Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.04.2018 року у справі №817/1221/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 березня 2020 року

Київ

справа №817/1221/16

адміністративне провадження №К/9901/48189/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Калашнікової О.В.,

суддів - Білак М.В., Губської О.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №817/1221/16

за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправними наказів та зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Служби безпеки України на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року (суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Недашківської К.М., суддів: Дорошенко Н.О., Комшелюк Т.О.) та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2018 року (суд у складі колегії: головуючого судді Іваненко Т.В., суддів: Кузьменко Л.В., Мацького Є.М.)

І РУХ СПРАВИ

1. У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Служби безпеки України, в якому, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Центру спеціалізованих операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів Служби Безпеки України від 18 червня 2016 року №65-ос «По особовому складу» щодо оголошення йому догани;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Центру спеціалізованих операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів Служби Безпеки України від 08 липня 2016 року №69-ос «По особовому складу» щодо позбавлення його класної кваліфікації;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Центру спеціалізованих операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів Служби Безпеки України від 11 липня 2016 року №53-ос «По особовому складу» щодо скасування позивачу виплат надбавок;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Центру спеціалізованих операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів Служби Безпеки України від 12 серпня 2016 року №84-ос «Про особовому складу» щодо зниження позивачу розміру надбавки до 1% посадового окладу; зобов`язання відповідача здійснити з 07.07.2016 донарахування та виплату належного йому грошового утримання.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач безпідставно притягнув його до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани за відсутності в його діях дисциплінарного правопорушення, а відтак неправомірно позбавив належних йому щомісячних додаткових видів грошового забезпечення..

3. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2018 року, адміністративній позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Центру спеціалізованих операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів Служби Безпеки України від 18 червня 2016 року №65-ос «По особовому складу» щодо оголошення ОСОБА_1 догани.

Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Центру спеціалізованих операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів Служби Безпеки України від 08 липня 2016 року №69-ос «По особовому складу» щодо позбавлення ОСОБА_1 класної кваліфікації.

Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Центру спеціалізованих операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів Служби Безпеки України від 11 липня 2016 року №53-ос «По особовому складу» щодо скасування ОСОБА_1 виплат надбавок.

Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Центру спеціалізованих операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів Служби Безпеки України від 12 серпня 2016 року №84-ос «Про особовому складу» щодо зниження ОСОБА_1 розміру надбавки до 1% посадового окладу.

Зобов`язано Службу Безпеки України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, скасовані наказами від 08 липня 2016 року №69-ос, від 11 липня 2016 року №53-ос та від 12 серпня 2016 року №84-ос, за період з 07 липня 2016 року по 16 жовтня 2016 року.

4. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Служба безпеки України звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просила їх скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

5. Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Служби безпеки України на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2018 року.

6. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - -без змін.

II ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. ОСОБА_1 на момент звернення до суду з позовом проходив військову службу в Службі безпеки України починаючи з 28.03.1995, що підтверджується довідкою від 18.09.2015 №70 (а.с. 19 том 1).

8. Згідно з наказами керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України №0328т та №0128т, позивач приймав безпосередню участь в заходах АТО, що підтверджується довідкою від 22.07.2015 №11/1/5-1120 (а.с. 20 том 1).

9. Наказом начальника Центру спеціалізованих операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів Служби Безпеки України від 09.07.2015 №48-ос, підполковника ОСОБА_1 призначено командиром групи (підполковник) 2 сектору 3 відділу 5 управління (Міжвідомчий центр спеціальної підготовки) (з дислокацією в м. Кременчук Полтавської області), звільнивши його з посади командира групи (підполковник) 6 відділу 2 управління (а.с. 21 том 1).

10. Наказом начальника Центру спеціалізованих операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів Служби Безпеки України від 18.06.2016 №65-ос «По особовому складу» позивачу оголошено догану (а.с. 65 том 1).

11. Наказом начальника Центру спеціалізованих операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів Служби Безпеки України від 08.07.2016 №69-ос «По особовому складу» позивач позбавлений класної кваліфікації (а.с. 71 том 1).

12. Наказом начальника Центру спеціалізованих операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів Служби Безпеки України від 11.07.2016 №53-ос «По особовому складу» позивачу скасовано виплату надбавок (а.с. 60 том 1).

13. Наказом начальника Центру спеціалізованих операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів Служби Безпеки України від 12.08.2016 №84-ос «Про особовому складу» позивачу знижено розмір надбавки до 1% посадового окладу (а.с. 108 том 1).

ІIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи справу по суті, прийшли до висновку, що під час розгляду справи по суті відповідачем не доведено правомірності винесених наказів, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

15. У касаційній скарзі касатор вказав, що позивач вчинив дисциплінарне правопорушення, оскільки не повідомив свого начальника, та без згоди на це останнього вибув в м.Житомир у приватних справах. Допущене позивачем правопорушення та притягнення його до дисциплінарної відповідальності є правовими підставами для позбавлення та зменшення належних його надбавок.

16. Касатор зазначив, що виїзд позивача за межі м. Рівне до м. Житомира для участі у судовому засіданні Житомирського апеляційного адміністративного суду 30.05.2016 є порушенням статті 12 Статуту внутрішньої служби.

Суди першої та апеляційної інстанції не врахували те, що завідуючий невроголічного відділення не є прямим або безпосереднім начальником по відношенню до позивача, який продовжував в той час перебувати у статусі військовослужбовця, а тому зобов`язаний був діяти відповідно до вимог військових статутів, зокрема Статуту внутрішньої служби

17. Відповідач також не погоджується з висновками судів про те, що рапорт ОСОБА_2 , як безпосереднього начальника Позивача, не є належним доказом з тих причин, що цей рапорт датується 12 грудня 2016 року (тобто рапорт складений не відразу після того, як ОСОБА_2 стали відомі обставини щодо подій 30 травня 2016 року, а задовго після винесення оскаржуваного наказу № 65-ос).

18. Стосовно наказу від 11 липня 2016 року № 53-ос «Про скасування виплат та надбавок передбачених пунктом 2.3.2., 2.3.5. та 2.3.24 Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям СБУ» касатор вказав, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відбулося з дотриманням порядку накладення такого стягнення, у зв`язку з чим були наявні підстави для скасування відповідних надбавок та премії.

19. В частині оскаржуваного наказу 12 серпня 2016 року № 84-ос "Про особовому складу" щодо зниження розміру надбавки, передбаченої п. 2.3.7 Інструкції до 1% посадового окладу, касатор зазначив, що позивач не брав участі у заходах, за які передбачено виплату надбавки військовослужбовцям підрозділів «А» СБ України, то були наявні всі підстави для зниження надбавки, передбаченої пунктом 2.3.7 Інструкції.

20. Щодо наказу від 08 липня 2016 року № 69-ос «Про позбавлення позивача класної кваліфікації» відповідач звернув увагу на те, що за результатами кваліфікаційні іспити, передбаченого Інструкцією про порядок присвоєння, підтвердження, пониження, позбавлення класної кваліфікації військовослужбовців Центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів Служби безпеки України і його відокремлених підрозділів, затвердженої наказом ЦУ СБУ № 486/дск від 30.12.2011, встановлено, що ступінь професійної майстерності позивача не відповідає класній кваліфікації, присвоєній йому раніше, у зв`язку з чим, відповідно до вимог вищевказаного наказу, останній позбавлений класної кваліфікації «спеціаліст підрозділу боротьби з тероризмом та захисту учасників кримінального судочинства і працівників правоохоронних органів 2 класу» .

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

22. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

23. За правилами частини першої статті 20 Закону України «Про Службу безпеки України» №2229-XII від 25.03.1992 (далі іменується - Закон України №2229-XII), умови і порядок виконання своїх обов`язків співробітниками-військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством. Військовослужбовці Служби безпеки України приймають Військову присягу на вірність народу України.

24. Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг, визначаються Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» №551-XIV від 24.03.1999 (далі - Дисциплінарний статут).

25. Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

26. Дія Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, Національну гвардію України та на інші військові формування, створені відповідно до законів України, Державну спеціальну службу транспорту, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України.

27. Нормативно-правовим актом, який визначає порядок проходження військової служби за контрактом особами офіцерського складу, сержантського і старшинського складу, рядового складу Служби безпеки України (далі - військовослужбовці Служби безпеки України), виконання ними військового обов`язку в запасі та особливості проходження військової служби в особливий період, є Указ Президента України «Про внесення змін до Указу Президента України від 7 листопада 2001 року №1053» №1262/2007 від 27.12.2007, яким затверджено Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України (далі - Положення №1262/2007).

28. Положення №1262/2007 застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням у Службі безпеки України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.

29. Щодо наказу начальника Центру спеціалізованих операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів Служби Безпеки України від 18.06.2016 №65-ос «По особовому складу» про оголошення позивачу догани, судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

30. Зі змісту наказу №65-ос вбачається, що останній винесено за неналежне виконання службових обов`язків та порушення військової дисципліни, що виявилося у порушенні позивачем порядку виїзду за межі населеного пункту, де військовослужбовець проходив військову службу, та у невиконанні вимог статутів Збройних Сил України про доповідь своєму безпосередньому начальнику про такий виїзд.

31. Наказ №65-ос винесений на підставі рапорту першого заступника начальника Центру від 17.06.2016.

32. В матеріалах справи міститься рапорт першого заступника начальника Центру генерал-майора ОСОБА_11, адресований начальнику ЦСО «А» СБ України генерал-майору ОСОБА_10. від 17.06.2016, в якому зазначено: дійсним повідомляю, що на виконання вказівки від 16.06.2016, мною розглянуто рапорт старшого консультанта (з правових питань) юридичного сектору ЦСО «А» СБ України капітана юстиції ОСОБА_3. від 07.06.2016, рапорт начальника 5 управління (МЦСП) ЦСО «А» СБ України ОСОБА_9. (від 06.06.2016) щодо порушення підполковником ОСОБА_1 порядку виїзду до м. Житомира, з метою присутності на засіданні в Житомирському апеляційному адміністративному суді. За результатами розгляду повідомляю, що підполковником ОСОБА_1. 30.05.2016 дійсно було порушено вимоги щодо порядку отримання дозволу на виїзд у приватних справах за межі населеного пункту, на території якого дислоковано 5 управління (МЦСП) ЦСО «А» СБ України (м. Кременчук), в якому підполковник ОСОБА_1 проходить військову службу. Крім того, відповідно до статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальнику. Однак, підполковник ОСОБА_1 про свій намір та про факт виїзду до м. Житомира своєму безпосередньому начальнику не доповів. Враховуючи викладене, за неналежне виконання підполковником ОСОБА_1. своїх службових обов`язків та порушення службової дисципліни, що виявилося у порушенні порядку виїзду за межі населеного пункту, де підполковник ОСОБА_1 проходить військову службу, та невиконані вимог Статутів про доповідь безпосередньому начальнику про такий виїзд, керуючись положеннями Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, прошу Вас накласти на підполковника ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

33. Таким чином, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, підставою для винесення наказу №65-ос став факт порушення позивачем вимог щодо порядку отримання дозволу на виїзд за межі населеного пункту, на території якого дислоковано управління - м. Кременчук, та неповідомлення про такий виїзд безпосереднього начальника (а.с. 66 том 1).

34. При цьому суди вказали, що відповідне посилання на норму матеріального права, яку, на думку відповідача, порушив ОСОБА_1 , міститься лише в рапорті від 17.06.2016, а саме: порушення статті 12 Статуту внутрішньої служби.

35. В наказі №65-ос відсутнє посилання на порушення позивачем статті 12 Статуту внутрішньої служби, натомість міститься посилання на пункт «б» статті 68 та пункт «а» статті 71 Дисциплінарного статуту.

36. В рапорті начальника Центру генерал-майора ОСОБА_11 від 17.06.2016, який став підставою для винесення оскаржуваного наказу №65-ос, міститься посилання на два інших рапорти: рапорт старшого консультанта (з правових питань) юридичного сектору ЦСО «А» СБ України капітана юстиції ОСОБА_3 від 07.06.2016, та рапорт начальника 5 управління (МЦСП) ЦСО «А» СБ України ОСОБА_9. від 06.06.2016.

37. В матеріалах справи міститься рапорт начальника 5 управління (МЦСП) ЦСО «А» СБ України ОСОБА_9. від 06.06.2016, в якому зазначено:

1. 30 травня 2016 року підполковник ОСОБА_1 на службі не перебував.

2. Правові підстави, якими пояснюється відсутність військовослужбовця, є наступні: відповідно до наказу начальника 5 управління (Міжвідомчого центру спеціальної підготовки) (з дислокацією в м. Кременчук Полтавської області) Центру спеціальних операцій «А» СБ України від 20.04.2016 №23-ос, командиру групи 2 сектору 3 відділу управління підполковнику ОСОБА_1 було надано частину чергової щорічної відпустки терміном з 02 по 17 травня 2016 року, з правом виїзду до міста Рівне, міста Ужгород Закарпатської області та міста Львів. У зв`язку із службовою необхідністю, згідно рапорту т.в.о. начальника 3 відділу управління підполковника ОСОБА_2 , частину чергової відпустки підполковника ОСОБА_1 було перенесено на термін з 09 по 23 травня 2016 року (визначено наказом начальника управління від 25.04.2016 №28-ос). Таким чином, підполковник ОСОБА_1 мав вийти на службу 24 травня 2016 року. Але, 20 травня 2016 року від підполковника ОСОБА_1 надійшло повідомлення, в телефонному режимі, на ім`я його начальника підполковника ОСОБА_2 про те, що він з 20 травня 2016 року перебуває на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Рівненської обласної лікарні. На що підполковник ОСОБА_2 наголосив ОСОБА_1 про необхідність поставлення до відома начальника поліклініки підполковника медичної служби ОСОБА_5 розмові з начальником поліклініки ОСОБА_1 повідомив діагноз свого захворювання - залишкові явища перенесеної раніше черепно-мозкової травми, остеохондроз грудного та поперекового відділів хребта з больовим синдромом. Пізніше підполковник ОСОБА_1 зателефонував підполковнику медичної служби ОСОБА_5 і ще раз повідомив, що до місця проходження військової служби прибуде 06 червня 2016 року.

3. відповідно до пункту 54 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями СБ України, військовослужбовцям СБУ, які захворіли під час щорічної основної або щорічної додаткової відпустки, зазначена відпустка продовжується після одужання на кількість невикористаних днів цієї відпустки. Згідно з пунктом 6.3 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженої наказом СБУ від 14.10.2008 №772, військовослужбовцям, які захворіли під час щорічної основної відпустки або щорічної додаткової відпустки, зазначена відпустка продовжується після одужання на кількість невикористаних днів цієї відпустки. Про це вони повідомляють рапортом безпосереднього (прямого) начальника, після закінчення відпустки. До рапорту додається листок непрацездатності.

4. Виходячи з ситуації, 30.05.2016 місця постійної дислокації підрозділу підполковник ОСОБА_1 не залишав, оскільки фактично знаходився у відпустці, яка буде продовжена наказом начальника управління, після надання підтверджувальних документів.

5. До керівництва управління для отримання дозволу на виїзд 30.05.2016 за межі населеного пункту, де постійно дислокується підрозділ, зокрема в місто Житомир, підполковник ОСОБА_1 не звертався.

6. Перебування підполковника ОСОБА_1 на лікарняному підтверджується довідкою з Комунального закладу Рівненської обласної клінічної лікарні, довідкою, наданою поліклінікою (з дислокацією в м. Кременчук Полтавської області) ВМС ВМУ СБУ в ЦСО «А» СБУ, епікризом (витягом з картки хворого ОСОБА_1 ) та рапортами начальника поліклініки підполковника медичної служби ОСОБА_5 та т.в.о. начальника 3 відділу управління підполковника ОСОБА_2 Відповідно до вимог статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Про факт перебування в Житомирському апеляційному суді підполковник ОСОБА_1 своєму безпосередньому начальнику не доповідав, хоча питання, що розглядалися у суді, стосуються проходження ним військової служби (а.с. 114 том 1).

38. В рапорті старшого консультанта (з правових питань) юридичного сектору ЦСО «А» СБ України капітана юстиції ОСОБА_3 від 07.06.2016 вказано: До центру спеціальних операцій «А» СБ України надійшов рапорт начальника 5 управління ЦСО «А» СБ України полковника ОСОБА_9. від 06.06.2016 щодо присутності підполковника ОСОБА_1 на засіданні в Житомирському апеляційному суді. За результатами розгляду вказаного рапорту встановлено, що підполковником ОСОБА_1 30.05.2016 було порушено порядок виїзду у приватних правах за межі населеного пункту, на території якого дислоковано 5 управління (МЦСП) ЦСО «А» СБ України (м. Кременчук), в якому підполковник ОСОБА_1 проходить військову службу. Так, на підставі наказу від 25.04.2016 №28-ос підполковник ОСОБА_1 на час перебування у відпустці з 09 по 23 травня 2016 року мав право виїзду до м. Рівне, м. Ужгород та м. Львів. З 20 травня 2016 року по 04 червня 2016 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Рівненської обласної лікарні. Однак, 30 травня 2016 року ОСОБА_1 в порушення пункту 3 Порядку виїзду співробітників-військовослужбовців Служби безпеки України у приватних справах за межі населеного пункту, на території якого дислоковано підрозділ, орган, заклад, установу Служби безпеки України, затвердженого наказом Центрального управління Служби безпеки України від 19.08.2014 №518, без отримання відповідного дозволу здійснив виїзд до м. Житомира в приватних справах (для участі в судовому засіданні Житомирського окружного апеляційного суду в якості позивача). Отже, своїми діями підполковник ОСОБА_1 порушив вимоги статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також вимоги пункту 3 Порядку (а.с. 116 том 1).

39. З даного приводу суд зазначає, що рапорт від 17.06.2016, який зазначений в оскаржуваному наказі №65-ос як підстава для його винесення, містить посилання на порушення позивачем статті 12 Статуту внутрішньої служби; рапорт начальника 5 управління (МЦСП) ЦСО «А» СБ України ОСОБА_9 . від 06.06.2016 містить посилання та порушення позивачем статті 12 Статуту внутрішньої служби; рапорт старшого консультанта (з правових питань) юридичного сектору ЦСО «А» СБ України капітана юстиції ОСОБА_3 від 07.06.2016 містить посилання на порушення позивачем статті 12 Статуту внутрішньої служби та пункту 3 Порядку виїзду співробітників-військовослужбовців Служби безпеки України у приватних справах за межі населеного пункту, на території якого дислоковано підрозділ, орган, заклад, установу Служби безпеки України, затвердженого наказом Центрального управління Служби безпеки України від 19.08.2014 №518; оскаржуваний наказ №65-ос не містить посилання ані на статтю 12 Статуту внутрішньої служби, ані на пункт 3 Порядку, натомість міститься лише посилання на пункт «б» статті 68 та пункт «а» статті 71 Дисциплінарного статуту.

40. За приписами статті 12 Статуту внутрішньої служби, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

41. Відповідно до пункту 3 Наказу Служби безпеки України «Про затвердження Порядку виїзду співробітників-військовослужбовців Служби безпеки України у приватних справах за межі населеного пункту, на території якого дислоковано підрозділ, орган, заклад, установу Служби безпеки України» №518 від 19.08.2014 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 вересня 2014 року за № 1098/25875) (далі іменується - Наказ №518), за рішенням керівника дозвіл на виїзд за межі області, не пов`язаний з виїздом за межі України або на тимчасово окуповану територію України, співробітникам-військовослужбовцям структурних підрозділів, які дислоковані за межами населеного пункту, на території якого дислоковано підрозділ, орган, заклад, установу СБУ, може надаватися начальниками цих структурних підрозділів з обов`язковим повідомленням керівника.

42. Аналізуючи встановлені по справі обставини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що такі порушення військовослужбовцями як «неповідомлення своєму безпосередньому начальникові про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків» та «виїзд за межі області без надання дозволу начальниками структурних підрозділів з обов`язковим повідомленням керівника» не є тотожними, хоча і могли стосуватися подій 30 травня 2016 року.

Оскільки, рапорт від 17.06.2016, який був підставою для прийняття оскаржуваного наказу №65-ос, та сам наказ №65-ос не містять будь-яких посилань на порушення позивачем пункту 3 Наказу №518, тому питання щодо можливого порушення позивачем військової дисципліни підлягає дослідженню виключно стосовно статті 12 Статуту внутрішньої служби.

43. Щодо обставини виїзду позивача 30.05.2016 з міста Рівне до міста Житомир, суд зазначає, що факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні саме 30.05.2016 не заперечується жодною із сторін. Перебування позивача на лікарняному відбувалося саме в період його перебування у відпустці.

44. Суди встановили, що отримавши повістку Житомирського апеляційного адміністративного суду про виклик ОСОБА_1 до суду в якості позивача у судове засідання, призначене на 30.05.2016, позивач звернувся з письмовою заявою до завідуючого невроголічним відділенням КЗ «Рівненська обласна клінічна лікарня» від 27.05.2016 з проханням надати дозвіл на виїзд до м. Житомир у зв`язку з викликом до суду (а.с. 28 том 1).

За результатами розгляду даного звернення, завідуючим невроголічним відділенням КЗ «Рівненська обласна клінічна лікарня» на заяві вчинено напис «не заперечую».

30 травня 2016 року ОСОБА_1 був присутнім на судовому засіданні Житомирського апеляційного адміністративного суду.

45. З даного приводу суди зазначили, що виїзд позивача за межі м. Рівне до м. Житомира для участі у судовому засіданні Житомирського апеляційного адміністративного суду 30.05.2016 не може являтися порушенням статті 12 Статуту внутрішньої служби, з огляду на наступне.

46. Стаття 12 Статуту внутрішньої служби визначає обов`язок військовослужбовця повідомляти свого безпосереднього начальника про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків.

47. Суди встановили, що про виїзд 30.05.2016 повідомив свого безпосереднього начальника ОСОБА_2 в телефонному режимі.

30.05.2016 позивач на службі не перебував, оскільки під час використання частини відпустки перебував на лікарняному, що сторонами не заперечується.

Дана обставина підтверджується і тим, що в рапорті від 06.06.2016 ОСОБА_7 зазначив, що 30.05.2016 підполковник ОСОБА_1 на службі не перебував.

Також судами встановлено, що саме 30.05.2016 ОСОБА_1 місця постійної дислокації підрозділу (м. Кременчук Полтавської області) не залишав, оскільки перебував у відпустці у м. Рівне (за погодженням), яка була продовжена наказом начальника управління після надання підтверджувальних документів щодо перебування на стаціонарному лікуванні.

Дане твердження також наявне в рапорті ОСОБА_8 від 06.06.2016 (пункт 4).

Оскаржуваний наказ №65-ос містить посилання на порушення позивачем військової дисципліни, у зв`язку з порушенням порядку виїзду за межі населеного пункту, де військовослужбовець проходить військову службу.

48. Як встановлено з матеріалів справи позивач проходив військову службу з дислокацією управління в м. Кременчук Полтавської області, а відтак не міг залишити місце служби 30.05.2016, оскільки перебував у відпустці та на лікуванні.

49. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що накладенню на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани мав би передувати рапорт його безпосереднього начальника ОСОБА_2 .

50. У касаційній скарзі касатор зазначає, що суди попередніх інстанцій в порушення норм процесуального права не прийняли до уваги рапорт ОСОБА_2, як безпосереднього начальника ОСОБА_1 .

51. Разом з тим, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що у відповідності до норм статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

52. При цьому, рапорт ОСОБА_2 . , як безпосереднього начальника ОСОБА_1 , суди не прийняли як належний доказ, оскільки такий рапорт датується 12 грудня 2016 року. Тобто, на думку судів, такий рапорт був складний ОСОБА_2 не відразу після того, як йому стали відомі обставини щодо подій 30 квітня 2016 року, а задовго після винесення оскаржуваного наказу №65-ос.

53. Статтею 20 Закону України №2229-XII встановлено, що умови і порядок виконання своїх обов`язків співробітниками - військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством. Військовослужбовці Служби безпеки України приймають Військову присягу на вірність народу України. Сутність службової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначені Дисциплінарним статутом.

54. Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

55. У разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення (стаття 45 Дисциплінарного статуту).

56. За правилами статті 68 Дисциплінарного статуту, на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.

57. Відповідно до статті 83 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

58. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини (стаття 84 Дисциплінарного статуту).

59. З аналізу наведених норм вбачається, що призначення службового розслідування є правом командира, а не його обов`язком.

60. Судами встановлено, що службове розслідування за фактом порушення позивачем службової дисципліни не проводилось.

61. Отже, як правильно зазначили суди, притягнення особи до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення без проведення службового розслідування можливо лише за наявності беззаперечних фактів, що підтверджують вчинення особою дисциплінарного правопорушення.

62. Оскільки в ході судового розгляду судами першої та апеляційної інстанцій не було встановлено беззаперечних фактів, що підтверджують вчинення особою дисциплінарного правопорушення, суди дійшли обґрунтованих висновків, що накладення дисциплінарного стягнення на позивача у вигляді догани було здійснено за відсутності належних підстав та передумов для його застосування.

63. Зважаючи на викладене, суди правомірно скасували наказ №65-ос про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

64. Щодо наказу начальника Центру спеціалізованих операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів Служби Безпеки України ОСОБА_8 від 11 липня 2016 року №53-ос «По особовому складу» щодо скасування ОСОБА_1 виплат надбавок, судами встановлено, що позивачу скасовано виплату надбавок згідно з пунктами 2.3.2, 2.3.5, 2.3.24 Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України, затвердженої наказом Служби безпеки України від 23.01.2008 №35/ДСК.

65. Судом витребувано та досліджено оригінал Наказу від 23.01.2008 №35/ДСК (примірник №000117; для службового користування) (далі іменується - Наказ №35/ДСК).

66. Так, пунктом 2.3.2 Наказу №35/ДСК «Надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби» встановлено, зокрема:

2.3.2.1. Надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби військовослужбовцям СБ України установлюється в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років залежно від виконуваних ними завдань, а саме: за безпосереднє здійснення заходів, пов`язаних з виконанням завдань державної безпеки; за виконання спеціальних завдань, пов`язаних з антитерористичною діяльністю; за службу на посадах слідчих; за безпосереднє розроблення, проведення експертизи проектів нормативно-правових актів, що передбачено положеннями про відповідні структурні підрозділи. Зазначена надбавка для одного військовослужбовця встановлюється за однією з указаних підстав, а її граничний розмір не повинен перевищувати 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.

Військовослужбовцям СБ України, які не виконують вищезазначені заходи (спеціальні завдання) та не займають відповідні посади, надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби встановлюється у розмірі 50 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.

67. 2.3.2.2. Персональний розмір надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби встановлюється, підвищується, знижується або скасовується наказами Голови СБ України, його заступників, начальників органів, підрозділів, закладів та установ СБ України, за мотивованими рапортами керівників структурних підрозділів, погоджених з відповідним фінансовим підрозділом.

68. 2.3.2.5. У разі несвоєчасного або неналежного виконання завдань розмір надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби зменшується або вона скасовується.

69. Пунктом 2.3.5 Наказу №35/ДСК «Надбавка військовослужбовцям, які провадять оперативно-розшукову чи контррозвідувальну діяльність та інформаційне-аналітичне забезпечення органів державної влади і оперативно-службову діяльність» встановлено, зокрема:

70. 2.3.5.1. Військовослужбовцям, які провадять оперативно-розшукову, контр розвідувальну, оперативно-службову діяльність та інформаційне-аналітичне забезпечення органів державної влади, виплачується надбавка у розмірі 50 відсотків посадового окладу.

71. 2.3.5.2. Персональний розмір указаної надбавки встановлюється, підвищується, знижується або скасовується наказами Голови СБ України, його заступників, начальників органів, підрозділів, закладів та установ СБ України за мотивованими рапортами керівників структурних підрозділів, погоджених з відповідним фінансовим підрозділом.

72. Пунктом 2.3.24. Наказу №35/ДСК «Преміювання» встановлено, зокрема:

2.3.24.1. Начальники органів, підрозділів, закладів та установ СБ України мають право щомісяця в межах фонду преміювання преміювати військовослужбовців за їх особистий вклад у загальний результат роботи.

2.3.24.5. Виплата премій військовослужбовцям, зменшення її розміру або позбавлення у повному обсязі здійснюється за наказами Голови СБ України, його заступників, начальників органів, підрозділів, закладів та установ СБ України.

73. У мотивованих рапортах про зменшення розмірів премії чи її позбавлення зазначаються конкретні причини, які стали підставою для цього.

74. 2.3.24.9. Розмір премії знижується або вона взагалі скасовується за: неналежне виконання службових обов`язків; порушення вимог військових статутів і внутрішнього розпорядку; порушення військової дисципліни.

75. Суди попередніх інстанцій правильно вказали, що усі вказані вище пункти Наказу №35/ДСК містять вимогу щодо наявності вмотивованих рапортів із зазначення конкретних причин позбавлення надбавок та премії.

76. Разом з тим, зі змісту оскаржуваного наказу №53-ос вбачається, що підставою для його винесення слугував рапорт тимчасово виконуючого обов`язки заступника начальника відділу від 07.07.2016.

77. В матеріалах справи міститься рапорт підполковника ОСОБА_15, адресований начальнику 5 управління (МЦСП) ЦСО «А» СБ України полковнику ОСОБА_9 від 07.07.2016, де вказано: у зв`язку з систематичним порушенням військової дисципліни і накладенням начальником Центру спеціальних операцій «А» СБ України дисциплінарного стягнення - догани за неналежне виконання службових обов`язків та порушення військової дисципліни, що виявилося у порушенні порядку виїзду за межі населеного пункту, де військовослужбовець проходить військову службу, та невиконанні вимог статутів Збройних Сил України про доповідь безпосередньому начальнику про такий виїзд, прошу з 07 липня 2016 року скасувати додаткові види грошового забезпечення, передбачені Інструкцією про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України, затвердженого наказом Служби безпеки України від 23 січня 2008 року №35/ДСК, командиру групи 2 сектору 3 відділу підполковнику ОСОБА_1 : надбавку за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби (п. 2.3.2. Інструкції); надбавку військовослужбовцям, які проводять оперативно-розшукову чи контррозвідувальну діяльність та інформаційно-аналітичне забезпечення органів державної влади і оперативно-службову діяльність (п. 2.3.5. Інструкції); а також скасувати премію в повному обсязі (п. 2.3.24. Інструкції) (а.с. 58 том 1).

78. Таким чином наказ №53-ос фактично винесено на підставі того, що позивачу оголошено догану відповідно до наказу №65-ос.

79. Крім того, суди також встановили, що рапорт від 07.07.2016, який став підставою для винесення оскаржуваного наказу №53-ос, не містить жодного погодження з відповідним фінансовим підрозділом, як того вимагає Наказ №35/ДСК.

80. Зважаючи на те, що притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача у вигляді догани відбулося із порушенням процедури, суди дійшли правильного висновку, про відсутність підстав для скасування відповідних надбавок та премії позивачу. Таким чином, наказ №35-ос підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

81. Щодо наказу начальника Центру спеціалізованих операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів Служби Безпеки України від 12 серпня 2016 року №84-ос «Про особовому складу» щодо зниження ОСОБА_1 розміру надбавки до 1% посадового окладу, суди встановили наступне.

82. В матеріалах справи міститься наказ №84-ос від 12.08.2016, де зазначено: відповідно до Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, знизити розмір надбавки згідно з пунктом 2.3.7 підполковнику ОСОБА_1 до 1% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням (а.с. 108 том 1).

83. Зі змісту наказу №84-ос вбачається, що підставою для його винесення слугував рапорт начальника управління від 13.07.2016.

84. В матеріалах справи міститься рапорт ОСОБА_8 , адресований начальнику ЦСО «А» СБ України генерал-майору ОСОБА_10 від 13.07.2016, в якому зазначено: 18 червня 2016 року наказом №65-ос накладено чергове третє дисциплінарне стягнення - догану за неналежне виконання службових обов`язків та порушення військової дисципліни, що виявилося у порушенні порядку виїзду за межі населеного пункту, де військовослужбовець проходить військову службу, та невиконанні вимог статутів Збройних Сил України про доповідь безпосередньому начальнику про такий виїзд; у зв`язку з тривалим невиконанням функціональних обов`язків а також систематичним порушенням військової дисципліни, просимо розглянути питання щодо зниження підполковнику ОСОБА_1 надбавки, передбаченої пунктом 2.3.7 Наказу №35/ДСК від 23.01.2008 (а.с. 178 том 1).

85. Пунктом 2.3.7. Наказу №35/ДСК «Надбавка військовослужбовцям підрозділів «А» СБ України» передбачено, зокрема:

2.3.7.2. Персональний розмір надбавки військовослужбовцям підрозділів «А» встановлюється, підвищується, знижується або скасовується за рапортами керівників підрозділів «А».

86. Суд зазначає, що рапорт від 13.07.2016, який був підставою для винесення наказу №84-ос, містить лише посилання на факт притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани відповідно до наказу №65-ос. При цьому, у даному рапорті не вказано конкретних підстав, що свідчать про систематичне порушення позивачем військової дисципліни, що, в свою чергу не може свідчити про вмотивованість та обґрунтованість такого рапорту, без посилання на конкретні накази.

87. Оскільки в ході судового розгляду визнано протиправним та скасовано наказ №65-ос про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності позивача у вигляді догани, а доказів систематичного порушення позивачем військової дисципліни касатором не наведено, колегія суддів погоджується зщ висновками судів про наявність підстав для наказу №84-ос «Про особовому складу» щодо зниження ОСОБА_1 розміру надбавки до 1% посадового окладу.

88. Щодо наказу начальника Центру спеціалізованих операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів Служби Безпеки України від 08 липня 2016 року №69-ос «По особовому складу» щодо позбавлення ОСОБА_1 класної кваліфікації, суди встановили, що з оскаржуваним наказом №69-ос позивач ознайомився 25.07.2016 та в цей же день звернувся до начальника ЦСО «А» СБ України ОСОБА_10 із заявою про надання копії акту кваліфікаційної комісії №1 (а.с. 31 том 1).

89. Зі змісту наказу №69-ос вбачається, що підставою для його винесення слугував акт кваліфікаційної комісії Центру від 08.06.2016 №1.

90. Розпорядженням від 20.02.2016 №47/ДСК призначено кваліфікаційну комісію з присвоєння класної кваліфікації на 2016 рік (а.с. 19 том 2).

91. У витягу з акту №1 від 08.06.2016 зазначено: кваліфікаційна комісія ЦСО «А» СБ України з присвоєння класної кваліфікації у складі: голови - ОСОБА_11 , членів: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , відповідно до Інструкції про порядок присвоєння, підтвердження, пониження, позбавлення класної кваліфікації військовослужбовців Центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів СБ України і його відокремлених підрозділів, затвердженої наказом Центрального управління СБ України від 30.12.2011 №486/ДСК, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 20.01.2012 за №82/20395, протягом I півріччя 2016 року, провела комісійний іспит, зокрема, підполковника ОСОБА_1 (а.с. 64 том 1).

92. В акті №1 вказано раніше присвоєну класну кваліфікацію позивача - 2 клас, наказ НЦ від 17.04.2015 №24-ос; оцінка: теоретичний етап - зараховано, практичний етап - 4,25; висновок комісії - відповідно до пункту 2.12 позбавити 2 класу.

93. Судами витребувано та досліджено Наказ Центрального управління Служби безпеки України від 30.12.2011 №486/ДСК «Про затвердження Інструкції про порядок присвоєння, підтвердження, пониження, позбавлення класної кваліфікації військовослужбовців Центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів СБ України і його відокремлених підрозділів», яким затверджено дану Інструкцію (далі іменується - Інструкція).

94. Відповідно до пункту 1.2 Інструкції, класна кваліфікація є основним критерієм оцінки професійної діяльності військовослужбовців ЦСО «А» та підрозділів «А».

95. За правилами пункту 1.4 Інструкції, класна кваліфікація присвоюється, підтверджується, понижується за результатами комісійного диференційованого іспиту. Військовослужбовець позбавляється класної кваліфікації за результатами іспиту.

96. Присвоєння, підтвердження, пониження, позбавлення класної кваліфікації здійснюється за наказами (пункт 1.5 Інструкції).

97. Відповідно до пункту 1.6. Інструкції, військовослужбовці зобов`язані підтверджувати класну кваліфікацію один раз на два роки.

98. В матеріалах справи міститься витяг з акту №3 від 23.12.2015, відповідно до якого підполковнику ОСОБА_1 за результатами іспиту присвоєно 2 клас (а.с. 148 том 1).

99. Наказом начальника Центру спеціалізованих операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів Служби Безпеки України від 29.12.2015 №91-ос «По особовому складу», підполковнику ОСОБА_1 присвоєно класну кваліфікацію «спеціаліст підрозділу боротьби з тероризмом та захисту учасників кримінального судочинства і працівників правоохоронних органів 2 класу» (а.с. 159 том 1).

100. Таким чином, як правильно зазначили суди, позивач пройшов підтвердження класної кваліфікації у грудні 2015 року. Натомість, вже в червні 2016 року комісією проведено іспит відносно позивача, за результатами якого останній позбавлений класної кваліфікації.

101. Зазначене вище свідчить про порушення відповідачем вимог пункту 1.6 Інструкції щодо обов`язку підтверджувати класну кваліфікацію один раз на два роки. При цьому, як зазначено судами та не спростовано касатором, під час розгляду справи відповідачем жодним чином не доведено обґрунтованість підстав для проведення іспиту відносно позивача у 2016 році.

102. За наведених обставин, оскаржуваний наказ №69-ос підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

103. З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.

104. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та спрямовані, здебільшого, на переоцінку доказів та встановлених по справі обставин, що, в силу вимог статті 341 КАС України, не може бути предметом дослідження суду касаційної інстанції.

105. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

106. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

107. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

108. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Служби безпеки України - залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2018 року по справі №817/1221/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

О. В. Калашнікова

М. В. Білак

О.А. Губська

Судді Верховного Суду