ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 826/15365/15

касаційне провадження № К/9901/35551/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.07.2017 (суддя Літвінова А.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 (головуючий суддя - Шелест С.Б.; судді: Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.) у справі № 826/15365/15 за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» звернулось до адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.05.2015 № 0000173710.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 21.07.2017 у задоволенні позову відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03.10.2017 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.07.2017 залишив без змін.

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.07.2017, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, зазначає, що застосування штрафу, передбаченого пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), можливе лише, якщо платник податків спочатку отримав таке відшкодування, а в подальшому податковий орган самостійно встановив, що сума отриманого бюджетного відшкодування завищена та, відповідно, підлягає зменшенню.

Крім того, звертає увагу на те, що діями позивача не було нанесено Державному бюджету України жодних збитків, натомість Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» такі збитки можуть бути нанесені надмірним і необґрунтованим штрафом.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.03.2015 позивачем подано до органу доходів і зборів податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 року, в якій заявлено до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість у розмірі 94274905,00 грн.

В подальшому, 24.03.2015 платником подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2015 року, згідно з яким до бюджетного відшкодування на рахунок у банку за лютий 2015 року заявлено суму податку на додану вартість у розмірі 107035785,00 грн.

Контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, а також бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за лютий 2015 року, результати якої оформлено актом від 24.04.2015 № 475/28-10-37-2/19480600.

Перевіркою виявлено розбіжність між даними платника податку та даними контролюючого органу на рівні 12787880,00 грн., яка фактично сплачена на користь Державного підприємства «Енергоринок» платіжними дорученнями від 02.03.2015, тобто в наступному за звітним періоді, а тому не підлягає включенню до суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2015 року.

На підставі зазначеного акта перевірки та з огляду на порушення позивачем вимог пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.05.2015 № 0000173710, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість за лютий 2015 року в розмірі 12787880,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3196970,00 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За правилами пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що до суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість звітного періоду включається сума фактично сплачена отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах.

Натомість у справі, яка розглядається, судами встановлено, що до складу бюджетного відшкодування за лютий 2015 року позивачем включено суму податку на додану вартість у розмірі 12787880,00 грн., яка фактично сплачена в березні 2015 року, тобто в наступному звітному періоді, що позивачем не заперечується та не узгоджується з наведеним вище законодавчим регулюванням.

Підпунктом «б» пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

При цьому відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Наведена норма визначає підставою для відповідальності платника у вигляді штрафу на рівні 25 відсотків саме виявлене контролюючим органом завищення таким платником суми бюджетного відшкодування звітного періоду, яким для податку на додану вартість є календарний місяць, що зменшується органом доходів і зборів шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення, безвідносно до того, чи відшкодована зазначена сума на момент проведення перевірки та чи призвело таке завищення до втрат Державного бюджету України.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.07.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 у справі № 826/15365/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк