ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2025 року

м. Київ

справа № 640/12674/19

касаційне провадження № К/990/4240/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 липня 2021 року (головуючий суддя - Кузьменко В.А.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Мельничук В.П.; судді: Костюк Л.О., Оксененко О.М.)

у справі № 640/12674/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Максі Фуд»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Максі Фуд» (далі - ТОВ «Максі Фуд», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 березня 2019 року № 0015061409, № 00004211402, № 00004221402 та № 00004231402.

В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що висновки контролюючого органу про фіктивність господарських операцій позивача з визначеними в акті перевірки контрагентами є безпідставними та спростовуються належним чином оформленими первинними документами.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 19 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року, позов задовольнив.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, покликаючись на порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 липня 2021 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з контрагентами. Відповідач вказує, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах у справі від 23 березня 2023 року № 826/23657/15, від 23 березня 2023 року у справі № 640/24141/21, від 21 лютого 2023 року у справі № 640/21164/20.

Ухвалою від 07 березня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві.

Відзив на касаційну скаргу від позивача не надійшов, що, з огляду на частину четверту статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права під час встановлення фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судовий розгляд встановив, що відповідач провів документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Максі Фуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року, валютного - за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2018 року, за результатами якої склав акт від 25 лютого 2019 року № 133/26-15-14-02/37269559.

Відповідно до висновків названого акта контролюючий орган встановив порушення платником вимог:

підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 9 228 916,00 грн, а також завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 3 квартали 2018 року на 1 857 300,00 грн;

пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 241 063,00 грн.

пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган зазначив про порушення платником правил формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат при обчисленні податку на прибуток при господарських операціях з контрагентами: Товариством з обмеженою відповідальність «Торгус Україна»; Товариством з обмеженою відповідальність «НІКО ГРАНД»; Товариством з обмеженою відповідальність «Іміда Гранд»; Товариством з обмеженою відповідальність «Голдфиш»; Товариством з обмеженою відповідальність «Майкон Компані»; Товариством з обмеженою відповідальність «Контур-5»; Товариством з обмеженою відповідальність «Торгівельна компанія «Руно»; Товариством з обмеженою відповідальність «Боядера Компані»; Приватним підприємством «Кольчуга-С»; Товариством з обмеженою відповідальність «Асолт Трейд»; Товариством з обмеженою відповідальність «Діамант ОПТ ГРУПП»; Товариством з обмеженою відповідальність «Продмагторг»; Товариством з обмеженою відповідальність «Хелоніда»; Товариством з обмеженою відповідальність «Гудвіл Люкс Комплект»; Товариством з обмеженою відповідальність «ЗЕД Меридіан»; Товариством з обмеженою відповідальність «Трайфорд Гранд»; Товариством з обмеженою відповідальність «ВКФ «Азовоптторг»; Товариством з обмеженою відповідальність «Мелисандра»; Товариством з обмеженою відповідальність «Денвіус»; Товариством з обмеженою відповідальність «Метал-Союз»; Товариством з обмеженою відповідальність «Тан-Ком»; Товариством з обмеженою відповідальність «Зоря А»; Товариством з обмеженою відповідальність «Ліберіум Корн»; Товариством з обмеженою відповідальність «Торговий Дім «Аеро»; Товариством з обмеженою відповідальність «Лізаторбуд»; Товариством з обмеженою відповідальність «Нью Білдінг»; Товариством з обмеженою відповідальність «Промвайт»; Приватним підприємством «Хелпнід»; Приватним підприємством «Асгард-Охорона»; Товариством з обмеженою відповідальність «Трікон Компані»; Товариством з обмеженою відповідальність «Фулкрам», у зв`язку з відсутністю реальності вчинення господарських операцій із зазначеними контрагентами, зокрема, відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції, відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості для вчинення задекларованих господарських операцій (відсутній кваліфікований персонал, штат працюючих осіб, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду господарської діяльності, основні фонди); в більшій частині видаткових накладних позивач не зазначив прізвище та посаду представника покупця, що отримав товар, а також відсутні дані щодо довіреності, відповідно до якої отримано товар; за результатами аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що стосовно контрагентів позивача проводяться досудові розслідування у кримінальних провадженнях за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191 205 Кримінального кодексу України. При цьому відповідач вважає, що сума коштів, отриманих від вказаних підприємств, підпадає під визначення безповоротної фінансової допомоги. Позивач не придбавав товари, роботи/послуги (канцтовари, експедиторські послуги) у Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінке Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Лімна-Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Детаск», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сортекс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Мората», Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркана Голд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерідан Груп компані», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Долина Мрій», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювас Рітейл Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Южспецтехтранс», а отримав їх безоплатно у невстановлених осіб; відсутнє фактичне здійснення господарських операцій із вказаними контрагентами, а отримані документи оформлювались лише з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення господарських операцій.

На підставі висновків акта перевірки контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 28 березня 2019 року:

№ 0015061409, яким застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 717 955,25 грн;

№ 00004211402, яким збільшив суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, на 13 843 374,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням 9 228 916,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 4 614 458,00 грн;

№ 00004221402, яким зменшив суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 3 квартали 2018 року на 1 857 300,00 грн;

№ 00004231402, яким збільшив суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 1 861 595,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням 1 241 063,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 620 532,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття податковим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд зазначає таке.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК Україна передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

За приписами статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Аналіз вказаних норм свідчить, що показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Застосовуючи зазначені вище правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції дійшли висновку, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат, а саме: видаткових накладних; товарно-транспортних накладних; довіреностей на отримання товару; актів надання послуг; замовлень на поставку; податкових накладних.

В цій справі суди вважали, що наданих позивачем первинних документів достатньо для підтвердження реальності спірних господарських операцій.

Вимоги частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Реальність, зокрема, потребує з`ясування того факту, чи справді відповідні послуги (транспортування продукції) та товари були отримані від указаних в первинних документах контрагентів, а також чи в дійсності позивач здійснював поставки товарів на адреси покупців. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованими постачальниками/покупцями, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків.

На думку Суду, оцінка господарських операцій позивача та його контрагентів у даному випадку вимагає ретельної перевірки обставин їх виконання. Установлення наведених обставин є необхідним для перевірки того, чи відображають надані платником первинні документи реальні факти господарської діяльності за спірними правочинами та чи є обґрунтованими доводи податкового органу, покладені в основу висновків акта перевірки, про порушення платником податкового законодавства.

Фактично суди при оцінці реальності господарських операцій обмежились виключно переліком наданих позивачем документів, що не відповідає основним засадам (принципам) адміністративного судочинства щодо диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі.

Слід також звернути увагу і на те, що нереальність господарських операцій контролюючий орган також обґрунтовував наявністю кримінальних проваджень відносно контрагентів позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгус Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко Гранд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Іміда Гранд, Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдфиш», Товариства з обмеженою відповідальністю «Майкон Компані», Товариства з обмеженою відповідальністю «Контур-5», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна Компанія «Руно», Товариства з обмеженою відповідальністю «Боядера Компані», Приватного підприємства «Кольчуга-С», Товариства з обмеженою відповідальністю «Асолт Трейд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамант Опт Групп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Продмагторг», Товариства з обмеженою відповідальністю «Хелоніда», Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвіл Люкс Комплект», Товариства з обмеженою відповідальністю «Трайфорд Гранд», Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Азовоптторг», Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелисандра», Товариства з обмеженою відповідальністю «Денвіус», Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал-Союз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Тан-Ком», Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря А», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліберіум Корн», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім АЕРО», Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізаторбуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Білдінг», Товариства з обмеженою відповідальністю «Промвайт», Приватного підприємства «Хелпнід», Приватного підприємства «Асгард-Охорона», Товариства з обмеженою відповідальністю «Трікон Компані», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фулкрам». Вищезазначені контрагенти-покупці за даними кримінальних проваджень належать до підприємств транзитно-конвертаційної групи з ознаками «фіктивності» або створені (придбані) групою осіб з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягає в мінімізації податкових зобов`язань.

Щодо вказаних посилань суди зазначили, що сам факт порушення кримінального провадження не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. При цьому, суди врахували, що до постановлення вироку в межах кримінального провадження протокол допиту під час досудового розслідування не може вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві.

Великою Палатою Верховного Суду 07 липня 2022 року прийнято постанову у справі № 160/3364/19, якою закцентувано увагу на тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання свідчень особи щодо неприйняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів за ланцюгом постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Зробивши акцент на реальному здійсненні господарської операції як складової юридичного факту, що породжує у платника право на податковий кредит та на збільшення витрат, Велика Палата в цій постанові також вказала, що вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Зазначені вище обставини, з огляду на положення статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають встановленню під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, при цьому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи.

Як вже зазначалось вище, фактично судами ані першої, ані апеляційної інстанцій не було встановлено дійсних обставин щодо господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками послуг та контрагентами-покупцями товарів, а відповідна інформація та дані відносно контрагентів, отримані в межах кримінальних проваджень, не оцінювались судами разом (в сукупності) із встановленими обставинами у цій справі.

За таких обставин, Суд вважає передчасними висновки судових інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 березня 2019 року № 00004211402, № 00004221402 та № 00004231402.

Касаційна скарга не містить жодних мотивів незгоди відповідача з позицією судових інстанцій відносно задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 березня 2019 року № 0015061409, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Таким чином, постановлені у справі рішення судових інстанцій підлягають скасуванню в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 березня 2019 року № 00004211402, № 00004221402 та № 00004231402, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність зазначеної частини позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Водночас, Суд зауважує, що відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» ліквідовано Окружний адміністративний суд м. Києва та утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у м. Києві.

Згідно з абзацом третім пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Враховуючи приписи Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», розглядувана справа в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 березня 2019 року № 00004211402, № 00004221402 та № 00004231402 підлягає направленню на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 березня 2019 року № 00004211402, № 00004221402 та № 00004231402, а справу в цій частині направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова