Історія справи

Постанова КАС ВП від 04.02.2026 року у справі №240/16103/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 240/16103/24

адміністративне провадження № К/990/41425/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу № 240/16103/24

за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дубок Сергій Миколайович,

на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року (головуючий суддя Майстренко Н.М.),

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року (колегія суддів у складі головуючого судді Курка О. П., суддів: Ватаманюка Р.В., Боровицького О. А.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст обставин справи і рішень судів попередніх інстанцій

1. У серпні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач), в якому просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, чинній з 29.01.2020 (далі - Постанова № 704), при обчисленні йому в період з 24.02.2022 по 11.03.2024 включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме: невизначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;

1.2. зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 провести перерахунок та доплатити йому за період з 24.02.2022 по 11.03.2024 включно належні, з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 Постанови № 704, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022, Законом України від 03.11.2022 № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023, Законом України від 09.11.2023 № 3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 01.01.2024, на відповідні тарифні коефіцієнти.

2. Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду.

2.1. Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_1 у позові просить визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язати його нарахувати і виплатити позивачу спірні виплати за період з 24.02.2022 по 11.03.2024, тоді як позов подано 22.08.2024 (згідно відмітки на поштовому конверті), тобто з пропуском строку, передбаченого статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

3. На виконання вимог ухвали про залишення позову без руху позивач подавав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій вказував, що лише з дня отримання листа відповідача від 19.08.2024 йому стало достеменно відомо про те, що відповідач неправильно нарахував грошове забезпечення. Зауважував, що у наказі про звільнення позивача з військової служби відсутня будь-яка інформація про складові грошового забезпечення, що виплачувалось позивачу, а також про порядок обрахунку такого грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму поточного року, а тому у день звільнення позивач не знав і не міг знати про порядок обрахунку його грошового забезпечення та усі складові такого грошового забезпечення.

4. Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 16.09.2024 відкрив провадження в адміністративній справі, постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та зазначено, що питання строків звернення до суду буде вирішено під час розгляду справи по суті.

5. Ухвалою від 05.09.2025 Житомирський окружний адміністративний суд позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині позовних вимог, заявлених за період з 19.07.2022 по 11.03.2024, залишити без розгляду.

5.1. Залишаючи позов в означеній частині без розгляду, суд першої інстанції вказав, що до спірних правовідносин має застосовуватись частина перша статті 233 КЗпП України, якою передбачено, що строк звернення до суду має обраховуватися з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позаяк спір стосується грошового забезпечення, яке позивач отримував щомісяця то про його розмір він знав після отримання такого грошового забезпечення та мав можливість з`ясувати інформацію про розрахункову величину, яка була використана відповідачем для визначення розміру сум, належних до виплати, і звернутися до відповідача з відповідною заявою. Проте таких дій позивач не вчинив.

5.2. Суд першої інстанції відхилив посилання ОСОБА_1 на те, що про порушення своїх прав він дізнався тільки після надходження відповіді від 19.08.2024 на поданий адвокатський запит, оскільки звернення позивача до адвоката та отримання відповіді на поданий адвокатом запит не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку.

5.3. За наведених обставин Житомирський окружний адміністративний суд виснував, що строк звернення до суду з вимогами щодо періоду з 19.07.2022 по 11.03.2024 позивач пропустив.

6. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 02.10.2025 залишив без змін ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 05.09.2025, погодившись із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви в частині вимог, заявлених за період з 19.07.2022 по 11.03.2024, без розгляду.

6.1. У свою чергу суд апеляційної інстанції зауважив, що позивач у заяві не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним усіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту, не навів вагомих і переконливих аргументів, які б свідчили про наявність обставин об`єктивного і непереборного характеру, що створили суттєві перешкоди у реалізації належного права на звернення до адміністративного суду упродовж строку, встановленого для цього законодавством, або унеможливили своєчасну реалізацію позивачем такого права.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

7. ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дубок С.М., звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2025, у якій просить скасувати вказані судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

7.1. Скаржник наводить доводи про те, що про порушення своїх прав щодо виплати грошового забезпечення у спірний період дізнався із відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.08.2024 № 9/2066 на запит адвоката, яку отримав у вересні 2024 та у тримісячний строк звернувся до суду із цим позовом. Зауважує, що отримуючи грошове забезпечення не мав причин та підстав сумніватися у добросовісності дій відповідача щодо визначення розміру такого грошового забезпечення.

7.2. Водночас ОСОБА_1 вказав про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду викладених у постановах від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 та від 28.03.2025 у справі № 400/6758/24 про те, що початок перебігу строку звернення до суду, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України, слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, тобто письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні. Таким документом позивач вважає лист відповідача від 19.08.2024 № 9/2066.

акТ8. Ухвалою Верховного Суду від 03.11.2025 відкрито касаційне провадження № К/990/41425/25.

9. Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», електронний документ (касаційна скарга від 10.10.2025) доставлена в Електронний кабінет ІНФОРМАЦІЯ_1 10.10.2025 о 14.30, а ухвала про відкриття касаційного провадження від 03.11.2025 доставлена 04.11.2025 о 19:37, що підтверджується довідками про доставку електронних листів.

10. Правом подати відзив на касаційну скаргу відповідач не скористався, що, відповідно до статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.

11. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 03.02.2026 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

12. Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

13. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

14. Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

15. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

16. Згідно з частиною третьою статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

17. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

18. Відповідно до абзацу першого статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

19. За правилами частин першої та другої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

19.1. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

20. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

21. У межах цього касаційного провадження Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у частині залишення позову без розгляду щодо позовних вимог за період з 19.07.2022 по 11.03.2024.

22. Суди першої та апеляційної інстанцій обчислення строку звернення позивача до суду у цій справі в означеній частині позовних вимог пов`язували із моментом, коли позивач повинен був дізнатися про порушення свого права та вважали, що спірні виплати грошового забезпечення не є розрахунком при звільненні, а є щомісячними виплатами грошового забезпечення, про розмір яких позивач повинен був дізнатися на час їх отримання у відповідному місяці.

23. На противагу таким висновкам позивач стверджує, що звернувся до суду в тримісячний строк з моменту отримання листа відповідача від 19.08.2024 № 9/2066, з якого дізнався про виплачені йому суми грошового забезпечення у спірний період.

24. Тому для правильного вирішення цього спору необхідно з`ясувати, з якою подією слід пов`язувати початок перебігу строку звернення до суду з вимогами щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 11.03.2024.

25. Суд звертає увагу, що позивачем заявлено вимоги здійснити нарахування та виплату сум, право на які він набув під час проходження військової служби. При цьому важливим є те, що позов про стягнення належного грошового забезпечення подано вже після звільнення позивача з військової служби.

26. У Рішенні від 05.10.2013 № 8-рп/2013 Конституційний Суд України, аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення‚ виходив з того, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

27. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника‚ існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя, у тому числі й у разі простою - зупинення роботи, що було викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (форс-мажор) тощо.

28. Конституційний Суд України зазначив, що праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому указані виплати‚ гарантовані державою‚ і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

29. З урахуванням викладеного Конституційний Суд України констатував, що під заробітною платою, що належить працівникові, або‚ за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу (у редакції, чинній до 19.07.2022)‚ належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

30. Чинна редакція частини другої статті 233 КЗпП України містить поняття «суми, що належать працівникові при звільненні».

31. З огляду на викладене, спірні правовідносини регулюються частиною другою статті 233 КЗпП України, якою визначено тримісячний строк (з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні) звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.

32. На переконання Суду, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України, слід пов`язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому (у період з 19.07.2022 по 11.03.2024) сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.

33. Такий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, постановленій у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, у якій Судова палата сформувала єдиний підхід до застосування частини другої статті 233 КЗпП України, якого дотримується Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці, зокрема, у постановах від 28.03.2025 у справі № 400/6758/24, від 25.09.2025 у справі № 440/9690/24, від 11.12.2025 у справі № 420/3504/25, від 23.12.2025 у справі № 240/4729/24, про що слушно зауважив позивач у касаційній скарзі.

34. З огляду на обставини цієї справи, Суд зазначає, що для правильного вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 19.07.2022 по 11.03.2024 слід з`ясувати наявність/відсутність у відповідача документального підтвердження ознайомлення позивача до 19.08.2024 (надання відповідачем відповіді на адвокатський запит) з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.

35. За результатом установлення указаних обставин стане можливим визначити день, коли позивач дізнався про порушення його прав, свобод чи інтересів, а отже установити початок відліку тримісячного строку звернення до суду з цим позовом (у частині вимог за період з 19.07.2022 по 11.03.2024) та, за необхідності, з`ясувати наявність поважних причин пропуску такого строку.

36. Беручи до уваги викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для залишення без розгляду позовних вимог, заявлених за період з 19.07.2022 по 11.03.2024 є передчасними.

37. Таким чином, переглянувши в передбачених статтею 341 КАС України межах рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Суд встановив неправильне застосування норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення та не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в цій справі про залишення позову без розгляду в означеній частині.

38. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу для продовження розгляду.

39. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України, підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

40. Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

41. З огляду на положення статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

42. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дубок Сергій Миколайович, задовольнити.

2. Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року скасувати, а справу № 240/16103/24 направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов