Суд зобов'язав але виконати неможливо. Державна реєстрація права власності на земельну ділянку без кадастрового номера

Хочу висвітлити один із практичних кейсів, який, на мою думку, заслуговує особливої уваги як з боку представників реєстраційної спільноти (які фактично можуть стати заручниками ситуації), так і з боку громадян та адвокатів, які формулюють позовні вимоги таким чином, що подальше виконання судових рішень стає неможливим ні з юридичної, ні з технічної точки зору.

Суть питання полягає в наступному.

Наявне судове рішення, яким державного реєстратора зобов’язано здійснити державну реєстрацію права власності, зокрема на земельну ділянку. При цьому у рішенні суду зазначено лише адресу земельної ділянки та її площу, без визначення кадастрового номера. Разом з тим у рішенні суду вказано дату видачі державного акта на цю земельну ділянку - 1997 рік, що свідчить про відсутність у неї кадастрового номера, оскільки на момент видачі такого акта кадастрові номери не присвоювалися. Відповідно, відомості про зазначену земельну ділянку відсутні у Державному земельному кадастрі.

Зазначене судове рішення первісно стосувалося житлового будинку, однак у подальшому позовні вимоги були змінені (уточнені) представником позивача, та до них було додано вимогу щодо державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Водночас така ситуація викликає обгрунтовані питання, оскільки заява про державну реєстрацію прав на земельну ділянку державному реєстратору не подавалася і, відповідно, рішення про відмову у державній реєстрації прав на земельну ділянку не приймалося, що, у свою чергу, ставить під сумнів наявність підстав для звернення до суду з вимогою про зобов’язання вчинити відповідні дії, адже відмова стосувалася виключно будинку.

Тепер розглянемо, що говорить законодавство стосовно земельних ділянок та державної реєстрації прав на них.

ст. 79-1 ЗКУ:

формування земельної ділянки полягає у визначенні її як об’єкта цивільних прав; формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера;

ч. 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»:

державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності у Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку;

ч. 1 ст. 29 Закону:

державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого та оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться за умови наявності відповідних відомостей у Державному земельному кадастрі;

ч. 4 ст. 20 Закону:

заява про проведення реєстраційних дій не підлягає розгляду у разі відсутності в Державному земельному кадастрі відомостей про земельну ділянку (у разі державної реєстрації прав на земельну ділянку);

п. 6 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (постанова КМУ № 1141):

кадастровий номер земельної ділянки є обов’язковим реквізитом при формуванні заяви у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; за відсутності відомостей про кадастровий номер сформувати та зареєструвати заяву щодо земельної ділянки технічно неможливо;

п. 29 Порядку:

під час проведення державної реєстрації прав на земельну ділянку до Державного реєстру речових прав в обов’язковому порядку вносяться відомості про кадастровий номер земельної ділянки.

Отже, як вбачається з наведеного, зареєструвати право власності на земельну ділянку без відомостей про її кадастровий номер є неможливим як на законодавчому, так і на технічному рівні.

З метою ідентифікації земельної ділянки державним реєстратором було направлено запит до Держгеокадастру. За результатами розгляду запиту повідомлено про неможливість надання інформації у зв’язку з тим, що архівні матеріали знаходяться на тимчасово окупованій території.

Також з метою належного виконання судового рішення державний реєстратор звертався до суду із заявою про роз’яснення способу його виконання, однак ухвалою суду у задоволенні такої заяви відмовлено. Наразі реєстратором подано апеляційну скаргу.

При цьому представником заявника ініційовано відкриття виконавчого провадження з метою примусового виконання зазначеного судового рішення, з одночасним попередженням державного реєстратора про відповідальність за його невиконання.

У зв’язку з виникненням нестандартної ситуації та з метою отримання офіційної позиції до Міністерства юстиції України буде направлено запит щодо алгоритму дій державного реєстратора у подібних випадках.

Також хочу звернути увагу адвокатів, що, формулюючи позовні вимоги, особливо щодо земельних ділянок, необхідно враховувати не лише бажаний результат, а й реальні механізми їх виконання.

Автор: державний реєстратор Альона Бабіч

Джерело: ФБ