Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2025 року

м. Київ

справа № 160/9573/25

адміністративне провадження № К/990/41308/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Юрченко В.П., Гімона М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 17.09.2025 (судді: Чабаненко С.В. (головуючий), Білак С.В., Юрко І.В.) у справі №160/9573/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квантум Сатіс» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Квантум Сатіс» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.01.2025 №0027150714.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Квантум Сатіс» задоволено.

3. Контролюючий орган не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, 25.06.2025 вперше подав апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 у справі №160/9573/25.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.07.2025 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишено без руху та надано строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги, а саме: для надання до суду апеляційної інстанції документ, який підтверджує факт сплати судового збору у розмірі 36336,00 грн.

4. На виконання ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 02.07.2025 у справі №160/9573/25, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги та долучило платіжну інструкцію №1836 від 09.07.2025, якою було частково сплачено судовий збір у сумі 29068,80 грн.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.07.2025 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 у справі №160/9573/25 було повернуто у зв`язку з ненаданням доказів сплати судового збору у повному обсязі.

5. Контролюючий орган 18.07.2025 за допомогою засобів системи «Електронний суд» повторно подав до Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 у справі №160/9573/25, в якій також клопотав про поновлення строку на апеляційне оскарження.

6. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.07.2025 відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, а апеляційну скаргу було залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статей 295 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження, встановленого законом, та недоплатою судового збору.

Надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії зазначеної ухвали шляхом надання до суду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, в якому навести поважні підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, та документу про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 7267,20 грн.

Копія ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 28.07.2025 про залишення апеляційної скарги без руху доставлено до електронного кабінету апелянта 29.07.2025 о 17:20, що підтверджується відповідною довідкою (а.с. 190).

7. На виконання вимог ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 28.07.2025 відповідачем було подано клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги та долучено платіжну інструкцію у справі №160/9573/25.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження контролюючий орган зазначив, що з первинною апеляційною скаргою він звернувся своєчасно у строк визначений статтею 295 КАС України, а тому, враховуючи, що повторна апеляційна скарга подана в найкоротші терміни, вважає вказані обставини обґрунтованими.

Обґрунтовуючи клопотання заявник зазначає, що первісне звернення з апеляційною скаргою відбулось у межах строку на апеляційне оскарження, визначеного статтею 295 КАС України, а повторне звернення відбулось у найкоротший строк, після отримання ухвали про повернення скарги. Зазначав, що через недостатність коштів на рахунку Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у апелянта була відсутня можливість вчасно сплатити судовий збір в повному обсязі. При цьому, скаржником вжито всіх необхідних заходів для вчасного оскарження судового рішення.

8. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.09.2025 визнано неповажними наведені контролюючим органом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 у справі №160/9573/25 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 17.09.2025 у справі №160/9573/25 та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

На обґрунтування своїх доводів відповідач посилається, зокрема на те, що він не допустив необ`єктивного зволікання з поданням апеляційної скарги та вживав заходи щодо подання належним чином оформленої апеляційної скарги.

Підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки апеляційним судом прийнято оскаржуване рішення без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.05.2024 у справі №160/27047/21, від 20.11.2024 у справі № 160/6501/24, від 03.02.2021 у справі №826/15097/17, від 24.07.2023 у справі № 200/3692/21, від 14.08.2025 у справі №340/7867/24, від 16.05.2023 року у справі №160/27047/21 та інших.

Скаржник зауважує, що контролюючий орган не зловживав своїм процесуальним правом та не допустив необ`єктивного зволікання з поданням апеляційної скарги, використавши своє право на повторне звернення до суду.

10. У відзиві на касаційну скаргу Товариство заперечувало проти доводів контролюючого органу, просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін як законну й обґрунтовану.

11. Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до положень пункту 3 частини першої статті статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

12. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційне провадження у цій справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку дотриманню судом апеляційної інстанції норм процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною першою статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).

Частинами першою, третьою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

Наведеною процесуальною нормою окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку, зокрема на апеляційне оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

На думку колегії суддів, сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду, зокрема, від 17.06.2020 у справі №280/4951/19, від 18.06.2020 у справі № 400/524/19, від 20.11.2024 у справі №160/6501/24.

З матеріалів справи слідує, що повернення вперше поданої апеляційної скарги було зумовлене тим, що контролюючий орган не надав докази сплати судового збору.

Як убачається з матеріалів справи, вперше відповідач оскаржив в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в межах строку, визначеного процесуальним законом, проте внаслідок невиконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху в частині сплати судового збору в повному обсязі (судовий збір сплачено частково у сумі 29068,80 грн), апеляційна скарга була повернута відповідачу.

Ухвалу від 16.07.2025 про повернення апеляційної скарги контролюючим органом отримано 16.07.2025 о 17:05 (довідка про доставку електронного листа, а.с. 145).

Вдруге апеляційну скаргу відповідачем було подано 18.07.2025.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що скаржник не навів поважних підстав для пропуску строку на апеляційне оскарження, а обставини пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не є поважними чи такими, що унеможливлювали реалізацію права на апеляційне оскарження.

Проте, на переконання колегії суддів, у цьому випадку контролюючий орган не допустив необ`єктивного зволікання з поданням другої апеляційної скарги. При цьому пропуск строку на апеляційне оскарження був незначним, фактично скаржник повторно подав апеляційну скаргу на наступний робочий день після отримання ухвали про повернення апеляційної скарги, а отже перегляд судового рішення суду першої інстанції не порушив би принципу res judicata.

За змістом частини восьмої статті 169 КАС України повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення в порядку, встановленому законом.

Тобто, скаржник має право на повторне звернення з апеляційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги і таке звернення відбувається без зволікання.

На думку колегії суддів, сам факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, однак, при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також характер процесуальної поведінки скаржника щодо виконання своїх обов`язків.

Скаржник у цьому випадку вживав заходи та залежні від нього дії щодо повторного звернення з апеляційною скаргою без зволікань, усунув недоліки поданої апеляційної скарги, сплатив судовий збір в повному обсязі, що було констатовано судом апеляційної інстанції, а тому колегія суддів не погоджується з доводами суду апеляційної інстанції про те, що підстави для поновлення строку апеляційного оскарження відсутні.

Отже, колегія суддів знаходить помилковим висновок апеляційного суду про неповажність причин пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження.

Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що відповідач продемонстрував добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжив усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання поважності причин пропуску строків на апеляційне оскарження, мав врахувати, що обставини, наведені відповідачем на обґрунтування причин пропуску строку, дійсно свідчать про те, що він намагався вчинити усіх залежних від нього процесуальних дій у розумний строк для реалізації свого права на апеляційне оскарження.

У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд мав враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду.

Ураховуючи повторне подання відповідачем апеляційної скарги у стислі строки після отримання ухвали про повернення вперше поданої апеляційної скарги, усунення виявлених недоліків апеляційної скарги, добросовісну процесуальну поведінку відповідача, а також враховуючи обов`язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з додержанням принципу розумності та пропорційності, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій конкретній справі не можна вважати таким, що прийнятий із додержанням балансу між метою забезпеченням належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення.

Указані обставини та докази у їх сукупності свідчать, що в цьому випадку в діях контролюючого органу не вбачається ознак невиправданої бездіяльності чи зловживання процесуальними правами та обов`язками.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів уважає, що ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження підлягає скасуванню, оскільки судом порушено норми процесуального права, а також принцип рівності сторін, допущено надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права скаржника на судовий захист.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

13. Відповідно до частини першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частин першої і четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

14. За встановлених обставин Верховний Суд дійшов висновку, що Третій апеляційний адміністративний суд, постановивши ухвалу від 17.09.2025 про відмову у відкритті апеляційного провадження, порушив норми процесуального права, у зв`язку з чим його рішення підлягає скасуванню із передачею справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України задовольнити.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 17.09.2025 у справі №160/9573/25 скасувати.

Справу №160/9573/25 направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер В.П. Юрченко М.М. Гімон