ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 826/15162/15

адміністративне провадження № К/9901/9776/18

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

суддя-доповідач Гусак М. Б.,

судді Гімон М. М., Усенко Є. А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (перейменовано на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2016 року (судді Арсірій Р. О., Кузьменко В. А., Огурцов О. П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року (судді Бистрик Г. М., Межевич М. В., Сорочко Є. О.) у справі №826/15162/15 за позовом Ground Support and Terminal Solutions LTD до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Служби безпеки України про визнання протиправними дій та скасування наказу від 22 травня 2015 року № 250,

УСТАНОВИЛА:

Ground Support and Terminal Solutions LTD звернулося до суду з позовом, в якому просило: визнати протиправними дії Служби безпеки України щодо направлення до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України подання від 14 травня 2015 року № 8/1/2-7149, як такого, що містить недостовірні відомості щодо компанії Ground Support and Terminal Solutions LTD; визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22 травня 2015 року № 520.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався, зокрема на безпідставність застосування спеціальної санкції у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності компанії Ground Support and Terminal Solutions LTD, оскільки відсутні рішення судових органів та/або відповідних органів, уповноважених приймати рішення у спірних правовідносинах між сторонами, щодо порушень та/або неналежного виконання компанією умов цих договорів.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 27 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року, адміністративний позов задовольнив частково: визнав протиправним наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22 травня 2015 року N 520 у частині застосування до Ground Support and Terminal Solutions LTD спеціальних санкцій - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності; в іншій частині позову відмовив.

Вирішуючи спір, суди встановили, що між позивачем та ДП «МА «Бориспіль» укладено зовнішньоекономічні договори від 28 листопада 2013 року №52-34/4-8 та від 19 грудня 2013 року №52-29/7-1.

За умовами договору від 19 грудня 2013 року №52-29/7-1 позивач зобов`язався поставити на умовах DAP Бориспіль три спецмашини для проведення де/анти айсингу повітряних суден «Елефант-Р стандарт».

На виконання умов договору компанія Ground Support and Terminal Solutions LTD ввезла на митну територію України дві спецмашини (від третьої спецмашини ДП «МА «Бориспіль» відмовилось), однак оплату за другу спецмашину ДП «МА «Бориспіль» не здійснило, у зв`язку з чим 11 березня 2015 року до Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України було подано позов про стягнення з ДП «МА «Бориспіль» вартості поставленого товару.

За умовами договору від 28 листопада 2013 року №52-34/4-8 позивач зобов`язався надати послуги з ремонтування та технічного обслуговування транспортних засобів і устаткування (капітальний ремонт машин «Елефант»), а ДП «МА «Бориспіль» прийняти та оплатити надані послуги.

20 серпня 2014 року представниками Ground Support and Terminal Solutions LTD та ДП «МА «Бориспіль» складено акти технічного приймання машини «Елефант Р» та «Елефант р-15», якими сторони договору засвідчили, що всі роботи за договором від 28 листопада 2013 року № 52-34/4-8 виконані в повному обсязі (машини технічно справні, готові до експлуатації та відвантаження на адресу замовника).

Однак Ground Support and Terminal Solutions LTD листом від 5 листопада 2014 року повідомило ДП «МА «Бориспіль» про застосування в якості забезпечення зобов`язань ДП «МА «Бориспіль» за договором від 19 грудня 2013 року №52-29/7-1, строк виконання якого настав, притримання вказаних спецмашин до повного розрахунку за цим договором.

Службою безпеки України під час здійснення заходів, спрямованих на захист інтересів держави в зовнішньоекономічній сфері, отримано інформацію про порушення компанією-нерезидентом Ground Support and Terminal Solutions LTD чинного законодавства в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Зазначений факт став підставою для звернення Службою безпеки України з поданням від 14 травня 2015 року №8/1/2-7149, за змістом якого компанією-нерезидентом порушено порядок здійснення операцій із переробки товарів, а саме не ввезено на митну територію України товар, що переміщувався через митний кордон України з метою переробки після закінчення відповідних строків. З метою недопущення створення загрози економічним інтересам України, на підставі частини другої статті 37 Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» просило застосувати до Ground Support and Terminal Solutions спеціальну санкцію у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності за порушення статті 480 Митного кодексу України.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22 травня 2015 року № 520 щодо позивача застосована спеціальна санкція у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності.

Так, згідно з оскаржуваним позивачем наказом, він прийнятий відповідно до статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», на підставі подання Служби безпеки України, за порушення статті 480 Митного кодексу України та статті 1 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 20 жовтня 2015 року № 1326 позивача переведено на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, зупинено дію наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22 травня 2015 року № 520.

Незгода позивача із наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22 травня 2015 року № 520 стала підставою для звернення до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на дату застосування спеціальної санкції у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності позивача відсутні рішення відповідних органів щодо порушення виконання вищезазначених договорів.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами не було взято до уваги, що подання Служби безпеки України від 14 травня 2015 року №8/1/2-7149 стосовно застосування спеціальної санкції до позивача містило всі передбачені статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» обов`язкові дані, тому у Міністерства економічного розвитку і торгівлі України не було підстав для незастосування до позивача спеціальної санкції.

Позивач правом на подання відзиву не скористався.

Касаційна скарга розглядається у порядку, що діяв до 8 лютого 2020 року, відповідно до пункту 2 Розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», що набрав чинності у відповідну дату.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За правилами статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за порушення цього або пов`язаних з ним законів України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності можуть бути застосовані, зокрема такі спеціальні санкції: індивідуальний режим ліцензування у випадках порушення такими суб`єктами цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій; тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов`язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служби, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду.

З урахуванням приписів Положення про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», затвердженого наказом Міністерства економіки України від 17 квітня 2000 року № 52 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 травня 2000 року за № 260/4481), санкції застосовуються до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, що порушили Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та пов`язані з ним закони України, зокрема, в разі порушення суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, що встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та в разі проведення ними дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки (пункт 1.2 Положення).

Про застосування санкцій видається наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, у якому вказуються норми чинного законодавства, які було порушено, матеріали, на підставі яких видано наказ, реквізити суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовані санкції, та вид санкції, дата, з якої санкція починає діяти (пункт 4.8 Положення).

Щодо порядку застосування статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» склалася стала практика Верховного Суду, відповідно до якої, враховуючи норми статей 238, 239 Господарського кодексу України, застосована до суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності спеціальна санкція є адміністративно-господарською санкцією, яка може бути застосована лише за наявності встановленого у передбаченому законом порядку складу відповідного правопорушення.

Такий правовий висновок було висловлено, зокрема у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 804/6382/16, від 18 квітня 2018 року у справі № 826/2113/17, від 28 серпня 2019 року у справі № 805/5040/15-а.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не вбачає підстав відступати від зазначеного висновку Верховного Суду.

Відповідно до статті 522 Митного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) органом, уповноваженим розглядати справи про порушення митних правил, зокрема, передбачених статтею 480 цього Кодексу, є органи доходів і зборів.

Судами, які розглядали справу, встановлена відсутність рішень відповідних державних органів про наявність в діях (бездіяльності) позивача складу будь-якого правопорушення.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувані судові рішення, з урахуванням обраного позивачем способу захисту порушених прав, відповідають зазначеним вимогам закону повною мірою.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (перейменованого на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України) залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року у справі №826/15162/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. Б. Гусак

Судді: М. М. Гімон

Є. А. Усенко