За застосування до пішохода кайданів, силового доставлення до фільтраційного центру та вручення повістки, суд стягнув з держави моральну шкоду (Городоцький районний суд Львівської області №441/1193/23 від 11.08.2023 р.)

Фабула судового акту: Позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування йому моральної шкоди. Так, до цього, одним ранком, виглянувши на вулицю щоб покликати свого собаку, він був зупинений поліцейськими УПП у Львівській області ДПП. Під надуманим приводом - ніби він перейшов дорогу в невстановленому місці - старший лейтенант почав грубо з ним спілкуватися, погрожувати врученням військової повістки, насильно утримувати його, так як він, не мав при собі документів, що посвідчуюють особу. В подальшому працівники поліції почали звинувачувати його у порушенні правил дорожнього руху, затримали, застосували спецзасіб (кайданки), доставили його спершу у фільтраційний центр, де йому вручили повістку, а після цього до відділення поліції де відносно нього було складено постанову про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.127 КУпАП та протокол затримання. На особу було накладено штраф 255 грн.

Логічно, що позивач вважав, що йому було завдано моральної шкоди. Внаслідок таких дій працівників поліції в нього істотно погіршився стан здоров`я, він отримав побої в процесі затримання та доставки до відділення поліції, до нього була викликана бригада швидкої медичної допомоги, яка встановила наявний гіпертонічний криз без додаткових ознак зі скаргами головна біль, головокружіння, біль в правій руці, яка виникла при травмуванні. Коли його було звільнено - він пішки, в домашньому одязі, змушений був повертатися додому. В подальшому він неодноразово змушений був звертатися з відповідними скаргами на незаконні дії та рішення поліцейських, факти у яких не були належним чином досліджені та їм не надана повна правова оцінка. Цікаво, що докази - відеозапис затримання з нагрудної камери йому так і не було надано, і знищено поліцією “за закінченням строків зберігання”. Рішенням районного суду було задоволено його позов і постанову про накладення на нього штрафу - скасовано, справу про адміністративне правопорушення закрито. Рішення не оскаржувалося і набрало законної сили.

Отже, у цій справі: Чоловік, просив суд стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь 100000 грн. моральної шкоди, а також покласти на відповідача судові витрати. І Городоцьким районним судом Львівської області його позов був частково задоволений, а з держави стягнуто 20000 грн. Суд зауважив:

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Матеріалами справи доводилося, що рішенням суду провадження в адміністративній справі відносно чоловіка за ч.1 ст.127 КУпАП закрито, а штраф - скасовано.

Отже Суд вважав, що підставою для відшкодування шкоди у цій справі є встановлення чинним рішенням суду порушення законного порядку притягнення чоловіка до адміністративної відповідальності, внаслідок чого йому були завдані душевні страждання. За відсутності будь-яких доказів про вчинення ним адміністративного правопорушення, яке було постановлено йому у вину працівниками поліції, що встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, і скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.127 КУпАП, затримання чоловіка суд розцінив як таке, що спричинило позивачу моральні страждання, з урахуванням того, що він був затриманий неподалік місця свого проживання, в ранній період доби, до нього був застосований спецзасіб «кайданки».

У постанові ОП КЦС ВС від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18) зазначено, що: «статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення. На підставі пункту 2 частини першої статті 1 цього Закону в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яке в подальшому закрито судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше)».

Таким чином, вищевказаними діями працівників поліції позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, у цьому випадку застосуванню підлягає Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

При цьому - відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосовувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи були понесені особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 532/1243/16-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 640/5211/17, від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17, від 26 лютого 2020 року у справі № 142/143/17, від 01 липня 2020 року у справі № 347/1977/17, від 22 липня 2020 року у справі № 303/7352/18, від 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20.

Безпосередньо після затримання чоловіка не було доставлено у відділення поліції для встановлення особи чи припинення правопорушення (тобто для досягнення мети затримання), а в фільтраційний табір, де йому було вручено повістку для подальшої мобілізації, що не передбачено чинним законодавством України, а відтак свідчить про перевищення працівниками поліції своїх службових повноважень.

Цікаво, що висновок за фактом службового розслідування УПП ДПП, на думку суду, не в повній мірі відповідає критерію об'єктивності, оскільки службове розслідування було проведено управлінням патрульної поліції відносно своїх же працівників, до уваги було взято, як вбачається із висновку службового розслідування, покази заінтересованих осіб - працівників поліції, саме на порушення в діях яких вказував чоловік, і на матеріали відеозаписів, перевірити які в суду можливості немає, оскільки такі були знищені всупереч клопотанню позивача.

При визначенні розміру компенсації моральної шкоди суд - окрім всього іншого як то (загальні засади розумності, справедливості, пропорційності, тривалості провадження яке здійснювалось близько 4-х місяців) врахував необхідність зміни нормального життєвого стану та витрачання часу, коштів на відновлення своїх прав, стан здоров`я позивача, який має гіпертонічну хворобу, тобто хворобу, за якою протипоказано нервово-психічні навантаження, а під час затримання та винесення постанови йому був встановлений гіпертонічний криз. З огляду на наведене суд вирішив, що з Державного бюджету України слід стягнути на користь чоловіка 20000 грн. компенсації за спричинену йому моральну шкоду.

Аналізуйте судовий акт: Законодавець не наділив суд повноваженнями відшкодовувати моральну шкоду чи збитки ухвалою, постановленою за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність виконавця. (ОП ВС КЦС №216/5508/20 від 31.07.2023 р.);

Встановлений в законі мінімальний розмір морального відшкодування за неправомірні дії завдані державою - не позбавляє суд визначити його у більшому розмірі. (ВС КЦС № 766/5551/17 від 24.07.2023 р.);

Встановлення протиправності відмови Держгеокадастру - не зумовлює відшкодування моральної шкоди. Портрібен причино-наслідковий зв‘язок між шкодою і протиправною поведінкою держоргану. (ВС КЦС №296/3114/20від 20.01.2022 р.);

Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (ВС КЦС справа 487/6970/20 від 25.05.2022 р.).

441/1193/23 2/441/460/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

11.08.2023 Городоцький районний суд Львівської області у складі:

головуючої, судді - Ференц О.І.,

за участю секретаря судового засідання - Пеленської Х.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Городок Львівської області за участю позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, покликаючись на те, що 05.10.2022 близько 08.30 год. він був зупинений поблизу свого будинку в АДРЕСА_1 поліцейськими УПП у Львівській області ДПП. Під надуманим приводом старший лейтенант ОСОБА_3 почав грубо з ним спілкуватися, погрожувати врученням військової повістки, насильно утримувати його, так як він, вигулюючи біля дому собаку, не мав при собі документів, що посвідчуюють особу. В подальшому працівники поліції почали звинувачувати його у порушенні правил дорожнього руху, затримали, застосували спецзасіб (кайданки), доставили його спершу у фільтраційний центр у АДРЕСА_2 , де йому вручили повістку до 1-го Відділу Львівського РТЦК та СП, а після цього до ВнП № 1 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області. У відділенні поліції відносно нього було складено постанову про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.127 КУпАП серії БАД № 415784 від 05.10.2022 та протокол затримання серії АА № 126598 від 05.10.2022.

Вказує, що внаслідок таких дій працівників поліції в нього істотно погіршився стан здоров`я, він отримав побої в процесі затримання та доставки до відділення поліції, до нього була викликана бригада швидкої медичної допомоги, яка встановила наявний гіпертонічний криз без додаткових ознак зі скаргами головна біль, головокружіння, біль в правій руці, яка виникла при травмуванні, загальний стан задовільний, свідомість ясна, артеріальний тиск - 180/100, частота сердечних скорочень 90, частота дихальних рухів 20. 05.10.2022 о 10:25 його було звільнено і він пішки, в домашньому одязі, змушений був повертатися додому. Всі вказані факти були встановлені і документально підтверджені у Висновку перевірки за фактами, що викладені у рапорті старшого інспектора ВАП УПП у Львівській області ДПП Дороша І.. В подальшому він неодноразово змушений був звертатися з відповідними скаргами на незаконні дії та рішення поліцейських, факти у яких не були належним чином досліджені та їм не надана повна правова оцінка. Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 23.02.2023 у справі № 441/1461/11 було задоволено його позов, постанову серії БАД № 415784 від 05.10.2022 про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ч.1 ст.127 КУпАП у виді штрафу в розмірі 255 грн. скасовано, справу про адміністративне правопорушення закрито. Рішення не оскаржувалося і набрало законної сили 20.03.2023.

Зазначає, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складення протоколу, отримання пояснень та інше). Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає такі складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Вважає, що в описаній ситуації факт заподіяння йому моральної шкоди має очевидний характер, оскільки визначається не лише встановленим рішенням суду незаконним притягненням його до адміністративної відповідальності, за надуманими звинуваченнями, що були викликані вимушеними діями щодо доведення відсутності в його діях правопорушення, а й першочергово у загальній обстановці інкримінування та застосування заходів примусу в ході притягнення його до адміністративної відповідальності. Фактично мало місце грубе поводження з ним з боку представників влади під надуманим приводом порушення, якого не було. Працівники поліції були зі зброєю в руках, відповідно він відчув переляк та хвилювання. Уся ця ситуація негативно позначилася на його здоров"ї, таке ставлення до нього істотно принизило його гідність, висновком службової перевірки також встановлено факт незаконної фотофіксації з боку правоохоронців, що заподіяло йому додаткові страждання. Він втратив довіру до правоохоронних органів, постійно відчуває страх перед ними, тривожність і сором перед рідними і знайомими.

Просить суд стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь 100000 грн. моральної шкоди, а також покласти на відповідача судові витрати.

20.07.2023 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в яких позовні вимоги заперечує в повному обсязі з наступних підстав. 05.10.2023 під час несення служби працівниками УПП у Львівській області було виявлено невідому особу чоловічої статі, яка переходила проїзну частину дороги в невстановленому місці і яка в подальшому неадекватно відреагувала на зауваження працівників поліції. Старшим лейтенантом поліції Кравець П.Б. було складено протокол про адміністративне затримання, оскільки ОСОБА_1 не мав при собі документів, які посвідчують його особу. В подальшому, після встановлення особи ОСОБА_1 і складення протоколу про порушення правил дорожнього руху, його було звільнено. З відеозаписів працівників поліції, які, на жаль, не збереглися з огляду на вимоги Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису № 1026 від 18.12.2018 (строк зберігання 30 днів), було встановлено, що під час розмови з працівниками поліції ОСОБА_1 шарпнув поліцейського за формений одяг, відтак останні прийняли рішення затримати таку особу, про що йому було повідомлено, йому здійснили загин руки за спину та застосовано кайданки. Чоловік був агресивно налаштований відносно поліцейських, обзивав їх нецензурними словами, погрожував. Для встановлення особи чоловік документів не мав, оскільки ніби то проживав поряд, представився ОСОБА_1 . На місці події спільно з поліцейськими були військовослужбовці з автоматами, однак ніхто зброї в сторону позивача не спрямовував. ОСОБА_1 було доставлено в народний дім м. Городок, де військовослужбовець на місці події вручив ОСОБА_1 повістку, оскільки позивач скаржився на біль у нозі та головну біль, старшим лейтенантом поліції було викликано швидку медичну допомогу. Однак, оскільки лікар не виявив жодних тілесних ушкоджень, ОСОБА_1 відмовився від допомоги даного лікаря, а також відмовився від безоплатної правової допомоги. Згодом ОСОБА_1 було доставлено у ВнП № 1 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області, де ОСОБА_1 написав письмову заяву, прийняту працівником вищевказаного підрозділу. Вказане підтведжується матеріалами висновку, який міститься в матеріалах справи. З приводу заявленої вимоги про відшкодування моральної шкоди, то позивач не надав абсолютно ніяких достатніх та допустимих доказів на підтвердження пояснень про заподіяння йому працівником поліції моральної шкоди, факту неправомірних дій працівників поліції не доведено, спецзасіб кайданки було застосовано у відповідності з вимогами ст.45 Закону України «Про Національну поліцію», жодного неправомірного звинувачення, як вказав у позові позивач, не було, це лише припущення, які не мають жодного підгрунтя. Поза тим позивач безпідставно посилається на Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки патрульна поліція не здійснює оперативно-розшукову діяльність та не є органом досудового розслідування, а тому не є суб"єктом, за рішенням якого передбачено відшкодування моральної шкоди у відповідності до вищевказаного закону. В продовження вказує, що заявлений позов має спекулятивний характер, оскільки в змісті позову позивач оцінює спричинену йому моральну шкоду в 20000 грн., натомість в прохальній частині просить про стягнення з відповідача 100000 грн. Крім цього позивачем не зазначено, яким чином він розрахував суму завданої моральної шкоди, він лише обмежився використанням шаблонних фраз. Відповідно до скасованої постанови на позивача було накладено штраф в розмірі 255 грн., моральну шкоду позивач оцінює в 100000 грн., що виходить не тільки за межі співмірності, але й за межі розумності. З приводу заявленої вимоги про компенсацію витрат на правову допомогу в сумі 5000 грн., то такі витрати не підтверджені жодними доказами у справі станом на момент подання відзиву. У разі подальшого надання таких залишають за собою право клопотати про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. З аналізу судової практики вважає, що сам лише факт порушення прав позивача не може служити виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов"язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинили моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

04.07.2023 на адресу суду надійшли письмові пояснення представника третьої особи з приводу заявленого позову, згідно з якими сам факт стягнення коштів з Державного бюджету чи органу державної влади не може бути підставою для обов`язкового залучення до участі у справі Казначейства чи його територіального органу. У даному випадку Казначейство лише виступає органом, який виконує судові рішення у такій категорії справ. З приводу заявлених позовних вимог вказує на те, що позивачем безпідставно застосовано до спірних правовідносин Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки органи патрульної поліції не уповноважені на здійснення оперативно-розшукової діяльності та не є органами досудового розслідування, прокуратури чи суду. Крім того, оскільки позивач у позовній заяві не просить про визнання дій працівників патрульної поліції протиправними і такі дії такими не визнавалися, відсутні правові підстави для відшкодування моральної шкоди позивачу. Позивач не надав суду доказів того, що сплата ним штрафу в розмірі 255 грн. буде мати негативні та непоправні наслідки для нього, а твердження про приниження його честі та гідності є недоречним. Мотиви позову по факту зводяться до загальних фраз і не підкріплені жодними доказами. Враховуючи обставини справи, вважає, що прийняте Городоцьким районним судом Львівської області рішення саме по собі становить достатню справедливу сатисфакцію за будь яку завдану позивачу моральну шкоду і немає необхідності для її стягнення у грошовому еквіваленті.

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали, додатково представник позивача пояснив, що в поданому в суд відзиві на позов представником відповідача фактично не спростовано доводів ОСОБА_1 з приводу спричинення йому моральної шкоди працівниками поліції. Протиправність дій працівників відповідача підтверджується самим фактом незаконного адміністративного провадження відносно позивача, а не лише винесенням постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Моральна шкода ОСОБА_1 була спричинена не лише фактом його незаконного притягнення до адміністративної відповідальності, а й фактом незаконного затримання, безпідставного застосування до нього спеціального засобу - кайданків, безпідставного доставлення його до фільтраційного табору, а не у відділення поліції як цього вимагає закон, виписанні безпідставної повістки тощо. Посилання представників відповідача та третьої особи на формальне зазначення підстав для відшкодування моральної шкоди вважає необгрунтованим, оскільки в інший спосіб описати спричинену позивачу моральну шкоду просто неможливо, такими є підстави і в усталеній практиці судів в справах про відшкодування моральної шкоди. Спростування обставин спричинення моральної шкоди представником відповідача є абсурдним, вся обстановка затримання та притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності 05.10.2022 вже свідчить про спричинення йому моральної шкоди - ранок, в особи спланований день (зокрема поїздка у м. Львів на судове засідання), затримання безпосередньо біля місця його проживання за надуманими причинами, заламування йому рук, застосування кайданок, коли про жоден спротив не могло бути мови, оскільки навколо були озброєні військовослужбовці і працівники поліції, доставлення його не у відділення поліції, а у фільтраційний табір, вручення повістки, подальше доставлення у відділення поліції тощо. Також матеріалами справи доводиться і причиновий зв"язок між протиправними діями працівників поліції у вигляді незаконного затримання та незаконного притягнення до адміністративної відповідальності та моральною шкодою, спричиненою позивачу, що виразилася у душевних стражданнях, переживаннях, приниженні його честі та гідності. Додатковим фактором стресу послужила і необхідність тривалого доведення своєї невинуватості в суді (понад 5 місяців), необхідність подання численних скарг і звернень для того, щоб таку невинуватість довести. Станом до сьогодні позивач вибачень від працівників поліції не отримав, вони продовжують ігнорувати його скарги, заяви, знищили належні і допустимі докази - відеоматеріали, які з першого дня службового розслідування ОСОБА_1 просив надати йому або хоча б зберегти для належного проведення розслідування. Саме на цих відеозаписах була зафіксована уся подія, яка мала місце 05.10.2022.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, у поданому в суд відзиві на позов просив про розгляд справи у його відсутності.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, хоча повідомлявся у встановленому законом порядку про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, клопотання про відкладення судового засідання від нього не надходило.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, розглянувши матеріали справи, давши належну оцінку доказам у справі, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову з наступних міркувань.

Судом установлено, що згідно протоколу про адміністративне затримання серії АА № 126598 від 05.10.2022 ОСОБА_1 05.10.2022 близько 09.01 год. було доставлено у ВнП № 1 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області у зв"язку із вчиненням правопорушення, передбаченого ч.1 ст.127 КУпАП, для припинення адміністративного правопорушення, встановлення особи та складення адмінматеріалів за ч.1 ст.127 КУпАП. Як вбачається із даного протоколу, ОСОБА_1 мав зауваження до дій поліцейських. Просив їх повернути речі, які вони вилучили у нього, вказав на порушення його права на захист через відмову залучити йому адвоката, викликати лікаря, його побиття тощо (а.с.14).

Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД № 415784 від 05.10.2022 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.127 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. Як встановлено у даній постанові, 05.10.2022 о 08.45 год. у м. Городок на перехресті вулиць Яворівська-Львівська ОСОБА_1 перейшов проїзну частину дороги у населеному пункті поза пішохідним переходом, чим порушив п.4.7 ПДР України (а.с.15).

12.10.2022 ОСОБА_1 звертався на ім`я начальника ВнП № 1 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області Подвисоцького О.М. із заявою про невидачу йому витягу з ЄРДР за його усною заявою про вчинення відносно нього злочину працівниками поліції, в якій також просив надати йому матеріали відеозаписів для з`ясування усіх обставин справи (а.с.36). Також позивач неодноразово подавав запити на отримання інформації стосовно поданих ним заяв, результати розгляду таких тощо.

За висновком перевірки за фактами, що викладені у рапорті старшого інспектора відділу адміністративної практики УПП у Львівській області ДПП Дороша І. та перевірки за зверненням ОСОБА_1 від 07.10.2022, дії працівників УПП у Львівській області ДПП визнано такими, що не суперечать вимогам чинного законодавства, перевірку припинено. Як вбачається із даного Висновку, 14.10.2022 на адресу УПП у Львівській області ДПП надійшло звернення ОСОБА_1 , в якому останній скаржиться на можливі неправомірні дії працівників поліції, які 05.10.2022 о 08.30 год. відмовилися представлятися, на думку заявника грубо та нетактовно спілкувалися з ним, шарпали за руки, застосували кайданки, погрожували, з невідомих заявнику причин фотографували його, з слів заявника забрали у нього документи, мобільний телефон та гроші. З заяви ОСОБА_1 на ім`я слідчої ВнП № 1 ЛУРП № 2 ГУНП у Львівській області Михайляк Н.О. вбачається, що 05.10.2022 близько 08.30 год. ОСОБА_1 вийшов з свого будинку АДРЕСА_1 , щоб подивитися, де його собака, поблизу будинку були чоловіки у військовій формі з автоматами та чоловіки в поліцейській формі, які покликали його до себе. Працівник поліції ОСОБА_3 почав шарпати ОСОБА_1 за одяг, погрожував вручити повістку, заламував руки. Зі слів ОСОБА_1 в його сторону були спрямовані стволи автоматів. ОСОБА_3 намагався повалити ОСОБА_1 на землю, хоча супротиву він не чинив, йому заламали руки та застосували кайданки. Зі слів ОСОБА_1 у нього зник телефон, ключі від будинку та інші речі. Також ОСОБА_1 вказував на те, що відносно нього застосовували фізичне насильство, погрожували тим, що навчать його писати скарги, так як він часто звертався з такими у ВнП № 1. Вказані пояснення ОСОБА_1 згідно вищевказаного висновку спростовуються показаннями працівників поліції ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та даними відеозаписів з портативних відеореєстраторів (а.с.16-25).

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 23.02.2023 у справі № 441/1461/22 позов ОСОБА_1 задоволено, постанову серії БАД № 415784 від 05.10.2022 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ч.1 ст.127 КУпАп у виді штрафу в розмірі 255 грн. скасовано, справу про адміністративне правопорушення закрито. Як встановлено судом, в оскаржуваній постанові відсутні посилання на докази, на яких грунтується висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.127 КУпАП, також відповідачем не надано таких суду, відеозапис порушення позивачем 05.10.2022 ПДР України не зберігся (а.с.44-45).

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені частиною першою статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Шкода, завдана фізичні особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У пункті 3 постанови Пленум Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Матеріалами справи доводиться, що рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 23.02.2023 у справі № 441/1461/22 провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.127 КУпАП закрито.

Підставою для відшкодування шкоди у цій справі є встановлення чинним рішенням суду порушення законного порядку притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, внаслідок чого йому були завдані душевні страждання. Поза тим, як вбачається із протоколу затримання ОСОБА_1 від 05.10.2022, він був затриманий працівниками поліції саме дляприпинення адміністративного правопорушення, встановлення особи та складення адмінматеріалів за ч.1 ст.127 КУпАП. За відсутності будь-яких доказів про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, яке було постановлено йому у вину працівниками поліції, що встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, і скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.127 КУпАП, затримання ОСОБА_1 також слід розцінювати як таке, що спричинило позивачу моральні страждання, з урахуванням того, що він був затриманий неподалік місця свого проживання, в ранній період доби, до нього був застосований спецзасіб «кайданки».

Суд вважає доведеним позивачем факт наявності моральної шкоди, що завдана йому провадженням у справі про адміністративне правопорушення, та яка полягає у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях, фізичних стражданнях, порушенні нормальних життєвих стосунків.

Так, під час затримання та складання протоколу про адміністративне правопорушення позивачу викликали швидку допомогу, він оглядався лікарями, скаржився на головну біль, головокружіння, біль у правій руці, яка виникла після травмування, йому було встановлено діагноз «гіпертонічний криз без додаткових ознак», ОСОБА_1 був вимушений неодноразово приймати участь у засіданнях Городоцького районного суду Львівської області області як позивач при оскарженні постанови про накладення на нього адміністративного стягнення, писав численні скарги та ініціював проведення службової перевірки.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18) зазначено, що: «статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення. На підставі пункту 2 частини першої статті 1 цього Закону в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яке в подальшому закрито судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше)».

Таким чином, вищевказаними діями працівників поліції позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, у цьому випадку застосуванню підлягає Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи були понесені особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 532/1243/16-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 640/5211/17, від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17, від 26 лютого 2020 року у справі № 142/143/17, від 01 липня 2020 року у справі № 347/1977/17, від 22 липня 2020 року у справі № 303/7352/18, від 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20.

При цьому заперечення проти позову представника відповідача та третьої особи висновків суду не спростовують, на незаконність дій працівників поліції вказує подальше скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.127 КУпАП, що тягне за собою і незаконність його затримання для оформлення матеріалів у даній справі. Представником відповідача не спростовано жодними доказами у справі, а навіть підтверджено висновком службового розслідування, що безпосередньо після затримання ОСОБА_1 не було доставлено у відділення поліції для встановлення особи чи припинення правопорушення (тобто для досягнення мети затримання), а в фільтраційний табір, де йому було вручено повістку для подальшої мобілізації, що не передбачено чинним законодавством України, а відтак свідчить про перевищення працівниками поліції своїх службових повноважень. Не підтверджено також жодними належними та допустимими доказами у справі факту агресивної чи неналежної поведінки позивача у відношенні до працівників поліції як на підставу для застосування кайданок, відносно ОСОБА_1 не було складено протоколу за ст.185 КУпАП, що могло б підтвердити такі факти, відеозаписи, які велися на місці затримання ОСОБА_1 , були знищені не зважаючи на те, що одразу на наступний день після затримання ОСОБА_1 просив надати йому копії таких або хоча б вжити заходів для їх збереження до моменту проведення розслідування, що підтверджується матеріалами справи.

Висновок за фактом службового росзлідування УПП ДПП, на думку суду, не в повній мірі відповідає критерію об"єктивності, оскільки службове розслідування було проведено управлінням патрульної поліції відносно своїх же працівників, до уваги було взято, як вбачається із висновку службового розслідування, покази заінтересованих осіб - працівників поліції, саме на порушення в діях яких вказував ОСОБА_1 , і на матеріали відеозаписів, перевірити які в суду можливості немає, оскільки такі були знищені всупереч клопотанню позивача. З огляду на наведене та беручи до уваги численну кількість заяв та скарг позивача в різні інстанції з приводу події 05.10.2022, суд вважає посилання представника відповідача на те, що вони не знали про бажання ОСОБА_1 в майбутньому звернутися до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, а тому знищили матеріали відеозапису, голослівними.

Посилання представника відповідача на те, що сплата штрафу в розмірі 255 грн. і оцінка моральної шкоди в розмірі 100000 грн. виходить не тільки за межі співмірності, але й за межі розумності, є безпідставним, оскільки моральної шкоди позивачу було заподіяно не лише фактом його незаконного притягнення до адміністративної відповідальності, а й поведінкою працівників поліції, яка передувала цьому, про що було зазначено вище.

При визначенні розміру компенсації моральної шкоди суд виходить із загальних засад розумності, справедливості, пропорційності та враховує тривалість провадження у справі про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, яке здійснювалось близько 4-х місяців, необхідність зміни нормального життєвого стану та витрачання часу, коштів на відновлення своїх прав, стан здоров`я позивача, який має гіпертонічну хворобу, тобто хворобу, за якою протипоказано нервово-психічні навантаження, а під час затримання та винесення постанови йому був встановлений гіпертонічний криз. З огляду на наведене суд вважає, що з Державного бюджету України слід стягнути на користь ОСОБА_1 20000 грн. компенсації за спричинену йому моральну шкоду.

У відповідності з вимогами п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, судовий збір не справляється.

Керуючись ст. 10 12 13 258 263-265 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 (двадцять тисяч) грн. спричиненої моральної шкоди, заподіяної внаслідок дій посадових осіб Департаменту патрульної поліції.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено та проголошено 14.08.2023.

Головуючий Ференц О.І.