважним без надання доказів регулярного і послідовного вчинення дій з метою приведення апеляційної скарги до вимог, встановлених КАС України. У касаційній скарзі скаржник не вказує, в чому полягає помилковість висновків суду апеляційної інстанції в цій частині.

Отже, така поведінка суб`єкта владних повноважень не може бути визнаною сумлінною, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для поновлення відповідачу пропущеного строку звернення до суду.

Довід скаржника про незастосування апеляційним судом практики Європейського суду з прав людини при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження також підлягає відхиленню. Як зазначає указаний Суд, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.

Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку звернення до суду, а також свідчили б про порушення судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. 345 349 350 355 356 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон І.Л. Желтобрюх В.В. Хохуляк