Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 квітня 2019 року

м. Київ

справа №826/329/14

адміністративне провадження №К/9901/3253/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2014 (суддя - Каракашьян С.К.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 (судді - Пилипенко О.Є., Гром Л.М., Романчук О.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Надія" (далі - ТОВ "СК "Надія") до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ТОВ "СК "Надія" звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ форми "Р" від 09.01.2014 № 0000092202 про збільшення товариству суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 890`091,89 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про безпідставність висновків акта перевірки від 24.07.2013 № 30/22-30/31599887, на підставі якого відповідачем прийнято зазначене податкове повідомлення - рішення, щодо отримання товариством-страховиком доходів у період, охоплений перевіркою, - з 01.10.2010 по 31.12.2012, не від страхової діяльності, які підлягають оподаткуванню за загальною ставкою.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 03.02.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення ДПІ від 09.01.2014 № 0000092202.

Зазначені судові рішення мотивовані тим, що приймаючи податкове повідомлення - рішення, з приводу правомірності якого виник спір, податковий орган виходив з того, що позивач порушив положення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (Закон втратив чинність з 01.04.2011, за виключенням деяких статей, у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України; далі - Закон № 334/94-ВР) та підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України), однак такі обставини не підтвердилось у ході розгляду справи. Під час розгляду справи суди дослідили: договір доручення від 30.11.2009 № 6 із ТОВ "Омега-Шанс" (агент страховика), на підставі якого були укладені договори страхування з рядом страхувальників та отримані позивачем страхові платежі; складені у межах вказаного договору акти виконаних робіт між позивачем та ТОВ "Омега-Шанс"; договори страхування, укладені ТОВ "Омега-Шанс" із страхувальниками від імені ТОВ "СК "Надія" на підставі договору доручення від 30.11.2009 № 6, банківські виписки, та встановили, що кошти, отримані позивачем у межах договорів страхування, є страховими платежами. Доводи ДПІ, викладені у акті перевірки, про те, що такі доходи не відповідають визначенню доходу від страхової діяльності, оскільки в укладених ТОВ "Омега-Шанс" від імені ТОВ "СК "Надія" відсутня печатка останнього та підпис його посадової особи, суди відхилили з посиланням на те, що ТОВ "Омега-Шанс" діяло як страховий агент на підставі договору доручення, а за договорами страхування страховиком є ТОВ "СК "Надія". Також суди зазначили, що кваліфікація підстав отримання коштів не залежить від напрямку використання коштів платником, тому висновки ДПІ у акті перевірки про те, що сплачені власні кошти страхової компанії та кошти, які надійшли в якості страхових платежів, за цінні папери, емітенти яких припинили діяльність, не звітують або не декларують зобов'язання, є коштами, що отримані не від страхової діяльності, є безпідставними.

ДПІ подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Вимоги касаційної скарги обґрунтовані постанням на обставини, встановлені у ході податкової перевірки, а також висновком про відсутність у позивача підстав для формування податкових вигод за операціями з купівлі - продажу у ТОВ "Артброк" цінних паперів, оскільки провести перевірку зазначеного контрагента неможливо через його відсутність за місцем реєстрації, що встановлено органами дізнання і досудового слідства при порушенні кримінальної справи № 768 за фактом фіктивного підприємництва ТОВ "До-Міом", ТОВ "Норд Технолоджи", ТОВ "Бонджем". Вказані обставини ставить під сумнів факт здійснення ТОВ "Артброк" основного виду діяльності та відповідно зарахування коштів на його користь позивачем здійснені не у межах господарської діяльності товариства. Стосовно взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Омега-Шанс", у межах яких товариство отримало дохід за договорами страхування, ДПІ зазначає, що ТОВ "Омега-Шанс" не мало право діяти від імені ТОВ "СК "Надія" у період з лютого по грудень 2012 року, оскільки строк дії договору доручення від 30.11.2009 № 6 припинився 29.11.2010.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11.08.2014 № К/800/43625/15 відкрив касаційне провадження у цій справі.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення як безпідставну.

На обґрунтування своїх вимог, викладених у запереченнях, позивач зазначає, що посилання відповідача у касаційній скарзі на порушення кримінальної справи № 768 за фактом фіктивного підприємництва ТОВ "До-Міом", ТОВ "Норд Технолоджи", ТОВ "Бонджем" та неможливість перевірки ТОВ "Артброк" із вказаними контрагентами є безпідставним, оскільки ТОВ "СК "Надія" взагалі не мало будь-яких взаємовідносин із ТОВ "До-Міом", ТОВ "Норд Технолоджи", ТОВ "Бонджем". При цьому в операціях зі страхування, які відповідач вважає фіктивними через взаємовідносини із ТОВ "Артброк" з придбання цінних паперів, ТОВ "Артброк" не є стороною. Щодо взаємовідносин із ТОВ "Омега-Шанс", то приймаючи податкове повідомлення - рішення, ДПІ виходило з того, що у ході податкової перевірки встановлено відсутність в договорах страхування, укладених при участі страхового агента ТОВ "Омега-Шанс", печатки ТОВ "СК "Надія" та підпису його посадової особи. В той же час, змінивши під час розгляду справи правову позицію щодо підстав прийняття податкового повідомлення - рішення, а саме сплив терміну договору доручення, відповідач не зміг пояснити суду причини, чому вказані обставини не були відображені у акті перевірки, не витребувані у товариства пояснення з цього приводу, додаткові угоди тощо.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства України викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд ухвалою від 01.04.2019 прийняв касаційну скаргу ДПІ до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

В цілях оподаткування до оподатковуваної бази віднесено страхові платежі (внески, премії), нараховані за договорами страхування, співстрахування і перестрахування ризиків на території України або за її межами протягом звітного періоду, зменшені на страхові премії, нараховані за договорами перестрахування, а також низку інших доходів, нарахованих страховиком при здійсненні ним страхової діяльності. Перелік цих доходів встановлений підпунктом 156.1.1 пункту 156.1 статті 156 ПК України.

Страхові платежі (внески, премії), нараховані страховиком за договорами страхування, співстрахування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, за винятком страхових платежів (внесків, премій), нарахованих за договорами перестрахування, відповідно до підпункту 156.1.1 пункту 156.1 статті 156 ПК України є основним доходом страховика і належать до страхових доходів без будь-яких винятків.

Відповідно до пункту 137.14 статті 137 ПК України датою збільшення доходів від страхової діяльності є дата виникнення відповідальності платника податку - страховика перед страхувальником за укладеним договором, що випливає з умов договорів страхування/перестрахування незалежно від порядку сплати страхового внеску, визначеного у відповідному договорі (крім довгострокових договорів страхування життя та інших договорів страхування, укладених на строк більше одного року, договорів страхування, укладених відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення").

Статтею 18 Закону України "Про страхування" від 07.03.1996 № 85/96-ВР встановлено, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування. Водночас згідно зі статтею 28 цього Закону дія договору страхування припиняється, зокрема, у разі несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки.

Страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти (стаття 15 Закону № 85/96-ВР).

Страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком (частина сьома статті 15 Закону № 85/96-ВР).

Як встановили суди, договори страхування укладені ТОВ "Омега-Шанс" від імені та за дорученням позивача (страховика), на рахунок якого надходили страхові платежі.

Отже, доводи ДПІ, викладені в акті перевірки, про відсутність печатки ТОВ "СК "Надія" та підпису його посадової особи в договорах страхування, укладених ТОВ "Омега-Шанс" від імені та за дорученням ТОВ "СК "Надія", як підстава для висновку про отримання страховиком (позивачем) прибутку від іншої діяльності, не пов'язаної зі страховою діяльністю, є безпідставними.

Доводи ДПІ, викладені у касаційній скарзі, не спростовують цього висновку, а посилання на те, що договір припинив свою дію у зв'язку зі спливом строку дії договору доручення не заслуговують на увагу з тих підстав, що в основу акту перевірки, як підстави для прийняття податкових повідомлень -рішень, були покладені обставини відсутності в договорах страхування, укладених ТОВ "Омега-Шанс" від імені та за дорученням ТОВ "СК "Надія", печатки ТОВ "СК "Надія" та підпису його посадової особи, інших висновків та документальних підтверджень на обґрунтування таких висновків про порушення платником норм податкового законодавства акт перевірки не містить.

Пунктом 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 (Наказ втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727), визначено, що акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Згідно з пунктом 5.2 цього ж Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів/та різного роду висновків щодо дій посадових осіб підприємства.

З наведених підстав та з огляду на положення частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час розгляду справи) суди також вірно зазначили, що жодним нормативним актом не передбачена кваліфікація підстав отримання коштів від напрямку їх витрачання.

За таких обставин та з урахуванням наведеного правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій у справі про неправомірність податкового повідомлення - рішення від 09.01.2014 № 0000092202.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду