Гонорар успіху адвоката: нюанси погодження та проблеми стягнення 

Гонорар адвоката - це форма винагороди за надану професійну правничу допомогу. Відповідно до “Правил адвокатської етики”, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 2017 року від 09 червня 2017 року (зі змінами, далі - ПАЕ), сам розмір гонорару адвоката, порядок сплати, зміни, обчислення такого, ітд. - визначаються в договорі, що укладається між адвокатом (адвокатським бюро чи адвокатським об’єднанням) і клієнтом.

Правнича допомога є специфічною послугою - складно визначити її універсальну вартість, що пов’язано із індивідуальністю кожної справи. Саме тому, розмір гонорару адвокатів визначається за їх домовленістю із клієнтом. Як адвокат визначає гонорар - виходячи із власних міркувань, при цьому враховується складність справи, досвід, кваліфікація, фінансова можливість клієнта, завантаженість та інші обставини.

Часто буває, що “на часі” вартість адвокатського гонорару непосильна для клієнта, але справа, яку він бажає доручити адвокату - може в майбутньому забезпечити фінансування правничих послуг. Іноді - ж, справа зовсім не у вартості, а у бажанні клієнта забезпечити не тільки свою зацікавленість, а і зацікавленість адвоката, у досягненні бажаного результату. В обох цих випадках, корисним інструментом оплати праці адвоката ​є гонорар успіху. Зауважу, що до уваги в цій статті беремо, в основному, практику цивільного, господарського та адміністративного процесів.

НАУКОВИЙ ВИСНОВОК щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу (справа № 922/1964/21)

ЗМІСТ:

• Що таке гонорар успіху адвоката?

• В яких випадках погоджується гонорар успіху?

• Нюанси погодження, корисні формулювання

• Проблеми стягнення гонорару успіху та судова практика. Компенсація гонорару за рахунок іншої сторони.

• Висновки.

Що таке гонорар успіху адвоката?

Гонорар успіху адвоката - це форма оплати за надання професійної правничої допомоги, за якою сплата винагороди адвокату здійснюється у випадку досягнення результату, обумовленого домовленостями адвоката і клієнта.

Поняття “гонорару успіху” не визначено в законодавстві. Проте, дефініцію гонорару успіху Верховний Суд (далі - ВС) визначив у ряді своїх постанов. Так, зокрема, у постанові ВС КГС №903/781/21 від 28.07.2022 р., гонорар успіху визнано “платою за досягнутий адвокатом результат, нарахування та сплата якого залежать від настання певної події”. У цій справі - де поряд із гонораром успіху була ще фіксована сума до сплати за послуги - такий вид винагороди названо складовою гонорару.

Основною особливістю гонорару успіху є те що виникнення обов’язку до його сплати залежить від настання певної події, це може бути - прийняття судом відповідного рішення, сплата боржником заборгованості, прийняття виконавцем рішення про зняття арешту, відшкодування правопорушником шкоди, поновлення на роботі із виплатою середньої заробітної плати за час прогулу, отримання дозволу, ліцензії, патенту - тощо. В основному, гонорар успіху погоджується у справах, результат яких вимірюється в грошових одиницях. Але не заборонено погодження гонорару успіху і у інших випадках досягнення, наприклад, немайнового результату.

Цивільне законодавство, особливо його частина, що регулює правочини, вже давно розрізняє, так звані, відкладальні та скасувальні умови правочину. Так, відповідно до статті 212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), закріплюється право сторін обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Скасувальна ж обставина, обумовлена сторонами, щодо якої невідомо, настане вона чи ні, в свою чергу - призводить до припинення прав та обов'язків.

Обставина, що зумовлює настання обов’язку сплатити гонорар успіху адвокату є, якраз, відкладальною обставиною.Частини 3-4 статті 212 ЦК України встановлюють правила, що якщо настанню такої обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала, і навпаки - якщо недобросовісно сприяла сторона якій це вигідно - такою, що не настала.

Сама ж обставина, яка зумовлює сплату - обов’язково має бути погоджена в договорі клієнта із адвокатом. Це пояснюється тим, що ч. 1 ст. 27 Закону “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” встановлює обов’язкову письмову форму для договору про надання правової допомоги (крім певних виключень, які не особливо не змінюють це правило). Відповідно до ч. 2 ст. 30 цього Закону - порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), гонорарні витрати, порядок його сплати, підстави для зміни, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Отже, можемо зробити висновок, що відкладальна обставина для сплати гонорару успіху має бути погоджена письмово в договорі про надання правової допомоги. Від правильності і чіткості формулювання умови про гонорар успіху залежить подальша можливість отримати його, без виникнення дискусій та спорів.

Якщо порівнювати поняття “гонорар” і “гонорар успіху”, то судова практика (що логічно) виходить із співвідношення їх як загального та спеціального. Таким чином, оскільки гонорар закон визначає як форму винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (стаття 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”) то гонорару успіху визначення можна викласти наступним чином:

Гонорар успіху - це винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, сплата якої обумовлюється і залежить від настання, або ненастання певної обставини (відкладальної обставини), яка зазвичай полягає у досягненні адвокатом необхідного результату.

Читайте статью: О гонораре адвокатов (honorarium) в Римской республике

В яких випадках погоджується гонорар успіху?

Теоретично - якщо поглянути на договірний характер відносин адвоката та клієнта - в будь-яких випадках. Аби це відповідало волі і бажанню обох сторін. Відповідно до статті 6 ЦК України, закріплено загальний принцип свободи договору, що передбачає можливість сторін врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами на власний розсуд. Вони навіть можуть відступити від положень цивільного законодавства, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Якщо взяти до уваги, що гонорар успіху взагалі не визначений законодавством, а положення про гонорар адвоката (це статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”та стаття 28 ПАЕ) не містять заборон погодження такого порядку оплати гонорару - то і не може бути заборон на погодження “гонорару успіху” для адвокатів та клієнтів, якщо їм так зручно.

І ніби все чітко та зрозуміло, але судова практика свідчить про ряд труднощів у стягненні гонорару успіху із недобросовісних клієнтів - то суди вважають, що це не є ціною договору (рішення Господарського суду Волинської області від 02.12.2021 року, підтримане апеляційним судом, у справі № 903/781/21), то досягнення “успіху” не є юридичною послугою за своєю правовою природою (рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29 січня 2019 року, підтримане апеляційною інстанцією, у справі № 904/4507/18), то обумовлюють зниження погодженого розміру певними рекомендаціями місцевої ради адвокатів (постанова Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 у справі № 915/294/21). Але про судову практику - пізніше.

Частіше за все, гонорар успіху погоджується у справах, в яких є грошовий еквівалент результату. При цьому, в таких випадках, зазвичай, встановлюється відсоток від такого грошового еквіваленту успіху. Ні ПАЕ, ні закон успіху адвоката не визначає, як і не визначає перелік таких відкладальних обставин. Тому, що є фактором “успіху” встановлюють сторони в договорі.

Зазвичай, гонорар успіху погоджується:

• якщо клієнт зацікавлений у результаті, а не у процесі;
• якщо “на часі” клієнт не має можливості покрити всю вартість адвокатських послуг, але зможе це зробити у випадку досягнення цілей співпраці з адвокатом;
• якщо домовленості адвоката із клієнтом охоплюють не просто перелік послуг, а саме конкретну задачу;
• з метою мотивування обох сторін на якомога кращий результат;
• в основному (але не виключно) в справах, результат в яких можна оцінити в грошовому/матеріальному виразі;
• також сторони орієнтуються на можливість стягнути вартість гонорару успіху з “програвшої сторони”, якщо це можливо.

Насправді, варіантів співпраці може бути багато - не обмежуючись вищезазначеними критеріями. Український ринок адвокатських послуг ще тільки звикає до використання гонорару успіху у співпраці із клієнтом. Хоча за кордоном він набув поширення вже давно - зокрема в США така форма оплати (так звана “no win, no fee”), розповсюджена з певними виключеннями (зокрема, забороною використання в кримінальному процесі та в деяких сімейних справах). У Великобританії з 1990 року такий собі “‘contingent fees” (умовні гонорари), до позовів щодо особистої шкоди - були закріплені на законодавчому рівні “The Courts and Legal Services Act” (Законом “Про суди та юридичні послуги”) 1990 року, а до цього вважались незаконними. Через декілька років вони почали розповсюджуватися на всі види позовів. Не дивлячись на розповсюдження погодинної оплати праці у Франції, домовленість з адвокатом теж може містити умови про гонорар успіху. Водночас, такий гонорар успіху повинен бути додатковою винагородою, тобто йти з основним гонораром.

Гонорар успіху та фінансування судових процесів

Поряд із гонораром успіху, в деяких іноземних країнах розповсюджено так зване “фінансування судових процесів”. Що воно таке?

Це механізм, коли третя сторона заздалегідь покриває судові витрати сторони по справі. Інвестор фінансує і у витрати на розгляд справи, і у гонорари на адвокатські послуги. При цьому, такий інвестор є незацікавленою у розгляді справи стороною. Якщо справа “виграна”, спонсор отримує погоджений відсоток від виграшу, якщо ж навпаки - вкладені інвестиції йому не повертаються.

Такий механізм набув розповсюдження в Австралії, Великобританії, США, Сингапурі та в низці інших країн.

Зокрема, в Австралії розповсюдження кейсів із фінансуванням процесів набули популярності після впровадження законності колективних позовів. Згодом, для юридичних компаній закон і справедливість судів - закріпили можливість фінансувати в процеси, визнавши що такі інвестиції не є зловживанням процессуальними правами. Крім того, було встановлено право керівників компаній укладати контракти з фінансування судових справ. Почали з’являтися профільні компанії, а проінвестовані судові вимоги - розглядатися як корпоративний актив.

У Великобританії, можливість використання цього механізму була закріплена у законі що розширював доступ до правосуддя (1998 року). До нього, після впровадження у 1990 році гонорару успіху, “інвестувати свій час і зусилля” могли лише професійні правники. Після набуття цим інститутом популярності, крім гонорару успіху та фінансування процесів, з’явилась ще і можливість застрахувати програш (т.з. страхування після випадку “After the event insurance”).

У США спеціалізоване комерційне фінансування було започатковано компанією Credit Suisse Securities. Згодом, ринок комерційного фінансування судових процесів значно зріс і ряд юридичних компаній зайняли у ньому своє місце. Крім комерційного, там розповсюджено і споживче судове фінансування. Водночас, в деяких штатах - зокрема Делавер, можливість фінансування процесів обмежена.

Зокрема, одним із прикладів фінансування судових процесів, можна назвати справу Ground Zero Deal, яка “інвестувалася” за рахунок компанії Counsel Financial, заснованої адвокатами. Інвестор вклав 35 млн. доларів США у процес захисту прав рятівників, волонтерів, пожежників, які отримали різного роду захворювання через виконання своєї роботи після теракту 11 вересня 2001 року у Всесвітньому торговому центрі. Вони довели, що у будматеріалах, які стали уламками, були небезпечні речовини. При цьому, біля 10 тисяч працівників отримали компенсацію біля 712,5 млн. доларів від влади міста Нью-Йорк, а дохід з такої діяльності компанія оцінила в 11 млн. доларів США.

В Україні, інститут “фінансування судових процесів” не закріплено на законодавчому рівні. Водночас, не можна заперечувати його фактичного існування (може не зовсім у класичному його розумінні, але все ж таки) - наприклад, у випадках, коли громадські організації виступають на захист екологічних прав громадян за колективними позовами. Зокрема, у справі «Васильківської трагедії» (пожежа на нафтобазі біля с. Крячки у Васильківському районі Київської області 8–16 червня 2015 року) захист прав здійснював ГО «Фонд подолання наслідків Васильківської трагедії», а справу проти ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» про стягнення 9,2 мільярда гривень за моральну шкоду, заподіяну забрудненням навколишнього середовища кожному з 1279 асоційованих членів, вела ГО «Стоп Шлам». Водночас, про повноцінний розвиток ринку “фінансування судових процесів” в Україні, говорити зарано.

Нюанси погодження, корисні формулювання

Отже, повертаючись до теми гонорару успіху - спробуємо надати корисні поради для адвокатів стосовно нюансів погодження та формулювання гонорару успіху в договорі про надання правової допомоги.

Порада №1.

Умови сплати гонорару, в т.ч. гонорару успіху мають бути прописані письмово в договорі про надання правової допомоги. Знову ж таки, їх відсутність, як і відсутність самого договору - негативно вплине на подальші спроби стягнення такої з клієнта.

Підкріплення з практики:

Так, у справі № 522/17845/15-ц, в якій адвокат намагався стягнути заборгованість з оплати його послуг з клієнтки, ВС КЦС у постанові від 18.12.2019 р. констатував, що правові підстави для стягнення винагороди адвоката за надані послуги (гонорар) мають підтверджуватись належними та допустимими доказами, а саме договором про надання правової допомоги, письмовими документами про проведені розрахунки між сторонами договору. Встановивши, що достатніх доказів адвокат не подала - ВС КЦС відмовив у стягненні заборгованості. Так, приклад стосується гонорару, частина якого мала сплачуватись після настання результату (тобто фактично гонорару успіху), але сплачена так і не була.

У справі № 873/137/21, при розгляді справи про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, про гонорар успіху Верховний Суд (у постанові від 11.11.2021 р.) вказав, наступне: позивачем у попередньому орієнтованому розрахунку судових витрат не зазначалось про будь-які домовленості між клієнтом та адвокатом щодо можливості сплати додаткового гонорару за прийняття позитивного рішення на користь клієнта, чи про розмір такого гонорару. За умовами Договору сторонами не визначено такого виду гонорару як "гонорару успіху”. Оскільки такий залежить від результатів вирішення відповідного спору - тобто є умовною угодою - він може визначатися в акті приймання-передачі виконаної правової допомоги.

Порада № 2

Послуги, що є правовою допомогою, розмір адвокатської винагороди за них, порядок виплати гонорару адвокату, як і гонорару успіху, обставини, які є підставою для настання зобов’язання з оплати - варто зафіксувати чітко та недвозначно.

Підкріплення з практики:

Так, у справі № 756/6373/18, суди не тільки стягнули з адвоката “безпідставно набуті кошти”, а ще і проценти з таких. Справа в тім, що адвокат, довіряючи своєму клієнту, із яким у нього був укладений договір про надання правової допомоги у справі щодо розірвання шлюбу (де погоджено гонорар 22 тис.грн.), ще надавав йому інші послуги. Але, щодо інших послуг та доручень, сторони, як це часто буває у практиці - не уклали договір, керуючись наявним договором про надання правової допомоги при розірванні шлюбу. Таких послуг було надано більше ніж на 200 тис., і відповідно, кошти перераховувались адвокату на рахунок. “Вдячний” клієнт, скориставшись нагодою, подав позов, що адвокат безпідставно і обманом набув кошти. Всі три інстанції підтримали клієнта. ВС КЦС вказав, що адвокатом не було надано доказів на підтвердження доводів, що він надавав правову допомогу (додатково чи з інших юридичних/правових питань), яка була вчинена усно чи у вигляді письмової консультації, чи що укладався письмовий договір на ці послуги.

Порада № 3

Після того, як все чітко та недвузначно прописано в договорі про надання правової допомоги (включаючи строк для здійснення оплати гонорару успіху), варто подбати про забезпечення виконання цього зобов’язання (з оплати гонорару). В залежності від суті справи та домовленостей між клієнтом і адвокатом, можна, наприклад:

• прописати неустойкуза несвоєчасне виконання зобов'язання з оплати гонорару успіху, якщо клієнт вже отримав результат (наприклад, у разі фактичного надходження грошових коштів на його рахунки, або набуття рішенням законної сили).
• на початку домовленостей не шкодувати сил і коштів та забезпечити виконання клієнтом умови про оплату гонорару успіху такими інструментам, як, зокрема, банківська гарантія(яку наразі можна оформити без необхідності покриття суми гарантії), чи іншими платіжними інструментами, цінними паперами.
• якщо суть справи зводиться до стягнення з опонента клієнта грошових коштів - клопотати за відкриття для цього окремого рахунку клієнта в банку, і надання клієнтом відповідного платіжного доручення банкуна користь адвоката.

Корисні формулювання:

Пункт в договорі про надання правової допомоги, який передбачає сплату гонорару успіху, залежить від того які доручення виконує адвокат, з якої суми нараховується гонорар успіху, чи є він фіксованою сумою чи відсотком від “результату”, тощо.

Якщо говорити, про найбільш поширені випадки - справи про стягнення грошових коштів, умови договору про гонорар успіху, можуть виглядати наступним чином:

Проблеми стягнення гонорару успіху та судова практика. Компенсація гонорару за рахунок іншої сторони

Судова практика стягнення гонорару успіху зводиться до двох видів справ:

• справи адвокатів проти клієнтів (чи навпаки), з приводу стягнення гонорару успіху;
• справи з приводу стягнення витрат на надання правової допомоги (судових витрат) до яких включено гонорар успіху із “програвшої сторони”.

Останнім часом, на щастя, судова практика зводиться до більш-менш адекватного сприйняття гонорару успіху, про це свідчить рішення ВП ВС у справі № 904/4507/18 від 12 травня 2020 року, яке стало “переломним” моментом у зазвичай негативній практиці як щодо стягнення гонорару успіху з клієнта, так і щодо компенсації такого з “програвшої” сторони”.

Суть висловлених висновків про гонорар успіху рішення ВС ВП зводить до того, що суди мають враховувати, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат. Тому, суди мають наводити доводи та докази нерозумності цих витрат, їх неспівмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.

Більш детально можна ознайомитись за посиланням нижче:

Аналізуйте судовий акт: ГОНОРАРУ УСПІХУ – БУТИ! Якщо він розумний, співмірний із ціною позову та складністю справи і правильно прописан у договорі про надання правової допомоги (ВП ВС у справі № 904/4507/18 від 12 травня 2020р.)

ЩОДО стягнення “гонорару успіху” з клієнта:

До прийняття рішення ВП ВС у справі № 904/4507/18 від 12 травня 2020 року, яким констатовано можливість існування “гонорару успіху” суди часто відмовляли у можливості стягнути такий з клієнта. В основному, аргументи судів, які заперечуютьможливість стягнення, полягали (-ють) в наступному:

• “Гонорар успіху” не є ціною договору (платою за надані послуги), а є платою за сам результат, досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 ЦК України та статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а є платою за сам результат, досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг (застосовно, зокрема, у рішенні Господарського суду Волинської області від 02.12.2021 року, підтримане апеляційним судом, у справі № 903/781/21, постановах ВС від 3 липня 2019 року у справі № 757/20995/15-ц, від 10 липня 2019 року у справі № 912/2391/16).

Контраргумент, був наданий у постанові ВС КГС №903/781/21 від 28.07.2022 р., суть його зводиться до наступного:

• ціна, як важлива умова, має бути визначена в договорі про надання правової допомоги шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.
• Закон України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” та ПАЕ не поділяють “гонорар” на види. Не визначено основного, або ж додаткового чи гонорару успіху, що свідчить про те, що поняття “гонорар”, є загальним, під яким розуміється і основна, і додаткова винагороди (як і гонорар успіху).
• отже будь-який погоджений сторонами розмір гонорару є за своєю суттю ціною договору, оскільки такий - безвідносно до його виду (основний, додатковий (гонорар успіху)) - є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, тобто є платою за виконану роботу / надані послуги.

Враховуючи судову практику, для стягнення “гонорару успіху” з клієнта, важливо:

• щоб зобов’язання було дійсним (не визнаним недійсним, чи неукладеним, не бути нікчемним), реальним та не припинило свою дію;
• порядок визначення і сплати має бути чітко прописано у письмовому договорі про надання правової допомоги;
• обставина, яка зумовила зобов’язання з оплати “гонорару успіху” дійсно мала місце.

ЩОДО стягнення “гонорару успіху”, сплаченого клієнтом адвокату з “програвшої” сторони:

Тут все набагато складніше. Одна справа коли зобов’язальні відносини обумовлюють виконання зобов’язання між клієнтом і адвокатом (обидва знали на що йшли), інша ж справа - це стягнення судових витрат з третьої сторони, правила для яких встановлені процесуальними кодексами (до уваги в цій статті беремо цивільний, господарський та адміністративний процеси), адже тут включаються обов’язкові критерії таких витрат: справедливість і обґрунтованість. Не може суд покласти на третю особу витрати, що цим критеріям не відповідають.

Всім відомі правила, що витрати на адвоката, для стягнення їх з іншої сторони, мають бути співмірним із:

1. складністю справи та виконаних робіт (наданих послуг адвокатом);
2. витраченим часом;
3. обсягом наданих послуг та виконаних робіт;
4. ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

(ч.4 ст. 126 ГПК України, ч. 4 ст.137 ЦПК України, ч.5 ст.134 КАС України)

Як відомо, в Україні суди застосовують практику Європейського суду з прав людини (далі- ЄСПЛ), як джерела права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Одним із найбільш цитованих рішень з практики ЄСПЛ щодо гонорару успіху, є рішення (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96 (§ 55)). Якщо коротко - суд вказав, що коли йдеться про угоди, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом - то такі, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Тобто ЄСПЛ у цій справі констатував обов’язковість сплати “гонорару успіху” клієнтом, водночас, при відшкодування сплаченого клієнтом “гонорару успіху” з третьої сторони необхідно враховувати критерій “розумності” витрат.

В іншій справі, “East/West Alliance Limited” проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268, зі змінами) присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ЄСПЛ вказав, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Таким чином, варто враховувати і “обгрунтованість” витрат на правову допомогу, тому при відшкодуванні таких із іншої сторони, гонорар успіху має бути чітко прописаний в договорі та зрозумілим.

Так, у вищенаведеному, можна сказати “основоположному” рішенні ВП ВС у справі № 904/4507/18 від 12 травня 2020 року, суд вказав, що не є обов'язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату “гонорару успіху”, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Нещодавно, відповідну правову позицію застосувала колегія суддів Великої Палати у постанові від 16 листопада 2022 року по справі № 922/1964/21. Крім цього, ВП у цій справі зробив декілька цікавих висновків щодо стягнення витрат з іншої сторони:

• по-перше, учасник справи повинен деталізувати опис наданих послуг лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

• по-друге, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Враховуючи наведені висновки, ВП ВС відступив від висновків ВС КЦС, викладених у постанові від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18.

У постанові ВП ВС від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування, вказано, що суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому, не має значення, чи були вже сплачені гонорар, адвокату, чи тільки має бути сплачено. Так, відповідно до нещодавної постанови ВС КЦС від 27.07.2022 р. у справі №686/28627/18, до понесених стороною витрат на професійну правову допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору. При цьому, аналогічні висновки вже були сформульовані численними рішеннями (зокрема, ВС КЦС у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, а також ВС ОП КГС у постановах від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19 та у ВС КАС від 26 червня 2019 року у справі № 813/481/18).

Після “врахування” всіх цих критеріїв, суди можуть зменшувати гонорар успіху. Цікаво, що як вказаву постанові від 15.09.2022 р. у cправі № 915/294/21, ВС КГС- “не буде правомірним просте зменшення судом таких судових витрат у спосіб встановлення іншого (меншого) відсотку від того відсотку, який обумовлено в договорі про надання правничої допомоги щодо бази його (відсотку) нарахування”.

У цій справі, клієнт та адвокатське бюро погодили у договорі гонорар успіху в розмірі 10% від вартості “незадоволений позовних вимог” (клієнт був відповідачем). Тож, АБ нарахувало клієнту такий гонорар успіху в сумі біля 220 тис. (10% від суми незадоволених позовних вимог). Водночас ВС КГС, врахувавши відповідність:

• фактичним витратам на правову допомогу, які клієнт планував понести в суді;
• витратам, які фактично поніс клієнт і які підлягають віднесенню на оппонента;
• виходячи з оцінки самим відповідачем та фахівцями у сфері права, з якими він мав домовленості щодо певного результату розгляду справи, з точки зору її складності, та розумної необхідності і реальності понесених судових витрат, стягнув гононрар успіху у розмірі 24 тис.грн..

Суд вказав, що гонорар, який на понад 98% перевищує вартість фактично понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, не відповідає критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також принципам справедливості, пропорційності та верховенства права.

Таким чином, стягнути гонорар успіху з оппонента клієнта (в порядку відшкодування судових витрат) у очікуваному розмірі - доволі складно. Якщо підсумувати, то для стягнення гонорару успіху з “програвшої сторони”, суд враховуватиме:

• чи виникло зобов'язання у клієнта сплатити “гонорар успіху”;
• чи дотримано всі вимоги для стягнення судових витрат з “програвшої” сторони (чи дотримано, зокрема, строки для подання відповідних доказів, чи їх подано в достатній кількості, чи оппонент заперечує розмір таких витрат, тощо);
• в якій частині задоволено позовні вимоги (чи в якій частині відмовлено у їх задоволенні) клієнту;
• чи не порушується принцип співмірності, розумності, обґрунтованості, реальності, при стягнені такого розміру гонорару успіху з оппонента клієнта.

Читайте статтю: Про гонорар успіху

Висновки

Українське суспільство не звикло до “європейських” чи “американських” цін на юридичні послуги. Разом із тим, рівень витрат часу кожного професійного адвоката на вирішення справи клієнта, рівень знань, які ним були здобуті (і зазвичай зовсім не безкоштовно), та складність справ - не менші ніж у іноземних колег. Перешкодою до справедливого оцінювання таких послуг стають, іноді, і демпінг цін на ринку послуг, і низький рівень доходів населення, і - що не може не дивувати - сприйняття адвокатського заробітку деякими судами. Але, на щастя, світова практика виробила зручний інструмент, сприйняла його як адекватний і продовжує впроваджувати повсякчас - гонорар успіху. Такий є зручним і для клієнта, і для адвоката, адже зазвичай, до правника приходять за результатом, а не за процесом. Враховуючи останню судову практику, яка потихеньку переходить на адекватне сприйняття такого інструменту, маю надію, що його використання набуде поширеності, а виплати - стабільності, і адвокати не будуть вимушені витрачати додатковий час на отримання зароблених грошей.

Для зручності користувачів веб-ресурсу "Протокол", нижче викладено зразок договору про надання правової допомоги із гонораром успіху (в порядку розрахунків сторін).

ДОГОВІР на надання правової допомоги із гонораром успіху - ЗРАЗОК

Якщо Вам потрібна професійна послуга, скористайтесь сервісом "Тендер на юридичну послугу" від юридичного ресурсу Протокол.

Автор консультації: Ірина Трофіменко

Джерело: юридичний ресурс Протокол

Аналізуйте судовий акт: «Гонорар успіху» (визначена договором сума, сплата якої залежить від настання обумовленої події) є складовою гонорару адвоката, що безвідносно до його виду підлягає оплаті клієнтом за виконані роботи / надані послуги (ВС КГС №903/781/21 від 28.07.2022 р.)

«Гонорар адвоката» чи «безпідставно отримані кошти»: ВС повернув гроші введеному в оману клієнту з процентами (ВС/КЦС у справі №756/6373/18 від 12.01.2021 р.)

Докази сплати адвокату гонорару для його відшкодування відтепер не потрібні (ВС/КАС у справі № 280/2635/20 від 21.01.2021)

Сплата адвокату гонорару особою, яка не є учасником справи НЕ є перепоною для його стягнення з опонента (ВС/КЦС у справі № 757/29103/20-ц від 20.10.2021)

У випадку встановлення договором фіксованого розміру гонорару, не обов’язково зазначати витрачений адвокатом час в детальному описі робіт чи в акті (ВС ВП, справа №922/1964/21 від 16.06.2022 р. ВІДСТУП від ПП)

Договір про надання правової допомоги повинен містити пункти про розрахунок гонорару саме за даний судовий спір, інакше заява про стягнення гонорару залишається без розгляду (ВС/КГС у справі № 910/4201/19 від 07 вересня 2020 р.)

ДО УВАГИ АДВОКАТІВ! Отримання гонорару готівкою можна підтверджувати БУДЬ-ЯКИМ документом (квитанція, акт, розписка тощо) (ВС/КАС у справі № 727/4597/19 від 16.04.2020)

НОНСЕНС! Суд виправдав за 130-ю КУпАП та одночасно стягнув моральну шкоду і гонорар адвоката з працівників поліції (Чугуївський райсуд Харківської області № 355/660/19 від 18.07.2019)

63000 гривень гонорару за позовну заяву на трьох аркушах – забагато (ВС/КАС № 810/3806/19 від 17.09.2019)

Суд не зобов`язаний стягувати всі витрати на адвоката, якщо розмір гонорару є завищеним щодо іншої сторони спору (ВС/КГС № 915/237/18 від 01.08.2019)

Для підтвердження розміру витрат на професійну правову допомогу адвокату слід САМЕ у договорі з клієнтом визначати механізм розрахунку свого гонорару. Лише рахунку замало. (ВС/КГС у справі № 922/1163/18 від 06 березня 2019 р).