Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 лютого 2020 року

Київ

справа №803/100/16

касаційне провадження №К/9901/25959/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,

розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДІНВЕСТГРУП» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.02.2016 (суддя Мачульський В.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2016 (головуючий суддя - Ліщинський А.М., судді: Довга О.І., Запотічний І.І.) у справі № 803/100/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДІНВЕСТГРУП» до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДІНВЕСТГРУП» у січні 2016 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.10.2015 № 0018351501 та № 0018341501.

Волинський окружний адміністративний суд постановою від 11.02.2016 позовні вимоги залишив без задоволення.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18.04.2016 постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.02.2016 залишив без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДІНВЕСТГРУП» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.02.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2016, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 57.1 статті 57 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частини третьої статті 2, частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах першої та апеляційної інстанцій).

Зокрема, зазначає, що судами не проаналізовано дотримання позивачем порядку відображення у податковій звітності з податку на додану вартість сум залишку від`ємного значення попередніх податкових періодів до 01.02.2015. Також позивач наголошував на тому, що уточнюючі розрахунки з податку на додану вартість за лютий 2015 року не стосувалися коригування сум, що підлягають сплаті до бюджету.

Переглядаючи оскаржені судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Луцькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області була проведена перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДІНВЕСТГРУП» з питань дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов`язання, результати якої оформлено актом від 17.09.2015 № 4000/15-01/33755300.

Вказаним актом зафіксовано порушення позивачем пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що полягало у незабезпеченні своєчасної сплати узгодженого грошового зобов`язання з податку на додану вартість протягом граничного терміну, а саме:

грошове зобов`язання в сумі 38937,15 грн. по строку сплати 16.04.2015 фактично погашено із затримкою в 42 дні - 28.05.2015;

грошове зобов`язання в сумі 4771 грн. по строку сплати 30.04.2015 фактично погашено із затримкою в 24 дні - 28.05.2015;

грошове зобов`язання в сумі 4771 грн. по строку сплати 16.04.2015 фактично погашено із затримкою в 14 дні - 30.04.2015.

На підставі акта перевірки від 17.09.2015 № 4000/15-01/33755300 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.10.2015:

№ 0018341501 про застосування до позивача на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7787,43 грн.

№ 0018351501 про застосування до позивача на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України штрафних (фінансових) санкцій в сумі 954,2 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що подання позивачем уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, яким задекларовано суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету з урахуванням залишку від`ємного значення попереднього звітного періоду, після спливу строку сплати самостійно узгодженого податкового зобов`язання, не може бути підставою для звільнення платника від відповідальності за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов`язань.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з абзацом 1 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Враховуючи викладене, на платника податків покладено обов`язок самостійно визначати грошове зобов`язання та здійснювати у встановлені строки його сплату. Не сплачене у встановлений законом строк грошове зобов`язання визначається сумою податкового боргу платника податків.

У відповідності до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Так, зі змісту положень статті 126 Податкового кодексу України, на підставі якої до позивача застосовані штрафні санкції спірними податковими повідомленнями-рішеннями, вбачається, що несплата узгодженої суми грошового зобов`язання у встановлені строки має наслідком застосування до платника штрафу в розмірі, що залежить від кількості днів затримки сплати. При цьому законодавець пов`язує виникнення у податкового органу права на нарахування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасне виконання обов`язку зі сплати узгодженої суми грошового зобов`язання платника з фактом погашення заборгованості з цього зобов`язання. Сума штрафних (фінансових) санкцій обраховується виходячи із суми погашеного податкового боргу.

Пунктом 33 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України передбачено право платника у передбачений спосіб використати непогашені залишки сум податку на додану вартість, що були заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року, задекларовані до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року в рахунок зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, від`ємне значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 цього Кодексу, та залишок від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларовані платниками податку за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року.

Згідно з Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 13), такі непогашені залишки від`ємного значення до 01.02.2015 обліковувались платниками податку у додатку 2 «Розрахунок суми залишку від`ємного значення попередніх податкових періодів до 01 лютого 2015 року (Д2)» до податкової декларації з податку на додану вартість (починаючи з лютого 2015 року) до повного їх погашення. Такі суми залишків від`ємного значення відображалися у графах 2-5 таблиці 1 додатка 2 до декларації (в залежності від напряму декларування від`ємного значення).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у податковій декларації № 9044522232 з податку на додану вартість за лютий 2015 року позивачем було задекларовано грошове зобов`язання в сумі 0 грн. Згідно з додатком 2 до декларації «Розрахунок суми залишку від`ємного значення попередніх податкових періодів до 01 лютого 2015 року (Д2)» відображено загальний показник залишку від`ємного значення в сумі 77557,00 грн.

Як вбачається із заперечень на позовну заяву та на апеляційну скаргу податкового органу, свою позицію щодо допущення позивачем порушень граничного строку сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість відповідач пов`язує з неодноразовим поданням позивачем уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість за лютий 2015 року, якими відображались коригування залишків від`ємного значення, які заявлені до бюджетного відшкодування і виникли (були задекларовані) в звітних (податкових) періодах до 01 лютого 2015 року. При цьому, податковий орган не вказував на те, що такими уточнюючими розрахунками Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдінвестгруп» коригувалась сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду.

Вимоги частин четвертої та п`ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Однак, у порушення вищезазначених приписів процесуального закону судами попередніх інстанцій достеменно не перевірено, з якими обставинами податковий орган пов`язує виникнення у позивача податкового боргу та чи підтверджуються вони належними та допустимими доказами.

У цьому контексті суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що «технічний» податковий борг, автоматично розрахований в інтегрованій картці платника податків внаслідок некоректного заповнення платником додатка 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (а саме: зазначення показників податку, які перевищують суми податку на додану вартість, що обліковувались в інтегрованій картці платника податків) за своєю економічною та правовою сутністю не відповідає визначенню податкового боргу у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

За таких обставин висновок судів першої та апеляційної інстанції про правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі спірних податкових повідомлень-рішень є передчасним.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність заявлених позовних вимог з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДІНВЕСТГРУП» задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.02.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2016 у справі № 803/100/16 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна Л.І. Бившева В.В. Хохуляк