Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.04.2019 року у справі №826/15771/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2021 року

м. Київ

справа № 826/15771/17

адміністративне провадження № К/9901/10180/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Мартинюк Н. М.,

суддів Жука А. В., Мельник-Томенко Ж. М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №826/15771/17

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державний реєстратор Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України Заєць Юлія Анатоліївна,

про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

за касаційною скаргою Міністерства юстиції України

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 грудня 2018 року (прийняте у складі: головуючого судді Маруліної Л. О.)

і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2019 року (прийняту у складі: головуючого судді Пилипенко О. Є., суддів Кузьмишиної О. М., Степанюка А. Г. ).

УСТАНОВИЛ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі - "Мін'юст"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державний реєстратор Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України Заєць Юлія Анатоліївна (далі - "Держреєстратор Заєць Ю. А."), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просила:

- визнати протиправним і скасувати рішення про відмову в державній реєстрації політичної партії "Народна ініціатива" від 18 жовтня 2017 року №1109/19.4, прийняте Держреєстратором Заєць Ю. А. (далі - "Рішення №1109/19.4");

- зобов'язати Мін'юст зареєструвати політичну партію "Народна ініціатива" на підставі поданої 28 грудня 2015 року заяви ОСОБА_1 про реєстрацію цієї політичної партії та доданих до неї документів, в тому числі, зібраних підписів на підтримку реєстрації партії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що третя особа, прийнявши рішення від 18 жовтня 2017 року №1109/19.4 про відмову у державній реєстрації політичної партії "Народна ініціатива", не врахувала висновки, зроблені судами у справі №826/5494/16 (щодо відповідності поданих документів законодавству України), а також застосувала законодавство, яке було чинним станом на час прийняття оскаржуваного рішення, а не на час первісного звернення позивачки із заявою про реєстрацію вказаної партії у грудні 2015 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2019 року, позов задоволено, зокрема:

- визнано протиправним і скасовано Рішення №1109/19.4;

- зобов'язано Мін'юст зареєструвати політичну партію "Народна ініціатива" на підставі заяви, поданої ОСОБА_1 28 грудня 2015 року №б/н, про реєстрацію вказаної політичної партії та доданих до неї документів, в тому числі зібраних підписів на підтримку реєстрації партії.

Також позивачка зверталася до суду першої інстанції із проханням зобов'язати відповідача подати звіт про виконання рішення цього суду упродовж п'яти днів дня набрання ним законної сили, проте у задоволенні цього прохання суд відмовив.

Вказані судові рішення мотивовані тим, що: (1) суди першої та апеляційної інстанцій у справі №826/5494/16 встановили, що подані позивачкою 28 грудня 2015 року документи про реєстрацію політичної партії "Народна ініціатива" відповідають чинному законодавству, а тому протилежний висновок Держреєстратора Заєць Ю. А. є безпідставним; (2) відповідач протиправно здійснив повторний розгляд заяви від 28 грудня 2015 року, керуючись законодавством, яке не було чинним на час подання вказаної заяви, оскільки повинен був розглядати її згідно тих норм, які діяли станом на 28 грудня 2015 року; (3) у матеріалах реєстраційної справи міститься копія квитанції про сплату реєстраційного збору, тому доводи відповідача про неподання позивачкою документа про сплату відповідного збору суди відхилили.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечення

У касаційній скарзі Мін'юст просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволення позову і ухвалити у цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. В решті (мається на увазі в частині відмови у зобов'язанні відповідача подати звіт про виконання рішення) скаржник просить залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Мін'юст вказує на неправильне застосування судами норм матеріального права і зазначає, що судовими рішеннями у справі №826/5494/16 відповідача не було зобов'язано зареєструвати відповідну політичну партію, а лише зазначено про обов'язок повторно розглянути заяву позивачки відповідно до вимог чинного законодавства, що і було зроблено відповідачем. Так, скаржник вважає, що діяв правомірно, розглядаючи заяву ОСОБА_1 від 28 грудня 2015 року відповідно до законодавства, яке діяло на момент виконання судових рішень у справі №826/5494/16. Крім того, Мін'юст у касаційній скарзі викладає підстави прийняття Рішення №1109/19.4, серед яких вказує на те, що позивачка не подала, зокрема, документа про сплату реєстраційного збору.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що 28 грудня 2015 року ОСОБА_1 як Голова політичної партії "Народна ініціатива" подала до Мін'юсту документи для реєстрації вказаної партії.

Наказом від 23 лютого 2016 року №521/5 відповідач відмовив у реєстрації вказаної партії на підставі правового висновку від 9 лютого 2016 року щодо невідповідності законодавству України установчих документів, поданих позивачкою.

Зазначений наказ позивачка оскаржила в судовому порядку і постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року, у справі № 826/5494/16 її позов задоволено: визнано протиправним і скасовано наказ Мін'юсту від 23 лютого 2016 року №521/5 "Про відмову в реєстрації політичної партії "Народна ініціатива"; зобов'язано Мін'юст повторно розглянути заяву ОСОБА_1, подану 28 грудня 2015 року №б/н, про реєстрацію політичної партії "Народна ініціатива" та додані до неї документи, в тому числі зібрані підписи на підтримку реєстрації партії відповідно до вимог законодавства України.

У листопаді 2017 року позивачка отримала поштою копію Рішення №1109/19.4.

Суди попередніх інстанцій встановили, що це Рішення прийняте у зв'язку з тим, що окремі документи, подані позивачкою, суперечать вимогам Конституції та законів України, а також заявниця не подала документа про сплату адміністративного збору. Зокрема, у Повідомленні від 18 жовтня 2017 року №1109/194 про відмову в державній реєстрації політичної партії "Народна ініціатива" державний реєстратор, як на підставу прийняття вказаного Рішення, послався на статтю 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" і Порядок державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 9 лютого 2016 року №359/5, зареєстрованим у цьому Міністерстві 9 лютого 2016 року №200/28330.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За статтею 36 Основного Закону України громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. Членами політичних партій можуть бути лише громадяни України. Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.

Приписами пункту 11 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються засади утворення і діяльності політичних партій, інших об'єднань громадян, засобів масової інформації.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про політичні партії в Україні" від 5 квітня 2001 року №2365-III (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), право громадян на свободу об'єднання у політичні партії для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів визначається і гарантується Конституцією України. Встановлення обмежень цього права допускається відповідно до Конституції України в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей, а також в інших випадках, передбачених Конституцією України.

Політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах. Політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, частини 1 статті 1 Закону України "Про політичні партії в Україні" від 5 квітня 2001 року №2365-III, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному частини 1 статті 1 Закону України "Про політичні партії в Україні" від 5 квітня 2001 року №2365-III порядку (частини 1 статті 1 Закону України "Про політичні партії в Україні" від 5 квітня 2001 року №2365-III).

Статтею 7 Закону України "Про політичні партії в Україні" передбачено, що політичні партії повинні мати програму. Програма політичної партії є викладом цілей та завдань цієї партії, а також шляхів їх досягнення.

На установчому з'їзді (конференції, зборах) політичної партії затверджуються статут і програма політичної партії, обираються її керівні і контрольно-ревізійні органи.

Діяльність політичної партії може здійснюватися лише після її реєстрації. Не допускається діяльність незареєстрованих політичних партій (стаття 10 Закону).

Відповідно до положень статті 11 Закону, реєстрацію політичних партій здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань.

Для реєстрації політичної партії до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань разом з заявою подаються:

1) статут і програма політичної партії;

2) протокол установчого з'їзду (конференції, зборів) політичної партії із зазначенням дати і місця його проведення, кількості учасників, які проголосували за створення політичної партії;

3) підписи громадян України, зібрані відповідно до вимог Статтею 7 Закону України "Про політичні партії в Україні" на підтримку рішення про створення політичної партії та засвідчені особами, які збирали підписи;

4) відомості про склад керівних органів політичної партії;

5) платіжний документ, що посвідчує внесення реєстраційного збору;

6) назва та адреса банківської установи, в якій політична партія відкриватиме рахунки.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань здійснює реєстрацію політичної партії після перевірки поданих матеріалів.

У реєстрації політичної партії може бути відмовлено, якщо документи, подані для реєстрації політичної партії, не відповідають Конституції, цьому та іншим законам України.

У разі відмови в реєстрації центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань повинні надати заявникові своє письмове вмотивоване рішення.

На момент виникнення спірних правовідносин рішення стосовно реєстрації політичних партій та їх структурних утворень приймалися відповідно до Порядку підготовки та оформлення рішень щодо легалізації об'єднань громадян та інших громадських формувань, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 8 липня 2011 року №1828/5 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 липня 2011 року №855/19593 (далі - "Порядок №1828/5").

Відповідно до пункту 4 вказаного Порядку легалізація (реєстрація) громадських формувань полягає у проведенні правової експертизи установчих документів на їх відповідність Конституції та іншим актам законодавства України, а у випадках, передбачених законодавством, також статуту (положенню) громадського формування, прийнятті рішення про легалізацію (реєстрацію) громадського формування, занесенні відомостей до відповідного реєстру та присвоєнні реєстраційного номера, видачі свідоцтва (крім громадських формувань, яким законодавством не передбачено видачу свідоцтва) або довідки.

Згідно з пунктом 8 Порядку №1828/5 Мін'юст та його територіальні органи (далі - "легалізуючий орган"), зобов'язані у строк, визначений законами України та іншими актами законодавства України, прийняти одне з таких рішень: про легалізацію (реєстрацію) громадського формування; про відмову в легалізації (реєстрації) громадського формування.

Рішення, зазначені у пункті 8 цього Порядку, приймаються в межах установленого строку виключно на підставах, встановлених законами, а також прийнятими на їх виконання актами Кабінету Міністрів України та наказами Мін'юсту України. Такі рішення оформляються наказами, до яких додається правовий висновок щодо відповідності законодавству України установчих документів, поданих на легалізацію (реєстрацію) (пункт 9 Порядку №1828/5).

За пунктом 13 цього ж Порядку рішення легалізуючого органу оформлюється у вигляді наказу, який підписує Міністр юстиції/керівник відповідного територіального управління юстиції. Невід'ємною частиною наказу є правовий висновок.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), зокрема до Глави 2 "Касаційне провадження" Розділу ІІІ "Перегляд судових рішень".

Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX.

Оскільки касаційна скарга Мін'юсту подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

З огляду на викладене, Верховний Суд не надає оцінки доводам касаційної скарги про те, що позивачка не подала у переліку документів для реєстрації політичної партії "Народна ініціатива" документа про сплату реєстраційного збору, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що матеріали реєстраційної справи містять копію квитанції від 25 грудня 2015 року про зарахування на рахунок Державної казначейської служби 1700 грн з призначенням платежу: "за реєстрацію політичної партії "Народна ініціатива" ОСОБА_1".

Надаючи оцінку іншим доводам касаційної скарги необхідно зазначити таке.

Суди попередніх інстанцій врахували, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2016 року і ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року у справі №826/5494/16, які на час прийняття Рішення №1109/19.4 набрали законної сили, встановлено, що документи, подані позивачкою для реєстрації політичної партії "Народна ініціатива", які Мін'юст вважав такими, що не відповідають чинному законодавству, йому відповідають. Відтак суди вирішили визнати протиправним і скасувати наказ Мін'юсту від 23 лютого 2016 року №521/5 і зобов'язати вказане Міністерство повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про реєстрацію відповідної політичної партії.

Разом з тим, у справі, яка переглядається, суди встановили, що Рішення №1109/19.4 прийнято у зв'язку з тим, що окремі документи суперечать вимогам Конституції та законів України. Проте, оскільки судовими рішеннями у справі №826/5494/16, які набрали законної сили, встановлено, що документи, подані позивачкою для реєстрації політичної партії у грудні 2015 року відповідають чинному законодавству, протилежний висновок державного реєстратора після повторного розгляду тих же документів дійсно є безпідставним.

Крім того, суди попередніх інстанцій правильно зауважили, що Рішення №1109/19.4 прийняте на підставі статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" і Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 9 лютого 2016 року №359/5, зареєстрованого у цьому Міністерстві 9 лютого 2016 року №200/28330 (далі - "Порядок №359/5")

Так, оскільки ОСОБА_1 надала документи для реєстрації політичної партії 28 грудня 2015 року, то суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що відповідач при повторному розгляді заяви позивачки від 28 грудня 2015 року повинен був розглянути її відповідно до норм того законодавства, яке діяло на момент звернення позивачки з такою заявою, тобто станом на 28 грудня 2015 року.

Проте відповідач протиправно застосував до спірних правовідносин норми Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у редакції, чинній станом на момент прийняття Рішення №1109/19.4, а також Порядок №359/5, який взагалі не був прийнятий станом на дату виникнення спірних правовідносин.

Отже, доводи касаційної скарги жодним чином не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанції, а тому оскаржувані судові рішення необхідно залишити без змін.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої й апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України у редакції, чинній до 8 лютого 2020 року, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 грудня 2018 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2019 року залишити без змін.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена...................................................

Н. М. Мартинюк

А. В. Жук

Ж. М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду