Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.12.2019 року у справі №712/3137/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 листопада 2019 року

Київ

справа №712/3137/17

адміністративне провадження №К/9901/23233/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І. В., судді Берназюка Я. О., судді Саприкіної І. В., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, третя особа Управління внутрішніх справ України в Черкаській області, про визнання протиправною відмови у виплаті одноразової грошової соціальної допомоги та зобов'язання до вчинення дій за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Черкаській області на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси у складі судді Марцішевської О. М. від 25 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів:

Лічевецького І. О., Мельничука В. П., Мацедонської В. Е. від 27 липня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, третя особа Управління внутрішніх справ України в Полтавській області, у якому просив: визнати протиправними дії та рішення Головного управління Національної поліції в Черкаській області щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, зобов'язати призначити та виплатити таку допомогу.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що за працівниками поліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 № 565-XII (далі також - Закон № 565). Той факт, що позивач після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ (далі також - ОВС) був прийнятий на службу в органи поліції, не позбавляє його права на отримання відповідної допомоги.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходили з того, що оскільки ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Національної поліції в Черкаській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому 19 вересня 2016 року ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням позивачем служби в ОВС, тому він має право на отримання вищезазначеної одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - ~law14~), виплата якої здійснюється відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року, яким затверджено Порядок № 4 (далі - Порядок № 4), тобто за останнім місцем роботи в органах національної поліції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 травня 2017 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, Головне управління Національної поліції в Черкаській області звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні адміністративного позову.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано до суду 21 серпня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 712/3137/17.

Справу передано до Верховного Суду 15 лютого 2018 року.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 червня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Желєзного І. В., суддів Берназюка Я. О. та Саприкіну І. В.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 17 серпня 1998 року по 06 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ.

07 листопада 2015 року позивача було зараховано на службу в Головне управління Національної поліції в Черкаській області.

Згідно із наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 31 серпня 2016 року за № 141 о/с позивача було звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 2 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу).

Календарна вислуга років на день звільнення складає 18 років 00 місяців 14 днів.

Свідоцтвом про хворобу від 25 серпня 2016 року № 289, виданим Військо-лікарською комісією Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області", підтверджено наявність у позивача захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 19 вересня 2016 року серії 12ААА № 199943 за результатами первинного огляду ОСОБА_1 безтерміново встановлено ІІ групу інвалідності. Причиною інвалідності зазначено травму, пов'язану з виконанням службових обов'язків.

У жовтні 2016 року позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Черкаській області із заявою, в якій просив здійснити йому виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Листом відповідача від 19 жовтня 2016 року № 29/П-144 у виплаті допомоги було відмовлено з посиланням на те, що чинним законодавством не передбачено призначення та виплату одноразової грошової допомоги внаслідок травми, отриманої не при виконанні службових обов'язків, пов'язаних із здійснення повноважень та основних завдань поліції. Вважаючи, що його права та законні інтереси порушені, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанції не прийняли до уваги, що законодавством не передбачено підстав для виплати одноразової грошової допомоги поліцейським, які отримали захворювання в органах внутрішніх справ, та звільнені зі служби в поліції, та не врегульовано питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги саме цій категорії осіб.

Від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області, в яких зазначено, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, а тому позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

07 листопада 2015 року набрав чинності ~law16~.

До набрання чинності ~law17~ порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами ~law18~ та Порядком № 850.

Відповідно до ~law19~ у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання вимог ~law20~ затверджено Порядок № 850.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії (пункт 2 Порядку № 850).

Згідно із пунктом 5 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень ~law21~ (набрав чинності 07 листопада 2015 року) визнано таким, що втратив чинність ~law22~.

Разом з тим, за змістом пункту 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень ~law23~ право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених ~law24~ зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності ~law25~.

Згідно із ~law26~ порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється МВС.

З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського відповідно до ~law27~ наказом МВС від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок № 4, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Наказом МВС від 12 вересня 2016 року № 916, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 1277/29409 22 вересня 2016 року, пункт 5 Розділу 1 Порядку № 4 доповнено підпунктом 4, яким передбачено призначення поліцейському одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, чи втрати працездатності, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми, каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Згідно із пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (пункт 3 Розділу ІІІ Порядку № 4).

За змістом підпункту "б" ~law28~ поліцейським, яким внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції встановлено II групу інвалідності розмір одноразової грошової допомоги складає 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 554/155/17, від 05 червня 2018 року у справі № 691/480/17, від 07 вересня 2018 року у справі № 712/2470/17, від 14 лютого 2019 року у справі № 822/764/18, від 07 листопада 2019 року у справі № 356/239/17.

З огляду на наведені обставини та законодавчі приписи, колегія суддів погоджується з висновками судів у частині наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з установлення йому інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в ОВС, виплата якої здійснюється відповідно до Порядку № 4, тобто за останнім місцем роботи в органах національної поліції.

Доводи касаційної скарги не містять об'єктивно мотивованих міркувань, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанції, та є аналогічними як запереченням на адміністративний позов, так і поданій апеляційній скарзі. Проте таким доводам, з огляду на вищенаведені висновки, судами попередніх інстанцій надано належну оцінку з дотриманням норм матеріального права.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини "Щокін проти України" ( № 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про "закон", стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s. r. о. " проти Чеської Республіки" (SPACEK, s. r. o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі "Кантоні проти Франції" (Cantoni v. France" № 17862/91), у справі "Вєренцов проти України" № 20372/11).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" ( № 4909/04): згідно з його усталеною

практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до частини 6 статті 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області залишити без задоволення.

Постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. В. Желєзний

Судді: Я. О. Берназюк

І. В. Саприкіна