ЗНЯТТЯ АРЕШТУ З КРИПТОГАМАНЦЯ (СПРАВА №752/6268/23 ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА)

Фабула судового акту: У кримінальних справах, згідно з українським законодавством, можуть арештовувати віртуальні активи, такі як криптовалюта. Стаття 170 Кримінального процесуального кодексу України дозволяє накладати арешт на різне майно, включаючи гроші, цінні папери та віртуальні активи, якщо суд вирішить, що це необхідно.

Віртуальні активи можна розглядати як цифрові речі, що існують лише в цифровому просторі та мають цінність. Згідно з Цивільним кодексом України, до таких речей належать віртуальні активи, цифровий контент та інші подібні блага.

В Україні вже є випадки, коли суди ухвалювали рішення про арешт віртуальних активів у кримінальних справах, і ця практика продовжує розвиватися.

Закон України «Про віртуальні активи» регулює правовідносини, пов'язані з обігом віртуальних активів, включаючи криптовалюту, проте він ще не вступив у дію.

Обставини справи: ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 15.11.2024 у справі № 752/6268/23, накладено арешт на криптоактиви токени USDT в мережі TRON TRC-20, випущені компанією Tether, що зберігаються на криптовалютному гаманці за адресою TKshWCbkH5xevfThmGAYJvbhYxС2WmYSeN, із забороною користування, розпорядження чи відчуження.

Ухвала про арешт майна постановлена в рамках кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченихтч. 5 ст. 361, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України.

За результатами розгляду слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Під час розгляду клопотання встановлено, що в межах кримінального провадження № 42022000000000668 від 02.06.2022 за ознаками кримінальних правопорушень,передбачених ч. 5 ст. 361, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України, ухвалою слідч ого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 15.112024 у справі № 752/6268/23, накладено арешт на криптоактиви токени USDT в мережі TRON TRC-20, випущені компанією Tether, що зберігаються на криптовалютному гаманці за адресою TKshWCbkH5xevfThmGAYJvbhYxС2WmYSeN, із забороною користування, розпорядження чи відчуження. З клопотанням про арешт майна звертався прокурор Київської міської прокуратури Столярчук С.О.

Згідно змісту зазначеної ухвали слідчого судді від 15.11.2024, арешт на майно накладено з метою збереження речових доказів.

Так, відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Виходячи з вищенаведеного, речовими доказами є саме матеріальні об’єкти. Арешт накладається виключно на майно (матеріальні об’єкти) у передбачених випадках.

Відповідно до п. 2 ч. 3. ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Отже, процесуальний закон ставить в чітку залежність застосування заходів забезпечення кримінального провадження з обов'язком слідчого, прокурора довести слідчому судді, що такі заходи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який слідчий зазначає у своєму клопотанні.

Прокурором не надано слідчому судді доказів, що арештоване майно дійсно може бути використано у якості доказів в рамках кримінального провадження, з чого слідчий суддя робить висновок про те, що на даний час у сторони обвинувачення відсутні аргументи, які б дозволяли обґрунтовано стверджувати про те, що арештоване майно має значення речових доказів у даному кримінальному провадженні.

Положеннями статей 7, 16 КПК України визначено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 у справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24.03.2005 у справі «Фрізен проти Російської Федерації», судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-И). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст. 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (наприклад, рішення від 21.02.1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series А N 98).

Враховуючи зазначене, суддя приходить до висновку, що доводи сторони обвинувачення про те, що арештоване майно може бути використано як докази під час судового розгляду для встановлення факту або обставин у кримінальному провадженні, є припущеннями.

В ході розгляду клопотання про скасування арешту не встановлена наявність будь-яких фактичних даних (доказів), відповідно до яких є необхідність у збереженні накладеного арешту на криптоактиви.

З огляду на відсутність доказів того, що арештоване майно відповідає критеріям речових доказів, визначеним положеннями ст. 98 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що такий захід забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, не є співмірним та не переслідує досягнення цілей та завдань кримінального правопорушення, безпідставно обмежує права фізичної особи та перешкоджає у її володінні.

Справа № 752/6268/23

Провадження № 1-кс/752/1607/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частина)

14 березня 2025 року слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі представників власника майна ОСОБА_3 - адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах власника майна - ОСОБА_3 про скасування арешту майна, подане в межах кримінального провадження №42022000000000668 від 02.06.2022,-

ВСТАНОВИВ:

За змістом положень ст. 376 КПК України, якщо складання судового рішення у формі ухвали вимагає значного часу, суд має право обмежитися складанням і оголошенням його резолютивної частини.

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м.Києва від 15.11.2024 року у справі № 752/6268/24 (провадження №1-кс/752/8994/24) на майно, а саме: на крипто активи токени USDT в мережі TRON TRC-20, випущені компанією Tether, що зберігаються на крипто валютному гаманці з адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, із забороною користування, розпорядження чи відчуження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали буде проголошено 19.03.2025 р. о 17.00 год.

Слідчий суддя ОСОБА_1