Знову про поділ майна та боргів: ключові принципи та сучасна практика

Поділ майна та боргів у разі припинення спільного господарювання або розірвання шлюбу є складним процесом, що вимагає врахування правових норм, економічних реалій та принципу справедливості. У цій статті розглянуто основні підходи до розподілу активів і зобов’язань, а також сучасні тенденції у правозастосовній практиці.

Щасливий шлюб базується на довірі, але коли приходить час ділити майно – починається складна юридична математика. Як відомо, в Україні поділ майна подружжя регулюється як Сімейним кодексом, так і судовою практикою. Верховний Суд неодноразово розглядав резонансні справи, що визначають правила гри у цій сфері. Та чи завжди все так просто, як здається на перший погляд?

Презумпція рівності: міф чи реальність?

Закон встановлює, що майно, нажите у шлюбі, є спільною сумісною власністю, незалежно від того, на кого воно оформлене. Однак на практиці цю презумпцію доводиться захищати в судах. Наприклад, у справі № 372/504/17 Верховний Суд визнав рівність часток подружжя, скасувавши рішення нижчих інстанцій, які покладали тягар доведення на одного з подружжя.

Але чи завжди майно ділиться 50/50? Не завжди. Суди можуть змінювати цю пропорцію, якщо один із подружжя не виконував батьківські обов’язки або витрачав спільні кошти на особисті забаганки.

Гроші, рахунки і банківські таємниці

Ще один важливий аспект – банківські вклади. Верховний Суд у справі № 756/14404 визнав, що навіть якщо рахунок відкритий лише на ім’я одного з подружжя, кошти на ньому – спільна власність, якщо не доведено інше. Цікаво, що аналогічна практика застосовується і в інших країнах, зокрема у США, де суди часто використовують концепцію "community property", яка передбачає рівний поділ фінансів.

Бізнес у шлюбі: чи можна втратити половину компанії?

Що робити, якщо у шлюбі один із подружжя створив бізнес? В Україні корпоративні права також можуть бути предметом поділу, якщо компанія заснована або розвивалася на спільні кошти. У справі № 554/8023/15-ц суд визнав, що навіть якщо один із подружжя не брав активної участі у веденні бізнесу, він (вона) має право на компенсацію 50% його вартості.

У Європі підхід схожий, але з нюансами. Наприклад, у Франції суди часто застосовують концепцію "пропорційного внеску", оцінюючи не лише грошовий, а й моральний вклад одного з подружжя у розвиток справи.

"Не твоє, бо мама подарувала"

Особиста власність – одна з найбільш спірних категорій у поділі майна. Закон чітко визначає, що подароване, успадковане або набуте до шлюбу майно не підлягає поділу. Але суди нерідко скасовують такі договори, якщо доведено, що вони були укладені лише з метою ухилення від розподілу.

Основні принципи поділу майна

1. Презумпція рівності. В більшості випадків майно, набуте під час спільного проживання, визнається спільною власністю й підлягає рівному поділу між сторонами, незалежно від того, на кого воно було оформлене.

2. Винятки з рівності. Суд може відступити від принципу рівного поділу, якщо одна зі сторін доведе суттєві вкладення особистих коштів або доведе, що інша сторона ухилялася від участі у створенні спільного майна.

3. Індивідуальна власність. Майно, набуте до шлюбу, отримане в спадщину або як дарунок, залишається власністю відповідної особи, якщо не доведено іншого.

4. Особливості оцінки активів. Під час розподілу враховується не лише номінальна вартість майна, а й його корисність для кожної зі сторін.

Судова практика 2025р. та тенденції

Останнім часом зростає кількість рішень, у яких суди враховують не лише юридичні аспекти, а й фінансовий стан кожної зі сторін, її можливість виконання зобов’язань та наявність непрацездатних осіб на утриманні. Також усе частіше застосовується принцип компенсації: якщо один із подружжя отримує активи, що мають більшу вартість, інший може отримати фінансову компенсацію або право на користування певним майном.

Борги подружжя: хто платить?

Часто при розлученні виникає питання: чи має один із подружжя відповідати за борги іншого? За загальним правилом, борги, набуті у період шлюбу, вважаються спільними, якщо вони були використані в інтересах сім’ї. Але якщо кредит взятий без згоди другого з подружжя, або гроші були витрачені на особисті потреби – суд може визнати цей борг особистим. У міжнародній практиці, наприклад у Німеччині, суди чітко розділяють борги: доведення сімейного характеру витрат лежить на тому, хто претендує на їх поділ.

Поділ боргів: основні правила

1. Спільні зобов’язання. Борги, взяті в інтересах сім’ї або на потреби спільного господарювання, підлягають розподілу пропорційно часткам у спільному майні.

2. Особисті борги. Зобов’язання, взяті в особистих інтересах одного з подружжя або без згоди іншої сторони, залишаються відповідальністю боржника.

3. Кредитні зобов’язання. Якщо кредит був використаний на спільні потреби, але оформлений на одну особу, суд може покласти відповідальність за його погашення на обох учасників процесу.

4. Солідарна відповідальність. У деяких випадках банки або кредитори можуть вимагати виконання зобов’язань обома сторонами незалежно від внутрішнього поділу.

Майно за кордоном: як ділити?

Якщо у подружжя є нерухомість чи рахунки за кордоном, постає питання юрисдикції. В ЄС діє принцип lex rei sitae – тобто майно ділиться за законами тієї країни, де воно знаходиться. У США ситуація складніша: деякі штати застосовують принцип "community property" (рівний поділ), а деякі – "equitable distribution" (справедливий розподіл з урахуванням внеску кожного з подружжя). В Україні суди можуть визнавати іноземні рішення, але це потребує окремої процедури легалізації.

Самочинне будівництво: чия власність?

Часто один із подружжя будує або добудовує нерухомість без згоди іншого. В українській судовій практиці визнано, що таке майно може бути визнане спільним, якщо доведено, що його будівництво велося за спільні кошти або з використанням матеріалів, що належали обом. Водночас у Франції або Великій Британії самочинні будівлі можуть взагалі не визнаватися власністю, якщо вони не відповідають нормам містобудування.

Вплив дітей на розподіл майна

Попри поширену думку, сам факт проживання дітей з одним із батьків не є автоматичною підставою для збільшення його частки в майні. Верховний Суд України неодноразово наголошував, що лише у виняткових випадках – наприклад, якщо другий з подружжя ухилявся від виконання батьківських обов’язків – можна застосувати принцип справедливого розподілу. У скандинавських країнах, зокрема у Швеції, діє більш соціально орієнтований підхід: суди можуть залишати житло тому з батьків, з ким залишаються діти, навіть якщо це змінює пропорцію розподілу активів.

Шлюбні договори: що можна, а що ні?

Шлюбний договір – ефективний інструмент захисту майнових інтересів, але не всі його положення можуть бути визнані дійсними. Українські суди часто визнають недійсними положення, що обмежують права одного з подружжя на утримання чи на частку в майні, якщо вони суперечать нормам Сімейного кодексу. У США або Великій Британії суди можуть переглядати шлюбні контракти, якщо вони явно несправедливі або були укладені під примусом.

Розподіл майна та боргів – це не просто механічне ділення активів, а комплексний процес, який враховує баланс інтересів, фінансовий стан сторін та принцип справедливості. Важливо не лише орієнтуватися на законодавчі норми, а й звертати увагу на актуальні тенденції судової практики, які дедалі частіше спрямовані на пошук справедливих та гнучких рішень у кожному конкретному випадку.

Автор статті: Адвокат Світлана Приймак