Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.10.2018 року у справі №743/220/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 жовтня 2018 року

Київ

справа №743/220/17

адміністративне провадження №К/9901/23602/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1

на постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2017 року та ухвалу Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2017 року (головуючий суддя - Жовток Є.А.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року (головуючий суддя - Степанюк А.Г., судді - Кузьменко В.В., Шурко О.І.)

у справі № 743/220/17

за позовом Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області

до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1

про примусове видворення, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

Короткий зміст позовних вимог.

1. 22 лютого 2017 року Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (далі - позивач) звернулося до Ріпкинського районного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 (далі - відповідач, скаржник) про примусове видворення за межі України.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій.

2. Постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2017 року та ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року, адміністративний позов Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 про примусове видворення та заявлене позивачем клопотання про затримання відповідача з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком до 21.08.2017 року задоволено.

3.1. Примусово видворено громадянина громадянина Народної Республіки Бангладеш - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі території України.

3.2. Затримано громадянина Народної Республіки Бангладеш - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

3.3. Поміщено громадянина Народної Республіки Бангладеш - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, до 21.08.2017 року.

3. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач ухилятиметься від самостійного та добровільного залишення території України та існують ризики, що Відповідач може ухилятися від примусового видворення за межі України, у той час як підстави для передачі його на поруки або внесення застави відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).

4. 27 червня 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 на постанову і ухвалу Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року.

5. В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2017 року, ухвалу Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

6. В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_1 вказує на те, що судами попередніх інстанцій винесено рішення про його примусове видворення за відсутності доказів прийняття компетентним органом законного рішення про примусове повернення відповідача. Також позивачем не було доведено фактів ухилення скаржника від виконання рішення про примусове повернення, перешкоджання проведення процедури видворення, існування ризику його втечі. Крім того, відповідач вказує, що йому не було надано безоплатну вторинну правову допомогу, забезпечено перекладачем, який не володіє мовою, якою спілкується скаржник, а також на відсутність законних підстав для затримання з поміщенням в пункт тимчасового тримання.

7. 21 липня 2017 року судом касаційної інстанції отримано заперечення позивача на касаційну скаргу, в якому зазначено, що суди першої та апеляційної інстанцій вирішили спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права на підставі всебічно з'ясованих обставин справи, а тому підстави для їх скасування чи зміни - відсутні.

8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 червня 2017 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

9. Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року касаційну скаргу громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

10. 16.02.2017 року працівниками Деснянського РВ ГУ ДМС України в м. Києві складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МКМ №084571, в якому зафіксовано, що 16.02.2017 року о 13:00 по вул. Милославська, 4, кв. 123 було виявлено громадянина Бангладеш ОСОБА_1, який порушив правила перебування іноземців в Україні, а саме проживав без документів на право проживання в Україні, за це передбачено відповідальність відповідно до ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

11. За результатами розгляду справи начальником Деснянського РВ ГУ ДМС України в м. Києві було винесено постанову серії ПН МКМ №084571, якою за порушення ч. 1 ст. 203 КУпАП, Відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності із застосуванням стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн. та яка не була оскаржена позивачем.

12. Згідно пояснень ОСОБА_1 від 21.02.2017 року, останній прибув в Україну з Москви 28.01.2017 року для того, щоб потрапити до Європи; документи, що посвідчують особу, відсутні; до органів ДМС з будь-яких питань не звертався; коштів та документів для виїзду з України не має.

13. 21.02.2017 року працівниками УДМС України в Чернігівській області складено протокол серії МКМ №084571 про адміністративне затримання Позивача.

14. Головним спеціалістом сектору організації запобігання нелегальної міграції, реадмісію та видворення відділу у справах іноземців та осіб без громадянства УДМС України в Чернігівській області 21.02.2017 року винесено рішення №3 про примусове повернення з України іноземця або особи без громадянства ОСОБА_1, яким приписано у строк до 22.02.2017 року покинути територію України, про що 21.02.2017 повідомлено Відповідача під підпис та повідомлено керівника Чернігівської місцевої прокуратури.

15. Заступником начальника відділу у справах іноземців та осіб без громадянства - завідувачем сектору організації запобігання нелегальної міграції, реадмісію та видворення УДМС України в Чернігівській області прийнято рішення від 21.02.2017 про поміщення Позивача в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, яке затверджене начальником УДМС України в Чернігівській області. Про прийняття зазначеного рішення повідомлено засобами електронного зв'язку директора Чернігівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної допомоги, МЗС України та посольство Народної Республіки Бангладеш, керівника Чернігівської місцевої прокуратури.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

16. Частина 1 статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI): &?н;…&?»; Іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення &?к;…&gп;.

17. Частина 4 статті 26 Закону № 3773-VI: Рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.

18. Частина 1 статті 30 Закону № 3773-VI: &lf;…&g"; Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення &?е;…&g/;.

19. Частина 3 статті 30 Закону № 3773-VI: Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора розміщує іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першої цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

20. Пункт 2.2. Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України 23.04.2012 № 353/271/150 (далі - Інструкції): &?т;…&?і; При примусовому видворенні територіальні органи, територіальні підрозділи ДМС невідкладно готують рішення про поміщення в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України з наступним повідомленням щодо рішення про поміщення в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом 24 годин прокурора і розміщують іноземців, які не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що вони ухилятимуться від виконання такого рішення, або стосовно яких прийнято адміністративним судом рішення про їх примусове видворення з України, або якщо вони прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію або не мають законних підстав для перебування на території України, у ПТПІ.

21. Пункт 1.10 Інструкції: Іноземець має право негайно повідомити про рішення щодо його примусового повернення чи примусового видворення фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, а також офіційного дипломатичного представника своєї країни чи іншу особу (на свій розсуд).

22. Частина 2 статті 183-7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України): У разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого подано адміністративний позов про примусове видворення, не має документа, що дає право на виїзд з України, ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення або якщо існує ризик його втечі, адміністративний суд, визначений частиною першою цієї статті, за клопотанням органу (підрозділу), який подав такий позов, може прийняти одне з таких рішень: 1) взяти особу на поруки підприємства, установи чи організації; 2) зобов'язати іноземця або особу без громадянства внести заставу; 3) затримати іноземця або особу без громадянства з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

23. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

24. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

25. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

26. Суд з аналізу норм статей 26 та 30 Закону № 3773-VI зауважує, що процедурі видворення іноземця або особи без громадянства передує прийняття компетентним органом рішення про його примусове повернення, яке може бути оскаржено до суду.

27. Як вбачається з матеріалів справи, рішення про примусове повернення відповідачем не оскаржено та, відповідно, не становить предмет спору у даній справі. Відтак, не заслуговують на увагу посилання скаржника щодо незаконності та необґрунтованості рішення позивача про примусове повернення відповідача.

28. Також не можуть бути прийнятними доводи відповідача про недоведеність позивачем факту ухилення скаржника від виконання рішення про примусове повернення, перешкоджання проведення процедури видворення, існування ризику його втечі. Оскільки вказане спростовується фактами невиконання відповідачем в установлений строк без поважних причин рішення УДМС в Чернігівській області про примусове повернення з України, відсутності оскарження зазначеного рішення, невчинення скаржником жодних дій з легалізації на території України, відсутності щодо ОСОБА_1 обмежень, передбачених ч. 1 ст. 31 Закону, що містяться у висновках судів попередніх інстанцій, з якими і погоджується Суд касаційної інстанції.

29. Суд зауважує, що посилання скаржника на ненадання йому безоплатної вторинної правової допомоги спростовується, наявним в матеріалах справи, повідомленням Управління Державної міграційної служби в Чернігівській області від 21.02.2017, направленого на адресу Чернігівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо затримання відповідача і поміщення його в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні. Відтак, відсутність реагування даного центру на повідомлення не може свідчити про те, що позивач не вживав заходи щодо можливості забезпечення відповідача належним правовим захистом у справі щодо його видворення за межі території України.

30. Стосовно доводів скаржника щодо забезпечення його перекладачем, який не володіє мовою, якою спілкується скаржник, Суд зазначає наступне.

31. Перекладачем, в розумінні статті 71 КАС України в редакції на час виникнення спірних правовідносин, є особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного або письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими. Приналежність Хабіба - Харуна - особи, що здійснював переклад відповідачу, до громадянства Пакистану не свідчить про відсутність володіння останнім мови скаржника та неналежного перекладу. Суд також погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що підтвердженням правильного перекладу слугує зафіксований в журналі судового засідання факт обізнаності та ознайомлення ОСОБА_1 зі змістом оскаржуваних ухвали та постанови.

32. Щодо посилань відповідача на відсутність законних підстав для його затримання з поміщенням в пункт тимчасового тримання, Суд зазначає, що, згідно п. 2.2 Інструкції, дане повноваження надане суб'єкту владних повноважень за наявності трьох підстав: - якщо іноземці не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, - якщо є обґрунтовані підстави вважати, що вони ухилятимуться від виконання такого рішення, - якщо стосовно іноземців прийнято адміністративним судом рішення про їх примусове видворення з України.

33. Крім того, право суду на винесення рішення про затримання іноземця або особи без громадянства з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні передбачене ч.2 статті 183-7 КАС України за наявності таких підстав: - іноземець або особа без громадянства, стосовно якого подано адміністративний позов про примусове видворення, не має документа, що дає право на виїзд з України - ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення; - якщо існує ризик його втечі.

34. Зважаючи на те, що судами попередніх інстанцій доведена обґрунтованість підстав в частині можливості ухилення відповідача від виконання рішення про його примусове видворення, то оскаржувана ухвала суду першої інстанції, підтримана рішенням суду апеляційної інстанції про затримання відповідача із поміщенням його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України є такою, що постановлена у відповідності до норм матеріального права на підставі всебічно повно і всебічно з'ясованих обставин у справі.

35. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначені в касаційній скарзі доводи громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 безпідставними та правомірно спростованими судами першої та апеляційної інстанцій, а висновки судів - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

36. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

37. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

38. Керуючись статтями 341, 343, п.1 ч.1.ст.349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В :

39. Касаційну скаргу громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 залишити без задоволення.

40. Постанову і ухвалу Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року - залишити без змін.

41. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

В.М. Шарапа