Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 березня 2020 року

Київ

справа №823/1665/17

адміністративне провадження №К/9901/47765/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді- Калашнікової О.В.,

суддів - Білак М.В., Губської О.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №823/1665/17

за позовом судді Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 до керівника апарату Шполянського районного суду Черкаської області Курінної Ірини Михайлівни про визнання протиправними дій та скасування наказу,

за касаційною скаргою судді Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2017 року (суд у складі головуючого судді - Гаращенка В.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Собківа Я.М., суддів: Петрика І.Й., Сорочка Є.О.)

І РУХ СПРАВИ

1. Суддя Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до керівника апарату Шполянського районного суду Черкаської області Курінної Ірини Михайлівни, в якому просив:

- визнати протиправними та незаконними дії керівника апарату Шполянського районного суду Черкаської області Курінної Ірини Михайлівни щодо винесення пункту 1 наказу №50-ос від 29 грудня 2015 року про преміювання заступника керівника апарату Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_2 в розмірі 1200 грн.;

- скасувати пункт 1 наказу №50-ос від 29 грудня 2015 року про преміювання заступника керівника апарату Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_2 в розмірі 1200 грн., як незаконний.

2. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року в задоволенні вимог даного позову відмовлено повністю.

3. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Суддя Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив їх скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

4. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи вказану касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Стрелець Т.Г. - головуючий суддя., судді: Білоус О.В., Желтобрюх І.Л.

5. Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою судді Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24.11.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2018.

6. У зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Стрелець Т.Г. відповідно до рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14, розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл касаційних скарг, зокрема, касаційної скарги у справі № 823/1665/17 (провадження №К/9901/47765/18).

7. Протоколом повторного автоматизованого розподілу від 06.06.2019 року касаційну скаргу у справі № 823/1665/17 (провадження №К/9901/47765/18) передано на розгляд колегії суддів у складі: Калашнікова О.В. (головуючий суддя), судді: Білак М.В., Губська О.А.

8. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надавав.

II ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Відповідно до рішення зборів суддів Шполянського районного суду Черкаської області №5 від 14.04.2015, ОСОБА_1 у період з 15.04.2015 по 14.04.2017 перебував на посаді голови цього суду.

10. 29 грудня 2015 року керівником апарату Шполянського районного суду Черкаської області Курінною Іриною Михайлівною було видано наказ №50-ос про преміювання працівників апарату, пунктом 1 якого передбачено виплатити премію заступнику керівника апарату ОСОБА_2. у розмірі 1200 грн. 00 коп.

11. За твердженням позивача, копію спірного наказу він отримав супровідним листом керівника апарату Шполянського районного суду Черкаської області Курінної І.М. №15/17 від 13.05.2017, а тому саме із цього часу дізнався про його існування.

12. У зв`язку з цим, позивач вважає, що керівник апарату суду не має повноважень на преміювання свого заступника, оскільки зазначені повноваження у відповідності до частини 3 статті 151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відносяться до компетенції голови суду.

ІIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи справу по суті, прийшли до висновку, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з підстав відсутності порушеного права позивача у правовідносинах, що виникли.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

14. У касаційній скарзі касатор вказав, що керівник апарату суду не має повноважень на преміювання свого заступника, оскільки вказані повноваження у відповідності до частини 3 статті 151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відносяться саме до компетенції голови суду.

15. При цьому, касатор зауважує, що при винесенні оскаржуваних постанов судами першої та апеляційної інстанцій враховано лише положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-УІ, проте не враховані приписи Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» №268, якими керувалася керівник апарату Шполянського районного суду Черкаської області Курінна І.М. при винесенні оскаржуваного наказу.

16. Стосовно наявності порушеного права касатор зазначає, що при винесенні Курінною І.М. наказу №50-ос від 29.12.2015, було порушено його право як голови Шполянського районного суду Черкаської області на здійснення повноважень в частині преміювання заступника керівника апарату суду.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

18. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

19. Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995р. № 108/95-ВР, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

21. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

22. Частиною 3 статті 151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453- VI встановлено, що начальник територіального управління Державної судової адміністрації України за поданням голови місцевого суду призначає на посаду керівника апарату місцевого суду, заступника керівника апарату місцевого суду та звільняє їх з посади, за поданням голови місцевого суду застосовує до них заохочення або накладає дисциплінарні стягнення відповідно до закону; присвоює керівнику апарату місцевого суду, його заступнику ранги державного службовця відповідно до законодавства про державну службу.

23. Таким чином, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, застосування заохочень до заступника керівника апарату належало саме до повноважень начальника територіального управління Державної судової адміністрації України за поданням голови місцевого суду, а тому доводи касатора про те, що преміювання заступника керівника апарату здійснював за наказом голова суду, не узгоджується з наведеними нормами та спростовує твердження про порушення прав позивача як керівника місцевого суду.

24. Посилання касатора на постанову Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 №268 колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки зазначеною вище нормою статті 151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453- VI чітко визначений порядок здійснення преміювання заступника керівника апарату місцевого суду саме начальником територіального управління Державної судової адміністрації України.

25. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

26. Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з даним позовом та розгляду справи судами попередніх інстанцій; далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

27. Статтею 6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

28. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

29. Стосовно «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційного Суду України зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

30. Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

31. Звертаючись до суду з позовом про скасування акту суб`єкта владних повноважень, позивач має обґрунтувати, яким чином даний акт порушує його права та охоронювані законом інтереси.

32. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає право особи оскаржити до суду як нормативно-правові акти загальної дії, норми яких поширюються на невизначене коло осіб, так і індивідуальні нормативно-правові акти.

33. В свою чергу, індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий на виконання владних управлінських функцій, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

34. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право на оскарження акту індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень надається особі, щодо якої воно прийняте або яке безпосередньо стосується її прав, свобод та інтересів.

35. Як вбачається зі встановлених по справі обставин, позивачем оскаржується дії відповідача щодо винесення наказу №50-ос від 29 грудня 2015 року про преміювання заступника керівника апарату Шполянського районного суду Черкаської області, а також пункт 1 даного наказу №50-ос, яким вирішено преміювати заступника керівника апарату Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_2 в розмірі 1200 грн.

36. Аналіз змісту вказаного вище наказу дає підстави для висновку, що останній за своєю суттю є актом індивідуальної дії, породжує права та обов`язки тільки для визначеного в ньому кола осіб (в даному випадку - для заступника керівника апарату Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_2).

37. Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що спірний наказ не порушує права та обов`язки позивача, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

38. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

39. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

40. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

41. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу судді Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року по справі № 823/1665/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

О. В. Калашнікова

М. В. Білак

О.А. Губська

Судді Верховного Суду