Історія справи

Постанова КАС ВП від 01.10.2025 року у справі №320/42369/23

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 жовтня 2025 року

Київ

справа №320/42369/23

адміністративне провадження №К/990/24291/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу № 320/42369/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНАЙТЕД АЛКО» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року (головуючий суддя - Лиска І. Г.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2025 року (головуючий суддя - Файдюк В. В., судді: Кузьменко В. В., Мєзєнцев Є. І.),

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНАЙТЕД АЛКО» (далі - позивач, Товариство, ТОВ «ЮНАЙТЕД АЛКО») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 серпня 2023 року №000530660704, №000530480704, №000530670704 та від 27 жовтня 2023 року №00673580704.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на безпідставність висновків акта перевірки та відсутність порушень норм податкового законодавства. Зазначав, що має усі необхідні первинні документи, які підтверджують формування ним даних бухгалтерського обліку. Також позивач посилався на порушення відповідачем норм податкового законодавства щодо проведення перевірки під час дії мораторію.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 10 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2025 року, позов задовольнив, визнати протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення.

Вирішуючи спір між сторонами, суди попередніх інстанцій встановили такі обставини.

Відповідно до статей 20 77 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України), плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021 рік, пункту 2 частини першої статті 13 розділу ІV, статті 25 розділу VІ Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» (далі - Постанова КМУ №89), на підставі наказу від 02 листопада 2021 року №8690-п, ГУ ДПС провело документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ЮНАЙТЕД АЛКО» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2018 року по 30 вересня 2021 року, валютного - за період з 01 квітня 2018 року по 30 вересня 2021 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 квітня 2018 року по 30 вересня 2021 року та іншого законодавства за відповідний період, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатами документальної планової виїзної перевірки ГУ ДПС склало Акт №3169/26-15-07-04-04/39496546 від 19 січня 2022 року (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зроблені висновки про порушення позивачем, зокрема:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток, що перевіряється, на загальну суму 130856309,00 грн, у тому числі за 2018 рік в сумі 62742650,00 грн, за 2019 рік в сумі 57307760,00 грн, за 2020 рік в сумі 10557774,00 грн, за 9 місяців 2021 року в сумі 248125,00 грн та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток всього в сумі 8189388,00 грн, в тому числі за 9 місяців 2021 року в сумі 8189388,00 грн;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 137391032,00 грн, у тому числі за вересень 2018 року в сумі 9232954,00 грн, за листопад 2018 року в сумі 3556030,00 грн, за грудень 2018 року в сумі 5073295,00 грн, за січень 2019 року в сумі 11039912,00 грн, за лютий 2019 року в сумі 1866790,00 грн, за березень 2019 року в сумі 6229416,00 грн, за квітень 2019 року в сумі 4103164,00 грн, за травень 2019 року в сумі 12096959,00 грн, за червень 2019 року в сумі 3711218,00 грн, за липень 2019 року в сумі 3632005,00 грн, за серпень 2019 року в сумі 3265673,00 грн, за вересень 2019 року в сумі 11002016,00 грн, за жовтень 2019 року в сумі 12989874,00 грн, за листопад 2019 року в сумі 16660500,00 грн, за грудень 2019 року в сумі 7357894,00 грн, за березень 2020 року в сумі 211039,00 грн, за квітень 2020 року в сумі 134687,00 грн, за травень 2020 року в сумі 3899218,00 грн, за червень 2020 року в сумі 1023840,00 грн, за липень 2020 року в сумі 2097882,00 грн, за серпень 2020 року в сумі 9841630,00 грн, за жовтень 2020 року в сумі 178102,00 грн, за листопад 2020 року в сумі 3894223,00 грн, за лютий 2021 року в сумі 3292711,00 грн та завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду за вересень 2021 року в сумі 6264444,00 грн.

Не погодившись з висновками, зробленими в Акті перевірки, позивач подав заперечення на нього. Розглянувши зазначені заперечення, ГУ ДПС листом №28206/І/26-15-07-04-04-07 від 03 серпня 2023 року повідомило ТОВ «ЮНАЙТЕД АЛКО» про залишення висновків Акта перевірки без змін, а заперечень - без задоволення.

10 серпня 2023 року ГУ ДПС на підставі вищенаведених висновків Акта перевірки прийняло податкові повідомлення-рішення №000530660704, №000530670704, №000530480704, №000530690704.

За наслідками розгляду скарг позивача на зазначені податкові повідомлення-рішення ДПС України прийняла рішення, зокрема, №30021/6/99-00-06-01-01-06 від 09 жовтня 2023 року, яким скаргу позивача задовольнила частково, скасувала податкове повідомлення-рішення №000530690704 від 10 серпня 2023 року в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 14326940,00 грн, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишила без змін. Інші податкові повідомлення-рішення ДПС України залишила без змін, а скарги - без задоволення.

27 жовтня 2023 року ГУ ДПС прийняло нове податкове повідомлення-рішення №00673580704 від 27 жовтня 2023 року замість скасованого №000530690704 від 10 серпня 2023 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, врахувавши низку висновків Верховного Суду, дійшли висновку про допущення контролюючим органом істотних порушень норм Податкового кодексу України під час призначення перевірки, які зумовлюють недопустимість як доказу Акта перевірки про порушення позивачем норм податкового законодавства. Так, суди зазначили про протиправність призначеної відносно позивача документальної планової виїзної перевірки, оскільки наказ про її проведення видано на підставі Постанови КМУ №89, в той час як був чинним і незміненим пункт 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, яким введено мораторій на проведення відповідного виду документальної перевірки.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення ними норм процесуального права, просить скасувати судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ГУ ДПС із посиланням на пункти 1 і 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також пункт 1 частини другої статті 353 КАС України, вважає, що суди попередніх інстанцій в межах своїх висновків про допущення контролюючим органом істотних порушень норм ПК України під час призначення перевірки неправильно застосували норми права і не врахували висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах:

- Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17 - в частині, що підставою для скасування рішень є не будь-які процедурні порушення, допущені при призначенні і проведенні перевірки, а лише ті, які вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за наслідками такої перевірки;

- від 29 листопада 2021 року у справі №280/1367/20, від 01 грудня 2021 року у справі №400/1646/20, від 06 липня 2022 року у справі №815/5551/14, у яких суд застосував висновок Великої Палати Верховного Суду і зазначив, що порушення, на яке посилався платник податків, не вплинуло на обґрунтованість прийнятих рішень;

- від 19 квітня 2022 року у справі №816/687/16 - щодо принципу стабільності;

- від 07 липня 2020 року у справі №826/6916/15, від 21 липня 2020 року у справі №826/15346/16, від 13 серпня 2020 року у справі №826/7493/15 - щодо застосування індивідуального підходу при вирішенні кожного конкретного спору стосовно правомірності і законності рішень суб`єкта владних повноважень;

- від 24 січня 2020 року у справі №127/26251/15-а, від 30 січня 2020 року у справі №599/1422/16-а - в частині неможливості втручання в дискрецію суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки.

ГУ ДПС наполягає, що проведення перевірки в період дії карантину, об`єктивно не могло вплинути на правильність висновків контролюючого органу, щодо встановлених порушень, які стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Досліджуючи таке питання, найперше необхідно було судам встановити, чи є висновки контролюючого органу правомірними, тобто такими, що відповідають нормам права і лише тоді досліджувати вплив заявлених процедурних порушень на такі висновки. Отже, такі підстави позову, як призначення та проведення перевірки з урахуванням вимог Постанови КМУ № 89, не можуть слугувати самостійними підставами для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за відсутності причинно-наслідкового зв`язку між процедурними порушеннями та правильністю висновків контролюючого органу прийнятих за результатом такої перевірки. Крім цього, наслідком неврахування висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 08 вересня 2021 року по справі № 816/228/17, є припинення податкового обов`язку платника податків всупереч положенням Податкового кодексу України (принципам податкового законодавства України) та в порушення дискреційних повноважень контролюючого органу.

Зважаючи на те, що Постанова КМУ № 89 на час прийняття наказу на перевірку залишалася чинною та не була скасована, податкова як орган державної влади зобов`язана дотримуватися та виконувати положення цієї постанови та в межах компетенції прийняти рішення про проведення перевірки із дотриманням норм Податкового кодексу України. Тому, на переконання відповідача, він не допустив порушень під час призначення і проведення перевірки.

З огляду на вказане, ГУ ДПС зазначає, що у цій справі результат проведеної перевірки відповідає принципам загальності оподаткування, невідворотності настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства, не має ознак втручання держави в майнові права, не є надмірним тягарем для платника податків та відповідає легітимній меті. Однак, судами двох інстанцій взагалі не було здійснено розгляд справи по суті та не було проаналізовано суть податкових правопорушень, виявлених відповідачем. Отже, суди попередніх інстанцій не повною мірою дотримались вимог частини четвертої статті 9 КАС України, що призвело до неповного з`ясування обставин справи, які мають значення для правильного вирішення цього спору.

Верховний Суд ухвалою від 16 червня 2025 року відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі пунктів 1 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України з метою перевірки зазначених доводів ГУ ДПС.

Відзив на касаційну скаргу від ТОВ «ЮНАЙТЕД АЛКО» не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з предмета спору у цій справі, ключовими питаннями, які були поставлені перед судами є: 1) дотримання ГУ ДПС процедури призначення перевірки позивача (співвідношення положень пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України та Постанови КМУ №89); 2) чи тягнуть за собою заявлені позивачем порушення контролюючим органом вимог ПК України щодо проведення перевірки під час мораторію наслідки у вигляді скасування податкових повідомлень-рішень; 3) перевірка висновків контролюючого органу по суті виявлених порушень.

Для вирішення ключових у цій справі питань, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18, першочерговій перевірці підлягало питання дотримання ГУ ДПС визначених ПК України умов для призначення документальної планової виїзної перевірки позивача і оцінка наслідків допущення можливого порушення.

Варто зауважити, що зазначене питання вже було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом. Так, Верховний Суд у постановах від 12 жовтня 2022 року у справі № 160/24072/21, від 28 жовтня 2022 року у справі №600/1741/21-а, від 28 грудня 2022 року у справі №160/14248/21, від 28 грудня 2022 року у справі №420/22374/21, від 23 лютого 2023 року у справі №160/20112/21, від 23 лютого 2023 року у справі №600/1402/22-а, від 24 травня 2023 року у справі № 140/607/22, від 24 травня 2023 року у справі №640/4070/22, від 24 травня 2023 року у справі №420/10433/22, від 28 червня 2023 року у справі №160/7340/22 тощо, виклав правову позицію про те, що мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України (в редакції на момент винесення спірного наказу) та вказана норма в частині обмежень на проведення перевірок була чинною, її дія не зупинялась. Виходячи зі змісту пункту 2.1 статті 2 ПК України, зміна приписів Податкового кодексу України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків дії мораторію може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України. Верховний Суд дійшов висновку, що за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у ПК України і в постанові Кабінету Міністрів України - застосуванню підлягають положення і правила саме ПК України. Отже, проведення перевірки на підставі Постанови КМУ № 89 (в умовах чинності пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України) є протиправним і тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

Окремої уваги заслуговує висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 24 травня 2023 року у справі № 140/607/22, від 28 червня 2023 року у справі №160/7340/22 про те, що проведення документальної планової перевірки платника податків під час дії мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, означає те, що така перевірка з огляду на дію мораторію не повинна була відбутися в силу закону, тобто за своєю суттю не є процедурним порушенням, а лежить у площині виконання контролюючим органом повноважень, визначених законом.

Крім того, Верховний Суд вже вирішував питання застосування у подібних правовідносинах висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17. Так, у постанові від 28 грудня 2022 року у справі №420/22374/21 суд зазначив, що у висновку Великої Палати Верховного Суду [підставою для скасування податкових повідомлень-рішень є не будь-які порушення, а лише ті, які об`єктивно вплинули на висновки податкового органу за результатами проведеної перевірки] не йдеться про те, що підтвердження обґрунтованості висновків по суті виявлених порушень за результатами проведеної перевірки нівелює правове значення та наслідки всіх процедурних порушень, допущених контролюючим органом під час призначення та/або проведення перевірок. Разом з тим постанова Великої Палати Верховного Суду не містить визначення конкретних критеріїв, за яких допущені контролюючим органом процедурні порушення є такими, що впливають або об`єктивно можуть впливати на висновки, здійснені за наслідками перевірки. Відповідно, оцінка заявлених (виявлених) процедурних порушень здійснюється судом в кожній конкретній справі.

Такий висновок не суперечить і зазначеним ГУ ДПС у касаційній скарзі постановам Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 826/6916/15, від 21 липня 2020 року у справі №826/15346/16, від 13 серпня 2020 року у справі №826/7493/15 щодо індивідуального підходу при вирішенні кожного конкретного спору стосовно правомірності та законності рішень суб`єктів владних повноважень.

До того ж Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17 підтримала усталену в судовій практиці позицію, що нормами ПК України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки.

Пункт 81.1 статті 81 ПК України встановлює таку обов`язкову умову, яка надає право посадовим особам контролюючого органу приступити до проведення зокрема документальної виїзної перевірки, як наявність підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.

Недодержання такої умови є істотним порушенням, яке виключає легальність контрольного заходу і його результатів.

У справі, яка є предметом цього касаційного перегляду, така вимога не дотримана - незважаючи на те, що перевірка позивача була передбачена у плані-графіку проведення перевірок на 2021 рік, пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України однозначно заборонив контролюючому органу проведення такого виду перевірки.

Під час ухвалення постанов від 28 жовтня 2022 року у справі №600/1741/21-а, від 12 жовтня 2022 року у справі № 160/24072/21 Верховний Суд також враховував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, і зазначив, що доводи про неправомірність дій контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм ПК України щодо процедури проведення перевірки можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками.

У постановах від 28 грудня 2022 року у справі №160/14248/21, від 28 грудня 2022 року у справі №420/22374/21 Верховний Суд констатував застосовність у подібних правовідносинах висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, ухваленої складом судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду. Відповідно до цього висновку контролюючі органи та їх посадові особи при виконанні владних повноважень, у тому числі під час прийняття наказів та проведення перевірок, зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, та не допускати згідно зі статтею 21 ПК України порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

У розвиток зазначеного правового підходу до оцінки виявленого порушення щодо підстави для проведення перевірки Верховний Суд висловив позицію, що перевірка під час дії мораторію, встановленого пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, є такою, що не породжує правових наслідків, оскільки така перевірка не повинна була відбутися в силу закону.

Таким чином, встановивши, що вид призначеної відносно позивача перевірки підпадає під дію мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що допущене контролюючим органом порушення під час призначення перевірки є істотним і тягне за собою скасування податкових повідомлень-рішень без надання правової оцінки висновкам по суті виявлених порушень.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи ГУ ДПС, здійснені із посиланням на постанови Верховного Суду від 29 листопада 2021 року у справі № 280/1367/20, від 06 липня 2022 року у справі № 815/5551/14, адже такі ухвалені у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин, які виникли у цій справі. У таких справах Верховний Суд оцінював інші порушення контролюючим органом вимог ПК України, які за своїм змістом дійсно є процедурними: не дотримання контролюючим органом строку прийняття податкових повідомлень-рішень (справа № 280/1367/20); не отримання платником податків запиту про надання документів, наказу про її призначення і повідомлення (справа № 815/5551/14).

Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 400/1646/20 не містить достатніх обґрунтувань. ГУ ДПС приводить такий витяг з цієї постанови: «Щодо суті виявлених у ході контрольного заходу порушень, правову оцінку яким надано судами попередніх інстанцій, слід зазначити, що оцінку таким суд вправі здійснювати, виходячи із наведеної вище практики Верховного Суду, лише у разі, коли не було допущено процедурних порушень податковим органом при здійснені заходів податкового контролю, або у разі, якщо допущені процедурні порушення не призвели до неправомірності спірних у справі індивідуальних актів». Водночас така позиція Верховного Суду вже є усталеною після прийняття постанови від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18, ухваленої у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду. Така позиція була врахована і судом першої інстанції. Водночас у справі № 400/1646/20 Верховний Суд визнав передчасним висновок судів попередніх інстанцій про недотримання контролюючим органом обов`язку вручення позивачеві акта перевірки, що призвело до позбавлення можливості подати заперечення на нього. Суд зазначив, що такі висновки судів сформовані без урахування всіх важливих у справі доводів, наведених сторонами на підтвердження та спростовування відповідних обставин, зокрема, щодо направлення акта перевірки на адресу позивача і повернення поштового відправлення із відміткою щодо відмови у отриманні такого.

Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 19 квітня 2022 року у справі №816/687/16 не містить обґрунтувань щодо її застосовності у справі, у якій подано касаційну скаргу. Натомість, зі змісту цієї постанови суду касаційної інстанції не вбачається, що суд вирішував питання застосування пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України та Постанови КМУ № 89 або наявності/відсутності повноважень у Кабінету Міністрів України на зміну терміну дії мораторію на проведення податкових перевірок.

Посилання ж ГУ ДПС на постанови Верховного Суду від 24 січня 2020 року у справі №127/26251/15-а та від 30 січня 2020 року у справі №599/1422/16-а є незмістовними, оскільки відсутні підстави вважати, що висновки судів попередніх інстанцій у цій справі їм суперечать.

Таким чином, практика Верховного Суду зі спірного у цій справі першочергового питання є сформованою і усталеною: перевірка під час дії мораторію, встановленого пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, є такою, що не породжує правових наслідків, оскільки така перевірка не повинна була відбутися в силу закону. Таке порушення є істотним, тому тягне за собою скасування податкових повідомлень-рішень без надання правової оцінки висновкам по суті виявлених порушень.

Посилання ГУ ДПС на те, що внаслідок задоволення позову припиняється податковий обов`язок платника податків є безпідставними, адже Верховний Суд у постановах від 12 липня 2023 року у справі № 320/630/22, від 21 вересня 2023 року у справі № 420/5325/22 виклав правову позицію, відповідно до якої за відсутності (зняття) законодавчих обмежень на проведення перевірок (мораторію) не виключається можливість повторного проведення податкової перевірки платника податків за цей період та формування за її наслідками відповідних висновків щодо податкових правопорушень.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі, не знаходять свого підтвердження. На рівні Верховного Суду сформована єдина судова практика як у питанні співвідношення положень пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України та Постанови КМУ №89, так і в обранні такого наслідку допущеного контролюючим органом порушення (проведення перевірки під час дії мораторію) як скасування податкових повідомлень-рішень без надання правової оцінки висновкам по суті виявлених порушень. Вмотивованого обґрунтування необхідності відступлення від усталеної практики Верховного Суду касаційна скарга не містить, і колегія суддів не вбачає правових підстав для такого відступлення.

Допущені ГУ ДПС порушення під час призначення перевірки за усталеною практикою Верховного Суду є істотними, відповідно, є самостійною підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових-повідомлень-рішень. Тому відсутні підстави для аналізу решти доводів касаційної скарги, зокрема, щодо суті висновків, покладених в основу спірних податкових повідомлень-рішень, а тому доводи скаржника в цій частині також є безпідставними.

Згідно з частиною третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права у цій справі в окреслених статтею 341 КАС України межах встановлена за результатами касаційного перегляду справи, що є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін. Заперечення проти встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин цієї справи у касаційній скарзі відсутні.

Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко