Чоловік знав в момент реєстрації народження, що не він є біологічним батьком дитини - і не довів що не знав - тому відомості про нього, як про батька дитини не підлягають виключенню з актового запису. (ВС КЦС справа №201/6130/19 від 13.07.2022 р.)

ВС КЦС у цій справі, розтлумачив на кого покладений тягар доказування двох обставин у таких справах: що не має кровної спорідненості з дитиною, і що записаний батько знав про те що не є біологічним батьком в момент реєстрації народження.

Фабула судового акту: Колишній чоловік звернувся до жінки з позовом про виключення відомостей про нього як батька з актового запису про народження дитини. Як встановлено обставинами справи, з матір’ю вони познайомились в 2017 році, вона тоді була на четвертому місяці вагітності. Згодом у них народилась дитина, батьком записали його, тому що вони були в шлюбі. Позивач не заявляв жодних заперечень, допоки вони не розлучилися. Так, у позові чоловік заявляв, що лише в процесі сварок - після - йому стало відомо, що біологічним батьком дитини є інший чоловік.

Відмовивши у позові, суд першої інстанції виходив з того, що жінка не заперечує того, що позивач не є біологічним батьком дитини, проте, докази у справі (як зокрема переписка у “ВКонтакте” та показання свідка) підтверджують, що на момент реєстрації шлюбу з відповідачем та на момент народження дитини позивач був обізнаний про те, що він не є біологічним батьком. Апеляційний суд, навпаки, позов задовольнив, вказавши що надані жінкою докази обізнаності батька про відсутність кровного споріднення на дату реєстрації народження - недопустимі - бо зареєструватися у ВК може будь-хто.

В касаційній скарзі представник відповідача звернув увагу - зокрема - на те що на початку спільного проживання сторін відповідач перебувала на четвертому місяці вагітності, тому на момент реєстрації шлюбу позивач не міг не мати обґрунтованих сумнівів щодо батьківства іншої особи. Враховуючи це, та інші доводи, ВС КЦС підтримав відповідачку. Мотивуючи, ВС КЦС зазначив:

Сімейне законодавство України встановлює презумпцію батьківства, а саме: батьком дитини вважається визначена законом особа, зокрема, чоловік матері дитини, з яким вона перебуває у шлюбі. Презумпція батьківства може бути спростована за позовом заінтересованої особи.

Особа, яка записана батьком дитини відповідно до ст. 122, 124, 126і 127 СК України, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження (ч.1, 2 ст. 136 СК України). Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком (ч.5 ст. 136 СК України).

Отже, законодавець обмежив право особи, яка записана батьком дитини, на оспорювання свого батьківства, зокрема, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, або не могла про це не знати.

У такій категорії справ, як оспорювання батьківства, важливим є правильне визначення розподілу обов'язків із доказування. Саме, позивач (особа, яка оспорює батьківство) має надати докази:

• що він не є батьком дитини, а також;
• що в момент реєстрації себе батьком дитини він не знав, що не є її батьком.

Відповідно до ч.3 ст. 12, ч.2 ст. 77, ст. 81 ЦПК України відповідачка має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень. Отже, якщо позивач стверджує, що в момент реєстрації себе батьком дитини не знав, що не є її батьком, то відповідачка має надати докази на спростування таких тверджень.

Крім того, при вирішенні спорів щодо оспорювання батьківства суди повинні керуватися найкращими інтересами дитини, забезпечуючи баланс між інтересами дитини та сторін у справі.

Отже у цій справі: Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч.1 ст. 82 ЦПК України). Верховний Суд зазначає, що обставини, стверджувані однією стороною і визнані іншою, набувають характеру доказаних у разі, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Щодо відсутності кровного споріднення - відповідачка не заперечувала. Тому, суду у цій справі необхідно було встановити, чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є її батьком, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати.

Крім того, що відповідач була на 4 місяці вагітності, в момент знайомства, та і при спілкування з батьками відповідачки, він вказував що обізнаний про вагітність відповідачки від іншого чоловіка, проте має намір стати батьком для майбутньої дитини. Цю обставину підтвердила допитала в судовому засіданні як свідок мати відповідачки.

Тому на момент реєстрації шлюбу з відповідачкою та на момент народження дитини він достовірно знав, що дитина, яку мати має народити, походить не від нього. Він погодився дати дитині своє прізвище, добровільно зареєстрував себе як батько дитини.

У позовній заяві позивач не виклав періоду та обставин знайомства з відповідачкою, не повідомив такі обставини під час розгляду справи судами, що має значення для встановлення факту, чи знав він, що в момент реєстрації себе батьком дитини не є її біологічним батьком.

Отже, з огляду на не доведення позивачем твердження про незнання в момент реєстрації, що не є біологічним батьком дитини, не спростування твердження відповідачки, що позивач знав про ці обставини, будучи обізнаним про відсутність кровної спорідненості з дитиною, жодних заперечень щодо реєстрації його батьком дитини, народженої у шлюбі, не висловлював, ВС дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові через недоведеність позовних вимог.

Аналізуйте судовий акт: Несплата аліментів батьком НЕ є доказом ухилення від участі у вихованні дитини і підставою для позбавлення батьківських прав на підставі ст. 164 СК України (ВССУ від 01 листопада 2017р. у справі № 299/3019/16-ц);

Враховуючи право дитини знати свого батька та реалізувати спадкові права, жінка, що народила в шлюбі, може оспорити батьківство, навіть якщо біологічний батько не встиг подати заяву про батьківство (ВС КЦС №336/1357/16-ц від 07.07.2021 р.);

Батько за походженням, чия дитина усиновлена іншим чоловіком, не зобов’язаний утримувати таку дитину до досягнення нею повноліття. Такий обов'язок покладається на усиновителя. (ВС КЦС справа №522/5039/21 від 31.08.2022 р.);

Небажання дитини спілкуватися з батьком, може бути поважною причиною невиконання матір’ю рішення суду про усунення перешкод в участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною (ВС КАС справа № 640/11833/19 від 08.07.2021 р.).

Постанова

Іменем України

13 липня 2022 року

м. Київ

справа № 201/6130/19

провадження № 61-9966св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Соборний районний у місті Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану через адвоката Ворона Артема Ігоровича, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 травня 2021 року в складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Соборний районний у місті Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - Відділ державної реєстрації актів), ОСОБА_3 , про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини.

Позов обґрунтований тим, що з 03 лютого 2017 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, за час якого народився ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спільне життя з відповідачкою не склалося через відсутність взаєморозуміння та постійні сварки, внаслідок яких йому стало відомо, що біологічним батьком ОСОБА_4 є інший чоловік, з яким у ОСОБА_2 були стосунки до реєстрації шлюбу.

Оскільки на момент реєстрації народження дитини він не знав про те, що біологічним батьком ОСОБА_4 є інша особа, він звернувся із заявою до відділу державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції про внесення змін до актового запису, проте отримав відмову з посиланням на необхідність звернення до суду з метою вирішення цього спору.

Просив виключити з актового запису від 21 червня 2017 року № 1001, вчиненого Соборним районним у м. Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2, запис про ОСОБА_1 як батька цієї дитини.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2021 року у позові відмовлено.

Відмовивши у позові, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не заперечує того, що ОСОБА_1 не є біологічним батьком ОСОБА_4 . Докази у справі та показання свідка підтверджують, що на момент реєстрації шлюбу з відповідачем та на момент народження дитини позивач був обізнаний про те, що він не є біологічним батьком ОСОБА_4 , жодних заперечень щодо реєстрації себе батьком дитини, народженої у шлюбі, не висловлював, суд першої інстанції, керуючись частиною п`ятою статті 136 СК України, дійшов висновку про відмову в позові.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2021 року скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову. Виключено з актового запису від 21 червня 2017 року № 1001, вчиненого Соборним районним у м. Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2, запис про ОСОБА_1 як батька цієї дитини.

Задовольнивши позов, суд апеляційної інстанції, з урахуванням того, що відповідач не надала суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження обізнаності позивача під час реєстрації народження дитини про відсутність кровного споріднення між ним та дитиною, виходив з того, що сторони визнали факт відсутності кровного споріднення між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2.

Докази (скріншоти листування у соціальній мережі), надані відповідачем на підтвердження обізнаності позивача, що він не є біологічним батьком дитини, не є допустимими та достовірними, оскільки здійснити реєстрацію в соціальній мережі може будь-яка людина під будь-яким іменем, сервери з інформацією соціальної мережі «Вконтакте» недоступні, що унеможливлює встановити факт та час поширення інформації. Ухвала суду першої інстанції про призначення у справі судової медичної молекулярно-генетичної експертизи залишилась без виконання у зв`язку з неявкою ОСОБА_2 з дитиною на експертизу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Ворон А. І. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 травня 2021 року, просив її скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, диск з листуванням сторін та показання свідків.

Під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій ОСОБА_1 видалив свою сторінку з соціальної мережі «Вконтакте», що підтверджують належність вказаного профілю саме позивачу.

Суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що на початку спільного проживання сторін відповідач перебувала на четвертому місяці вагітності, тому на момент реєстрації шлюбу позивач не міг не мати обґрунтованих сумнівів щодо батьківства іншої особи.

Оскаржуване судове рішення не відповідає якнайкращим інтересам дитини, оскільки позивач добровільно надав свою згоду на батьківство, а знайомство з біологічним батьком, який не цікавиться життям ОСОБА_4 , не забезпечить права та інтереси останнього. Рішення про виключення відомостей з актового стану про батьківство ОСОБА_1 негативно вплине на психо - емоційний стан дитини.

Суд апеляційної інстанції не застосував правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2018 року у справі № 318/2458/15, провадження № 61-916св18, від 12 лютого 2020 року у справі № 317/1584/18, провадження № 61-12342св19, від 27 жовтня 2020 року у справі № 172/125/19, провадження № 61-10977св20, від 21 серпня 2019 року у справі № 265/597/17, провадження № 61-36366св18.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Забродіна С. І. мотивований тим, що з метою доведення того, що позивач не є батьком дитини, ухвалою суду першої інстанції призначалась судова медична молекулярно-генетична експертиза, від проведення якої відповідач відмовилась та визнала, що позивач не є біологічним батьком її сина. Отже, цей факт є доведеним і позивачу не було необхідності його доводити.

Водночас саме відповідачка мала довести, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або не міг про це не знати.

Посилання в касаційній скарзі на неврахування судом апеляційної інстанції постанов Верховного Суду є безпідставними, оскільки правовідносини не є подібними.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 03 лютого 2017 року сторони зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим 03 лютого 2017 року Центральним районним у м. Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 35.

Від спільного шлюбу сторін, ІНФОРМАЦІЯ_2 , народився син ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 21 червня 2017 року Соборним районним у м. Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 1001.

У свідоцтві про народження ОСОБА_4 у графі «батько» зроблено запис про ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції встановив, що сторони шлюб розірвали.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2020 року призначено у справі судову медичну молекулярно-генетичну експертизу, виконання якої доручено експертам комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи». На вирішення експертів поставлено таке питання: «Чи є рідним біологічним батьком малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , саме позивач ОСОБА_1 .?». Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за відмову від дачі висновку та дачу завідомо неправдивого висновку. Зобов`язано сторони, у разі необхідності третю особу, з`явитися на запрошення з метою проведення вказаного дослідження і надавати необхідні матеріали.

22 вересня 2020 року ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2020 року повернена до суду першої інстанції у зв`язку з неявкою ОСОБА_2 з дитиною 25 серпня 2020 року та 21 вересня 2020 року на експертизу.

Повідомлення про дату та умови проведення експертизи на 25 серпня 2020 року отримав представник ОСОБА_2 - адвокат Ворон А. І. 04 серпня 2020 року, а на 21 вересня 2020 року - 31 серпня 2020 року.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Як на підставу касаційного оскарження, заявник посилався на те, що суд апеляційної інстанції не застосував правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2018 року у справі № 318/2458/15, провадження № 61-916св18, від 12 лютого 2020 року у справі № 317/1584/18, провадження № 61-12342св19, від 27 жовтня 2020 року у справі № 172/125/19, провадження № 61-10977св20, від 21 серпня 2019 року у справі № 265/597/17, провадження № 61-36366св18, не дослідив зібрані у справі докази.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Предметом спору у цій справі є оспорювання батьківства ОСОБА_1 , який записаний батьком дитини.

У такій категорії справ важливим є правильне визначення розподілу обов`язків із доказування.

Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122та 125 СК України(частина перша статті 121 СК України).

Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини (частина перша статті 122 СК України).

Верховний Суд зазначає, що сімейне законодавство України встановлює презумпцію батьківства, а саме: батьком дитини вважається визначена законом особа, зокрема, чоловік матері дитини, з яким вона перебуває у шлюбі. Презумпція батьківства може бути спростована за позовом заінтересованої особи.

Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126і 127 СК України, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження (частини перша та друга статті 136 СК України).

Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком (частина п`ята статті 136 СК України).

Законодавець обмежив право особи, яка записана батьком дитини, на оспорювання свого батьківства, зокрема, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, або не могла про це не знати.

Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав (частина першастатті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захисті піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частини перша та друга статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII).

Таким чином, при вирішенні спорів щодо оспорювання батьківства суди повинні керуватися найкращими інтересами дитини, забезпечуючи баланс між інтересами дитини та сторін у справі.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (статті 12 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).

Верховний Суд зазначає, що зміст предмета доказування залежить від особливостей категорії справи; предмет доказування у справі про оспорювання батьківства визначається нормами матеріального права, а саме статтею 136 СК України.

Предметом доказування у спорі про оспорювання батьківства, особою, яка записана батьком дитини (позивачем), є доведення відсутності кровного споріднення з дитиною, а також необізнаність позивача в момент реєстрації, що він не є біологічним батьком дитини.

Згідно зі статтею 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Верховний Суд зауважує, що сторона, яка оспорює батьківство, має надати всі необхідні докази, оскільки тягар доказування лежить саме на цій особі.

Отже, позивач (особа, яка оспорює батьківство) має надати докази, що він не є батьком дитини, а також, що в момент реєстрації себе батьком дитини він не знав, що не є її батьком.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини другої статті 77, статті 81 ЦПК Українивідповідачка має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень. Отже, якщо позивач стверджує, що в момент реєстрації себе батьком дитини не знав, що не є її батьком, то відповідачка має надати докази на спростування таких тверджень.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (частина перша статті 82 ЦПК України).

У цій справі суд першої інстанції встановив, що відповідачка не заперечує проти обставин позову в тій частині, що позивач не є біологічним батьком народженої нею дитини - сина ОСОБА_4 .

Верховний Суд зазначає, що обставини, стверджувані однією стороною і визнані іншою, набувають характеру доказаних у разі, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Суди не виклали висновки щодо сумніву у достовірності визнання відповідачкою того факту, що позивач не є біологічним батьком дитини, або щодо добровільності їх визнання.

У відзиві на касаційну скаргу позивач погоджується, що з урахуванням визнання відповідачкою того факту, що він не є біологічним батьком дитини, ця обставина не підлягала доказуванню.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи (стаття 12 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність

Тобто, суд має встановити, чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є її батьком, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати.

Суд першої інстанції, відмовивши у позові, виходив з такого.

На початку січня 2017 року сторони познайомились у соціальній мережі, після чого почали спілкуватися, що підтверджується доказами у справі.

07 січня 2017 року ОСОБА_1 познайомився з батьками ОСОБА_2 , яким повідомив, що обізнаний про вагітність відповідачки від іншого чоловіка, проте має намір стати батьком для майбутньої дитини. Цю обставину підтвердила допитала в судовому засіданні як свідок мати ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , яка до реєстрації шлюбу між сторонами спілкувалась з позивачем та цікавилась його ставленням до того, що він не є біологічним батьком майбутньої дитини відповідачки.

Позивач не є біологічним батьком дитини, оскільки відповідачка завагітніла у жовтні 2016 року, тобто до знайомства і укладення шлюбу з ОСОБА_1 . На момент реєстрації шлюбу з відповідачкою та на момент народження дитини ОСОБА_1 достовірно знав, що дитина, яку ОСОБА_2 має народити, походить не від нього. Проте він погодився дати дитині своє прізвище, добровільно зареєстрував себе як батько дитини.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довів позовні вимоги, на обґрунтування позову докази не надав.

Згідно з Єдиним державним реєстром судових рішень рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2019 року шлюб між сторонами розірвано.

Верховний Суд зазначає, що позивач 28 травня 2019 року одночасно звернувся до суду з позовами про розірвання шлюбу та оспорювання батьківства.

Скасувавши рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наявні у матеріалах докази (листування у соціальній мережі), надані відповідачем на підтвердження обізнаності позивача, що він не є біологічним батьком дитини, не є допустимими та достовірними, враховуючи, що сторони у справі не заперечували факт відсутності кровного споріднення між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , дійшов висновку про задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що не може взяти до уваги скріншоти листування у соціальній мережі Вконтакте, як достовірні, оскільки в соціальних мережах може зареєструватися будь-яка людина і під будь-яким іменем, перевірити таку інформацію неможливо, а тому вона є недопустимим та неналежним доказом. Соціальна мережа «Вконтакте» на момент розгляду справи заборонена в Україні, сервери з інформацією недоступні, тому відсутня можливість встановити факт та час поширення інформації.

Водночас суд апеляційної інстанції помилково виходив з того, що не позивач, а відповідачка має довести необізнаність позивача про біологічне батьківство щодо дитини, зазначивши, що вона не надала належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження обізнаності позивача під час реєстрації народження дитини про відсутність кровного споріднення між ним та дитиною.

Верховний Суд зазначає, що стандарт доказування залежить від специфіки обставин, про доведення яких йдеться, а сторонам повинна бути надана можливість повідомити будь-які докази, необхідні для успіху скарги.

Ухваливши рішення про відмову в позові, суд апеляційної інстанції помилково розподілив обов`язки із доказування, з метоюповного та всебічного розгляду справи не надав оцінки всім доводам та запереченням сторін.

Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що з урахуванням обставин справи, а саме з 03 лютого 2017 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, за час якого народився ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач не спростував твердження відповідачки з урахуванням досліджених судом першої інстанції доказів, що вона познайомилася з позивачем вночі 01 січня 2017 року у соціальній мережі «Мамба.ру», з 02 січня 2017 року сторони почали спілкувати в соціальній мережі «Вконтакте», вперше зустрілися 03 січня 2017 року, позивач знав про вагітність відповідачки, сам факт переписки в соціальній мережі.

У позовній заяві позивач не виклав періоду та обставин знайомства з відповідачкою, не повідомив такі обставини під час розгляду справи судами, що має значення для встановлення факту, чи знав він, що в момент реєстрації себе батьком дитини не є її біологічним батьком.

Суд першої інстанції, з огляду на не доведення позивачем твердження про незнання в момент реєстрації, що не є біологічним батьком дитини, не спростування твердження відповідачки, що позивач знав про ці обставини, будучи обізнаним про відсутність кровної спорідненості з ОСОБА_4 , жодних заперечень щодо реєстрації його батьком дитини, народженої у шлюбі, не висловлював, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові через недоведеність позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2018 року у справі № 318/2458/15, провадження № 61-916св18, від 12 лютого 2020 року у справі № 317/1584/18, провадження № 61-12342св19, від 27 жовтня 2020 року у справі № 172/125/19, провадження № 61-10977св20, від 21 серпня 2019 року у справі № 265/597/17, провадження № 61-36366св18, згідно з якими чоловік в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є біологічним батьком дитини, однак погодився на реєстрацію його батьком за його особистою заявою.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вказаним вимогам судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції, яке помилково скасував суд апеляційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 409 ЦПК Українисуд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до статті 413 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом було скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Україниу постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З урахуванням сплаченого ОСОБА_2 судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 1 536,80 грн, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1 536,80 грн.

Керуючись статтями 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану через адвоката Ворона Артема Ігоровича,задовольнити.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 травня 2021 року скасувати, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2021 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн 80 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко