ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.02.2018 Київ К/9901/1633/18 815/2163/14 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідачаДанилевич Н.А.,

суддів -Бевзенка В.М., Шарапи В.М.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2014 року( головуючий суддя - Марин П.П.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного від 31березня 2015 року (головуючий суддя - Золотніков О.В., судді - Осіпова Ю.В.,Скрипченко В.О.)

у справі № 815/2163/14

за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2

про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати, розрахунків по відрядженням, моральної та матеріальної шкоди, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області (далі - відповідач) в якому просила:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Білгород-Дністровської РДА від 25 жовтня 2011 року № 140/к-2011 «Про звільнення ОСОБА_1.»;

- зобов'язати відповідача поновити позивача на посаді керівника апарату Білгород-Дністровської райдержадміністрації;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 жовтня 2011 року по 23 липня 2014 року у сумі 136572 грн. 60 коп., не проведені розрахунки за відрядження у сумі 400 грн. та інфляцію в сумі 12573 грн. 28 коп.;

- стягнути з відповідача матеріальну шкоду у сумі 20271 грн. 69 коп. та моральну шкоду у сумі 100000 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2014 року, яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року в задоволені позову було відмовлено.

Вказані рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що звільнення Білгород-Дністровською РДА позивача з публічної служби було проведено відповідно до вимог законодавства України.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, позивач звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій. В своїй касаційній скарзі позивач зазначає, що оскаржуване Розпорядження є незаконним, оскільки видане за відсутності Розпорядження про скорочення чисельності працівників райдержадміністрації з переліком посад, які підлягають скороченню, за відсутності Розпорядження про внесення змін до штатного розпису, пов'язаних зі скороченням чисельності працівників та за відсутності повідомлення профспілкового комітету щодо скорочення посад за три місяці до намічуваних звільнень працівників. Окрім наведеного, скаржник вказує на те, що виданню оскарженого розпорядження передувало видання відповідачем Розпорядження від 26 травня 2011 року за № 472/А-2011 «Про затвердження структури Білгород-Дністровської районної державної адміністрації», яке не відповідає вимогам розпорядження Одеської облдержадміністрації від 11 березня 2011 року № 145/А-2011 «;Про оптимізацію та впорядкування структури місцевих державних адміністрацій області» та п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів». Крім того, позивач не була запрошена на засідання профспілкового комітету, про дату проведення вказаного засідання та про прийняті рішення письмово не повідомлялась. Таким чином, на думку позивача, оскаржене розпорядження відповідача видане з порушенням ст. 44 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст. 30 Закону України «Про державну службу», а також ст. ст. 40, 42 та 49-2 Кодексу законів про працю України, що є підставою для його скасування та поновлення позивача на раніше займаній посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди.

Відповідачем заперечення на касаційну скаргу не надані, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду та звільняються з посади головами відповідних державних адміністрацій за погодженням з органами виконавчої влади вищого рівня в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 48 названого Закону посадові особи місцевих державних адміністрацій є державними службовцями, їх основні права, обов'язки, відповідальність, умови оплати праці і соціально-побутового забезпечення визначаються Законом України «Про державну службу».

Частиною 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» встановлено можливість припинення державної служби із загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частин 1 та 5 ст. 43 КЗпП України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Згідно ст. 49-2 названого Кодексу (у вказаній вище редакції) про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Порядок призначення на посади та звільнення з посад керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1999 року № 1374.

Пунктом 1 названого Порядку встановлено, що керівники управлінь, відділів, інших структурних підрозділів районних, районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій призначаються на посади та звільняються з посад головами державних адміністрацій за погодженням з відповідними обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Аналізуючи вищенаведені приписи, вбачається, що законодавством України врегульовано перелік підстав та порядок звільнення з посад керівників управлінь.

В свою чергу, доказами наявними в матеріалах справи підтверджується факт того, що відповідач, звільняючи ОСОБА_1 з посади керівника апарату, виконав всі вимоги врегульованого законодавством України порядку, зокрема, Розпорядження Білгород-Дністровської РДА від 25 жовтня 2011 року за № 140/к-2011 було винесено на підставі:

- затвердженого головою Одеської обласної державної адміністрації, за погодженням з начальником Одеського головного фінансового управління облдержадміністрації штатного розпису Білгород-Дністровської РДА від 05 травня 2011 року, яким, у порівнянні з попереднім штатним розписом, скорочено чисельність працівників райдержадміністрації з 116 до 93 осіб. Названим штатним розписом скорочено посаду «керівника апарату» та введено посаду «заступник голови - керівник апарату»;

- прийнятого Білгород-Дністровською РДА Розпорядження від 26 травня 2011 року № 472/А-2011 «Про затвердження структури Білгород-Дністровської районної державної адміністрації»;

В свою чергу, доводи викладені в касаційній скарзі з приводу того, що вказане Розпорядження не відповідає вимогам розпорядження Одеської облдержадміністрації від 11 березня 2011 року № 145/А-2011 «;Про оптимізацію та впорядкування структури місцевих державних адміністрацій області» та п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», колегією суддів відхиляється, оскільки правомірність названого Розпорядження встановлена постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 року по справі № 2-а-2553/11, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 червня 2016 року.

-Листка - попередження від 01 липня 2011 року, яким ОСОБА_1 було попереджено про майбутнє звільнення у зв'язку зі скороченням чисельності працівників та запропоновано переведення на наявні вакантні посади, а саме: начальника відділу у справах сім'ї, молоді та спорту або завідуючої сектором охорони здоров'я районної державної адміністрації, від переведення на які позивач відмовилась;

-згоди профспілкової організації Білгород-Дністровської РДА на звільнення ОСОБА_1 з посади керівника апарату у зв'язку зі скороченням чисельності працівників, що підтверджується повідомленням голови профспілки райдержадміністрації від 10 серпня 2011 року;

Посилання ж скаржника, як на підставу для скасування рішення судів попередніх інстанцій, окрім іншого, на той факт, що профспілковим комітетом було порушено процедуру проведення засідання профспілкової організації райдержадміністрації, а відповідачем даний факт враховано не було, колегія суддів відхиляє, оскільки чинне законодавство не зобов'язує відповідача, при отриманні згоди профспілкової організації на звільнення працівника з роботи, перевіряти дотримання профспілковою організацією порядку розгляду подання про звільнення працівника.

-Погодження Голови Одеської обласної державної адміністрації, що підтверджується листом від 31 серпня 2011 року за № 24/01-38-4359/5107.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія судів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючисьстаттями 343, 350, 356 Кодексу адміністративногосудочинстваУкраїни, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного від 31березня 2015 року - без змін.

Постанова набираєзаконноїсили з датиїїприйняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа