ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 року

справа №180/100/16-к

провадження №51-1282км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Макаровець А.М.,

суддів Маринича В.К., Марчук Н.О.,

за участю:

секретаря

судового засідання Демчука П. О.,

прокурора Пашкова Є.Є.,

засудженого ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),

захисника ТанькаБ.О. (в режимі відеоконференції),

перекладача ОСОБА_4,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013040340006040, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя м.Нікополя Дніпропетровськоїобласті, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК),

за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції,на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2016 року щодо ОСОБА_2.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 7 липня 2016 року ОСОБА_2:

- засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років;

- виправдано за ч. 1 ст. 185 КК на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) за недоведеністю у вчиненні кримінального правопорушення.

Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 10 листопада 2016 року залишив вирок щодо ОСОБА_2 без зміни.

ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 5 серпня 2013 року приблизно о 13:00, перебуваючи у домоволодінні ОСОБА_5 в м. Нікополі Дніпропетровської області, де він тимчасово проживав, будучи у стані алкогольного сп'яніння, у ході сварки зі ОСОБА_5 на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків умисно ударив її по голові молотком не менше шести разів, завдавши тяжких тілесних ушкоджень у вигляді відкритої черепно-мозкової травми голови, перелому кісток черепу, руйнування речовини головного мозку, від чого настала смерть потерпілої.

Крім того, органами досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувався у тому, що він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, 5 серпня 2013 року приблизно о 13:20, у домоволодінні ОСОБА_5, реалізуючи свій злочинний умисел на таємне викрадення її майна, який виник після вчинення умисного вбивства потерпілої, пересвідчившись, що ОСОБА_5 мертва, таємно викрав золоті вироби, знявши з трупа потерпілої дві пари золотих сережок та золоту каблучку загальною вагою 7,15 г вартістю 4647,50 грн, які здав у ломбард у м. Нікополі за паспортом на ім'я свого знайомого ОСОБА_6, який не знав про вчинені ОСОБА_2 злочини та про те, що золоті вироби здобуто злочинним шляхом.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_2 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого через м'якість.

Обґрунтовуючи свої доводи, посилається на те, що суд апеляційної інстанції:

- порушив вимоги ст. 419 КПК, ретельно не перевіривши всіх доводів, зазначених прокурором в апеляційній скарзі, і належним чином не мотивував свого рішення про залишення без зміни вироку суду першої інстанції, у тому числі не звернув уваги на неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, а саме, на незастосування ч. 1 ст. 185 КК;

- безпідставно відмовив у задоволенні клопотання прокурора про повторне дослідження доказів: висновку експерта, протоколу огляду місця події, показань, наданих у суді першої інстанції обвинуваченим та свідками, які, на думку прокурора, доводять винуватість ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 185 КК і яких суд не взяв до уваги;

- не провів аналізу викладених в апеляційній скарзі прокурора обставин та доказів на їх підтвердження, а лише процитував позицію суду першої інстанції;

- не взяв до уваги доводів прокурора щодо м'якості призначеного ОСОБА_2 покарання за ч. 1 ст. 115 КК.

Позиції учасників судового провадження

Від учасників процесу заперечень на касаційну скаргу не надходило.

У судовому засіданні:

- прокурор підтримав касаційну скаргу;

- засуджений та захисник просили залишити судові рішення без зміни.

Мотиви Суду

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, та правильність кваліфікації його дій за епізодом умисного вбивства потерпілої ОСОБА_5 у касаційній скарзі не оскаржуються.

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України та ч. 2 ст. 17 КПК ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України та ч. 4 ст. 17 вказаного Кодексу усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

З матеріалів провадження убачається, що суд першої інстанції, виправдовуючи ОСОБА_2 у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 185 КК, виходив із того, що сторона обвинувачення не довела, що ОСОБА_2 вчинив указане кримінальне правопорушення. Як зазначено у вироку, суду не було надано доказів на підтвердження:

- того, які саме золоті вироби були викрадені з будинку потерпілої ОСОБА_5, способу їх викрадення, їх кількості;

- того, що в ломбард у м. Нікополі було здано саме викрадені в потерпілої ОСОБА_5 золоті вироби, з огляду на те, що згідно з квитанцією ломбарду позичальником є ОСОБА_6;

- того, що ОСОБА_6 діяв за проханням ОСОБА_2

Крім того, суд першої інстанції взяв до уваги, що під час слідчого експерименту, проведеного 7 серпня 2013 року за участю ОСОБА_2, його захисника, слідчого, судово-медичного експерта та понятих, ОСОБА_2 добровільно пояснив, за яких обставин, коли і в який спосіб він завдав тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_5, однак на пряме запитання слідчого, чи брав він будь-які предмети з будинку або з трупа ОСОБА_5, обвинувачений категорично заявив, що не брав.

Апеляційний суд, розглядаючи апеляційну скаргу прокурора в частині безпідставного виправдання ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 185 КК, встановив, що суд першої інстанції зробив висновок про необхідність виправдання ОСОБА_2 у цій частині обвинувачення на підставі доказів, зібраних стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_2 у скоєнні цього злочину та належним чином досліджених у судовому засіданні.

Апеляційний суд погодився з тим, що наданими суду доказами не ідентифіковано золотих виробів, викрадених у ОСОБА_5, не надано доказів на підтвердження того, що в ломбард ОСОБА_6 здав саме викрадені у потерпілої золоті вироби і що він діяв за проханням ОСОБА_2, з урахуванням того, що сторона обвинувачення відмовилася від допиту свідка обвинувачення ОСОБА_6; органами досудового слідства доведено лише те, що потерпіла ОСОБА_5 любила золоті вироби, купувала їх, носила по дві пари золотих сережок та каблучки, що не свідчить про факт їх таємного викрадення саме обвинуваченим, а за квитанцією ломбарду встановлено кількість золотих предметів, їх вагу, однак не вбачається, що вказані вироби належали потерпілій ОСОБА_5

За таких обставин апеляційний суд підтвердив висновок суду першої інстанції про недоведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК.

Доводи у скарзі прокурора про те, що апеляційний суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання прокурора про повторне дослідження доказів, є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями. Однак у судовому засіданні суду апеляційної інстанції встановлено, що суд повно та всебічно дослідив усі обставини провадження, ретельно перевірив наявні у ньому докази і постановив законне й обґрунтоване рішення.

Відповідно до вимог ст. 65 КК суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Доводи, наведені в касаційній скарзі прокурора, щодо невідповідності призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі ОСОБА_2 є безпідставними.

Як убачається з матеріалів провадження, прокурор в апеляційній скарзі, посилаючись на явно несправедливе покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років, призначене ОСОБА_2 судом першої інстанції, через його м'якість, просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.

З вироку випливає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо розміру покарання, яке слід призначити ОСОБА_2, урахував такі ж обставини, на які посилався прокурор в апеляційній та касаційній скаргах: ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, що є особливо тяжким, відсутність пом'якшуючих обставин, обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, спосіб і знаряддя вчинення злочину, невідшкодування шкоди, негативну характеристику обвинуваченого.

При цьому суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, з урахуванням особи обвинуваченого, котрий вчинив злочин у молодому віці, раніше не був судимий, обрав ОСОБА_2 покарання за ч. 1 ст. 115 КК, санкцією якої передбачено покарання у виді позбавлення волі від 7 до 15 років, у межах санкції цієї статті у виді позбавлення волі на строк 11 років, яке відповідає загальним засадам призначення покарання, є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.

Апеляційний розгляд кримінального провадження проведений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Наведені прокурором в апеляційній скарзі доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам у касаційній скарзі, належним чином перевірено й спростовано. Ухвала відповідає вимогам ст. 419 КПК. Тому, твердження у скарзі щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли би перешкодити суду апеляційної інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, є безпідставними.

Таким чином, підстав для задоволення скарги прокурора та скасування судового рішення щодо ОСОБА_2 не вбачається.

Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VII, Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2016 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

А. М. Макаровець В.К. Маринич Н. О. Марчук