ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 903/781/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючий, Кібенко О. Р., Студенця В. І.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Адвокатського об`єднання "Гапоненко Роман і партнери"

на рішення Господарського суду Волинської області

у складі судді Войціховського В. А.

від 02 грудня 2021 року

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Дужич С. П., Саврій В. А., Миханюк М. В.

від 16 лютого 2022 року

за позовом Адвокатського об`єднання "Гапоненко Роман і партнери"

до Фермерського господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича

про стягнення 1 153 512,44 грн,

за участю представників:

позивача: Гапоненко Р. І., Безрода Р. С.

відповідача: Кушнірук А. В.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У вересні 2021 року Адвокатське об`єднання "Гапоненко Роман і партнери" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Фермерського господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича про стягнення 1 153 512,44 грн заборгованості по оплаті послуг з правової (правничої) допомоги, наданих позивачем на виконання умов укладеного між сторонами договору про надання правової (правничої) допомоги № 03-490 від 20 січня 2021 року та прийнятих відповідачем згідно з актом надання послуг № 26 від 28 квітня 2021 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої договірні зобов`язання щодо сплати позивачу частини гонорару, передбаченої підпунктом «d» пункту 4.4. укладеного між сторонами договору про надання правової (правничої) допомоги № 03-490 від 20 січня 2021 року.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

20 січня 2021 року між Фермерським господарством "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Гапоненко Роман і партнери" (Адвокатське об`єднання) був укладений договір про надання правової (правничої) допомоги № 03-490 (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1. якого Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання в якості правової (правничої) допомоги здійснювати представницькі повноваження захищати права і законні інтереси Клієнта, надавати інші види правової допомоги в обсязі та на умовах встановлених договором та за домовленістю сторін, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та всі фактично понесенні Адвокатським об`єднанням витрати у зв`язку з виконанням даного договору.

Відповідно до пункту 1.2. договору, Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надати Клієнту необхідну правову допомогу, а саме:

а) досудове врегулювання спору з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніра" (код ЄДРПОУ 19071304);

b) здійснити представництво, захищати права і законні інтереси Клієнта та надавати інші види правової (правничої) допомоги Клієнту у суді, будь-якої інстанції у справі № 903/13/21 (за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніра" (код ЄДРПОУ 19071304) до Фермерського господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича про стягнення заборгованості).

с) здійснити представництво та надавати Клієнту інші види правової допомоги у правовідносинах останнього з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніра" (код ЄДРПОУ 19071304), які через свою наявність можуть прямо чи опосередковано вплинути на відсутність/зменшення розміру заборгованості клієнта перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніра", яка є предметом судового розгляду у справі № 903/13/21.

У пунктах 4.1. - 4.4. договору сторони погодили, що гонорар є формою винагороди Адвокатського об`єднання за надання правової допомоги Клієнту. На визначення розміру гонорару Адвокатського об`єднання впливають строки вирішення спірних правовідносин, ступінь складності справи, обсяг правових послуг необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення Адвокатським об`єднанням позитивного результату, якого бажає Клієнт.

За надану в межах цього договору правову допомогу Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню гонорар у наступному розмірі:

а) 5 000 грн за підготовку однієї вимоги про зарахування зустрічних однорідних вимог про відшкодування збитків або здійснених оплат по іншим правовідносинам;

b) 2 000 грн за підготовку довідок;

c) 2 500 грн за одну годину роботи адвоката в судовому процесі, що сплачується клієнтом протягом 3 робочих днів з моменту підписання акту наданих послуг (правової допомоги) та буде покладений на сторону згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України;

d) 20% від розміру суми, на яку судом буде зменшено заявлену Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніра" до стягнення суму заборгованості Клієнта у справі № 903/13/21. Ця частина гонорару сплачується клієнтом протягом трьох робочих днів з моменту набрання судовим рішенням у справі № 903/13/21 законної сили.

e) клієнт сплачує аванс в сумі 30 000 грн протягом п`яти днів з моменту підписання договору.

Згідно з пунктом 4.6. договору на підтвердження факту надання Адвокатським об`єднанням Клієнту правової допомоги відповідно до умов цього договору Адвокатським об`єднанням складається акт наданих послуг (правової допомоги) і направляється або вручається під розписку Клієнту.

На виконання своїх зобов`язань за цим договором Адвокатське об`єднання «Гапоненко Роман і партнери» надало Клієнту - Фермерському господарству "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича передбачену договором правову допомогу, а саме: здійснило представництво, захист прав і законних інтересів Клієнта та надало Клієнту правничу допомогу при розгляді у Господарському суді Волинської області справи № 903/13/21 (за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніра" (код ЄДРПОУ 19071304) до Фермерського господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича про стягнення заборгованості).

За результатом розгляду справи № 903/13/21 Господарський суд Волинської області ухвалив рішення від 10 березня 2021 року, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніра" до Фермерського господарства "Західний Буг" задовольнив частково: стягнув з Фермерського господарства "Західний Буг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніра" 1 063 692,90 грн боргу, 1 827 403,77 грн пені, 860 359,59 грн штрафу та 48 294,14 грн судового збору. У позові на суму 3 079 798,88 грн відмовив.

За результатом здійснення апеляційного розгляду справи № 903/13/21 Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 26 квітня 2021 року скасував рішення Господарського суду Волинської області від 10 березня 2021 року в частині стягнення 1 827 403,77 грн пені, 860 359,59 грн штрафу, ухвалив в цій частині нове рішення про відмову в позові, в решті рішення Господарського суду Волинської області від 10 березня 2021 року залишив без змін, виклав резолютивну частину рішення Господарського суду Волинської області від 10 березня 2021 року у справі № 903/13/21 в іншій редакції, за змістом якої позов був задоволений частково: стягнуто з Фермерського господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніра" 1 063 692,90 грн боргу, 51 621,58 грн судового збору. У позові про стягнення 2 377 745,46 грн боргу, 2 529 457,13 грн пені та 860 359,59 грн штрафу було відмовлено.

28 квітня 2021 року на виконання умов договору з огляду на результати судового розгляду справи № 903/13/21, між сторонами був підписаний акт наданих послуг № 26 від 28 квітня 2021 року на суму гонорару за надання правової допомоги по справі № 903/13/21 згідно з підпунктом «d» пункту 4.4. договору в розмірі 1 153 512,44 грн. Також сторони договору провели між собою звірку взаєморозрахунків та склали відповідний акт звірки взаємних розрахунків станом на 30 квітня 2021 року, відповідно до якого у Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і партнери" обліковується непогашена Фермерським господарством "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича заборгованість у розмірі 1 153 512,44 грн.

Однак Фермерське господарство "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича не сплатило передбачену підпунктом «d» пункту 4.4. договору частину гонорару у розмірі 1 153 512,44 грн у строки, встановлені зазначеним підпунктом пункту 4.4. договору: протягом трьох робочих днів з моменту набрання постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 квітня 2021 року у справі № 903/13/21 законної сили, а саме: у строк до 29 квітня 2021 року, що і стало підставою для звернення Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і партнери" до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення 1 153 512,44 грн заборгованості за договором про надання правової (правничої) допомоги № 03-490 від 20 січня 2021 року.

Адвокатське об`єднання «Гапоненко Роман і партнери", звертаючись до Господарського суду Волинської області із зазначеним позовом, послалося на те, що відповідач, підписавши зазначені вище акт наданих послуг та акт звірки взаємних розрахунків, прийняв без будь-яких зауважень чи заперечень надані йому позивачем послуги та підтвердив наявність у нього перед позивачем грошового зобов`язання у розмірі 1 153 512,44 грн, що становить 20% від розміру суми (5 767 562,18 грн), на яку Північно-західний апеляційний господарський суд у своєму рішенні (яке є остаточним у справі № 903/13/21) зменшив заявлену Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніра" до стягнення суму заборгованості Клієнта у справі № 903/13/21.

3. Короткий зміст ухвалених у справі та оскаржуваних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх ухвалення.

Господарський суд Волинської області рішенням від 02 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16 лютого 2022 року, в позові відмовив та стягнув з позивача на користь відповідача 18 000,00 грн витрат по оплаті наданої професійної правничої допомоги.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що:

- передбачена підпунктом «d» пункту 4.4. укладеного між сторонами у справі договору додаткова винагорода адвоката не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632 903 Цивільного кодексу України та статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», а є за своєю суттю гонораром успіху;

- сторони у підпункті «d» пункту 4.4. договору не визначили розмір «гонорару успіху», оскільки не визначили чітко порядок його обчислення: фіксований розмір або погодинна оплата, не встановили порядок його сплати, а передбачена у цьому підпункті пункту 4.4. договору сума гонорару не визначена у твердій грошовій сумі, а пов`язана з настанням певної події;

- підстави для нарахування гонорару, передбаченого підпунктом «d» пункту 4.4. укладеного між сторонами у справі договору, відсутні, оскільки, як встановив Північно-західний апеляційний господарський суд у додатковій постанові від 07 червня 2021 року у справі № 903/13/21, за умовами цього пункту договору Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню гонорар, що обчислюється від суми, на яку судом у справі № 903/13/21 буде зменшено заявлену до стягнення з Клієнта суму заборгованості, однак Північно-західний апеляційний господарський суду при ухваленні нового рішення у справі № 903/13/21 не зменшив суму заборгованості, а лише відмовив у її стягненні з відповідача (з Клієнта).

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

У касаційній скарзі позивач - Адвокатське об`єднання «Гапоненко Роман і партнери» просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 02 грудня 2021 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16 лютого 2022 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження зазначених судових рішень скаржник послався на пункти 1 та 3 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішення та постанови порушили норми процесуального права та неправильно застосували норми матеріального права, а саме: пункт 6 статті 3, статті 204 627 632 903 Цивільного кодексу України, статтю 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", частину першу статті 75 та статтю 76 Господарського процесуального кодексу України, не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права, викладені у постановах:

- від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (щодо законності «гонорару успіху», застосування статей 627 632 903 Цивільного кодексу України, статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"),

- від 25 листопада 2020 року у справі № 754/3571/16-ц (щодо законності «гонорару успіху», застосування статей 627 632 903 Цивільного кодексу України, статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"),

- від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (щодо презумпції правомірності правочину, застосування статті 204 Цивільного кодексу України),

- від 04 листопада 2020 року у справі № 463/4901/16-ц (щодо законності «гонорару успіху», застосування статей 627 632 903 Цивільного кодексу України, статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"),

- від 24 жовтня 2019 року у справі № 904/3315/18 (щодо заборони суперечливої поведінки учасників справи, застосування пункту 6 статті 3 Цивільного кодексу України),

- від 09 листопада 2018 року у справі № 911/3685/17 (щодо акту звірки, як доказу визнання стороною свого боргу, застосування статті 76 та частини першої статті 75 Господарського процесуального кодексу України),

- від 04 грудня 2019 року у справі № 916/1727/17 (щодо акту звірки, як доказу визнання стороною свого боргу, застосування статті 76 та частини першої статті 75 Господарського процесуального кодексу України).

Скаржник також зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частин четвертої, п`ятої та сьомої статей 75 86 126 129 236 Господарського процесуального кодексу України у подібних правовідносинах.

Також позивач у касаційній скарзі просить вирішити питання розподілу його судових витрат та покласти їх на відповідача. Позивач у касаційній скарзі наводить попередній (орієнтовний) розрахунок своїх судових витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до якого орієнтовна сума його цих витрат складає 60 000,00 грн.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з правильним застосуванням та додержанням норм матеріального та процесуального права.

Позиція Верховного Суду.

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.

Верховний Суд, здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені позивачем у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень, та доводи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Предметом спору у цій справі є стягнення 1 153 512,44 грн заборгованості по оплаті послуг з правової (правничої) допомоги, наданих позивачем відповідачу на виконання умов укладеного між сторонами договору про надання правової (правничої) допомоги № 03-490 від 20 січня 2021 року.

Підставою позову є невиконання відповідачем свого договірного зобов`язання з оплати отриманих послуг у розмірі, визначеному договором.

Отже за своєю суттю спірні правовідносини, що склалися між сторонами у цій справі, є правовідносинами, що виникли між сторонами договору про надання правової (правничої) допомоги № 03-490 від 20 січня 2021 року (між адвокатом та його клієнтом), з приводу виконання цього договору, є господарськими, договірними та зобов`язальними.

Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (частина третя статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Верховний Суд звертає увагу на те, що спірні правовідносини у цій справі не стосуються розподілу судових витрат, з огляду на що не регулюються нормами процесуального права. Враховуючи зобов`язальний та договірний характер цих правовідносин для їх врегулювання застосовуються загальні вимоги договірного права, норми цивільного права, що урегульовують зобов`язальні договірні відносини.

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Як правильно встановили суди попередніх інстанцій, за своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір про надання правової (правничої) допомоги № 03-490 від 20 січня 2021 року є договором про надання послуг.

Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом пункту 4 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналогічні положення містяться і у статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року 09 червня 2017 року, (далі по тексту - Правила адвокатської етики).

Відповідно до частин третьої, четвертої та шостої статті 28 Правил адвокатської етики розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Не погодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Адвокат, який надає безоплатну правову допомогу, отримує винагороду виключно за рахунок держави у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що, договір про надання правової допомоги, як і будь-який договір про надання послуг, може бути оплатним або безоплатним.

Суди попередніх інстанцій встановили, що за умовами укладеного між сторонами у справі договору про надання правової (правничої) допомоги № 03-490 від 20 січня 2021 року Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання в якості правової (правничої) допомоги здійснювати представницькі повноваження захищати права і законні інтереси Клієнта, надавати інші види правової допомоги в обсязі та на умовах встановлених договором та за домовленістю сторін, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та всі фактично понесенні Адвокатським об`єднанням витрати у зв`язку з виконанням даного договору.

У розділі 4 зазначеного договору сторони визначили порядок оплати послуг та погодили, що гонорар є формою винагороди Адвокатського об`єднання за надання правової допомоги Клієнту.

Отже укладений між сторонами у справі договір про надання правової (правничої) допомоги № 03-490 від 20 січня 2021 року за змістом його умов є відплатним.

Суди попередніх інстанцій встановили, що у пункті 4.4. договору сторони погодили, що за надану в межах цього договору правову допомогу Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню гонорар у наступному розмірі:

а) 5 000 грн за підготовку однієї вимоги про зарахування зустрічних однорідних вимог про відшкодування збитків або здійснених оплат по іншим правовідносинам;

b) 2 000 грн за підготовку довідок;

c) 2 500 грн за одну годину роботи адвоката в судовому процесі, що сплачується клієнтом протягом 3 робочих днів з моменту підписання акту наданих послуг (правової допомоги) та буде покладений на сторону згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України;

d) 20% від розміру суми, на яку судом буде зменшено заявлену Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніра" до стягнення суму заборгованості Клієнта у справі № 903/13/21. Ця частина гонорару сплачується клієнтом протягом трьох робочих днів з моменту набрання судовим рішенням у справі № 903/13/21 законної сили.

Проаналізувавши умови зазначеного пункту договору, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що передбачена підпунктом «d» пункту 4.4. укладеного між сторонами у справі договору додаткова винагорода адвоката не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632 903 Цивільного кодексу України та статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», а є платою за сам результат, досягнення адвоката та не ставить в залежність від фактично наданих послуг.

Верховний Суд погоджується з висновком судів про те, що передбачена підпунктом «d» пункту 4.4. укладеного між сторонами у справі договору винагорода є додатковою винагородою адвоката, платою за досягнутий адвокатом результат, та є за своєю суттю так званим «гонораром успіху», нарахування та сплата якого залежать від настання певної події.

Чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте Верховний Суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Разом з цим Верховний Суд вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій у цій справі № 903/781/21 про те, що передбачена сторонами у підпункті «d» пункту 4.4. договору додаткова винагорода не є ціною договору з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом частин першої та четвертої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорів встановлюється за домовленістю сторін.

Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Відповідно до частин першої та другої статті 189 Господарського кодексу України ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях.

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що важливою умовою відплатних договорів є ціна, яка є істотною умовою відплатного договору.

У випадку, коли ціна є істотною умовою договору, вона має бути обов`язково встановлена ним. Проте невизначеність ціни у відплатному договору не звільняє покупця (замовника) від обов`язку оплатити прийнятий ним товар (роботи, послуги).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та статті 28 Правил адвокатської етики гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Отже ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.

Відповідно до тлумачного словника української мови слово «винагорода» вживається у такому значенні: те, що є платою за працю, нагородою за які-небудь заслуги. Слово «гонорар» є синонімом слова «винагорода». (Словник української мови: в 11 тт./ АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. - К.: Наукова думка, 1970 - 1980. - Т.1. - с. 438; Словарь української мови: в 4-х тт./За ред. Б. Грінченка. - К., 1907 - 1909. - Т.1. - с. 172).

При цьому Верховний Суд зазначає про те, що Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Правила адвокатської етики надають визначення поняття «гонорар» без поділу цього поняття на види. Зокрема норми зазначених закону та Правил не передбачають такі різновиди винагороди (гонорару) як основний, додатковий чи «гонорар успіху», що свідчить про те, що поняття «гонорар», яке міститься у зазначених нормативно-правових актах, є загальним, під яким розуміється як основна, так і додаткова винагороди.

З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що погоджений сторонами у пункті 4.4. договору про надання правової допомоги розмір гонорару загалом (як основний, передбачений підпунктами «а», «b», «с» пункту 4.4. договору, так і додатковий, передбачений підпунктом «d» пункту 4.4. договору), є за своєю суттю погодженою сторонами ціною договору в розумінні статей 632 903 Цивільного кодексу України, статті 189 Господарського кодексу України, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства гонорар безвідносно до його виду (основний, додатковий (гонорар успіху)) є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, тобто є платою за виконану роботу / надані послуги.

Верховний Суд зазначає про те, що «гонорар успіху», погоджений сторонами у підпункті «d» пункту 4.4. договору під відкладальною умовою (у разі досягнення результату: зменшення судом заявленої до стягнення з Клієнта у межах справи 3 903/13/21 суми заборгованості та набрання судовим рішенням у зазначеній справі законної сили), є складовою частиною гонорару адвоката, погодженого у пункті 4.4. договору. Зазначене узгоджується і з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у пункті 5.46. постанови від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, відповідно до якого відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою (прим.: гонорар успіху), є складовою частиною гонорару адвоката.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що така істотна умова договору, як ціна була визначена сторонами у розділі 4.4. договору, зокрема і у підпункті «d» пункту 4.4. договору, а висновок судів про те, що сторони в порушення статті 180 Господарського кодексу України та статті 638 Цивільного кодексу України у договорі про надання правової допомоги не визначили таку істотну умову, як ціна є помилковим, зроблений з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: статті 189 Господарського кодексу України, статей 627 632 903 Цивільного кодексу України, статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", статті 28 Правил адвокатської етики, про що обґрунтовано зазначив позивач у касаційній скарзі.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Суди попередніх інстанцій встановили, що договір про надання правової (правничої) допомоги № 03-490 від 20 січня 2021 року був укладений між сторонами у справі: був підписаний уповноваженими представниками сторін, скріплений відтисками печаток господарюючих суб`єктів. Також суди встановили, що цей договір недійсним повністю чи частково в судовому порядку не визнавався, сторонами не розривався та не змінювався.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже статті 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18).

З огляду на викладене, враховуючи закріплену законом презумпцію правомірності правочину, Верховний Суд зазначає про те, що договір про надання правової (правничої) допомоги № 03-490 від 20 січня 2021 року, який, як встановили суди, недійсним повністю чи частково в судовому порядку не визнавався, сторонами не розривався та не змінювався, є дійсним та є обов`язковим до виконання сторонами.

При цьому суди попередніх інстанцій також дійшли висновку про дійсність укладеного між сторонами у справі договору про надання правової (правничої) допомоги № 03-490 від 20 січня 2021 року та обов`язковість його виконання. Однак разом з цим суди відмовили у стягнення заборгованості за цим договором, дійшовши помилкового висновку про те, що винагорода, передбачена підпунктом «d» пункту 4.4. договору, не є ціною договору. Висновки судів є суперечливими, фактично суди звільнили відповідача від виконання свого зобов`язання (зі сплати позивачу гонорару успіху), передбаченого підпунктом «d» пункту 4.4. договору, яке є дійсним.

Суди попередніх інстанцій також встановили, що на виконання умов договору № 03-490 від 20 січня 2021 року з огляду на результати судового розгляду справи № 903/13/21, між сторонами був підписаний акт наданих послуг № 26 від 28 квітня 2021 року на суму гонорару за надання правової допомоги по справі № 903/13/21 згідно з підпунктом «d» пункту 4.4. договору в розмірі 1 153 512,44 грн. Також сторони договору провели між собою звірку взаєморозрахунків та склали відповідний акт звірки взаємних розрахунків станом на 30 квітня 2021 року, відповідно до якого у Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і партнери" обліковується непогашена Фермерським господарством "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича заборгованість у розмірі 1 153 512,44 грн.

З огляду на ці встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, а саме: дійсність договору у цілому та дійсність зобов`язання, передбаченого підпунктом «d» пункту 4.4. договору, зокрема; підписання відповідачем акта наданих послуг № 26 від 28 квітня 2021 року та акта звірки взаємних розрахунків, Верховний Суд зазначає про те, що відповідач, підписавши договір та зазначені акти, прийняв без будь-яких зауважень чи заперечень надані йому позивачем послуги, фактично визнав та підтвердив наявність у нього перед позивачем дійсного грошового зобов`язання зі сплати винагороди (гонорару успіху) у розмірі 1 153 512,44 грн, однак не виконав це зобов`язання.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій також дійшли висновку про те, що у підпункті «d» пункту 4.4. договору сторони не визначили розміру «гонорару успіху», не визначили чітко порядок його обчислення: фіксований розмір або погодинна оплата, не встановили підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо.

Однак Верховний Суд вважає ці висновки судів помилковим.

Зазначені висновки судів попередніх інстанцій спростовується змістом самого підпункту «d» пункту 4.4. договору.

Як встановили суди попередніх інстанцій у підпункті «d» пункту 4.4. договору сторони погодили, що за надану в межах цього договору правову допомогу Клієнт сплачує 20% від розміру суми, на яку судом буде зменшено заявлену Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніра" до стягнення суму заборгованості Клієнта у справі № 903/13/21. Ця частина гонорару сплачується клієнтом протягом трьох робочих днів з моменту набрання судовим рішенням у справі № 903/13/21 законної сили.

Отже у зазначеному підпункті пункту 4.4. договору сторони чітко погодили:

- розмір «гонорару успіху» та порядок його обчислення: 20% від розміру суми, на яку судом буде зменшено заявлену Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніра" до стягнення суму заборгованості Клієнта у справі № 903/13/21;

- порядок сплати: протягом трьох робочих днів з моменту набрання судовим рішенням у справі № 903/13/21 законної сили.

Відповідно до вимог чинного законодавства адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

При цьому Верховний Суд зазначає про те, що визначення сторонами у договорі про надання правової допомоги порядку обчислення гонорару у відсотковому відношенні до певної грошової суми (у даному випадку - від розміру суми, на яку судом у справі № 903/13/21 буде зменшена заявлена до стягнення з відповідача сума заборгованості, тобто від розміру досягнутого адвокатом результату наданих послуг у справі з майновими вимогам) відповідає такій формі обчислення гонорару як фіксований розмір. При такому порядку обчислення гонорару фактична кількість витраченого адвокатом часу на надання послуг клієнту не має значення, а у підсумку визначається саме чітка фіксована грошова сума.

Обставина того, що обчислення гонорару успіху пов`язане з настанням певної події, про яку зазначили суди попередніх інстанцій, є обґрунтованою та логічною в силу самої суті гонорару успіху, можливість обчислення якого залежить виключно від певних подій - досягнутих адвокатом та обумовлених в договорі результатів при наданні послуг правової допомоги.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про те, що визначений у договорі «гонорар успіху» за формою його обчислення не є фіксованим розміром та не відповідає вимогам чинного законодавства.

У касаційній скарзі позивач посилається на те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування статей 627 632 903 Цивільного кодексу України, статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

Проте зі змісту оскаржуваних рішення та постанови вбачається, що суди попередніх інстанцій врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у зазначеній постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, та послалися в оскаржуваних судових рішеннях на ці висновки.

Разом з цим Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій, хоч і врахували зазначені висновки Верховного Суду, проте фактично неправильно їх застосували, зокрема, не врахували те, що у цій справі № 903/781/21, на відміну від справи № 904/4507/18, вирішується питання належного виконання відповідачем свого договірного зобов`язання, яке є дійсним, а не питання компенсації судових витрат іншою стороною господарської справи.

Також суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, послалися на правову оцінку обставин справи, надану господарськими судами у межах справи № 903/13/21.

Однак Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій помилково взяли до уваги висновки судів, зроблені у справі № 903/13/21, оскільки такі висновки були зроблені за результатом вирішення виключно процесуального питання - питання компенсації судових витрат за рахунок іншої сторони зазначеної господарської справи: позивачем відповідачу та не стосувалися правовідносин щодо виконання договірного дійсного зобов`язання.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої та сьомої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Однак суди попередніх інстанцій у цій справі № 903/781/21, врахувавши висновки судів, зроблені у справі № 903/13/21, в порушення зазначених норм процесуального права не врахували те, що такі враховані ними висновки не є обставинами, встановленими судами в іншій справі, а є правою оцінкою, наданою судом певним обставинам, яка відповідно до частини сьомої статті 75 Господарського процесуального кодексу України не є обов`язковою для господарського суду.

Крім того поза увагою судів залишилося те, що позивач - Адвокатське об`єднання «Гапоненко Роман і партнери» не був самостійним учасником справи.

Помилковим є також і висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для нарахування гонорару успіху, передбаченого договором, оскільки суд у справі № 903/13/21 не зменшив суму заявленої до стягнення з відповідача заборгованості, а лише відмовив у її стягненні.

Як вбачається можливість нарахування та стягнення передбаченого у підпункті «d» пункту 4.4. договору гонорару успіху залежить від настання певної умови: зменшення судом у справі № 903/13/21 заявленої Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніра» до стягнення з відповідача суми заборгованості, тобто, як уже зазначалося, залежить від досягнення адвокатом відповідача певного результату при наданні послуг правової допомоги.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніра», як позивач у справі № 903/13/21, заявив до стягнення з відповідача 6 831 255,14 грн заборгованості.

За результатом здійснення апеляційного розгляду справи № 903/13/21 Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 26 квітня 2021 року позов задовольнив частково: стягнув з Фермерського господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніра" 1 063 692,90 грн боргу, у позові про стягнення 2 377 745,46 грн боргу, 2 529 457,13 грн пені та 860 359,59 грн штрафу відмовив.

Отже Верховний Суд зазначає про те, що суд апеляційної інстанції за результатом розгляду справи № 903/13/21 ухвалив рішення про часткове задоволення позову та відмовив у задоволенні позову на суму 5 767 562,24 грн, що фактично є зменшенням заявленої Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніра» до стягнення з відповідача суми заборгованості.

При цьому суди попередніх інстанцій у цій справі № 903/781/21, зазначивши в оскаржуваних рішенні та постанові про те, що суд апеляційної інстанції за результатом розгляду справи № 903/13/21 не зменшив суму заявленої до стягнення з відповідача заборгованості, а лише відмовив у її стягненні, не зазначили про те, що саме вони розуміють під зменшенням заявленої Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніра» до стягнення з відповідача суми заборгованості, як умови для нарахування гонорару успіху, передбаченої укладеним між сторонами договором.

Враховуючи наведене вище суд касаційної інстанції зазначає про те, що суди попередніх інстанцій помилково відмовили у задоволенні позову у цій справі № 903/781/21, та погоджується з доводами касаційної скарги щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача гонорару, передбаченого підпунктом «d» пункту 4.4. договору про надання правової (правничої) допомоги № 03-490 від 20 січня 2021 року, у розмірі 1 153 512,44 грн, що відповідає 20 % від розміру суми 5 767 562,24 грн, на яку судом апеляційної інстанції у рішенні від 26 квітня 2021року у справі № 903/13/21 буде зменшена заявлена до стягнення з відповідача сума заборгованості (5 767 562,24 грн Х 20 % = 1 153 512,44 грн).

При цьому Верховний Суд враховує встановлені судами у цій справі № 903/781/21, що переглядається, обставини дійсності договору про надання правової (правничої) допомоги № 03-490 від 20 січня 2021 року та дійсності зобов`язання, передбаченого підпунктом «d» пункту 4.4. договору, обставини визнання відповідачем наявності у нього такого зобов`язання та боргу перед позивачем у спірному розмірі (1 153 512,44 грн).

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 311 Господарського процесуального кодексу України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Верховний Суд вважає, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1 та 3 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є обґрунтованими.

З огляду на те, що суди попередніх інстанцій у повній мірі встановили усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи № 903/781/21, проте надали цим обставинам неправильну юридичну оцінку, неправильно застосували та порушили норми матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне скасувати оскаржувані рішення Господарського суду Волинської області від 02 грудня 2021 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16 лютого 2022 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і партнери» у справі № 903/781/21.

8. Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 300 301 308 311 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і партнери» на рішення Господарського суду Волинської області від 02 грудня 2021 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16 лютого 2022 року у справі № 903/781/21 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 02 грудня 2021 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16 лютого 2022 року у справі № 903/781/21 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення. Позовні вимоги Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і партнери» задовольнити.

4. Стягнути з Фермерського господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича (44700, м. Володимир-Волинський, вул. Ганни Жежко, 9, код ЄДРПОУ 36932997) на користь Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і партнери» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 30, офіс 15, 16, код ЄДРПОУ 42270428) 1 153 512 (один мільйон сто п`ятдесят три тисячі п`ятсот дванадцять) гривен 44 копійки заборгованості та 17 302 (сімнадцять тисяч триста дві) гривні 69 копійок судового збору за подання позовної заяви.

5. Стягнути з Фермерського господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича (44700, м. Володимир-Волинський, вул. Ганни Жежко, 9, код ЄДРПОУ 36932997) на користь Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і партнери» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 30, офіс 15, 16, код ЄДРПОУ 42270428) 25 956 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість) гривен 28 копійок судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги та 34 605 (тридцять чотири тисячі шістсот п`ять) гривен 37 копійок судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

6. Доручити Господарському суду Волинської області видати відповідні накази.

7. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Кібенко

В. Студенець